Г) таблиці протиотрут.

Застосування найпростіших фізіотерапевтичних процедур

Важливу роль у комплексному лікування хворих відіграє застосування засобів фізичного впливу на хворобливий процес шляхом відтягуючої дії, а також подразнення рецепторів шкіри і слизових оболонок. З цією метою часто використовують гірчичники, банки, компреси, грілки, міхури з льодом.

Застосування гірчичників. Принцип дії гірчичників оснований на подразненні шкірних рецепторів ефірною гірчичною олією, яка знаходиться у шарі гірчиці, нанесеному на одну із сторін гірчичника. Гірчичник фабричного виготовлення - це листок щільного паперу розміром 8х12,5 см, прямокутної форми, з одного боку вкритий тонким шаром знежиреного сухого порошку з насіння гірчиці. Основою гірчичника є ефірне гірчичне масло, при контакті якого з водою температури 35-40⁰С утворюється фермент мірозин, що подразнює шкіру. Він проникає у підшкірні ділянки, викликаючи гіперемію шкіри та підшкірної основи, що супроводжується відчуттям тепла та печіння. Лікувальний ефект зумовлений насамперед посиленням місцевого кровообігу.

Показання для застосування гірчичників: біль в різних ділянках тіла, наприклад при міозиті, невралгії, невриті, поліартриті, мігрені, при гострих і хронічних запальних процесах верхніх дихальних шляхів (трахеїт, бронхіт), при запаленні легень, гіпертонічному кризі, нападі стенокардії.

Протипоказання для застосування гірчичників: при кровотечах, захворюваннях шкіри, злоякісних пухлинах, хворобах системи крові – анемії, лейкози.

Методика і техніка постановки гірчичників:

Для постановки гірчичників потрібно: ниркоподібний лоток, гірчичники, вату, сухий чистий рушник, воду температурою 35-40⁰С.

Хворого кладуть у зручне положення. Шкіру розтирають вологим рушником, насухо витирають. Гірчичник швидко замочують у воді та прикладають до тіла хворого гірчичною масою донизу. Місце накладання гірчичника накривають сухим рушником, а зверху ковдрою. Через 5-15 хв. гірчичник знімають. Шкіра під ним має бути гіперемійованою. Шкіру обтирають злегка вологою (щоб зняти залишки гірчиці), а потім сухою серветками. Одягають хворого в суху білизну, вкривають ковдрою.

Застосування банок. Банки застосовують з метою впливу на систему кровообігу, однак, на відміну від гірчичників, банки діють більш енергійно, сприятливо впливають не лише на поверхневі, але й глибоко розташовані органи й тканини тіла. така особливість дії банки сприяє більш ефективному розсмоктуванню запальних процесів і зменшенню больових відчуттів.

Медична банка - це скляна посудина з потовщеними стінками та заокругленим дном об’ємом 30-60 мл., діаметр отвору - 5 см.

Для постановки банок потрібно: набір чистих сухих банок (15-20 штук); 96⁰ етиловий спирт; металевий зонд довжиною 15-20 см, або металевий затискач; чиста суха вата; вазелінова олія; сірники; банку з водою (на випадок займання якогось предмету).

Показання для застосування банок: численні захворювання бронхолегеневої сис­теми (бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма), гострі і хронічні форми серцевої недо­статності, гіпертонічний криз, запалення периферичних нервів (неврит) та м¢язів (міозит)

Протипоказання для застосування банок: значна недостатність кровообігу, кровотечі, злоякісні новоутворення, шкірні захворювання, туберкульоз легень, тромбінфарктні ускладнення, хвороби крові, сепсис, судоми, психічне збудження, гнійні процеси в легенях, схильність до кровотеч, висока температура (понад 39^оС).

Методика і техніка постановки банок: Повністю звільнити від одягу ту ділянку тіла, на яку будуть ставити банки. Хворого кладуть на живіт або на бік у зручне положення. Шкіру хворого, у місці постановки банок, розтирають вологим а потім сухим рушником. Шкіру змащують тонким шаром вазелінової олії. Щільно накручують вату на зонд, змочують ватний тампон у спирті, відтискають. Вату підпалюють. Зонд з факелом тримають у правій руці, а банку у лівій якомога ближче (на відстані 7-10 см) від тіла хворого. Миттєвим рухом руки обводять полум’ям внутрішню поверхню банки, щоб викликати в ній розріджене повітря. Необхідно пам’ятати, що довго тримати полум’я в банці не можна, тому що може виникнути перегрів банки, внаслідок чого може статися опік шкіри, або банка тріскається та викликає поранення того, хто її ставить. Банку всією окружністю ставлять до шкіри хворого. Хворого зверху вкривають рушником та легкою ковдрою.

