В навантаженні при заняттях фізичними вправами

Істотними є терміни, на які повинна бути рекомендація лікаря на звільнення (повністю або частково) від фізичних вправ учнів в зв'язку з перенесеною ними хворобою чи патологічних станах.

Тимчасове повне звільнення від уроків фізичної культури необхідно рекомендувати учням:

- в період одужання після гострих захворювань;

- при загостренні хронічних захворювань;

- після операційного втручання;

- при ознаках перенапруги, перевтоми і перетренованості.

Тимчасове звільнення від деяких видів вправ чи обмеження в навантаженні повинні рекомендуватися учням:

- які мали до цього тимчасове повне звільнення;

- при наявності не різко вираженої перевтоми і внаслідок перенапруги;

- в деяких випадках, коли бурхливо проходить статеве дозрівання (наприклад, при відставанні серця в розвитку);

- при деяких порушеннях опорно-рухового апарату, які потребують застосування спеціальних коригуючих вправ (в першу чергу при сколіозах);

- при переході від занять лікувальною фізичною культурою або занять в спеціальній медичній групі.

Повне звільнення від занять фізичною культурою має місце тільки за наявності протипоказань, якими є:

• всі захворювання в гострій або підгострій стадіях;

• важкі органічні захворювання нервової системи і психічні захворювання;

• злоякісні новоутворення;

• загострення хронічних захворювань;

• кровотечі будь-якої етіології,

• хвороби серцево-судинної системи: аневризми кровоносних судин, недостатність кровообігу II і III ступенів будь-якої етіології, деякі порушения ритму серця (миготлива аритмія, повна атріовентрикулярна блокада);

• хвороби дихальної системи: бронхіальна астма, важкі форми бронхоектатичної хвороби;

• захворювання печінки, що супроводяться печінковою недостатністю;

• хронічна ниркова недостатність;

• хвороби ендокринної системи з вираженим порушенням функції залоз внутрішньої секреції;

• хвороби органів руху з різко вираженим порушенням функції суглобів і наявністю больового синдрому.

ТАКИМ ЧИНОМ,

- на практиці існує кілька способів організації навчального процесу з ФВ з дітьми СМГ, найраціональнішим визнано такий, при якому діти СМГ займаються окремою групою під керівництвом вчителя;

- за станом здоров’я учнів можна поділити на п’ять груп; для занять з фізичної культури школярів поділяють на три групи: основну, підготовчу і спеціальну, при визначенні медичної групи основним критерієм виступає рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів;

- учнів спеціальної медичної групи, в свою чергу, поділяють на підгрупи. Критеріями комплектування підгруп спеціальної медичної групи можуть бути ступінь відхилень у стані здоров'я (важкість захворювання) і характеру захворювання (діагноз). Найбільш ослаблені діти скеровуються для занять з фізичного виховання у групи лікувальної фізичної культури.

- Навчальні та виховні цілі:

- освітня (інформаційна) — домогтися обізнаності слухачів, курсантів, студентів у теоретичних питаннях особливостей вибору засобів і методів для учнів СМГ, слугувати подальшому міцному засвоєнню знань про класифікацію засобів і методів ФВ;

- розвиваюча — розвивати мислення, спостережли­вість, активність, творчість, самостійність студентів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності;

- виховна — сприя­ти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу.

При загартуванні потрібно дотримуватися ряду принципів:

§ суворе дозування всіх процедур в залежності від віку дітей, стану їх здоров'я; індивідуальних реакцій на діючі чинники;

§ поступове підвищення інтенсивності процедур;

§ щоденне проведення;

§ чіткий і постійний контроль за впливом процедури на організм.

Обов’язковими елементами раціонального режиму є:

· ранкова гігієнічна гімнастика, фізкульт-паузи, фізкульт-хвилинки, домашні завдання з фізичної культури (організаційні форми виступають у якості засобів),

· раціональне харчування збагачене вітамінами, мінеральними речовинами,

· повноцінний нічний сон, денний сон,

· достатній відпочинок після уроків тощо.

Широко використовуються:

• оздоровчі і загартовуючі заходи,
• знижується загальне навантаження.

· Застосовують головним чином динамічні вправи для різних груп м’язів. Для вирішення спеціальних завдань (наприклад, розвитку витривалості прямих м’язів живота) іноді застосовують статичні вправи. За даними вікової фізіології саме динамічний компонент м’язової діяльності забезпечує адаптивні зміни рухового апарату, а також серцево-судинної, дихальної систем. Тобто мають більший оздоровчий ефект.

