Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Орієнтовний розподіл годин





№ піп Назва розділу Всього годин З них
лекцій семінарів самост. роб.
1. Методологічні основи теорії фізичної культури та сучасної системи спортивної підготовки в Олімпійському спорті        
2. Фактори, як визначають ефективність фізичного виховання та спортивного тренування        
3. Дидактичні основи фізичного виховання та спорту в розвитку спеціальної працездатності як передумови спортивної майстерності        
4. Технологія управління адаптивним функціонуванням організму спортсмена        
Всього        

 

В процесі вивчення курсу особлива увага приділяється практичним рекомендаціям щодо самостійного опрацювання зазначеного програмового матеріалу, наданні індивідуальних консультацій та контролю надбаних знань.

Програма матеріалу, що виноситься на самостійну роботу, додається.

 

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

(Лекційний курс)

 

Тема 1. Методологічні основи теорії фізичної культури та сучасної системи спортивної підготовки в Олімпійському спорті – 2 год.

 

Загальна теорія фізичної культури. Теорія адаптації. Теорія функціональних систем. Теорія управління. Теорія діяльності. Основні положення діалектичного матеріалізму.

Структурні елементи в теорії підготовки спортсмена: перший рівень – емпірична і логічна структура теорії; другий рівень – теоретичний; взаємодія рівнів. Загальна теорія підготовки спортсменів як приклад сучасної інтегративної науки. Роль морфології, фізіології, біохімії, психології, соціології в організації і управлінні, кібернетики, дослідження операцій, теорії адаптації, теорії функціональних систем, системного підходу, в формуванні складної і цілісної системи знань – теорії підготовки спортсменів. Теорія спортивної підготовки як інтегративна теорія аналітико-синтезуючого характеру, в основі якої є подібність структури внутрішнього функціонування об’єктів, а не їх приналежності до якоїсь традиційної дисципліни. Двосторонність інтеграції біологічного знання в загальну теорію підготовки спортсменів.

Вплив кібернетики – науки про управління, зв’язок і переробку інформації, загальної теорії систем, дослідження операцій, теорії функціональних систем, теорії діяльності, теорії адаптації на розвиток теорії підготовки спортсменів в Олімпійському спорті. Історичний аспект формування загальної теорії підготовки спортсменів в Олімпійському спорті. Використання органічно-цілісного підходу в побудові сучасної системи знань в області підготовки спортсмена. Взаємозв’язок системного і елементарного представлення цілісного явища в формуванні теорії підготовки спортсмена.

Теорія підготовки спортсмена як теорія описового типу, в якій вирішуються задачі упорядкування, опису, пояснення виключно широкого і, на перший погляд, суперечливого матеріалу. Роль математики в становленні загальної теорії підготовки спортсменів в Олімпійському спорті. Функції загальної теорії підготовки спортсменів: описові, пояснюючі, систематизуючі, прогностичні, інтегруючі, практичні, методологічні.

Загальна теорія підготовки спортсменів в Олімпійському спорті як метатеорія відносно формування окремих теорій підготовки спортсменів. Структура загальної системи підготовки спортсменів в Олімпійському спорті:

1. Історичні передумови, методологічні основи побудови загальної теорії підготовки спортсменів і її реалізація на практиці.

2. Система Олімпійської підготовки національних команд: історія формування і концептуальні положення.

3. Олімпійські види спорту, змагання і змагальна діяльність спортсменів.

4. Загальні основи підготовки спортсменів.

5. Техніко-тактична і психологічна підготовка спортсменів.

6. Рухові якості і фізична підготовка спортсменів.

7. Макроструктура процесу підготовки спортсменів.

8. Мікро- і мезоструктура процесу підготовки спортсменів.

9. Відбір, орієнтація, управління і контроль в системі підготовки спортсменів.

10. Моделювання і прогнозування в системі підготовки спортсменів.

11. Екстремальні умови в системі підготовки і змагальної діяльності спортсменів.

12. Позатренувальні та позазмагальні фактори в системі підготовки і змагальної діяльності спортсменів.