Техніка знімання банок: щ об зняти банку не викликавши болю, потрібно лівою рукою трохи нахилити банку вбік. Вказівним пальцем правої руки злегка натиснути на шкіру біля краю банки. Місце, де стояли банки, витирають сухим рушником. Надягають на хворого суху чисту білизну.

Застосування компресів. Зігріваючий компрес - це тривала теплова процедура, що являє собою лікувальну пов’язку з непромокаючим шаром, який затримує на місці його накладання випаровування та тепловіддачу.

Механізм дії: рівномірне та тривале розширення судин веде до збільшення притоку крові не тільки до шкіри, а й до тканин та органів, які лежать глибше.

Зігріваючий компрес може бути сухим чи вологим. Вони відрізняють між собою тільки першим шаром: у першому випадку це суха марля, у другому – волога. Усі види компресів накладають тільки на чисту суху шкіру.

Для накладання вологого компресу необхідно: марля; компресний папір, або поліетиленова плівка; вата; бинт; гаряча вода, або 40% етиловий спирт, або одеколон.

Вологий компрес складається з чотирьох шарів, кожен з яких з метою герметизації починаючи з нижнього до верхнього повинен бути на 2-3 см більшим за попереднім. І шар – марля складена в 6-8 шарів, змочена одним із наведених вище розчинів; ІІ шар – герметизуючий, складається з компресного паперу чи поліетиленової плівки, його краї повинні бути на 2-3 см більше за попереднім; ІІІ шар – утеплюючий, найчастіше з цією метою використовують вату; ІV шар – укріплюючий – марлевий бинт чи косинка. Компрес тримають протягом 8-10 годин. Після знімання компресу шкіру притирають серветкою, змоченою теплою водою, потім сухим рушником.

Показання для застосування зігрівального компресу: різноманітні запальні захворю­вання шкіри та підшкірних тканин, суглобів, м¢язів, сухожиль, нервів, плеври, при ін¢єкційних інфільтратах, синяках, після травми.

Протипоказання для застосування зігрівального компресу: гнійничкові або алергічні захворювання шкіри, сепсис, висока температура.

Приготування і використання грілок.

Показання для застосування грілок: Грілки використовують для зігрівання тіла і з болезатримувальною метою. Болетамувальні властивості грілки використовують при виразковій хворобі, нирковій кольці, радикуліті.

Протипоказання для застосування грілок: кровотечі, біль у животі нез¢ясованого походження, гострі запальні процеси у черевній порожнині (холецистит, апендицит, панкреатит), злоякісні новоутворення, кровотечі, тромбофлебіт, інфіковані рани, туберкульоз, септичні стани хворого.

Гумову грілку заповнюють гарячою водою приблизно на три четвертини об¢єму. Потім шляхом натискування на грілку рукою видаляють із неї залишок повітря, щільно загвинчують пробку, перевіряють герметичність грілки, для чого перевертають її пробкою донизу, загортають у рушник і прикладають до визначеного місця на тілі.

Використання міхура з льодом.

Показання для застосування: міхур з льодом використовують з метою охолодження (гіпотермії) певних ділянок тіла. його застосовують при кровотечах, початкових стадіях гострих запальних процесів, для зменшення набряку тканини при травмах, забитті, укусах отруйних комах.

Перед заповненням міхура лід дрібно розколюють для зручнішого розміщення у міхурі, для того щоб він був легшим і краще моделював за формою тіла. Лід набирають у совок і на дві третини заповнюють ним міхур. Отвір герметично закривають корком. Міхур насухо витирають рушником, насухо витирають, обгортають його сухим рушником та прикладають до тіла хворого.

Тримати міхур з льодом можна 1-2 год., але кожні 20-30 хв. потрібно робити перерву на 10-15 хв.

Дезінфекція гумових грілок, міхурів для льоду.

