Несвідомий (напівсвідомий) захист

Підсвідомість містить величезний обсяг спресованої інформації про оточення, концентрований досвід попередніх поколінь, моделі ймовірних реакцій на зовнішні виклики. Саме тому в критичні моменти, коли людина ще не до кінця відчуває (розуміє) сам факт агресії (манілулятивний вплив є витонченим інструментом агресивної поведінки), автоматично на рівні підсвідомості може включитись психологічний захист. Характерно, що сама людина часто цього не помічає, оскільки ще не усвідомлює, що в основі її поведінки лежить підсвідома захисна реакція.

Несвідомий (напівсвідомий) захист від маніпулятивного впливу ґрунтується на захисних механізмах психіки - системі регуляторних механізмів, спрямованих на усунення або мінімізацію негативних переживань, які травмують особу. Ці переживання пов'язані здебільшого з внутрішніми або зовнішніми конфліктами, станами тривоги, дискомфорту. Механізми захисту направлені на збереження стабільності самооцінки особи, її образу.

Психологічний захист виявляється в бажанні та діях індивіда щодо збереження звичної думки про себе, запереченні, ігноруванні або спотворенні інформації, яку він розцінює як шкідливу, загрозливу, несприятливу, таку, що руйнує усталену картину світу, звичні, комфортні, традиційні уявлення про себе й інших.

Захисні механізми психіки характеризуються такими рисами: а) вони діють непомітно на рівні підсвідомості, й людина не усвідомлює ні причин, ні мотивів, ні цілей, ні самого факту своєї захисної поведінки щодо певного явища або об'єкта; б) захисні механізми завжди спотворюють, фальсифікують чи підміняють реальність.

Фахівці нараховують від 15 до 23 форм захисних механізмів психіки, основними з яких є:

o заперечення - несвідома відмова від негативної для самооцінки інформації;

o витиснення - активний спосіб запобігання внутрішньому конфлікту, що передбачає усунення негативної інформації зі свідомості та дії, спрямовані на збереження позитивного уявлення про себе;

o раціоналізація - вербалізація на перший погляд логічних думок та висновків для неправдивого пояснення, виправдання своїх невдач; знаходження помилкових, але прийнятних дня особи пояснень, які б виправдовували ЇЇ вчинки;

o інтелектуалізація - неусвідомлюваний контроль над емоціями та Імпульсами, який особа встановлює за допомогою просторових міркувань, побудови гіпотез і теорій, які мають на меті пояснити причини певної невдачі об'єктивними життєвими обставинами, а не суб'єктивними факторами, зокрема власною нездатністю, неспроможністю на адекватну ситуації дію;

o сублімація - трансформація одного виду психічної енергії в інший (витиснена в несвідоме енергія нереалізованої потреби переводиться в інший канал). Наприклад, секс - у творчість; агресія - у політичну активність;

o трансфер (консервація) - демонстративне дотримання старих правил гри та виконання засвоєної ролі (незмінний шаблон поведінки), незважаючи на зміну ситуації;

o регресія -повернення за умов стресу до менш складних, менш структурно впорядкованих і менш розчленованих способів реагування, до типів поведінки, характерних для дитинства;

o проекція -несвідоме приписування іншій особі власних бажань, прагнень, особистих якостей, переважно негативних. Причиною такого захисту є неусвідомлене прагнення зберегти свій статус;

o ідентифікація - несвідоме ототожнення себе з іншим об'єктом, установлення з ним емоційного зв'язку, приписування собі якостей інших людей (найчастіше авторитетних), їхніх ідей та соціальних норм. Вона допомагає індивіду перебороти почуття власної неповноцінності, набути впевненості в собі. Зовнішніми ознаками ідентифікації є спроби наслідування зовнішнього вигляду, манери поведінки тощо;

o розщеплювання - неадекватне визначення позитивного й негативного при оцінюванні себе та інших, внутрішнього світу й зовнішньої ситуації. Часто відбувається різка зміна "плюсів" і "мінусів", оцінки стають нереалістичними та нечіткими. Нерідко вони протилежні, але існують паралельно (з одного боку, звичайно.., а з іншого - поза сумнівом...");