· Тренування організму за допомогою циклічних вправ для розвитку витривалості, сприяє розвитку двох діалектично взаємопов’язаних реакцій: економізації діяльності органів кровообігу і дихання у спокої і сприяє збільшенню діапазону гемодинамічних і респіраторних реакцій на граничні за інтенсивністю фізичні навантаження, про що ми говорили на першій лекції. Гігієністи розглядають циклічні навантаження як найважливішу в оздоровчому відношенні частину рухового режиму організму, що росте.

· Ациклічні вправи для цього контингенту учнів придатні для вирішення спеціальних завдань фізичного виховання (ППФП).

· Анаеробні навантаження для учнів СМГ не рекомендуються. Абсолютно протипоказані вправи анаеробного характеру учням, які спрямовані в СМГ після захворювань серця і судин. Анаеробні вправи рідко застосовують на перших етапах занять, оскільки вважають надмірними для організму На подальших етапах фізичного виховання, можуть бути дозовано застосовані навантаження змішаного характеру.

· Дослідження свідчать про необхідність комплексного розвитку фізичних якостей учнів СМГ. Основою тренувального процесу повинні стати вправи на витривалість, які найбільш позитивно впливають на діяльність серцево-судинної і дихальної систем. Вправи на силу і прудкість доцільно вводити в тренувальний процес спочатку дозовано, а потім, по мірі покращення адаптації до фізичних навантажень, здійснювати поступове тренування цих якостей. Вправи на спритність, гнучкість практично не мають протипоказів для учнів СМГ.

· Виділяють:

· загально–оздоровчі і спеціально–оздоровчі та

· загально–розвивальні і спеціально–розвивальні.

· Для дітей, що мають відхилення в стані здоров'я, фізичні вправи використовуються у представленій послідовності.

· Вправи даних категорій — основний елемент змісту заняття фізкультурно-оздоровчої спрямованості. За їх допомогою досягається необхідна рухова активність, що забезпечує оздоровчо-розвиваючу дію на ослаблений організм.

· Загальнооздоровчі вправи, спрямовані на досягнення загального неспецифічного оздоровчого ефекту, вони використовуються при будь-яких захворюваннях.

· Сюди відносять:

· динамічні циклічні,

· для формування правильної постави,

· дихальні,

· релаксаційні.

· Особливість оздоровчих вправ полягає в тому, що створюючись протягом сотень, а деколи і тисяч літ, більшість з них сьогодні має строго регламентовані просторові характеристики: початкові положення, раціональні пози, напрями, траєкторії і амплітуди руху, що впливають на певні функціональні системи

· До динамічних циклічних оздоровчих вправ відносяться — ходьба, біг, плавання, ходьба на лижах, їзда на велосипеді, спеціально підібрані гімнастичні вправи з циклом рухів, що повторюється, і т.д. Ці вправи легко дозуються за інтенсивністю, тривалістю використання і добре співвимірюються з можливостями організму. Вони впливають на всі системи організму і головним чином на крово- і лімфообіг, дихальну систему, стимулюють неспецифічні, загальні захисні сили організму. Для оздоровчого ефекту реакція організму на них повинна бути малою або помірною. Мала реакція: збільшення ЧСС до 120 уд/хв, з боку артеріального тиску — незначне підвищення або збереження колишнього рівня. Помірна реакція: діапазон ЧСС 120—150 уд/хв при цьому тиск систоли не повинен перевищувати 150 мм рт.ст.

· Вправи, що формують і виправляють поставу. Правильна постава має велике значення для нормального функціонування як окремих систем, так і організму в цілому. Її створює цілий комплекс фізичних якостей і навиків. Особливо важливо приділяти достатньо уваги формуванню постави у роботі з ослабленими дітьми, які відстають у фізичному розвитку, оскільки посилення темпів росту на фоні неправильної постави може викликати значні дефекти в кістково-м'язовій системі. Комплексна дія вправ повинна бути направлена на ліквідацію викривлень хребта за рахунок відновлення симетрії кісток тазу і нижніх кінцівок, фізіологічних вигинів хребта; нормалізацію м'язового тонусу як глибоких м'язів спини, які безпосередньо формують положення хребта, так і зовнішнього „м'язового корсета”. Високоефективні в корекції порушень постави елементи плавання, особливо стилем брас, і комплекси вправ у воді.