2 рази протерти вітош¢ю, змоченою в 3% розчині хлораміну з інтервалом 15 хв. Після другого протирання залишити на 60 хвилин. Промити водою до зникнення запаху дезінфекційного розчину не менше 3-х хвилин. Просушити.

Оксигенотерапія

Подача зволоженого кисню. Найбільш простим і в той же час найбільш ефективним методом проведення оксигенотерапії є використання стан­дартного кисневого редуктора, від якого звичайна гумова трубка йде до зволожувача (апарат Боброва). Потім кисень через трійник надходить до носового катетера, якого введе­но через носовий хід до рівня надгортанника. Носові кате­тери можуть бути одинарними, подвійними (для введення в обидва носових ходи), гумовими або пластиковими.

Перед уведенням катетера необхідно перевірити його елас­тичність, цілісність, бо катетер може порватися і аспірува­тися в дихальні шляхи. Катетери мають бути стерильними. Якщо відсутні одноразові катетери, гумові катетери дезінфікують методом кип’ятіння, змазують стерильною вазеліновою олією. Глибина на яку вводять катетер має відповідати відстані від кута верхньої губи до зовнішнього слухового проходу. Після введення катетера у носовий хід його фіксують лейкопластирем до шкіри обличчя хворого. Через кожні 1-3 години інгаляції потрібно робити перерву на 20-30 хв., щоб запобігти гіпервентиляції та токсичній дії високих концентрацій кисню.

.

Застосування п’явок.

Для процедури прикладання п’явок необхідні такі засоби: здорові голодні п’явки, пробірка, хірургічний пінцет, 40% розчин глюкози, кухонна сіль або її розчин, стерильні серветки, вата, бинт, у разі необхідності – засоби гоління (бритва, мило, помазок). П’явку захоплюють пальцями біля її головного кінця та прикладають до шкіри у потрібному місці. Можна помістити п’явку у пробірку, при цьому задній присосок повинен бути повернутий до її дна а передній до її отвору. Пробірку приставляють до потрібного місця і обережно, коли п’явка присмокчеться, виймають з під неї пробірку. П’явка самостійно відпадає через 30-45 хв. після чого на ранку треба накласти тугу ватно-марлеву пов’язку і тримати її протягом доби.

6. Матеріали для самоконтролю:

- з одиничною вибірковою відповіддю – І рівень;

1. Які ускладнення можуть виникнути при застосуванні міхура з льодом?

А) Пухирі на шкірі.

Б) Прорив інфільтрату.

В) Затвердіння інфільтрату.

Г) Виразки шкіри.

2. Яка тривалість застосування компресу?

А) 30 хвилин.

Б) 2-3 години.

В) 6-7 годин

Г) 8-10 годин.

Д) 11-12 годин.

3. Яка тривалість перебування банок на шкірі?

А) 5-10 хвилин.

Б) 1-14 хвилин.

В) 15-20 хвилин.

Г) 21-25 хвилин.

Д) 26-30 хвилин.

4. Чим спричинена подразнююча дія гірчичників?

А) Терпенові сполуки.

Б) Органічні кислоти.

В) Ефірні олії.

Г) Фенольні сполуки.

Д) Спирти.

Еталони правильних відповідей: 1 (С); 2 (Г); 3 (В); 4 (В)

- з вибірковою групою правильних відповідей – ІІ рівень;

1. На шкірі грудної клітки у хворого виявлене шкірне захворювання – екзема. Застосування яких із зазначених процедур не показане?

А) Банки.

Б) Гірчичники.

В) Зігрівальний компрес.

Г) П’явки.

Д) Грілка.

Е) Міхур з льодом.

2. У яких випадках ви застосуєте холодний компрес?

А) Приступ ядухи.

Б) Ниркова колька.

В) Головний біль.

Г) Гнійний інфільтрат.

Д) Кровотеча.

Е) Крововилив у суглоб внаслідок травматичного ушкодження.

3. Визначте у запропонованому переліку ділянки, на які банки ставити не показано.

А) Поперек.

Б) Ділянка серця.

В) Молочна залоза.

Г) Хребет.

Д) Підключична ділянка.

Е) Шкіра обличчя.

4. При яких патологічних станах застосування гірчичників протипоказане?

А) Кашель сухий.

Б) Трахеїт.

