Василь Сухомлинський

Горбатенька

Клас розв’язував задачу. Тридцять п’ятеро учнів схилилися над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.

- Відчини двері й подивися, хто там стукає, - мовив учитель.

Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, квапливо відчиняє двері. До класу заходить директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п’ять пар очей уп’ялися в незнайомку.

Вона була горбатенька.

Учитель затамував дух і повернувся до класу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і подумки благав: «Хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки».

У їхніх очах була тільки цікавість. Вони дивилися на незнайомку й лагідно всміхалися.

Учитель полегшено перевів дух.

- Цю дівчинку звуть Оля, - каже директор. - Вона приїхала до нас здалека. Хто поступиться їй місцем на першій парті? Бачте, яка вона маленька?

Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передньою партою, піднесли руки:

- Я…

Учитель був тепер спокійний: клас витримав іспит на людяність.

Поміркуй і дай відповідь:

Як можна прокоментувати зміст оповідання, використовуючи «золоте правило моралі»?

Перевір себе!

Чи дотримувались універсального морального закону, проголошеного Христом, герої наступних життєвих історій? Що порадити тим, хто його не дотримується?

1. Один підліток хотів розбагатіти і разом з друзями обікрав квартиру. Їх усіх заарештували і посадили у в’язницю.

2. Дві подруги замість бібліотеки відвідали в лікарні свою однокласницю. Вони приємно поговорили, підтримали і підбадьорили хвору.

3. На атомному підводному човні «Курськ» стався вибух. Військові піклувалися про атомний реактор, а вже потім - про моряків, які гинули.

Придумай власну коротку історію, яка переконує, що «золоте правило моралі» допомагає в повсякденному житті.

Урок 21. Поширення добра у світі

Ключовий вірш із Біблії: «Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалось дати вам Царство» (Лк. 12:32).

Запам’ятай нові слова і поняття

Добро – все, що виходить від Бога, благо; це все, що позитивно оцінюється Богом, що є важливим для людського життя, що дозволяє людині морально, розумово та духовно жити, зростати, бути щасливою, досягати гармонії і досконалості.

Це цікаво!

... Мама додає до муки дріжджі. Доливає води. Ставить його в тепле місце...

Поміркуй і дай відповідь:

Що збирається робити мама?

Чи доводилося тобі коли-небудь спостерігати, як робиться розчин на пиріжки або на хліб?

Що відбуватиметься з тістом?

Чому за якийсь час воно почне „витікати” через краї посудини, в якій знаходиться?

Біблійна історія

Притча про закваску

Прочитай притчу та поясни важливість розповсюдження добра

Царство Небесне подібне до закваски, що її бере жінка і кладе на три міри борошна, аж поки все вкисне (Див.: Мт.13:33; Лк. 13:20-21).

1. Як поширюється добра сила Божої науки

Душа людини повинна наповнюватися тільки добрими справами, які розростатимуться, як закваска у діжці. Тому і зростання сили Божого Слова маємо відчувати перш за все у власних душах, працюючи над їх удосконаленням. А ще маємо його відчути у спілкуванні з ближніми, допомагаючи їм. Зростанню сили Божого Слова маємо сприяти, примножуючи християнську спільноту.

Поміркуй і дай відповідь:

Син Божий наводить маленьку притчу про закваску відразу ж після оповідання про зерно гірчиці і в порівнянні з ним. У чому суть притчі про зерно гірчиці? Що означає зерно і дерево гірчичне? З чим доречніше порівняти розчин тіста для хліба – з зерном чи деревом?

Що допомагає Слову Божому швидко поширюватися по всій планеті?

Повчальні оповідання

* * *

Ти стоїш на стежці. З одного боку росте гарний квітучий сад. Коло нього стоїть господар і каже: „Бачиш цей чудовий сад? Запрошую тебе стати його садівником. Ти будеш жити тут, працювати в саду, а в нагороду отримаєш щедрі плоди”. Оглядаєшся і бачиш, що з іншого боку від стежки ростуть високі будяки і теж стоїть господар та припрошує: «Ходи до мене! Будеш безтурботно жити, не будеш тяжко працювати, бо будяки ростуть самі, їх доглядати не потрібно».

* * *

Дідусь з онуком ішли великим лісом. Настав вечір. Подорожні втомилися. Але тут хлопчик побачив у гущавині хатинку. Це була хатинка для подорожніх.

Вони зайшли. Було чисто. На столі лежали хлібина, кілька рибин, стояв глечик із медом. На вікні було відро з водою. Дідусь і внук умилися і сіли вечеряти.

- Хто ж це все поставив на стіл? – питає онук.

- Добрий чоловік, - мовив дідусь.

- Як же це так? – дивується онук. – Залишив нам добрий чоловік їжу, а ми і не знаємо, хто він. Для чого ж він старався?

- Щоб ти став кращий, - сказав дідусь.

Поміркуй і дай відповідь:

1.Що є спільного і відмінного у першій історії з біблійної притчею про працю перших людей Адама і Єви у раю та спокусу їх дияволом?

2.Що потрібно для того, щоб відчути зростання сили Божого Слова у власній душі?

3.Як піклування іншого про нас може зробити кращими нас самих, зміцнити нашу віру в Добро, яким є Господь?

2. Яку роль відіграє Церква у поширенні добра у світі

Важливу роль у переданні Радісної Звістки про любов, добро і милосердя, яке несе Господь наш Ісус Христос, відіграє Церква. Церкву не слід розуміти тільки як храм, куди збираємось разом молитися. Це, в першу чергу, християнська спільнота, священне об’єднання людей, які вірять у Христа Спасителя.