 

Тема 2. Фактори, як визначають ефективність фізичного виховання та спортивного тренування – 2 год.

Програмні нормативні основи фізичного виховання. Впровадження системного підходу до організації та реалізації фізичного виховання в державному та суспільно-самодіяльному напрямках. Відповідність кваліфікації вчителя вимогам державного стандарту освіти та сучасні професіограммі. Матеріально-технічне та інформаційне забезпечення процесу фізичного виховання. Характеристика системоутврюючого фактору – готовності випускника загальноосвітньої школи до компетентного самостійного процесу застосування засобів фізичного виховання і регуляції функціонального стану працездатності та здоров’я упродовж життя.

Науково-педагогічна компетентність та креативність тренера. Соціально-побутові умови. Основні напрямки спортивного тренування: різке збільшення сумарних об’ємів тренувальної роботи і визначення оптимальних меж; суворе дотримання в системі тренування спортсменів високого класу спрямованості на специфічні вимоги виду спорту, конкретної змагальної дисципліни; використання нетрадиційних засобів тренування в розвитку спеціальної працездатності, підвищення більш повного вичерпання функціональних ресурсів; удосконалення системи управління тренувального процесу на основі об’єктивізації знань про структуру підготовленості та змагальної діяльності, розробка їх модельних характеристик, застосування різноманітних умов діяльності, які сприяють досягненню запланованого результату.

Якість організації спортивного тренування.

Система «тренер-спортсмен». Матеріально-технічне, наукове та організаційно-педагогічне забезпечення підготовки до змагань. Точність планування системи організації спортивних тренувань, організація, забезпечення підготовки. Врахування умов, які впливають на результати спортивно-педагогічної діяльності.

Точність управління спортивним тренуванням. Система та структура управління (поетапне, поточне та оперативне управління). Спеціальні умови здійснення управління.

Застосування моделювання в спортивному тренуванні.

Навантаження, втома, відновлення в спортивному тренуванні.

Принципи: спрямованість до вищих досягнень, поглиблена спеціалізація; єдність загальної та соціальної підготовки; безперервність тренувального процесу, єдність та взаємозв’язок структури змагальної діяльності та структури підготовленості.

Додаткові фактори, які визначають ефективність спортивного тренування. Методичне забезпечення, медико-біологічні засоби спрямованості змін, корекції та стимуляції фізичної працездатності.

Система спортивних змагань. Комп’ютерна техніка та програмне забезпечення вирішення прикладних задач спортивного тренування та ін.

 

Тема 3. Фактори, які визначають рівень фізичної культури учнів та спортивних досягнень – 2 год.

Зміст мотивації людини до регулярних занять фізичними вправами, до образу здорового життя, ідеалів фізичної досконалості та високої працездатності. Оцінка рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості, наявності стійких звичок до використання засобів фізичного виховання (гігієнічних факторів, оздоровчих сил природи, фізичних вправ), рівня фізичної освіти (компетентність людини з питань методики фізичного виховання), порівняння рівнів фізичної досконалості (реальних і ідеальних).

Точність спортивного відбору. Кваліфікація тренера.

Сторони підготовленості, які визначають рівень спортивних досягнень: технічна, фізична, тактична, морально-виховна, теоретична, інтелектуальна, інтегральна та ін. Взаємозв’язок та взаємозумовлення сторін підготовленості.

Структура змагальної діяльності та показники її ефективності.

Фактори, які зумовлюють рівень підготовленості спортсменів. Швидкісні здібності, силові здібності, гнучкість, координаційні здібності. Потужність та ємність шляхів енергозабезпечення роботи. Економічність роботи та ефективність використання функціонального потенціалу.

Специфічність адаптивних реакцій та функціональних проявів. Стабільність та варіабельність навиків та вегетативних функцій. Структура підготовленості залежно від рівня кваліфікації та тренованості спортсменів.

Наявність плацдарму факторів, детермінуючих рівень спортивних досягнень.