В) Запалення легень.

Г) Опік шкіри І ступеню.

Д) Опік шкіри ІІ ступеню.

Е) Променеве ураження шкіри.

Ж) Пухлина легень.

З) Кровоточива рана.

5. Які ознаки правильного одноразового застосування гірчичників?

А) Виникнення дрібних пухирів на шкірі.

Б) Почервоніння шкіри.

В) Виникнення пігментації.

Г) Відсутність почервоніння шкіри.

Д) Відчуття печії (жару) в ділянці застосування гірчичників.

6. Назвіть ознаки непридатності гірчичників до використання.

А) Відсутність запаху гірчичної олії.

Б) Різкий запах гірчичної олії.

В) Обсипання гірчиці з поверхні гірчичника.

7. Найпоширенішими ділянками застосування гірчичників є:

А) Потилиця.

Б) Верхня частина грудної клітки.

В) Передсерцева ділянка.

Г) Вздовж хребта.

Д) Хребет.

Е) Литки.

Ж) Ступні.

8. Застосування гірчичників протипоказане при:

А) Кровотечах.

Б) Захворюваннях шкіри.

В) Злоякісних пухлинах.

Г) Трахеїті.

Д) Хворобах системі крові.

9. Застосування зігрівального компресу протипоказане при:

А) Гнійничкових захворюваннях шкіри.

Б) Алергічні захворювання шкіри.

В) Сепсис.

Г) Висока температура.

Д) Ін’єкційні інфільтрати.

10. Застосування грілки протипоказане при:

А) Кровотечах.

Б) Болях у животі невиясненого походження,

В) гострих запальних процесах у черевній порожнині(холецистит, апендицит, панкреатит).

Г) Злоякісних новоутвореннях.

Д) Кровотечах.

Е) Тромбофлебітах.

Ж) Туберкульозі.

З) Септичних станах.

11. Міхур з льодом використовують при:

А) Кровотечах.

Б) Зменшення набряку тканин при травмах, забитті, укусах отруйних комах.

В) Початкових стадіях гострих запальних процесів.

Г) Бронхіті.

12 Грілки використовують при:

А) Нирковій кольці.

Б) Неускладненій виразковій хворобі.

В) Радикуліті.

Г) Інфікованих ранах.

13. З чим пов’язаний лікувальний ефект гірудотерапії?

А) місцеве крововидалення;

Б) зниження згортання крові;

В) болезаспокійлива дія;

Г) розсмоктування запальних інфільтратів.

14. На які ділянки тіла можна поставити п’явки?

А) за вуха, на соскоподібні відростки;

Б) на міжлопаткову ділянку;

В) на поперекову ділянку;

Г) на ліву половину грудної клітки;

Д) на ділянку правого підребір’я.

Еталони правильних відповідей:

- на визначення правильної послідовності дій – ІІ рівень;

1. Методика і техніка постановки гірчичників (назвіть послідовність дій):

а) Гірчичник швидко замочують у воді та прикладають до тіла хворого гірчичною масою донизу.

б) Хворого кладуть у зручне положення.

в) Шкіру розтирають вологим рушником, насухо витирають.

г) Місце накладання гірчичника накривають сухим рушником, а зверху ковдрою.

д) Через 5-15 хв. гірчичник знімають. Шкіра під ним має бути гіперемійованою

е) Шкіру обтирають злегка вологою (щоб зняти залишки гірчиці), а потім сухою серветками. Одягають хворого в суху білизну, вкривають ковдрою.

Еталони правильних відповідей: б,в,а,г,д,е.

2. Методика і техніка постановки банок (назвіть послідовність дій):

а) Щільно накручують вату на зонд, змочують ватний тампон у спирті, відтискають. Вату підпалюють. Зонд з факелом тримають у правій руці, а банку у лівій якомога ближче (на відстані 7-10 см) від тіла хворого. Миттєвим рухом руки обводять полум’ям внутрішню поверхню банки, щоб викликати в ній розріджене повітря.

б) Повністю звільнити від одягу ту ділянку тіла, на яку будуть ставити банки.

в) Хворого кладуть на живіт або на бік у зручне положення

г) Шкіру хворого, у місці постановки банок, розтирають вологим а потім сухим рушником. Шкіру змащують тонким шаром вазелінової олії.

