Де сходяться небо з землею

У старовинній книзі два монахи прочитали, що на краю світа є таке місце, де сходяться небо з землею. І вони вирішили відшукати це місце, давши обіцянку, що не повернуться доти, доки не знайдуть його.

Мандруючи по світу, вони наражалися на безліч небезпек, витримували спеку і холод, терпіли страшні злигодні, які часто супроводжують паломництво. Долали тисячі перешкод, які спроможні були відвернути людину від мети. Та все-таки монахи витримали. Вони знали, що в тому місці, яке вони шукали, мають бути двері, і достатньо лиш постукати, щоб побачити Бога назирці. Знайшли двері. І, не роздумуючи й миті, зі щемом у серці постукали. Двері повільно відчинилися. Стривожені, монахи увійшли й... опинилися у власній келії монастиря.

* * *

Уперше вирішили відправити малого Максима на канікули в табір відпочинку. Серце у хлопчика, звичайно, щеміло, адже вперше – без батьків, тож як воно буде, але все відчував цікавість. Керівники групи заспокоїли батьків: „Все буде о’кей!” Максим знав, що вони перебуватимуть на службі в храмі, проїдуть по місту з екскурсією. Він приготував блокнот для записів, узяв із собою улюблену іконку. Та занадто крутими виявилися його нові товариші у таборі. Вирвавшись з-під батьківського контролю, підлітки поспішали пожити без „вуздечок” і напучувань. Максим був серед них найменшим і найсовіснішим.

У храмі він почув непристойну лайку. Злякано подивився на хлопців: „Не можна лаятися в храмі, гріх це...” Старші зареготали, боляче дали щигля Максимові по лобі. Він розгубився, адже хлопці віруючі, як же можна... Знову став переконувати: „Мама сказала, хто в церкві лається, того обов’язково покарає Бог”. Знову запотиличники. Максим відійшов набік, а коли перед обідом збуджена юрба вивалила з храму, затримався біля свічної скрині. Впала йому у вічі іконка – Божа Матір з Немовлям. Максим купив іконку. Потім декілька Пасхальних листівок, ще іконку. Голодні підлітки чекали. Максим їх затримував. Вони облаяли хлопчика брудними словами, пригрозили: дочекаєшся!

У кімнаті, де вони зупинилися, Максим поставив ікону на тумбочку. Здоровий лобур простягнув до неї руку, та не встиг. Максим стрімко схопив іконку, сховав за пазуху. „З ким сперечаєшся?” – понісся лобур, насуваючись на худеньку постать Максима всією своєю масою. „Іконка моя, я мамі купив, не чіпай”. – „Пішов ти...” – він бив Максима по-дорослому. По голові, „смачно” лаючись. Прийшли товариші. Ніхто не крикнув, не жахнувся, що б’є меншого. Ні, вони швиденько „підключилися до справи”. Тоді Максим ліг на живіт, на іконочку: „Не віддам”.

…Максим отямився у лікарні. „Тримайся, друже, - сердечно просив лікар, - буде трохи боляче...” Стиснувши зуби, перетерпів і це. А коли після операції до палати зайшла заплакана мати, намацав на грудях зім’яту іконку і сказав: „Це тобі, матусю. Я її не віддав...”

Поміркуй і дай відповідь:

Яку роль відіграє світло у нашому житті?

Яка існує різниця між світлом фізичним і Світлом духовним?

Хто є Світлом для нас?

Чому слова Христа, звернені до апостолів в євангельській історії «Свічка і свічник», одночасно стосуються кожного християнина?

Чи можемо ми бути світлом для світу?

Що для цього потрібно робити?

Чому місце, де сходяться небо з землею, виявилось для монахів-шукачів їхньою ж келією?

Чи можна назвати вчинок Максимка світлом для світу? Чому?

2.Чи зможемо пронести через життя Боже Світло

Наша молодь, школярі є надією України, їм належить будувати майбутнє держави. Господь також сподівається на юних, у гарячій любові вірить, що дедалі менше буде серед нас таких жорстоких безбожників, як підлітки із табору, і множитиметься число вірних, готових нести світло світу. Ми маємо великий обов’язок служити іншим..

Ісус Христос є тим Світлом, Який прийшов на світ для того, щоб показати правдивий життєвий шлях, як почуттями, розумом і мудрістю, з великим бажанням, міцними знаннями і непохитною вірою пізнати силу моральних законів любові і гармонії у світі і серед людей.

Протягом останніх років Свого життя Ісус навчав, робив чуда, воскрешав, не боявся злоби людей, а творив волю Небесного Отця. За прикладом Ісуса ми повинні робити добрі вчинки, допомагати тим, хто потребує нашої підтримки, сумлінно виконувати свої обов’язки перед близькими, державою і суспільством і Господом. Любити тих, хто нас любить і хто нас ображає. Любити так, як полюбив нас Усевишній Отець. І тоді насправді будемо тим світлом, яке світить усім, прославляючи добро і милосердя Господнє.