(Мета, загальна та окремі доктрини рефлексивної поведінки спортсмена в спортивних змаганнях.)

Ефективність спортивного тренування як провідний фактор, що зумовлює прогресування в спорті.

 

Тема 4. Засоби, методи та умови спортивного тренування – 2 год.

Засоби фізичного виховання, які використовуються в спортивному тренуванні: сили природи, гігієнічні фактори, фізичні вправи.

Фізичні вправи: загальнопідготовчі, допоміжні, спеціально-підготовчі, змагальні.

Ідеомоторні вправи. Педагогічні дії тренера (слова, показ, безпосередня допомога, контроль, аналіз, визначення помилок, коректування рухової поведінки спортсмена та ін.).

Засоби підвищення фізичної працездатності та відновлення: харчування, фармакологія, фізіотерапія, психорегуляція, стимулятори, врахування біологічних ритмів, умов діяльності, здоровий образ життя, відпочинок (пасивний, активний), масаж (спортивний, самомасаж, механічний, гідро- та гідровібромасаж та ін.), парова баня, виконання вправ в барокамерах, термокамерах, використання спеціалізованих технічних пристроїв (тренажери, контрольно-вимірювальна, інформаційна та коректуючи апаратура).

Оптимальне (комплексне та системне) використання різних засобів з врахуванням особливостей спортивних спеціалізацій.

Методи спортивного тренування: словесні, наочні та практичні. Класифікації методів.

Методи, які спрямовані переважно на засвоєння рухових навичок спортивної техніки: розучування цілісної вправи, розучування вправ частинами. Характеристика підвідних та імітаційних вправ.

Методи, які спрямовані переважно на розвиток рухових якостей: безперервний та інтегральний.

Ігровий метод. Змагальний метод.

Варіативність умов діяльності під час застосування різноманітних методів спортивного тренування.

Адекватність методів засобам спортивного тренування.

Умови для спортивної підготовки: музика, світло і колір, кольоромузика, аромотерапія, рефлекторні впливи попередніх адаптацій та ін.

Умови саморегуляції та умови педагогічних впливів здоров’я.

 

Тема 5. Основи структури тренувального процесу – 2 год.

Структура тренувальних занять.

Динаміка функціональної активності в процесі тренувального заняття та його загальна структура, навантаження в занятті. Спрямованість занять. Організація занять.

Врахування фазовості розвитку спортивної форми, календаря змагань, кліматичних умов, особливості видів спорту під час планування тренувальної роботи.

Сумарний об'єм, динаміка об’єму та інтенсивності і співвідношення роботи різної спрямованості протягом року та макроциклу.

Види тренувальних занять. Тренувальний урок. Фактори уроку: координаційна структура фізичної вправи. Інтенсивність фізичної вправи, тривалість фізичної вправи, умови чергування вправи з відпочинком на уроці (режими А, В, Д, Е за В.В. Петровським, 1978), кількість повторень фізичної вправи на уроці, що визначає загальну силу дії заняття в цілому; задача дії (М.О. Бернштейн, 1966).

Структура тренувальних мікроциклів.

Типи тренувальних мікроциклів. Дія на організм спортсменів занять з різними за величиною та спрямуванням дії навантаженням. Використання в мікроциклі занять з різними за величиною та спрямуванням навантаженням.

Сумарний вплив мікроцикла: кількісне співвідношення уроків різної спрямованості, послідовність розподілу уроків різної спрямованості в циклі, умови чергування уроків з відпочинком, динаміка навантажень в циклі.

Структура тренувальних мікроциклів з одноразовими заняттями на протязі дня та з двома та більшою кількістю занять.

Управління розвитком працездатності та відновлювальними процесами в програмах тренувальних занять та мікроциклів.

Методика побудови мезоциклів, макроциклів в тренувальному процесі на протязі уроку.

Структура та типи тренувальних мезоциклів.

Тривалість та структура мікроциклів в мезоциклі.

Структура тренувальних макроциклів.

Тренування в підготовчому. змагальному та перехідному періодах.