o ідеалізація - перебільшення сили й авторитету іншої людини. Цей захисний механізм ґрунтується на завищеній емоційній самооцінці або оцінці іншої особи. Так створюються кумири. Зворотним боком ідеалізації є знецінення -захисний механізм, оснований на заниженні цілей, досягнень інших людей і власних невдач із метою уникнення неприємних переживань;

o інтроєкція -некритичне переймання чужих переконань та установок;

o фанатизм -уявне злиття бажаного й дійсного;

o зміщення (каналізація) -спрямування емоцій (зазвичай гніву) на об'єкти, тварин або людей, які індивід сприймає як менш небезпечні, ніж ті, що справді викликають гнів;

o заміщення -звільнення людини від внутрішнього напруження через нереалізовану дію, спрямовану на недосяжний об'єкт, шляхом перенесення: а) терміну дії; б) самого об'єкта в сприятливу (доступну) ситуацію;

o виключення - послаблення внутрішнього конфлікту шляхом переживання (читаючи художній твір, людина переживає разом із його героями, і на цьому тлі її проблеми стають менш значущими);

o ізоляція -захист від травмуючих чинників шляхом розривання емоційних зв'язків з іншими людьми, припинення співпереживання. Серед прийомів ізоляції - зупинки в процесі мислення, використання формул та ритуалів і - ширше - вся сукупність прийомів, міркувань, що дають змогу перервати тимчасову послідовність думок або дій.

Усі ці механізми є способами захисту людини від внутрішнього й зовнішнього тиску, маніпулятивної агресії.

На міжособистісному рівні психологічний захист від маніпулювання підтримує позитивний образ Я-суб'єкта, на міжгруповому - позитивний груповий Ми-образ. Дії маніпулятора, направлені на групу, можна поділити на зовнішні (ліквідація групи, її дискримінація, дискредитація результатів групової діяльності й т. ін.) та внутрішні (розпад, конфлікти, некерованість діяльності тощо) загрози.

Головною метою групового психологічного захисту виступає ліквідація загрози соціальній ідентичності індивіда шляхом збереження групи як цілісного й самостійного суб'єкта міжгрупової взаємодії. Категорія "цілісність групи" охоплює топологічний (просторовий), структурний і процесуальний (динамічний) аспекти.

Топологічний аспект передбачає наявність і збереження меж (кордонів), що відокремлюють групу від зовнішнього соціального середовища. Структурний аспект означає, що соціальній групі властива певна стійка структура (комунікативна, статусна, владна, функціонально-рольова тощо).

Процесуальний аспект охоплює сукупність (комппекс) чинників, що забезпечують існування, функціонування групи.

Фахівці виокремлюють такі основні стратегії реагування групи на загрозу порушення групової цілісності:

o організаційно-діяльнісна стратегія, що полягає у змінах функціональної та операційно-технічної складових групової діяльності (перерозподіл функціонально-рольових взаємин між членами групи за необхідності набору нових осіб або, навпаки, зменшення кількісного складу). Це дозволяє вдосконалити тип і характер взаємодії групи із середовищем і предметом спільної діяльності, трансформувати зовнішній контур групової життєдіяльності;

o стратегія когнітивно-афектного переструктурування ситуації що не стосується об'єктивних ситуативних характеристик, а приводить до змін у перцептивних (інформаційних) і мотиваційно-смислових аспектах спільної діяльності (груповий міф, табуювання сфер групового життя, інформаційна Ізоляція, ритуалізація внутрішньогрупової поведінки тощо).

Стратегії психологічного захисту реалізують за допомогою групових захисних механізмів, основною системною функцією яких є стабілізація. Ключовими груповими захисними механізмами уважають:

1) групове табу - заборона обговорення "небезпечних" тем внутрішньо-групового життя;

2) створення ілюзії неуразливості - формування неадекватних уявлень про ступінь могутності панівних кіл, які вони можуть поширювати, використовуючи своє привілейоване становище;

3) однодумність - насаджування стилю мислення, що ігнорує альтернативні думки, стимулює одностайність, яка стає важливішою, ніж реалістична оцінка можливих варіантів дій;

4) колективна раціоналізація - обґрунтування правильності й правомірності своїх неадекватних та безвідповідальних дій "заднім числом";