д) Банку всією окружністю ставлять до шкіри хворого

е) Хворого зверху вкривають рушником та легкою ковдрою.

Еталони правильних відповідей: б,в,г,а,д,е.

- на знаходження логічно зв’язаних пар – ІІ рівень;

1. Назвіть логічно зв’язані пари відповідей:

Еталон правильної відповіді: А - б, Б – а.

- на вибір кількох груп правильних відповідей – ІІІ рівень.:

Еталон правильної відповіді: А – б, в, Б – а, В – г, д, е.

В. Задачі для самоконтролю:

- типові, стандартні, класичні, мають однозначну відповідь, студентам відомий алгоритм їх вирішення – ІІ рівень;

Задача 1. У хворого із скаргою на сухий кашель діагностовано гострий бронхіт. Які процедури Ви йому порекомендуєте?

Задача 2. У яких випадках Ви застосуєте холодний компрес?

Задача 3. Що можна використати для припарок із метою швидкого розсмоктування інфільтрату?

Задача 4. У хворого біль у правому колінному суглобі. У вашому розпорядженні є мазь, яка містить у своєму складі обезболюючий засіб. Яку процедуру із застосуванням мазі ви призначете хворому?

Задача 5. У який спосіб можна скористатися грілкою з водою кімнатної температури, щоб замінити відсутній міхур з льодом?

Еталони правильних відповідей:

1) Зігрівльний компрес, гірчичники.

2) Головний біль, кровотеча, крововилив у суглоб внаслідок травми, серцебиття.

3) Насіння льону, висівки, пісок, які у нагрітому виді розміщують у мішечках із полотняної тканини і прикладають до шкіри.

4) Втирання мазі в ділянку суглоба..

5) Необхідно щільно закрити пробку грілки і на кілька хвилин покласти її у холодильну камеру.

- нетипові, нестандартні, що відображають ускладнені професійні ситуації – ІІІ рівень

Задача 1. У хворого інтенсивна біль у животі, яка супроводжується нудотою, блюванням. Для полегшення стану хворого медсестра поклала на живіт гарячу грілку. Чи правильно вона поступила?

Задача 2. У хворого через 10 годин після сеансу ртутно-кварцевого опромінення з¢явилася інтенсивна гіперемія шкіри спини. Стан пацієнта супроводиться відчуттям жару і пекучим болем шкіри. Які засоби повинна застосувати медсестра?

Еталони правильних відповідей:

1) Ні. При болях у животі до обстеження і вказівок лікаря ніяких заходів сестра не повинна

застосовувати.

2) Змастити шкіру гідрокортизоновою маззю.

Література:

Основна:

1. Гребенев А.Л., Шептулин А.А., Хохлов А.М. Основы общего ухода за больными.: Учеб.пособие. – М.:Медицина, 1999. – С.

2. Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими /За заг.ред. А.В.Єпішина. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 86-103.

3. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Г., Присяжнюк М.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими. – К.: Здоров’я, 1993. – С. 138-164.

4. Шуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології /Навч.-метод. посібник для студентів медичних вузів і учнів медичних ліцеїв // МОЗ України, ЦМК з ВМО, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Український медичний ліцей. - Київ, 1998. – С. 81-122.

Додаткова:

1. Мухина С.А., Тарновская И.И. Атлас по манипуляционной технике.- М.: АНМИ, 1997.
2. Основи внутрішньої медицини: Пропедевтика внутрішніх хвороб / Децик Ю.І., Яворський О.Г., Нейко Є.М. та ін.; за ред. О.Г.Яворського. – К.: Здоров¢я, 2004. – 500 с.
3. Яворський О.Г., Ющик Л.В. Пропедевтика внутрішніх хвороб у запитаннях і відповідях. – К.: Здоров’я, 2003.

Міністерство охорони здоров¢я України

Вищий державний навчальний заклад України

„Українська медична стоматологічна академія”

„Затверджено”

на засіданні кафедри пропедевтики

внутрішньої медицини з доглядом

за хворими

Завідувач кафедри,

професор Казаков Ю.М.

„___”___________20___р.

