Заборона трансляції російських телеканалів: виконання, ефективність, наслідки.

ОБМЕЖЕННЯ ТРАНСЛЯЦІЇ РОСІЙСЬКИХ ТЕЛЕКАНАЛІВ

Виконуючи поставлене завдання, держава почала з вирішення найочевиднішої з означених проблем, а саме з обмеження доступу російських каналів до українських аудиторій.

20 березня 2014 року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення подала позов до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогою визнати російські телеканали «Первый канал. Всемирная сеть», «РТР-Планета», «Россия-24» і «НТВ Мир» такими, що не відповідають законодавству України та Європейській конвенції про транскордонне телебачення, і заборонити їх ретрансляцію на території України.

25 березня суд прийняв ухвалу про забезпечення позову, тимчасово заборонивши ретрансляцію цих чотирьох телеканалів на території України. Згодом Національна рада подала позови з подібними вимогами щодо ще двох російських каналів, і 17 липня суд тимчасово заборонив ретрансляцію «ТВ Центр — Іnternational», а 12 вересня — РБК-ТВ.

Однак рішень по суті справи суд досі не ухвалив. Усі позови було об’єднано в одне провадження і призначено судові експертизи щодо контенту телеканалів. По перших чотирьох каналах результати комісійної та комплексної психолінгвістичної експертизи були отримані в грудні 2014 року. Експерти виявили ознаки прийомів психологічного впливу, які зазвичай застосовуються задля змін почуттів, думок, намірів, соціальних установок та дій людини. Щодо каналів «ТВ Центр — Іnternational» і РБК-ТВ результати експертизи очікується в січні — лютому 2016 року. Відповідно, суд зможе ухвалити рішення по суті справи не раніше цього часу.

Доки тривав розгляд справ у суді, Національна рада своїми рішеннями визнавала зміст багатьох російських телеканалів таким, що не відповідає законодавству та Європейській конвенції про транскордонне телебачення. Відповідно, провайдери не мали права їх ретранслювати. У такий спосіб де-факто забороненими на території України були ще 13 телеканалів на додачу до шести заборонених судом: «Россия-1», НТВ, ТНТ, «Петербург-5», «Звезда», РЕН-ТВ, Life News, Russia Today, «История», «365 дней», «24 техно», «Мир 24», «Страна».

14 травня 2015 року Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо особливостей трансляції (ретрансляції) реклами, яка міститься в програмах та передачах іноземних телерадіорганізацій)», що узаконив існування переліку телеканалів, дозволених Національною радою для ретрансляції провайдерам. Відтак наприкінці липня Національна рада знову почала використовувати у своїй діяльності так званий список адаптованих каналів — Перелік іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України. Із липня по листопад 2015 року із цього переліку було вилучено п’ять телеканалів: «Дом кино», «Русский иллюзион», «Оружие», «Многосерийное ТВ», «Школьник ТВ» та «Иллюзион+».

Таким чином, станом на 20 листопада де-факто забороненими для ретрансляції в Україні є 25 російських телеканалів.

За період війни аудиторія російських телеканалів в Україні істотно скоротилася. Так, якщо у травні 22,7 % громадян використовували російське телебачення як джерело новин, то в червні 2015-го ця цифра скоротилася майже вдвічі — до 12 %. Але залишається відкритим питання, наскільки до цієї динаміки призвела згадана заборона, а не інші чинники. Зокрема, соціологічні дані свідчать про різке падіння довіри до російського телебачення. Так, якщо в грудні 2013-го російським ЗМІ довіряли 29,5 % громадян (57,5 % не довіряли), то в липні 2015-го — лише 7,3 % (83,3 % не довіряли), й логічно передбачити, що частина громадян перестала дивитися російські новини внаслідок утрати довіри.

Також необхідно зазначити, що російські телеканали зникли лише з кабельних мереж та ефіру (тобто перестали поширюватися через ретранслятори, розташовані на території, підконтрольній урядові України), але громадяни продовжують мати доступ до російського телебачення через супутник та інтернет. Крім того, на прикордоння з Росією та Молдовою, а також прифронтові території поширюється аналоговий і цифровий ефірний сигнал російського телебачення. Відтак, за даними «Телекритики» та КМІС, у лютому 2015 року 31 % населення південних та східних областей мали доступ до російських телеканалів.

Поза всяким сумнівом, заборона трансляції російських телеканалів була необхідною для обмеження ресурсів російської пропаганди на території України, це мало бути (і стало) першим кроком для побудови системи захисту в інформаційній війні. В цьому випадку енергійність та рішучість регулятора в захисті інформаційного простору заслуговують на визнання й високі оцінки. Але означені заходи, здатні принести певну користь в короткій перспективі, мають невелику цінність у стратегічній площині. Крім того, заборони мають обмежені можливості в умовах інформаційної доби, що вкотре підтверджується досвідом України.

Необхідно також додати, що ця заборона не здатна вплинути на інформаційний простір українських громадян, що проживають на окупованих територіях.