5) груповий ритуал - спільна дія, що сприяє консолідації групи, зміцнює її єдність;

6) самоізоляція - обмеження контактів членів групи із зовнішнім світом, зосередження їхньої уваги на діяльності всередині групи;

7) груповий міф - система поглядів та образів, що виділяє групу серед інших спільнот і сприяє її єдності;

8) інгруповий фаворитизм - наголошування на перевагах власної групи при міжгрупових порівняннях;

9) тиск на інакодумців - обмеження впливу членів групи, які беруть під сумнів ідеї та принципи, котрі їх об'єднують;

10) самоцензура - придушення власних сумнівів за допомогою апелювання до точки зору, виробленої груповим мисленням;

11) соціальний стереотип - спрощене, стандартизоване, схематичне й емоційно забарвлене уявлення про певний суб'єкт, соціальне чи політичне явище; шаблонна манера поведінки;

12) формування образу членів "чужої групи як таких, що дуже відрізняються від "своїх"; чітка регламентація правил сприйняття "чужих";

13) фіксація внутрішньогрупової статусної ієрархії - установлення та збереження чіткої системи рольової соціальної диференціації;

14) формалізація внутрішньогрупової комунікації - побудова процесу обміну інформацією на основі прийнятої в групі моделі статусної ієрархії;

15) пояснення групових невдач та негараздів зовнішніми чинниками. Своєрідними каталізаторами групового психологічного захисту є високий

рівень згуртованості групи, її ізоляція (відсутність зовнішніх експертних оцінок), директивне керівництво, недосконала процедура пошуку й оцінювання альтернатив, гомогенність складу, провокаційний ситуативний контекст, усталені та поширені соціальні норми поведінки.

Отже, дія захисних механізмів психіки неоднозначна й суперечлива: з одного боку, у відповідь на маніпулювання (загрозу) вони на рівні підсвідомості спотворюють, підміняють або фальсифікують реальність; з іншого - допомагають людині не лише швидко адаптуватися до складної (нової) реальності, а й у деяких випадках не потрапити під вплив маніпулятора. Неоднозначною є також оцінка групових захисних механізмів: вони деформують світобачення, консервують віджилі структури та зв'язки, блокують розвиток думки, водночас сприяючи збереженню стабільності, цілісності та життєздатності групи.

Свідомий захист. Першим етапом свідомого захисту від маніпуляції є її виявлення й розпізнавання. На думку В.Шейнова, основна ознака того, що людиною маніпулюють, - це відчуття незручності, внутрішньої боротьби: доводиться робити чи говорити те, що зовсім не хочеться. Однак для остаточного виявлення та розпізнання маніпулятивного акту цього не достатньо. Виявити його можна, ретельно відстежуючи зміни ситуації, спричинені маніпулятивною дією, та аналізуючи механізми останньої. Узагальнення напрацювань С. Доценка, С.Кара-Мурзи, В.Панкратова, О.Сидоренко, В.Шейнова дає змогу виокремити такі симптоми та індикатори потенційної наявності маніпулювання:

1. Зміни в ситуаціях взаємодії:

o певне порушення правил етики;

o дисбаланс у розподілі відповідальності за проведені дії та ухвалені рішення (покладання відповідальності на адресата маніпулювання);

o деформація у співвідношенні "виграш - плата" (отриманий результат не відповідає докладеним зусиллям - "плата" адресата маніпулювання перевищує "виграш");

o наявність примусу (силового тиску);

o незвичність ситуації взаємодії;

o обговорення важливих проблем у прискореному темпі;

o обмеження часу, відведеного на ухвалення рішення;

o обмеження кола обговорюваних ідей, незмінні формулювання, регулярне повернення до однієї теми;

o роздратування опонента;

o невідповідність слів і поведінки партнера (зміст слів не відповідає міміці, упевнене мовлення контрастує з розгубленими жестами тощо);

o активізація стереотипів (зарахування об'єкта маніпулювання до певної категорії людей, актуалізація його рольових функцій, звернення до звичок або ритуалів).