Методичні вказівки

для самостійної роботи студентів

під час підготовки до практичного заняття

Полтава 2010

1. Актуальність теми:

Виконання найпростіших маніпуляцій і процедур входить до об’єму виробничих обов’язків медичної сестри, лікар широкого профілю і числених вузьких спеціальностей повинен володіти методикою і технікою їх застосування. Комплексне лікування хворих, поряд з медикаментозною терапією передбачає використання різноманітних факторів і засобів фізичного впливу на організм. Отримані навички в цій галузі професійної підготовки в цій галузі професійної підготовки медика можуть виявитись конче необхідними у його майбутній практичній діяльності. Тому їх опанування важливе в професійній підготовці студентів.

2. Конкретні цілі:

1. Знати механізм впливу на організм фізичних лікувальних факторів.

2. Знати методику проведення різних фізіотерапевтичних процедур.

7. Ознайомитися з проведенням фізіотерапевтичних процедур (гідротерапевтичних, світлових, електромагнітних).

8. Оволодіти навичками проведення фізіотерапевтичних процедур (гідротерапевтичних, світлових, електромагнітних).

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція).

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Яка роль фізіотерапевтичних методів у комплексному лікуванні хворих?
2. Який механізм дії на людину ультрафіолетового опромінювання?
3. Які ускладнення можуть виникнути при надмірній дії на організм ультрафіолетових променів?
4. Яку допомогу слід надати хворому при появі еритеми внаслідок передозування ультрафіолетового опромінення?
5. Який механізм дії на людину гідротерапії?
6. Яка роль електролікування у комплексному лікуванні хворих?
7. Який механізм дії на людину теплолікування?
8. Які ускладнення можуть виникнути при надмірній дії на організм електрофорезу?
9. Яку допомогу необхідно надати хворому при появі проявів передозування у фізіотерапевтичному кабінеті?

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Працювати у фізіотерапевтичному кабінеті із застосуванням фізіотерапевтичних процедур (гідротерапевтичних, світлових, електромагнітних).

Зміст теми:

А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):

Світлолікування - ІФО - УФО - лазерне випро- мінювання

Фізіотерапевтичні методи лікування

Теплолікування - парафін - озокерит - грязелікування

Електролікування

Водолікування

Догляд за хворими при застосуванні фізіотерапевтичних процедур. В сучас­ному лікувальному процесі поряд з численними медикаментозними засобами широко використовуються фізичні методи впливу на хворобливий процес. До них належить електролікування, світлолікування, світлотерапія, теплолікування, пряма і преформо­вана сонячна радіація, аеротерапія, інгаляційна терапія, масаж і лікувальна фізкультура.

До складу фізіотерапевтичних відділень входять окремі кабінети фізіотерапев­тич­ного профілю (електросвітлолікування, інгаляційний, гідротерапія, масаж, лікувальна фізкультура, грязелікування).

Водолікування

Загальні показання:

• Холодні процедури (до 30 °C) діють загальнотонізуюче. Вони підвищують обмін речовин, опірність організму, тонус серцево-судинної та нервової систем.
• Гарячі ванни (вище 39 °C) пред'являють підвищені вимоги до роботи серцевого м'язу, їх застосовують дуже рідко. Вони показані при нирковій колькі, при деяких гострих отруєннях (пара бензину); їхнє застосування потребує обережності (від передозування).
• Теплі ванни (36-38 °C) показані при різних захворюваннях суглобів, периферичних нервів (радикуліти, плексити, неврити), міозитах; при хронічних отруєннях солями важких металів - ртутью, свинцем (особливо теплі сульфідні).
• Процедури індиферентних температур (33-36 °C) показані при перевтомі, безсонні, нестійкості нервових процесів, вегетоневрозах, тиреотоксикозі.

Теплолікування

Загальні показання. Теплолікування застосовують при підгострих та хронічних ураженнях опорно-рухового апарату (суглоби, м'язи, кістки), жіночої статевої сфери, при захворюваннях та наслідках травматичних пошкоджень периферічної нервової системи (радикуліти, плексити, неврити, невралгії), при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки без схільності до кровотеч та не в період загострення, процесах спаювання у черевній порожнині, різних наслідків травм. Найефективніше застосування теплолікування при підгострих процесах та у початковому періоді хронічного перебігу хвороби, коли ще не відбулися грубі анатомічні незворотні зміни в ураженому органі (тканині).