Регулюючі параметри адаптаційних змін в макроциклі: тривалість періоду та кількість повторюваних уроків та циклів, яка забезпечує завершення етапу адаптації; динаміка навантаження по періодах. Створення локальних програм по етапах та періодах тренування для забезпечення кумулятивних ефектів адаптації.

 

Тема 6. Планування багаторічного спортивного тренування – 2 год.

Загальна структура багаторічної підготовки та фактори, які її визначають.

Побудова тренування на різних етапах багаторічної підготовки.

Етап початкової підготовки, етап попередньої базової підготовки, етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей зберігання досягнень.

Основні напрямки інтенсифікації тренувального процесу в багаторічній підготовці.

Планомірне підвищення сумарного об’єму роботи. Своєчасна вузька спортивна спеціалізація. Поступове збільшення кількості занять в мікро циклах. Планомірне збільшення тренувальних занять з великим навантаженням в мікроциклах. Планомірне збільшення кількості занять вибіркового спрямування. Широке використання жорстких тренувальних режимів. Розширення змагальної практики на завершальних етапах спортивного удосконалення. Збільшення загальної кількості основних змагань, які мають високий психологічний накал та жорстку конкуренцію.

Поступове введення додаткових засобів, які стимулюють працездатність та прискорюють процеси відновлення після напружених навантажень, які збільшують реакцію організму на навантаження.

Збільшення об’єму техніко-тактичної підготовки в умовах, які максимально наближені до ймовірної змагальної діяльності.

Планомірне збільшення психічної напруженості в тренувальному процесі, створення мікроклімату екстремальних умов змагань та жорстокої конкуренції в кожному занятті. Недопустимість форсованого тренування юних спортсменів.

Динаміка навантажень та співвідношення роботи різної переважної спрямованості в процесі багаторічного спортивного тренування.

Співвідношення різних видів підготовки на етапах багаторічного спортивного тренування.

 

Тема 7. Відбір та орієнтація в процесі багаторічного спортивного тренування – 2 год.

 

Поняття: спортивний відбір, спортивна орієнтація. Ступені спортивного відбору та їх зв'язок з етапами багаторічної підготовки. Зв'язок з етапами багаторічної підготовки.

Задатки та набуті адаптаційні ефекти. Адаптивність.

Відбір та орієнтація на першому етапі багаторічної підготовки (початкова підготовка).

Комплексний підхід, інформативність показників, об'єктивність та ймовірність прогнозування прогресування в тому чи іншому виді спорту.

Структура відбору та орієнтації на другому (попередньої базової підготовки) та третьому (спеціалізованої базової підготовки) етапах багаторічної підготовки. Визначення перспективно­сті спортсмена.

Відбір та орієнтація на четвертому (максимальної реалізації індивідуальних можливостей) та п'ятому (збереження досягнень) етапах багаторічної підготовки.

Ефективність адаптації до напружених навантажень. Ціна прог­ресу в спорті - резерви для подальшого удосконалення. Визначення ступені навченості, розвитку та тренованості.

Досконалість управління просторовим, часовим та динамічними параметрами рухів в різноманітних фізичних вправах як один з основних показників перспективності спортсмена.

Оцінка особистості та психічних якостей спортсмена.

Здоров'я спортсмена - необхідна умова успішного удосконалення спортивної майстерності.

 

Тема 8. Дидактичні основи фізичного виховання та спорту в розвитку спеціальної працездатності як передумови спортивної майстерності – 2 год.

 

Дидактика фізичного виховання, спортивного тренування. Дидактична біомеханіка.

Загальні основи управління рухами та спортивно-технічного удосконалення.

Положення методики навчання та удосконалення рухових дій за послідовниками вчення І.П. Павлова.

Критичні зауваження та основні положення до побудови навчання руховим діям в наукових працях М.О. Бернштейна (1935, 1947, 1966), П.К. Анохіна (1975), Л.В. Чхаїдзе (1970).

Система управління процесом навчання руховим діям та їх удосконалення.