Повчальне оповідання

Бруно Ферреро

Де живе Бог?

Одного разу до священика завітали гості. Вони довго веселилися, аж раптом господар запитав: „Де живе Бог?” Ті засміялися і відповіли: „Що за дивне запитання? Чи ж Все світ не є повний Його слави?” Але священика не задовольнила така відповідь. Він похитав головою і сказав: „Бог живе там, куди ми дозволимо йому ввійти”.

І це є найважливіше у нашому житті – дозволити Богові увійти, а тоді вже іти з Ним. „Стою при дверях і стукаю”, - каже Господь у Біблії.

Чи відчинимо Йому сьогодні двері своїх сердець?

Повчальна поезія

Ісусе милий! Я Тебе благаю:

Прийди до мене –

Щирим серцем прошу.

Будь Світлом ясним у моєму серці –

І світло це хай людям я приношу.

Перевір себе!

Чи можемо ми бути світлом для світу?

Що для цього потрібно робити?

Чи були Світлом для твого духовного світу уроки християнської етики?

Твій словничок

Авраамове лоно – місце блаженства праведних, рай.

Алегорія – прихований зміст оповідання, байки, притчі.

Апостоли – вибрані і улюблені учні Христа.

Блаженний – щасливий, праведний.

Блудний – той, що не тримається дому, блукає; той, що має шкідливі звички і якого береться блуд.

Вибір – спроба віддати перевагу одному перед іншим.

Винагорода – плата за працю, заслуги, віддяка.

Виховання – сукупність знань, культурних навиків, поглядів, що становлять загальний рівень розвитку людини і є наслідком систематичного впливу і навчання.

Відповідальний – людина, яка завжди дотримується слова, виконує обіцяне, старанно ставиться до роботи та своїх обов’язків.

Відповідальність – виконання людиною певних зобов’язань, які ставлять перед нею інша людина, суспільство, Бог.

Віра – впевненість у чомусь, у здійсненні чого-небудь; визнання існування Бога.

Вісон – тонкий білий одяг

Вчинок – певна дія людини.

Герострат – герой давньогрецьких міфів, який, мріючи прославитись, спалив храм.

Гординя – віра людини в те, що вона наділена винятковими якостями і може всі свої проблеми вирішити самостійно, без Господа.

Десятина – десята частина прибутку людини в багатьох країнах, яка збирається на потреби церкви.

Динарій – у часи Ісуса Христа в Палестині основними монетами були драхма (грецька монета) і динарій – рівна їй за вартістю римска монета. За драхму (динарий), які були денною платою солдату і поденному робітникові, можна було купити невеличку вівцю.

Дім на скелі – символ міцності віри в єдиного Бога.

Добрі справи – вчинки згідно із Заповідями Божими на користь ближньому, які принесуть радість ближньому і Богові.

Добро – все, що виходить від Бога, благо; це все, що позитивно оцінюється Богом, що є важливим для людського життя, що дозволяє людині морально, розумово та духовно жити, зростати, бути щасливою, досягати гармонії і досконалості.

Драхма – розмінна грецька монета, значно нижча за вартістю, ніж римський динарій.

Духовне багатство – те, що людина надбала для спасіння своєї душі (віра в Господа, любов до ближнього, моральні чесноти).

Євангеліє – Добра Звістка про прихід Спасителя Ісуса Христа.

Євангелісти – учні Ісуса Христа, які переповіли історію Його життя та навчання Ним людей Господнього Слова.

Євреї – народ, історія якого описана у Біблії і якому в образі земного Чоловіка явився Ісус Христос.

Жадібність - пристрасне прагнення володіти чимось.

Жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав, - умієш вийти з будь-якої ситуації, маєш добрі здібності.

Заздрість – невдоволення від того, що не маєш того, що мають інші.

Закваска – борошно, перемішане з дріжджами для виготовлення тіста.

Захланність - непомірне прагнення до багатства і наживи.

Здібності – уміння і схильності людини до певного виду діяльності.

Злаки – спільна назва для пшениці, жита, вівса, проса, ячменю.

Золоте правило моралі – найважливіша Господня настанова чинити так, як хочеш, щоб чинили з тобою.

Іудин гріх – злодійство через жадібність.

Капернаум – область у давньо ізраїльській державі.

Кукіль - бур’ян із темно-рожевими, зрідка білими квітками й отруйним насінням, який росте серед хлібних злаків.

Левит – багатий і знатний чоловік у євреїв, знавець церковних обрядів і законів.

Лепта – найдрібніша римська монета.

Лінощі – знеохочення до роботи.

Мамона – бог багатства у давніх східних народів.

Марнослав’я – хворобливе прагнення привернути до себе увагу, будь-якою викликати захоплення свою особою.

Марнота – даремно проведене життя, у якому людина не здобула духовного багатства.