Протипоказання. Гострі інфекційні захворювання, новоутворення, туберкульоз, гострі гнійні захворювання, ураження ЦНС з порушенням чутливості, вагітних всіх строків, виражені форми атеросклерозу.

Світлолікування

• Видимі інфрачервоні промені
• Показання: хронічні запальні процеси суглобів, жіночих статевих органів, печінки та жовчних шляхів, плеври, сечовивідних шляхів, порожнин носа, нервів, м'язів.
• Протипоказання: новоутворення, схильність до кровотеч, захворювання серця з недостатністю кровообігу, виражений атеросклероз та гіпертонія, туберкульоз, захворювання ЦНС з порушенням чутливості.
• Ультрафіолетові промені
• Показання. Загальні ультрафіолетові опромінення із профілактичною метою застосовують для попередження явищ світлового голодування, при нестачі природного сонячного світла (райони Крайньої Півночі, підземні роботи), для підвищення опірності організму інфекціям, профілактиці рахіта. Загальні опромінення із лікувальною метою застосовують при порушенні обміну речовин, фурункульозі, псоріазі, екземі, нейродерміті, захворюваннях суглобів. Місцеві опромінення застосовують при рожистому запаленні, невралгіях, невритах, радикулітах, інфекційних неспецифічних поліартритах, бронхіальній астмі, хронічних та підгострих запаленнях жіночої статевої сфери, трофічних виразках шкіри, проліжнях, для лікування ран, інфільтратів, гематом. Застосовуючи еритемні дози ультрафіолетових променів, враховують їхнє болезаспокійливу, протизапальу, десенсибілізуючу дію.
• Протипоказання: гострі форми туберкульозу, новоутворення, недостатність кровообігу, виражений атеросклероз, гіпертонічна хвороба, загальне виснаження, недокрів'я, тиреотоксикоз, захворювання нирок з недостатністю їхньої функції, захворювання нервової системи з розладами чутливості.

Ультразвук

За допомогою ультразвуку в організм вводять лікарські засоби (анальгін, гідрокортизон, еуфілін) - фонофорез. Розрізняють місцевий вплив безпосередньо на уражену ділянку та сегментарний - на рефлексогенні зони.

Електролікування

Гальванізація та Електрофорез

• Показання до застосування: для зменшення болю при невралгіях, невритах, нейроміозитах, плекситах, радикулітах; для посилення регенеративних процесів, якщо є порушення проводимості нервових шляхів при травматичних, інфекційних, токсичних невритах, плекситах, парезах, паралічах; з метою регулюючого впливу на функції ЦНС при неврозах, гіпертонічної хвороби І-ІІ стадії, виразковій хворобі, порушеннях сну, наслідків контузій, струсів мозку, судинних розладів у ділянці головного мозку та кінцівок; для покращення обміну та трофіки тканин; для розсмоктування інфільтратів при хронічних та підгострих запальних процесах у суглобах, органах малого тазу, тощо.

Вибір іону при електрофорезі диктується його фармакологічною дією. Наприклад,

• електрофорез новокаїну застосовують для знеболювання при невритах, невралгіях, розтягненні зв'язок, забитті;
• електрофорез кальцію - при захворюваннях вегетативної нервової системи, порушенні обміну кальція, для покращення трофіки кісток, підвищення здатності крові згортатися при кровотечах:
• електрофорез йоду - при атеросклерозі церебральних судин, травматичних невритах, деяких запальних процесах у малому тазу, післяопераційних спайках, рубцях.

• Протипоказання: поширена екзема, дерматити, бешиха, злоякісні пухлини, атеросклероз у вираженій формі, серцево-судинна недостатність ІІ-ІІІ ступеню, індивідуальна непереносимість постійного струму.

Імпульсний струм низької частоти та низької напруги

Струм з прямокутною формою імпульса - показання - неврози з порушенням сну, фантомно-больовий синдром, астеноневротичний синдром при початковому атеросклерозі судин мозку, гикавка і т.д.

