Конкурентоспроможність продукції

Виразом конкурентоспроможності підприємства є продукція, яку воно виготовляє.

Найпростіший варіант визначення конкурентоспроможності К_т товару визначається формулою:

або

К = = , (1)

де Е — корисний ефект від споживання товару;

Ц — ціна споживання;

Т – якість товару;

С – якість після продажного обслуговування або сервіс.

Це означає, що у процесі добору з метою купівлі певного товару покупцем «виграє», тобто купується, той товар, в якого відношення корисного ефекту до витрат на купівлю та використання є найбільшим порівняно з іншими аналогічними товарами. Це співвідношення і є умовою конкурентоспроможності продукції.

& Методика оцінювання рівня конкурентоспроможності товару:

1. Визначення цілей оцінювання конкурентоспроможності товару:

Ø виведення нового товару на ринок (національний, міжнародний);

Ø оцінювання конкурентоспроможності товару, представленого на ринку;

Ø розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності товару за окремими параметрами;

Ø коригування ціни товару відповідно до його рівня конкурентоспроможності;

Ø зміна стратегії і тактики маркетингу при виведені конкурентами на ринок аналогічного товару.

2. Збирання та аналіз даних про ринок, покупців, конкурентів.

3. Формування вимог до товару – еталона (бази для порівняння).

4. Визначення переліку параметрів, які підлягають оцінюванню, та їхньої питомої ваги:

4.1. нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, установленим законодавством та іншими нормативними документами.

4.2. технічні параметри можуть бути поділені на кілька груп:

· класифікаційні – характеризують властивості товару, які визначають його призначення, сферу використання та умови застосування;

· функціональні – досконалість, виконання основної функції, універсальність, досконалість, виконання додаткових функцій, технологічність;

· показники технологічності, надійності, довговічності;

· ергономічні – гігієнічні, фізіологічні, психологічні, психофізіологічні;

· естетичні – форма, дизайн;

· екологічні;

· показники безпеки – вогнегасність, надійність.

4.3. економічні параметри визначають:

· ціна споживання;

· ціна товару;

· витрати, пов’язані з експлуатацією виробу (витрати на: транспортування виробу, монтаж, навчання персоналу, експлуатацію, ремонт, технічне обслуговування, сплату податків, страхові внески, пальне, енергію, утилізацію відходів, зберігання товару).

5. Розрахунок одиничних параметричних індексів.

Середньоарифметичний коефіцієнт значимості кожного параметра визначається по формулі:

, (2)

де A – середньоарифметичне значення критерію вагомості;

n – кількість параметрів товарів;

N – кількість експертів;

a_ij – параметри важливості i-го показника, що визначені j-м експертом.

Нормативний коефіцієнт значимості обчислюються по формулі (3):

, (3)

При цьому повинні виконуватися наступні вимоги:

∑ q_i=1 і q_i>0 (4)

6. Розрахунок групових параметричних індексів.

Визначення групового показника, що характеризує відповідні технічні параметри досліджуваних потреб, здійснюється за допомогою одиничних показників якості з урахуванням значимості кожного з них і розраховується по формулі:

, (5)

де P_i – технічне значення i-го одиничного параметра;

Q_i – вага і-го параметра в загальній сукупності;

i – кількість параметрів, що оцінюються.

Аналогічні розрахунки здійснюються по товару-еталону, або товару конкуренту (Itn₂).

Груповий показник конкурентноздатності товару по технічних параметрах можна представити у виді наступної формули:

(6)

Визначення групового показника, що характеризує відповідні економічні параметри досліджуваних товарів, здійснюється за допомогою одиничних показників якості з урахуванням значимості кожного з них по формулі:

(7)

де І_е – груповий показник якості з економічних параметрів;

Z_i – значення економічного параметра i-го виду;

Q_i – вага і-го параметра в загальній сукупності;

i – кількість параметрів, що оцінюються.

Аналогічні розрахунки роблять як для товару фірми, так і товару конкурента.

Груповий показник конкурентноздатності товару по економічних параметрах визначається по формулі:

(11)

7. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності

(12)

Для прийняття остаточних рішень щодо виходу з товаром на цільовий ринок рекомендується користуватися даними таблиці 2.

Інтегральний показник конкурентноздатності товару показує ступінь його привабливості для покупця. З погляду продавця ця привабливість ототожнюється з чистим прибутком.

Таблиця 4.1

Шкала оцінки перспективності товару по інтегральному показнику конкурентноздатності

Порівнювані товари	Границя зміни показника І	Прогнозна оцінка конкурнтноздатності товару
Товар - еталон	1,6 і більш 1,59-1,40 1,39-1,20 1,19-1,00	дуже перспективно перспективно мало перспективно неперспективно

Послідовність робіт з визначення конкурентоспроможності товару з урахуванням наведених щойно параметрів конкурентоспроможності подано на рис. 4.7.

У разі неможливості визначення (розрахунку) корисного ефекту або сукупних витрат конкурентоздатність об'єктів (продукції) можна визначити декількома способами:

Ø за результатами експериментальної перевірки для конкретних умов споживання (використання) об'єкта (продукту);

Ø за результатами пробних продажів;

Ø за допомогою різних науково-дослідницьких методів, наприклад, експертних, усіх можливих регресій, виключення, включення і т. ін.

& Прийняти рішення про те, конкурувати чи ні з тією чи іншою продукцією бажано формувати та використовувати ключові фактори успіху, які сформулював К. Омаї як побажання: (рис. 4.8).

Ø конкуруйте мудро, використовуючи свої унікальні властивості, яких не торкаються конкуренти; стара, успішна стратегія, дає змогу зберегти досягнуті рубежі; базована на ній нова, творча стратегія забезпечить у майбутньому певний рівень свободи діяльності;

Ø уникайте жорсткої конкуренції, що може призвести до взаємного знищення в разі орієнтації на аналогічні, другорядні переваги.

Рис. 4.7. Методика оцінювання конкурентоспроможності товару

Рис. 4.8. Модель конкурентних рішень К. Омаї

Особливу увагу треба приділяти конкурентному паритету — ситуації, коли два або більше конкурентів досягли у своєму розвитку одних і тих самих конкурентних переваг, використовуючи однакові «сильні сторони».