Інформаційна політика держави під час місцевих виборів 2015 в Україні.

Черго́ві місце́ві ви́бори в Украї́ні (вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) відбулися 25 жовтня 2015року^[1][2]. На цих виборах заново сформують органи місцевого самоврядування, обрані на попередніх чергових виборах 2010 року з урахуванням позачергових виборів, що відбулися у 2014 році.

На тимчасово окупованій внаслідок російської агресії території (Автономна Республіка Крим, Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей) місцеві вибори не відбувалися. Це прямо передбачено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»^[3]. Вибори також не відбувалися в окремих підконтрольних українській владі населених пунктах Донбасу, де голосування могло бути небезпечним для життя громадян через наближеність довійськових дій^[4].

Вибори депутатів районних у місті Києві рад також призначено на інший день — 27 березня 2016 року^[5].

Правовою основою виборів став новий Закон «Про місцеві вибори» від 14 липня 2015 року^[6].

У разі повної реалізації Конституційної реформи, повноваження депутатів і голів, обраних на цих виборах, будуть припинені у жовтні 2017року — тоді пройдуть нові місцеві вибори відповідно до нового адміністративно-територіального устрою^[7].

У передвиборний період ENEMO відзначила, що українські медіа надзвичайно різноманітні та активні. Телебачення є найбільш популярним засобом масової інформації, хоча інтернет-медіа стають дедалі популярнішими. Як національні, так і регіональні медіа подекуди політично заангажовані, залежні від політичних та бізнес-інтересів власників медіа-холдингів, необ'єктивно висвітлюють хід виборчої кампанії.

Практика профінансованої журналістики отримала широке поширення. Прозорість засобів масової інформації залишається незначною, тому що бізнесмени та політики часто воліють приховувати свій вплив на телемедійні програми. Головний політичний тиск на ЗМІ здійснюється через фінансове забезпечення.

Найбільш заангажованими названі ЗМІ Запоріжжя, Чернігова та Вінниці^[33].

Журналістський аналітичний центр «Інститут масової інформації», проаналізувавши розміщення замовниками прихованої політичної реклами в публікаціях ЗМІ («джинса»), виявив їх значну кількість. Найбільше корумпованих журналістських матеріалів за час моніторингу зафіксовано в Дніпропетровській (934), Запорізькій (483), та Миколаївській (160) областях^[143].

У день виборів ІМІ зафіксував 5 порушень свободи слова, що менше, ніж у попередні роки. Існували, крім того, системні проблеми з доступом журналістів та спостерігачів до інформації, пов'язані з новим законодавством^[144].

КВУ звернув увагу на масовість використання кандидатами технологій чорного PR, особливо під час другого туру^[145].

У рішенні 2013 року Конституційний Суд України постановив, що всі чергові вибори депутатів місцевих рад та місцевих голів, обраних на чергових або позачергових виборах, відбуваються одночасно на всій території України в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень, обраних на чергових виборах 31 жовтня 2010 року. Тобто, загальні місцеві вибори на всій території України повинні відбутися 25 жовтня 2015 року^[8].

Унаслідок російської окупації АР Крим українська влада перестала контролювати цю територію і, як наслідок, утратила можливість проводити там будь-які плебісцити.

З початком кризи сепаратизму на сході України багато місцевих депутатів перейшли на бік сепаратистів^[9], а самі виборні органи геть перестали функціонувати^[10]. Після початку відкритої російської агресії на окупованих територіях Донбасу були утворені невизнані Україною і світом формування «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка», які проводили власні «вибори» та «референдуми». Ці голосування також не були визнані жодною країною світу.

Одночасно в суспільстві визріла думка щодо необхідності невідкладної децентралізації влади (передачі значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування) як обов'язкової складової успішних реформ та умови збереження територіальної цілісності України^[11][12]. Децентралізацію також розглядали як розумну альтернативу федералізації, ідея якої проштовхувалася Росією на хвилі військової агресії рубежу 2014—15 років^[13][14].

Мінські угоди, підписані представниками ОБСЄ, України та Росії з метою врегулювання кризи на Донбасі, також стосувалися питань децентралізації та місцевих виборів. Так, заМінським протоколом від 5 вересня 2014 року Україна зобов'язувалася:

…3. здійснити децентралізацію влади, зокрема через ухвалення Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (Закон про особливий статус);

…7. продовжити інклюзивний загальнонаціональний діалог;

…9. забезпечити проведення дострокових місцевих виборів відповідно до Закону України про особливий статус^[15].

Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», ухвалений 16 вересня 2014 року, на три роки запровадив особливий порядок місцевого самоврядування в окремих (окупованих) районах Донецької та Луганської областей. Закон призначав позачергові вибори депутатів районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад, сільських, селищних, міських голів в окремих районах Донецької та Луганської областей на неділю 7 грудня 2014 року. Згідно з Законом, їх повноваження не могли бути достроково припинені^[16][17].

Проте, вибори на окупованих територіях 7 грудня не відбулися, оскільки:

· проросійські керманичі бойовиків на Донбасі не погодилися проводити голосування за законодавством України, організувавши натомість свої «вибори» в листопаді^[18][19];

· Верховна Рада України вчасно не визначила перелік районів і населених пунктів, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування (територія, на якій мали б проводитися вибори згідно зі ст. 1 Закону). У цей час у державі загострилася парламентська криза і проводилися позачергові вибори народних депутатів.

На початку 2015 року в окремих підконтрольних українському уряду районах Донеччини та Луганщини були утворені військово-цивільні адміністрації — тимчасові державні органи, які заміняли собою органи місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування. Виходячи з положень відповідного Закону^[20], одночасне існування на одній території ВЦА та сформованих на місцевих виборах органів місцевого самоврядування, неможливе.

Наступна Мінська угода від 12 лютого 2015 року передбачала:

…4. у перший день після відводу [важкого озброєння] почати діалог про модальності проведення місцевих виборів відповідно до українського законодавства і Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», а також про майбутній режим цих районів на підставі зазначеного закону;

…11. проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової конституції, яка передбачає як ключовий елемент децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей;

…12. на підставі Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» питання, що стосуються місцевих виборів, будуть обговорюватися і узгоджуватися з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої Контактної групи. Вибори будуть проведені з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ при моніторингу з боку БДІПЛ ОБСЄ^[ru][21].

Проект змін до Конституції України (щодо децентралізації влади), пов'язаних з необхідністю виконання Мінських домовленостей, був унесений Президентом Петром Порошенком 1 липня 2015 року і зареєстрований в парламенті під № 2217а^[22]. Він значно розширює права місцевого самоврядування і запроваджує новий адміністративно-територіальний устрій^[23]. Законопроектом передбачено, що повноваження депутатів і голів, обраних на чергових місцевих виборах 25 жовтня 2015 року, будуть припинені у жовтні 2017 року — тоді пройдуть нові місцеві вибори відповідно до нового адміністративно-територіального устрою^[7].

Керівники Донецької та Луганської військово-цивільних адміністрацій наполягали, що вибори 25 жовтня не можна проводити на всій контрольованій Україною території Донбасу^[24]. З іншої сторони, вони ж повинні надати Центрвиборчкому перелік окремих підконтрольних українській владі населених пунктів, де місцеві вибори 25 жовтня 2015 року не проводитимуться. У цих місцевостях голосування може бути небезпечним для життя громадян через наближеність до військових дій. Перелік має бути затверджено Верховною Радою^[25][4].