Наприклад, чіткими симптомами активної політичної маніпуляції можуть бути такі дії політика - кандидата в депутати, який під час передвиборчої кампанії вперше зустрічається в невеликому містечку з робітниками місцевого заводу:

o "гра" (надто вільне оперування) цифрами й фактами, пов'язаними з історією підприємства, що свідчить про намагання приховано продемонструвати свою детальну поінформованість щодо його проблем, сильних і слабких сторін;

o лестощі, завищення значущості слів або дій виборців;

o приховане намагання з'ясувати настрої, ідеали, політичні пріоритети присутніх і активне обігравання отриманої інформації;

o драматизування ситуації, створення в аудиторії емоційного стану тривожності, подальше його використання для акцентування власних думок;

o надмірно часте покликання на третіх осіб;

o невмотивовані (надто часті) жарти;

o "ненав'язливе", але активне та агресивне пропонування своїх послуг уже зараз, обіцянки "золотих гір" після виборів;

o зловживання ухильними відповідями або переадресування питань, наприклад відповідь на питання питанням: "А що Ви самі про це думаєте?", "А як би Ви вчинили?";

o прагнення (часто неодноразове) спрямувати бесіду у вигідному для себе напрямі за допомогою несподіваних запитань, які радикально змінюють вектор комунікативного акту;

o апелювання до аудиторії зі словами типу: "Звертаюся до Вас як до еліти робітничого класу..."; "Як справжні професіонали Ви можете мене зрозуміти...".

2. Зміни в поведінці адресата маніпулятивного впливу, які свідчать про активізацію компонентів (ланок) механізмів, що реагують на зовнішнє вторгнення:

o невмотивовано часта поява або підкреслено чіткий прояв психічних автоматизмів у поведінці адресата впливу;

o виникнення відчуття вини чи небезпеки;

o регресія до інфантильних реакцій - плач, агресія, туга, відчуття самотності тощо, особливо якщо вони пов'язані з певною ситуацією або подією;

o несподівані зміни фонових станів (напруження, агресія, метушливість та ін.), що виникають переважно як реакція на збиток, завдавання якого відчуває (навіть неусвідомлено) адресат впливу.

Російський психолог М.Душкіна запропонувала систему повідомлення про напад через психологічний вплив і порушення кордонів "Я" залежно від рівня загрози - принцип трьох "у": "укол", "укус", "удар".

"Укол" ("це всього лише укол шпилькою") - напад категорії "у", мінімальний за глибиною проникнення та порушенням кордонів "Я".

"Укус" ("укус, але комариний") - напад категорії "уу", середній за глибиною проникнення та порушення кордонів "Я".

"Удар" ("а ось це вже удар із розмаху") - напад категорії "ууу", максимальний за глибиною проникнення та порушення кордонів "Я".

На етапі виявлення і розпізнання маніпуляції надзвичайно важливий моніторинг емоцій - спостереження явища в його динаміці. Він необхідний для виявлення перших ознак маніпуляції. Психолог О.Сидоренко уважає, що певні зміни в емоційному стані адресата є ознаками початку маніпулювання:

1) дисбаланс - суперечність, амбівалентність емоцій, наприклад поєднання гордості та образи, радості й недовіри, розчулення і тривоги. Такий емоційний стан може бути наслідком використання маніпулятором фраз, що містять внутрішню суперечність, два діаметрально протилежні вектори. Адресат має змогу самостійно вибирати, на який із них реагувати. Характерно, що, потрапивши в таку ситуацію, людина не розуміє, їй лестять чи дорікають. Використовуючи цей засіб, який О.Сидоренко визначає як "універсальний щипок", маніпулятор завжди викликає емоцію.

Зразками "універсальних щипків" можуть бути фрази: "Ти що, розбагатів?"; "Ти що, збіднів?"; "Ви людина без комплексів.."; "Я знаю, що ти спокійно ставишся до певних порушень..."; "Ти всього досягнув наполегливою працею, не так як деякі, яким просто від природи поталанило і в цьому немає жодної їхньої заслуги..."; "Я схвалюю те, що ти не клюєш на всі ці новомодні віяння..."; "Ти єдиний, хто не звертає уваги на критику...";

2) незвичайність (нестандартність) емоцій, наприклад спалах люті в момент обговорення несуттєвих подробиць плану дій; підсвідомий страх у процесі мирного обговорення другорядних деталей кадрового питання тощо. Цю дивну реакцію маніпулятор спричиняє, зачепивши особливо чутливі струни душі так майстерно, що людина не здатна цього помітити;