Творення Церкви розпочав Сам Ісус разом зі Своїми учнями – апостолами. Несучи Благу Вість про Його Воскресіння, вони об’їздили десятки країн і здебільшого прийняли мученицьку смерть, але не зреклися Христової віри, але поширили її не тільки серед єврейського, але й серед інших народів. Їх справу продовжили і продовжують служителі різних християнських церков, завдяки чому кількість прихильників Євангелія неухильно зростає і, за найновішими відомостями, складає один мільярд сімсот п’ятдесят дев’ять мільйонів чоловік!

Поміркуй і дай відповідь:

Яку роль у християнізації Русі-України відіграли князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий, галицький король Данило, гетьман Петро Сагайдачний, чернець Іван Вишенський, митрополит Петро Могила?

Повчальні оповідання

* * *

Прикладом не тільки вірного служіння Церкві, але й великої праці щодо утвердження християнської віри стало життя світлої пам’яті митрополита Андрея Шептицького. Перебуваючи на Галицькому престолі, він пише понад 170 пастирських послань до своїх вірних. Під час польського панування він заступається за українців, яких намагаються позбавити найелементарніших національних прав спілкуватися рідною мовою, видавати власні газети, провадити власну господарку, зокрема гостро протестує проти руйнування польською владою православних храмів на Холмщині.

Коли у Східній Україні шалів сталінський терор зі штучно викликаним голодом, що поглинув мільйони українських жертв, Митрополит видав разом з іншими єпископами пастирське послання, в якому протестував проти варварського нищення нашого народу.

Під час німецької окупації України у Другій світовій війні Митрополит Андрей пише лист до Гітлера під назвою „Не убий!”, спрямований проти винищування німцями євреїв і сам у власній резиденції переховує кілька десятків переслідуваних режимом сімей.

Не тільки в Україні, але й у Росії, США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Югославії запалює Андрей Шептицький світло Віри, причому як переконливим словом, так і власним прикладом доброчинності. Щороку своїм коштом Митрополит утримував 20 бідних юнаків і стільки ж дівчат, даючи їм змогу здобути належну їх талантові освіту. Тому недаремно в народі називали його Світильником Істини, Віри і Надії.

* * *

Не менш яскравим прикладом служіння Господу та Церковній Спільності було життя новомученика – простого священика Петра (Боярського) родом з Почаївської землі. Він зазнавав гонінь від влади, але не зраджував інтересам Церкви, прийняв мученицьку смерть.

17 листопада 1993 р. він мовчки, у молитві, дочекався невідомих убивць і добровільно віддав своє тіло на їх розтерзання. Але й після смерті продовжує служити людям. Його могилка на батьківщині стала місцем паломництва хворих тілесно і душевно, вона зціляє тих, хто мучиться у розлученні, хто страждає від високого тиску чи має небезпечні пухлини.

Перевір себе!

Підготуй короткі повідомлення про життя і діяльність Миколая Чудотворця, папи Івана Павла ІІ або святих різних Церков.

Доведи, що вони послужили справі поширення християнства як правдивої Господньої віри.

Урок 22. Основа радості

Ключовий вірш із Біблії: «Радість Моя щоб у вас була, і щоб була досконала» (Ів. 15:11).

Запам’ятай нові слова і поняття

Радість – почуття задоволення і втіхи від добре виконаної роботи, від спілкування з ближніми та Богом.

1. Що таке маленькі радощі

Люди часто бажають один одному радості. І самі ми хочемо, щоб у нас у житті було багато радісних днів, хвилин. Як стверджують словники, радість – це „почуття задоволення, втіха, приємність”.

Ми радіємо, коли отримали добру оцінку у школі чи гарний подарунок на день народження, коли перемогли на змаганнях або конкурсах, коли придбали річ, про яку давно мріяли: велосипед, телевізор, комп’ютер, мобільний телефон, коли нам посміхнулася красива дівчинка або стрункий хлопчина допоміг нести портфель.

Але ми радіємо й тоді, коли ми усміхнулися зустрічному, коли допомогли однокласникові розв’язати задачу, а батькам – скопати город, коли зробили гарний подарунок товаришеві чи подрузі, коли висповідалися у своїх гріхах і помолилися Господу.

Радість не буває малою або великою. Коли виступили на концерті, нам однаково було важливо, що ні разу не забулися слів, що прочитали вірш виразно й артистично, що були вдягнуті в новеньку сукню чи костюм, які вам дуже пасували, що глядачі з вдячністю аплодували вам. Одному великою радістю є перемога у шкільних змаганнях з легкої атлетики, іншому ж – те, що прийшов до фінішу не останнім. Одному з дорослих радість приносить зарплатня, яка дозволяє придбати автомобіль, іншому – така, завдяки якій зможе розрахуватися за комунальні послуги.

Пригадаймо й іншу ситуацію: коли наш щоденник прикрасила чергова „12-ка” або нам вдалося змайструвати радіоприймач, чи не поспішаємо з радісною новиною до мами чи друга?

Поміркуй і дай відповідь:

Від чого ти найчастіше радієш?

Чи відчуваєш потребу поділитися радістю з іншими?

Як ти розумієш слова сучасного російського письменника Анатолія Алексіна: „Якщо у вас на душі радість і ви хочете на всю силу виявити її, пам’ятайте, що поруч є люди, які засмучені і втомлені від бід. Але коли ви мало не з насолодою впиваєтесь власним горем, пам’ятайте й тут, що поруч вас, можливо, є людина, якій трапилась чи не єдина хвилинка радості, яку ви їй затьмарюєте. Учіться любити людей”?

Біблійна історія