Формування чуттєвої, логічної та чуттєво-логічної моделі рухової дії згідно задач, стадій та станів технічної підготовки спортсменів (В.М. Дьячков, 1972, В.К.Філіпов, 1975).

Загальна, допоміжна та спеціальна фізична підготовка.

Розвиток швидкісних здібностей.

Розвиток сили: Підвищення здібностей до реалізації силового потенціалу.

Розвиток витривалості. Підвищення можливостей систем енергозабезпечення роботи, економічності її та ефективності викорис­тання функціонального потенціалу. Удосконалення стабільності та варіабельності рухових та вегетативних функцій.

Розвиток гнучкості. Вібростимуляція як метод розвитку гнуч­кості (В.Г. Назаров, 1980)

Удосконалення координаційних здібностей. Різномаїття засо­бів, умов діяльності, варіативність біодинамічних характеристик використання засобів термінової інформації (В.С. Фарфель, 1975), точність регуляції рухів по параметрам рухової координації, ко­ректування основних параметрів рухових дій на основі від'ємного зворотного зв'язку (Н.Вінер,1958).

Розвиток спеціальної працездатності. Моделі тренувальних уроків з заздалегідь відомою дією (В.В. Петровський, 1973, 1978). Роль факторів уроку. Взаємозв'язок функціонального стану орга­нізму спортсмена з ефективністю вирішення задач дії.

Принципи вибірково-варіативної дії (М.М. Огієнко, 1980). Звуження діапазону пристосувальної варіативності рухової дії в жорстких умовах чергування вправ з відпочинком.

Питома вага занять, спрямованих на розвиток спеціальної працездатності в річному циклі тренування.

Контроль за терміновим та кумулятивним ефектами розвитку спеціальної працездатності.

Тема 9. Технологія управління адаптивним функціонуванням організму спортсмена – 2 год.

 

Оптимізація застосування умов саморегуляції, самонавчання, самотренування.

Викладач спорту,його професійна підготовленість. Вимоги до особистості тренера. Взаємовідносини викладача спорту з учнями-спортсменами.

Педагогічна майстерність тренера. Дисципліна та педагогічний такт. Самооцінка тренера. Структура творчої діяльності тренера.

Роль та ефективність педагогічних дій тренера.

Моделювання різних умов діяльності, аналіз функціональних етанів та запам'ятовування найбільш сприятливих для реалізації функціональних можливостей.

Передзмагальна розминка, її роль в регуляції передстартового стану.

Побудова функціональної техніко-тактичної моделі поведінки спортсмена в змаганнях.

Вимоги до показників, які використовуються в контролі. Види контролю.

Контроль основних сторін підготовленості. Контроль змагальної діяльності. Контроль тренувальних та змагальних навантажень. Контроль та управління.

Самоконтроль, самокоректування траєкторії поведінки спортсмен на в тренувальних заняттях та змаганнях.

Зв'язок прогнозування з управлінням. Метод екстраполяції-розповсюдження висновків, одержаних з спостережень за однією час­тиною якого-небуть явища на інші його частини. Екстраполяція в комплексі з методом моделювання та експертних оцінок.

Види прогнозування: короткотермінове, середньотермінове, довготермінове, зверхдовгострокове.

Загальні положення моделювання в спорті. Моделювання як науково-практичний метод. Моделі як аналоги досліджуваних об'єктів. Використання моделей для узагальнення емпіричного знання. Вплив моделей на впровадження результатів експериментальних наукових робіт в практику спорту. Дві групи моделей:

1) Моделі, які характеризують структуру змагальної діяльності різні сторони підготовленості спортсмена, морфофункціональні моделі, які відображають морфологічні особливості організму та можливості окремих функціональних систем, що забезпечують до­сягнення заданого рівня спортивної майстерності.

2) Моделі, які відображають терміни (тривалість)та динаміку становлення спортивної майстерності і підготовленості в багато­річному плані, а також в межах тренувального року чи макроциклу;

моделі великих структурних утворень тренувального процесу (етапів багаторічної підготовки, макроциклів, періодів);

моделі тренувальних етапів, мезо- та мікроциклів; моделі тренувальних занять та їх частин; моделі окремих тренувальних вправ та їх комплексів.