3) повторюваність емоцій-систематичне виникнення одних і тих самих емоцій під час зустрічі з певною людиною, відчуття провини, професійної некомпетентності, приниження, протесту й т. ін. Повторюваність реакції може свідчити про те, що маніпулятор постійно та цілеспрямовано викликає (провокує) своїми діями певну емоцію;

4) різкий сплеск емоцій, який видається невмотивованим за об'єктивних обставин. Це дуже важлива ознака, яку варто проаналізувати першою. За інтенсивного реагування людина забуває про моніторинг, потрапляє під владу емоції і стає нездатною аналізувати.

Допомогти визначити наявність факту маніпуляції, її цілі, можливі наслідки та адекватні форми протидії може прагматична й результативна модель з'ясування істини, запропонована російським юристом П.Пороховщиковим (псевдонім П.Сергеїч), яка охоплює такі послідовні дії:

1. Запитайте себе, що було: quis, quid, ubi, quibus auxiliis, cur, quomodo, quando (хто, що, де, коли, з якою метою, в який спосіб, із якими співучасниками). Кожна з цих обставин може висвітлити певний аспект справи. Співучасників відокремлюють однин від одного; визначають точно, що і чому, з якою метою зробив кожен із них.

2. Відокремте встановлені факти від сумнівних і від невідомого. Наприклад, людина, яка має хорошу пам'ять, може щось забути, але якщо вона власноручно описала певний факт, вона точно про нього знала; можна довести, що лівша застрелився правою рукою, але не можна довести, що він застрелився, якщо у нього виявлено три рани й кожна мала викликати миттєву смерть.

3. Не задовольняйтеся готовими поясненнями фактів. Усі можуть помилятися: і потерпілі, й поліція, і свідок, і слідчий.

4. Шукайте внутрішній зв'язок подій. Не можна визнавати факти, які ще не мають пояснення, другорядними, незначними, несуттєвими. Іноді всі суперечності й розбіжності пояснює одна загальна відповідь. Шукайте незримого винуватця. Знайдіть для кожного факту те пояснення, яке найвигідніше для вас, для вашого противника.

5. Відокремте значущі факти справи, розташуйте їх у часовій послідовності й, зупинившись на кожному, подивіться навкруги, назад, уперед.

Поставте себе на місце підсудного і подивіться навколо його очима до злочину, у момент злочину, після нього; зробіть те саме стосовно кожного із співучасників, потерпілих, свідків, роль яких не до кінця зрозуміла. З'ясуйте ступінь достовірності вчинків, зустрічей і переговорів злочинця із жертвою або співучасників злочину між собою в різний час; зверніть увагу, чи не змінилися їхні стосунки після злочину.

6. Змінюйте передбачувані умови місця й часу. Достовірність фактів підтверджують свідчення щодо збігів у просторі та часі, причиновий зв'язок двох фактів, їхня послідовність. Щоб знайти неправду або помилку в тлумаченні фактів, інколи достатньо змінити одну з цих умов.

7. Шукайте суперечності у відомих вам фактах. Пропонуючи цю схему з'ясування (відновлення) реальних подій, П.Пороховщиков указував, що однією з основних умов пошуку істини (а отже, захисту від маніпуляції) є послідовність.

Отже, ключовим моментом організації свідомого захисту є виявлення і розпізнання маніпуляції. Як правило, про використання маніпулятивних технологій свідчать помітні зміни в ситуаціях взаємодії (наявність примусу (силового тиску); надто швидкий темп обговорення важливих проблем; дефіцит часу, відведеного на ухвалення рішення; обмеження кола обговорюваних ідей, незмінність формулювання, регулярне повернення до однієї теми; нестандартна поведінка опонента тощо), а також зміни в поведінці адресата маніпулятивного впливу (невмотивовано часта поява або підкреслено чіткий прояв психічних автоматизмів у поведінці; виникнення почуття провини чи небезпеки; емоційний дисбаланс; незвичність, повторюваність, різкі сплески емоцій і т. ін.).

Date: 2016-08-31; view: 320; Нарушение авторских прав