Матеріальне багатство – те, що людина надбала для задоволення потреб свого тіла (будівлі, одяг, речі, їжа, гроші, коштовності).

Мета – те, до чого людина прагне у житті, чого хоче досягти.

Милосердя – почуття, завдяки якому людина допомагає іншій не з вигоди, а з внутрішньої душевної потреби..

Митар – збирач податків у євреїв; у сучасному значенні страдник..

Мито – вид державного податку.

Мораль – пояснення алегорії в оповіданні, байці, притчі.

Моральне життя – життя відповідно до моральних правил, які допомагають мати безкорисливе, справедливе і доброзичливе ставлення до ближнього.

Моральний закон – не писане, а заповідане Господом правило, яке

Навчання – процес здобуття знань, вмінь, досвіду.

Намір – рішення людини зробити що-небудь, досягти результату.

Наполегливість – послідовна спрямованість дій людини на досягнення певної мети.

Небесні скарби – християнські цінності, те, що дароване Богом людині в нагороду за її праведне життя.

Невід – рибальська сітка.

Непослух – вияв гордині у ставленні до Господа чи ближніх, які бажають тобі добра.

Новий Заповіт – друга частина Біблії, у якій розповідається про життя, смерть і Воскресіння Ісуса Христа та народження нової християнської Церкви.

Оренда – тимчасове користування чужою власністю за домовленістю.

Перемога – успіх у життєвій боротьбі за добро, подолання зла на життєвому шляху.

Перлина – найцінніший елемент скарбу.

Повага - почуття шани, прихильне ставлення до ближнього, що ґрунтується на визнанні вищості іншого, його гідності.

Подвижництво - самовіддане використання людиною своїх здібностей і талантів.

Подвижництво - самовіддане використання людиною своїх здібностей і талантів.

Покарання – реакція держави, Господа на порушення людиною моральних зобов’язань чи правил співжиття, яка обмежує права цієї людини.

Порфіра – верхній одяг з коштовної червоної тканини.

Послух – готовність виконати волю Божу або прохпання чи розпорядження тих людей, що теж виконують волю Господа.

Пошана – почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот або позитивних якостей; шана до Бога.

Правда – те, що народжене Божою наукою й узгоджується з нею.

Правдивість – якість характеру людини, яка говорить тільки те, що думає і робить насправді.

Працелюбність – позитивна якість характеру, що характеризує людину, яка витрачаючи розумові, фізичні та духовні сили бере участь у створенні матеріальних та духовних цінностей.

Приклад – те, що варто наслідувати, зразок моральної поведінки, заснованої на виконанні золотого правила.

Притча – розповідь, яка взята з історії чи навколишнього життя і мета якої – викласти духовні чи моральні істини.

Пробачення – добровільна відмова від образи на людину.

Прощення – добровільна відмова від звинувачень іншої людини у певних гріхах.

Радість – почуття задоволення і втіхи від добре виконаної роботи, від спілкування з ближніми та Богом.

Самаряни - жителі північного Ізраїлю, які свого часу зреклися віри в Єдиного Бога і почали поклонятися ідолам.

Світло – спосіб подолати темряву і хаос.

Свічник – підставка для свічки.

Симон – ім’я Петра до його покликання Христом бути апостолом.

Скарб – цінності, приховані з певних причин від людини.

Скромність – уміння подолати свою гординю перед ближніми.

Слухняність – готовність виконати прохання старших за віком або за посадою.

Смирення – уміння подолати свою гординю, в першу чергу перед Господом.

Співчуття – жаль до ближнього, прагнення підтримати його і допомогти.

Спокуса – бажання зробити щось недозволене, те, що засуджується Богом і людьми, але приємне сатані..

Спокуса – бажання зробити щось недозволене, те, що засуджується Богом і людьми, але приємне сатані.

Справедливість – винагорода праведним, смиренним і терплячим та покара грішникам, які не покаялись; такий належний порядок людського життя, встановлений Богом, при якому існує відповідність між вчинком та віддачею належного.

Талант – особливі здібності людини; у давнину – золота або срібна монета.

Терпіння – здатність людини переносити земні страждання: хвороби, прикрощі, знущання, самотність, матеріальні нестатки.

Терплячість – уміння не осуджувати людей за їхні недоліки і переносити незручності, пов’язані з ними.

Універсальний – прийнятний для всіх.

Фарисей – знавець церковного Закону у євреїв.

Фарисейство – лицемірство, сприйняття себе кращим за інших.

Цінності – те, що є особливо важливим у житті.

Чавило - пристрій, з допомогою якого в давнину з винограду робили вино.

Челядь – слуги.

Чемність – уміння бути слухняним і ввічливим.

Щедрість - здатність людини поділитися з іншим тим, що маєш.

Юдеї – євреї, які жили за Заповідями Старого Заповіту, але не вірили в те, що Христос – Син Божий.