Три рівні моделей: узагальнені, групові та індивідуальні.

Моделювання змагальної діяльності та підготовленості в залежності від індивідуальних особливостей спортсменів.

Тема 10. Шляхи інтенсифікації та удосконалення фізичного виховання та системи підготовки спортсменів – 2 год.

Якісна фахова підготовка вчителя фізичної культури. Адаптування вимог навчальної приграми до конкретних умов регіону чи школи. Забезпечення об’єктивного своєчасного науково-педагогічного контролю, якості матеріально-технічної бази, достатності рухового режиму учнів, задіяння та активації позаурочних та позашкільних форм занять фізичними вправами, розробка програм домашніх завдань, самостійних занять фізичними вправами та профілактика травматизму та шкоди здоров’ю учнів. Фізична освіта та самоосвіта учнів з питань фізичної культури.

Педагогічні ідеї та наукові доробки в працях провідних вчених світу з питань теорії спорту (Озолін Н.Г., Платонов В.Н., Петровський В.В., Харре Д., Каунсінмен, Матвєєв Л.П., Верхошанський Ю.В., Заціорський В.М. та ін.)

Напрямки удосконалення системи підготовки спортсменів:

1. Різний приріст об’єму тренувальної і змагальної діяльності.

2. Організація та досягнення найвищих досягнень на Олімпійських іграх за рахунок системи цілеспрямованої підготовки.

3. Розробки методики продовження періоду успішних виступів спортсменів на заключних етапах спортивної кар’єри.

4. Сувора відповідність системи тренування спортсмена високого класу вимогам вибраного для спеціалізації виду спорту.

5. Максимальна орієнтація на індивідуальні задатки і здібності кожного конкретного спортсмена при виборі спортивної спеціалізації, розробки всієї системи багаторічної підготовки, визначення раціональної структури змагальної діяльності.

6. Прагнення до суворозбалансованої системи тренувальних та змагальних навантажень, відпочинку, харчування, засобів відновлення, стимуляції працездатності і мобілізації функціональних резервів.

7. Відповідність системи підготовки до головних змагань географічним, кліматичним умовам місць, в яких планується їх проведення.

8. Розширення нетрадиційних засобів підготовки (використання приладів, обладнання і методичних прийомів, як дозволяють повніше розкрити функціональні резерви організму спортсмена; застосування тренажерів, які забезпечують спряжене удосконалення розвитку рухових якостей, фізичне і технічне удосконалення; проведення тренувань в умовах середньо- та високогір’я, які дозволяють інтенсифікувати процеси адаптації до факторів тренувальних впливів, підвищити ефективність безпосередньої підготовки до головних змагань).

9. Орієнтація всієї системи спортивних тренувань на досягнення оптимальної структури змагальної діяльності.

10. Удосконалення системи управління тренувальним процесом на основі об’єктивізації знань щодо структури змагальної діяльності і підготовленості з урахуванням як загальних закономірностей становлення спортивної майстерності в конкретному виді спорту, так і індивідуальних можливостей спортсменів.

11. Розширення, конкретизація і часткова перебудова знань і практичної діяльності по назві розділів спортивної підготовки (розвиток рухових якостей, планування навантаженні в різних структурних утвореннях, удосконалення складних елементів техніки, застосування ергогенних засобів та ін.) в напрямку забезпечення умов для профілактики спортивного травматизму.

Коректування низки положень як загальної теорії, так і конкретних методик підготовки спортсменів як резерв зменшення травматизму і підвищення якості процесу підготовки, продовження успішної кар’єри спортсмена.

12. Динамічність спортивної підготовки, її оперативна кореляція на основі постійного вивчення і врахування як загальних тенденцій розвитку Олімпійського спорту, так і особливостей розвитку конкретних його видів.

 

Date: 2016-07-05; view: 940; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию