Різноманітність підприємств

Кожне підприємство чи організація є унікальною, «відкритою» системою, що має певні особливості, які вирізняють її серед інших.

Всі підприємства є соціально-економічними системами, і мають спільні характеристики, до яких належать:

Ø використання основних елементів виробництва (предмета, засобів праці та праці);

Ø основні функції управління (загальні та специфічні);

Ø змінність окремих параметрів і системи загалом упродовж періоду існування;

Ø здатність до формування власної поведінки, унікальність, нерідко — непередбачуваність її в конкретній ситуації;

Ø здатність адаптуватися до змін у середовищі, встановлювати ефективні зв'язки;

Ø здатність до протидії тенденціям, які можуть зруйнувати систему;

Ø властивість змінювати структуру й механізм функціонування на власний розсуд;

Ø здатність і спрямованість на ціле встановлення та ціле реалізацію.

Кожне підприємство самостійно розв'язує проблеми, що пов'язані з налагодженням зв'язків у системі «підприємство —середовище» та «підприємство — держава», з урахуванням наявних чи можливих «технологічних проривів», зі структурною перебудовою на макро- та мікрорівні; із соціальними процесами в суспільстві тощо.

& Сутність підприємства, основні напрямки його діяльності, за Томпсоном, можуть визначатися за вісьмома різними характеристиками залежно від таких факторів:

1) основної продукції чи послуги;

2) основної ланки виробництва (виробництво паперу);

3) основної технології з виробництва продукції;

4) основної групи споживачів, що обслуговується підприємством;

5) ступеня задоволення потреб споживача в продукції чи послузі, що вже знайомі покупцеві і мають різну якість;

6) масштабу діяльності в галузі: охоплення всього виробничо-технологічного комплексу — від заготівлі сировини до виготовлення кінцевої продукції чи послуги або спеціалізація на одному етапі у виробничому ланцюгу;

7) ступеня диверсифікації підприємства: використання основної сировини, технології, каналів розподілу чи збуту; обслуговування груп споживачів тощо;

8) ступеня орієнтації підприємства на досягнення високих фінансово-економічних результатів діяльності, що робить його менш вразливим до піднесень чи спадів загальної кон'юнктури ринку завдяки відмові від орієнтації на якийсь один напрямок діяльності, інтенсифікації операцій з активами, на участь у будь-якій діяльності, що дає високі прибутки.

Підприємства, крім того, можуть класифікуватись ще й за такими ознаками:

Ø за розмірами (враховують чисельність персоналу, вартість майнового комплексу, частку обслуговуваного ринку) — малі, середні та великі;

Ø за часом існування — безстрокові та тимчасові;

Ø за організаційно-правовою формою — комерційні (господарські товариства, виробничі кооперативи, громадські організації);

Ø за організаційними формами— одиничні (самостійні підприємства, банки, біржі) та об'єднані на основі кооперації або концентрації (асоціації, консорціуми, концерни);

Ø за масштабом

Ø за номенклатурою продукції, що випускається, — моно- та поліпродуктові (спеціалізовані та дивесифіковані);

Ø за функціональним призначенням— факторингові, інжинірингові, лізингові; виробництва— основані на одиничному, серійному або масовому виробництві;

Ø за ступенем формалізації організаційних відносин — формальні та неформальні.

Відмінності підприємств можна описати сотнями параметрів, що характеризують їхні мікро- та макрозв'язки, структури й процеси. Найістотнішими серед них є такі.

Юридичний статус і форма власності, що визначають типи підприємств: істотно впливають на особливості функціонування підприємств, механізми прийняття рішень, контролю, підпорядкованості та звітності. Особливо це відбивається на системі стратегічного управління, оскільки накладає певні обмеження на реагування підприємства на вимоги зовнішнього та внутрішнього середовища.

Галузева належність і профіль підприємства визначаються продукцією, що виробляється, або послугами, що надаються. Економічна діяльність країни змінюється, відбувається постійний процес структурної перебудови, розміри та взаємозв'язок галузей стають іншими, розширюється або скорочується їхня діяльність, хоча назви можуть і не змінюватися. Підприємства пропонують на продаж найчастіше неоднорідну продукцію; існують моновиробники (спеціалізовані підприємства) та полівиробники (підприємства з широким асортиментом). Параметри підприємств та особливості їхнього функціонування будуть різними, як і стратегії розвитку.

Різноманітність ринків, що їх обслуговує підприємство, рівень та особливості конкуренції є головними зовнішніми факторами, які впливають на формування специфічних ознак підприємств чи організацій. Ситуація на ринку характеризується динамічними змінами, тому значення тієї чи іншої фірми, можливість її впливу також змінюються: деякі підприємства стають монополістами, інші — зникають. На різних ринках і в різних галузях складаються різноманітні ситуації, що вимагає від підприємств адекватних реакцій на зміну форм, розмірів, специфічних стратегій, механізмів функціонування та конкуренції. З появою нових конкурентів можуть змінитися характеристики підприємств, що діяли досі.

Безпосереднє оточення кожне підприємство самостійно формує зовнішні зв'язки, які дають змогу сформувати внутрішнє середовище.

Розміри підприємств і виробничий потенціал складаються на основі чинників, що характеризують галузеву належність (застосування тих чи інших технологій, матеріалів, робітників певної кваліфікації тощо), та ринкових факторів, які «задають» масштаби й ефективність використання виробничого потенціалу конкретного підприємства.

Типи організацій і організаційно-економічного механізму функціонування та управління залежать від розглянутих характеристик. Досягнуті «оптимальні» розміри витрат часу та ресурсів можуть стимулювати зростання підприємств, урізноманітнення їхньої продукції та розширення ринків збуту.

Тип підприємства (у західній літературі використовується поняття «бізнес-модель») та механізм функціонування є тією «відправною точкою», від якої починається будь-який рух, яка визначає разом із цілями зміст її «стратегічного набору». Велику роль тут відіграють керівники підприємства, які або сприяють, або перешкоджають його розвитку.