Тема 1. Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб’єкт корекційної освіти.

ПИТАННЯ З ЯКИХ УВІЙШЛИ ДО ВСТУПНОГО ФАХОВОГО КОМПЛЕКСНОГО ІСПИТУ

Спеціальна педагогіка з історією логопедії

Тема 1. Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб’єкт корекційної освіти.

Сутність поняття „норма” і „аномалія”. Основні причини, які зумовлюють аномальний розвиток дітей. Сутність поняття “діти з обмеженими психічними і фізичними можливостями”, “діти з особливими освітніми потребами”. Основні групи дітей з порушенням психофізичного розвитку: розумово відсталі діти, діти із затримкою психічного розвитку, діти з вадами слуху, зору, мовлення, опорно-рухового апарату, діти з порушенням емоційно-вольової сфери, діти зі складними дефектами. Теорія Л. Виготського про комплексну структуру аномального розвитку. Первинний дефект та вторинні відхилення. Вроджена та набута дефективність. Теорія Л. Виготського про єдність біологічного і соціального. Взаємозв’язок між навчанням і розвитком. Загальна характеристика дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями.

Властивими для дітей з вадами психофізичного розвитку є наступні проблеми розвитку (О.Л. Венгер, О.А. Єкжанова, Н.М. Назарова, О.А. Стрєбєлєва):

· Соц. Дезадаптація дитини;

· Уповільнене й обмежене сприймання;

· Недоліки розвитку моторики;

· Вади мовленнєвого розвитку;

· Недоліки розвитку мисленнєвої д-сті;

· Недостатня у порівнянні із звичайними дітьми пізнавальна активність;

· Прогалини у знаннях і уявленнях про навколишній світ, міжособистісні стосунки;

· Недоліки у розвитку особистості (невпевненість у собі, невиправдана залежність від оточуючих, низька комунікабельність, егоїзм, песимізм, занижена або завищена самооцінка, невміння керувати власною поведінкою).

1. Розкрити причини мовленнєвих порушень (біологічні і соціально-психологічні, органічні і функціональні, центральні і периферійні).

Мовлення – найважливіша психічна функція, яка властива тільки людині. На основі мовлення та її смислової одиниці – слова формуються і розвиваються такі психічні процеси, як сприйняття, уявлення, пам’ять, мислення.

Мовленнєві порушення, які виникнули під впливом якого-небудь патогенного чинника, самі не зникають і без спеціально організованої корекційної роботи можуть негативно позначитися на всьому подальшому розвитку дитини. У зв’язку з цим слід розрізняти патологічні порушення мовлення і мовленнєві відхилення від норми, які викликані віковими особливостями формування мовлення або умовами зовнішнього середовища, до числа яких відносяться деякі мовленнєві особливості батьків, двомовність у родині тощо. Серед причин, які викликають порушення мовлення, розрізняють біологічні та соціальні чинники ризику. Біологічні причини розвитку мовленнєвих порушень є патогенними чинниками, які впливають у період внутрішньоутробного розвитку та пологів (гіпоксія плоду, родові травми і т.ін.), а також на перших місяцях життя після народження (мозкові інфекції, травми і т.ін.). Соціально-психологічні чинники ризику пов’язані з психічною депривацією дітей. Особливе значення має недостатність емоційного і мовленнєвого спілкування дитини з дорослими. Негативну дію на мовленнєвий розвиток також можуть надавати необхідність засвоєння дитиною молодшого дошкільного віку одночасно двох мовних систем, зайва стимуляція мовленнєвого розвитку дитини, неправильний тип виховання дитини, педагогічна занедбаність, тобто відсутність належної уваги до розвитку мовлення дитини, а також дефекти мовлення оточуючих. В результаті дії цих причин у дитини можуть формуватися порушення розвитку різних сторін мовлення. При мовленнєвих порушеннях спостерігається обмежена рухливість органів мовлення. Нечіткість в артикуляції звуків мовлення викликають недоліки вимови, які призводять до обмеження мовленнєвої активності. Дитина, яка побоюється насмішок оточуючих, обмежує коло свого мовленнєвого спілкування, що, природно, призводить до зниження активного та пасивного словарного запасу. Вивченням, попередженням та корекцією мовленнєвих порушень займається галузь дефектології – логопедія. До органічних причин порушення мовлення (за М.Є. Хватцевим) віднесені недорозвинення і ураження мозку у внутрішньоутробному періоді, у момент пологів або після народження, а також різні органічні порушення периферійних органів мовлення. Їм були виділені органічні центральні (ураження мозку) і органічні периферійні причини (ураження органу слуху, розщеплювання піднебіння та інші морфологічні зміни апарату артикуляції). Функціональні причини - порушення співвідношення процесів збудження та гальмування в центральній нервовій системі.

Під причиною порушень мовлення розуміють дію на організм зовнішніх (екзогенні) або внутрішніх (ендогенні) шкідливих чинників або їх взаємодії, які визначають специфіку мовленнєвого розладу і без яких останнє не може виникнути. Залежно від часу дії цих чинників виділяють внутрішньоутробну патологію; ушкодження при пологах і дія різних шкідливих чинників після народження.

Тема 2.Зміст освіти у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з вадами розвитку.