· Дихальні вправи. Порушення механізму регуляції дихання мають місце при будь-якому захворюванні. Кожний патологічний процес незалежно від його характеру (інфекційний, інфекційно-алергічний або чисто алергічний) ушкоджує регуляторні механізми дихання. В ослабленому організмі дихальні функції значно знижуються, усугубляючи хворобливий процес.

· Специфічно-оздоровчі (лікувальні) – впливають на ланку патологічних процесів в організмі: вправи у розтягуванні та коригувальні вправи.

· Вправи у розтягуванні – різновид активних гімнастичних вправ з переважною дією на патологічно змінену еластичність тканин. У дітей такі вправи застосовуються при плевритах, плевропневмоніях, артритах, контрактурах різного походження.

· Коригувальні вправи – спеціальні гімнастичні вправи, що сприяють ліквідації деформації опорно-рухового апарату різної етіології. Корекція досягається підбором вихідних положень, при яких розподіл м’язового тонусу, що зберігає прийняту позу, сприяє вирівнюванню наявної деформації. Корекція забезпечується також суворо обмеженим при відповідних вправах впливом м’язової тяги на патологічно змінену ділянку опорно-рухового апарату.

· Загальнорозвивальні (стимулюючі) вправи – чинять оздоровчий вплив на усі функції організму, стимулюють фізичний розвиток, створюють базу для розвитку окремих рухових здібностей (сили, координації, рівноваги тощо).

· Відносять:

· динамічні циклічні аеробні,

· ідеомоторні,

· ритмопластичні,

· рухливі ігри

· прийоми самомасажу.

· Спеціально-розвивальні – сприяють розвитку окремих рухових якостей: сили, швидкості, витривалості, гнучкості тощо, викликаючи специфічні зміни у функціональних системах організму, що лімітують рівень їх прояву.

· Метод суворо регламентованої вправи. потребує точного дозування навантаження і суворо встановленого чергування його з відпочинком, чіткого порядку повторення вправ, їх зв’язку між собою. Він застосовується на усіх етапах фізичного виховання школярів спеціальної медичної групи На перших етапах роботи з дітьми спеціальної медичної групи для розвитку витривалості рекомендуються методи безперервної рівномірної вправи, згодом для зацікавлення – безперервної варіативної вправи та інтервальної рівномірної вправи.

· Змагальний метод. Діти СМГ можуть змагатися на точність і правильність виконання окремих вправ, а також на кращий вияв таких якостей, як координація рухів, гнучкість, рівновагу, спритність тощо.

· Методи слова. С ловесні оцінки відіграють роль мовного схвалення або осуду діяльності учнів Вчителеві важливо частіше використати заохочення, підтримувати кожний, навіть самий невеликий успіх учня, не підкреслювати помилок перед всім класом. При роботі з учнями з серцево-судинними захворюваннями не рекомендується подавати гучні команди і вести підрахунок.

Навчання раціональному диханню сприяє:

§ швидшому видаленню порушених функцій дихальної системи;

§ покращенню окислювально-відновних процесів в організмі;

§ підвищення адаптації до фізичного навантаження;

§ загальному оздоровленню і гармонійному розвитку.

Спеціальні вправи для розвитку спритності:

виконання елементів акробатики, як для юнаків, так і для дівчат (матеріал зазначений у програмі з фізичного виховання)

стрибки опорні (висота для юнаків 110 см, для дівчат - 1 м), різні наскоки в упор присівши, зіскоки прогнувши, з поворотом тіла на 180°, з ударами рук за спиною, над головою праворуч, ліворуч, стрибки зі згинанням правої, лівої ноги, з розведенням ніг у сторони; стрибки з пружинного містка, відпрацьовування техніки наскоку на місток і зіскоку з містка, виконання різних рухливих ігор (у залежності від підготовленості груп), наприклад «боротьба за м'яч», «м'яч капітану», «салки», «пятнашки»;

різні елементи спортивних ігор: у баскетбол, волейбол естафети з бігцем, стрибками, з передачею предметів, з лазанием по гімнастичній стіні і подлезанием під снаряди («коня «козла»);

Розвиток гнучкості слід починати з вправ на розслаблення, активних вправ на розтягування м’язів, використовуючи для цього різні пружні рухи, нахили, махові рухи. Потім поступово вводяться пасивні рухи, до яких відносяться вправи з використанням маси власного тіла, з самозахопами, з допомогою партнера.