Змінний струм високої частоти

1. Дарсонвалізація - показання - невралгії, випадіння волосся, шкірні парестезії, трофічні виразки, рани, які погано загоюються, тріщини заднього проходу, геморой; - протипоказання - злоякісні новоутворення та схильність до кровотеч.
2. Індуктотермія - показання - підгострі та хронічні запальні процеси, особливо ті, що розташовані глибоко у тканинах та органах, пневмонія, артрити, радікуліти, плексити, неврити, спастичні коліти, гострий нефрит; - протипоказання - злоякісні новоутворення, гострі запальні процеси (небезпека загострення), схильність до кровотеч, порушення чутливості (небезпека опіку), гнійні процеси.
3. Електричне поле ультрависокої частоти - показання - гострі запальні процеси, фурункули, карбункули, гідраденіти, сінусити, гайморити, хронічні тонзілити, отити, остеомієліти, відмороження усіх ступенів; - протипоказання - злоякісні новоутворення, схильність до кровотеч.
4. Мікрохвильова терапія - показання - такі ж як при УВЧ-терапії, а також бурсити, міозити, періартрити, захворювання зв'язочного апарату та сухожилля.

Постійне електричне поле високої напруги

Франклінізація - показання - невротичні стани, що супроводжуються головним болем та безсонням.

Електроаерозольінгаляція

показання - бронхіальна астма, бронхіти, гострі та хронічні запалення легенів.

Світлолікування (фототерапія) використовують у двох формах: у виді енергії сонячних променів і випромінення, яке отримують від штучних джерел. Найчастіше з лікувальною і профілактичною метою використовують біологічну дію інфрачервоного і ультрафіолетового опромінення.

Механізм дії на організм ультрафіолетових променів зумовлений фотохімічним ефектом, який викликає активацію симпато-адреналової системи, збудження якої посилює реактивність організму, підвищує його опір до дії хворобливих екзогенних і ендогенних факторів. ця властивість ультрафіолетових променів дозволяє використовувати їх як лікувальний і профілактичний засіб, зокрема для загартування організму, підвищення його стійкості до різних захворювань.

З метою штучного утворененя ультрафіолету використовують спеціальні ртутно-кварцеві лампи, здатні перетворювати електричну енергію у світлову в ультрафіолетовому діапазоні.

Зважаючи на те, що чутливість шкіри до ультрафіолетових променів індиві­дуальна, перед сеансами опромінення визначають біологічну дозу, тобто таку кількість опромінення, за якою на шкірі з¢являється ледве помітне почервоніння (еритема).

Для визначення біодози користуються спеціальним приладом – біодозиметром. Він являє собою металічну пластинку з шістьма прямокутними або круглими отворами і пересівною кришкою. Для визначення індивідуальної дози опромінюють через кожний отвір певну ділянку шкіри (живіт, передпліччя, грудна клітка). Через 6-8 годин оцінюють результати по виразності еритеми, яка викликала мінімальну еритему, приймається за індивідуальну біодозу. При використанні ультрафіолетового опромінення використовують суберитемні (1/2-3/4), слабкоеритемні (1-2) і гіпереритемні (5-6) біодози.

У залежності від лікарських призначень опромінюють окремі ділянки тіла, або весь тулуб. Місцеве опромінення починають з еритемної дози, загальне – з суберитемної. Загальне ультрафіолетове опромінювання проводять у такій послідовності: спочатку послідовно опромінюють передню частину тулуба (8-10 сеансів). Курс місцевого опромінення – здебільшого 5-6 сеансів з послідовним підвищенням дози: 3-4 біодози на початку курсу до 6-8 біодоз в його кінці.

Перед початком процедури необхідно роз¢яснити хворому її сприятливий профілактичний і лікувальний вплив.

Медичний персонал, який відпускає сеанси електролікування, повинен роз’яснити хворому значення процедури, особливості суб’єктивних відчуттів при її прийомі, систематично стежити за самопочуттям, зовнішнім виглядом, станом дихання і пульсу пацієнта під час процедури.

У процесі опромінення слід запобігти попаданню променів у очі. З цією метою хворому одягають спеціальні світлозахисні окуляри. В період формування еритеми необхідно з¢ясувати стан самопочуття хворого, оглянути шкіру в ділянці опромінення, а в необхідних випадках (різке почервоніння, свербіння, надмірний жар) змастити шкіру мазями або кремами, які містять у своєму складі гормональні домішки. (локакортен, синалар, фторокорт). При остуді, серцебитті, болі в ділянці серця хворому забезпечують постільний режим, дають випити 15-20 крапель настойки валеріани, неміцний чай. Про зміну стану хворого терміново доповідають лікарю.