Розвиток гнучкості досягається за допомогою вправ, які можна поділити на три групи:

1. вправи, які забезпечують покращення рухомості у суглобах за рахунок збільшення розтяжності м’язово-звязкового апарату;

2. вправи на розслаблення, які забезпечують збільшення амплітуди рухів у суглобах за рахунок здатності м’язів до максимального розслаблення;

3. силові вправи (за допомогою партнера і спеціальних пристосувань).

При розвиткові прудкості на початкових етапах застосовуються швидкісні вправи, які розвивають швидкість рухової реакції, швидкість окремих рухів, здатність збільшувати у короткий час темп рухів (вправи зі зміною темпу і характеру рухів за сигналом, дріботливий біг, елементи рухливих і спортивних ігор). На подальших етапах застосовуються швидкісні вправи, які спрямовані на розвиток швидкості цілісного руху. Для учнів із захворюваннями серцево-судинної системи і органів травлення, зору не рекомендується пробігання дуже коротких відрізків, оскільки при цьому виникає різка зміна діяльності, що їм протипоказано.

Розвивати швидкість, використовуючи різноманітні вправи, пов'язані з швидким реагуванням по сигналу і виконуючи рухи у високому темпі. При цьому враховувати наявність відхилень в стані опорно-рухового апарату і серцево-судинної системи. Не проводити заняття, направлені на розвиток швидкості в холодних приміщеннях і на морозі без попереднього розігрівання м'язів. Добре зарекомендував себе інтервальний метод з достатньо тривалими інтервалами відпочинку між повтореннями вправ.

Для розвитку швидкості застосовують:

різні види бігових вправ - естафети на різні дистанції (юнаки 4х25м,4х30 м, 2-3 рази; дівчата 4х15 м, 4х20 м, 1—2 рази);

прискорення з низького старту (юнаки па дистанцію20—30 м,2—3 рази; дівчата — 15—20 м, 1—2 рази);

біг звичайний, перехідний у рівномірне прискорення (юнаки на дистанцію 40—45 м, дівчата—20—25 м, 2—3 рази для юнаків і дівчат), після прискорення продовжується біг по інерції 10-15 м;

біг в ігрових ситуаціях, наприклад, під час гри в баскетбол навчити швидкого пересування і раптових зупинок, пробіжкам уперед, назад, вправо, уліво;

гру в баскетбол за спрощеними правилами і зі скороченим часом (юнаки 15—20 хв, дівчата 8—10 хв, включаючи відпочинок, 2 рази);

елементи гри у футбол на малій площадці (дляюнаків);

ведення м'яча, швидка передача м'яча партнеру, раптові зупинки при бігу з м'ячем; гра в бадмінтон (дівчата): розвиток реакції, короткі пробіжки вперед, назад, убік;

у зимовий час — біг на ковзанах на коротку дистанцію (юнаки 25—30 м, дівчата 15—20 м), пересування на лижах під ухил.

Усі перераховані вище вправи крім швидкості тренують швидкісну витривалість і загальну витривалість організму. Паралельно тренується дихання, підвищується адаптація організму до фізичних навантажень серцево-судинної системи. Створюються сприятливі умови для розвитку кістякової мускулатури, поліпшуються обмінні процеси. Пристосування організму до фізичних навантажень відбувається поступово.

ТАКИМ ЧИНОМ урок фізичної культури у дітей спеціальної медичної групи характеризується такими особливостями:

1. Обов’язкове включення в кожен урок вправ для формування правильної постави, на розслаблення і спеціальних дихальних вправ.

2. Урок складається з 4-х частин.

3. Шикування дітей відбувається не за зростом.

4. Допустимим є застосування пасивного відпочинку.

5. Дозволяється виконання загальнорозвивальних вправ у довільному, зручному для дитини темпі.

6. Розучування (удосконалення, закріплення) лише однієї вправи в основній частині уроку.

7. Повторення основної вправи на більше 5ти разів.

8. Обов’язкове проведення гри.

9. Вимірювання ЧСС і ЧД, з записом у щоденнику самоконтролю.