Методи книгознавчих досліджень. Система, особливості застосування.

Методи книгознавства книгознавство як наука використовує як загальнонаукові, так і специфічні методи дослідження. власне, комплексний ха- рактер книгознавства та складний об’єкт вивчення зумовлюють застосування різних методів, способів та прийомів дослідження. Проблема методу – ключова у бібліології, що підтверджується, зокрема, значною кількістю публікацій, присвячених цьому пи- танню. Загалом у книгознавстві використовують дві групи ме- тодів: Загальнонаукові методи, тобто такі, якими, окрім книго- знавства, користуються й інші науки.

До них належать: а

наліз (розчленування й осмислення кожного елементу); синтез (об’єднання всіх висновків в один). Ці два методи використовують у видавничій справі при оцінці авторського оригіналу та складанні редакційного виснов- ку, в якому, власне, визначається доцільність публікації твору; історизм (за цим методом книгу розглядають в контексті тих суспільно-історичних обставин, коли вона побачила світ і здійс- нила вплив на читачів). Його широко використовують у книго- знавстві, зокрема у видавничій справі, дослідженні питань історії книги (наприклад, в праці с. Маслова “Етюди з історії рукописної книги”). Спеціальні книгознавчі методи, які не використовує жодна інша наука. їх багато, і для кожного з етапів розвитку книго- знавства характерні певні методи. До них можна віднести бібліографічний, друкарський (па- леографічний), аналітико-тематичний, структурно-типологіч- ний, порівняльно-історичний, функціональний, системний (системно-типологічний) методи. розглянемо їх детальніше. так, за допомогою бібліографічного методу твори писемності а друку вивчають за зовнішніми, суто фактичними даними, які ходять до складу бібліографічного опису: ім’я автора, назва, розділ 1 Бібліологія як наука про книгу та книжкову справу місце та час видання, мова, обсяг, наклад, ціна, наявність ілюс- трацій, таблиць тощо. Це один з перших методів, який почали застосовувати книгознавці. він дозволяє дослідникам зробити суттєві висновки та узагальнення, зокрема при укладанні націо- нальної бібліографії, створенні бібліографічних покажчиків дав- ніх видань та ін. Друкарський (типографський) метод розглядає книгу як явище матеріальної культури, результат друкарського, поліграфічного втілення твору. За цим методом вивчають обкладинку (палітур- ку), особливості шрифтів, ілюстрацій, книжкових шпальт. Якщо книга не друкована, а рукописна, то метод називають палеогра- фічним (від грец. палео – “давній” і графо – “пишу”). Аналітико-тематичний метод з’ясовує основні теми видань у певній галузі знань чи в певний історичний період, в окремому видавництві або в групі видавництв. саме цей метод використо- вують студентських дослідженнях, він дозволяє робити виснов- ки в курсових і дипломних роботах. За допомогою аналітико-те- матичного методу науковець може отримати цінну інформацію про стан книговидання та спрогнозувати основні теми на май- бутнє. Структурно-типологічний метод вивчає типи та види видань (монографії, підручники, довідники тощо) і визначає їх відсоток у загальному масиві. використовується при дослідженні значних за обсяг продукції видів літератури. наприклад, за цим мето- дом визначено, що в україні 60% видань належать до навчальної літератури. Що ж стосується порівняльно-історичного методу, то він характер ризує певний історичний період книговидання за всіма аспекта- ми, а саме: видавництва, що діяли у визначений час, основні типи їх видань, кількість випущених книг, пріоритетні теми тощо. він обов’язково передбачає порівняння, зіставлення і ґрунтовні вис- новки. Функціональний метод (підхід) започаткував наприкінці 50-х рр. XX ст. професор М. сікорський, автор підручника “Теорія і прак- тика редагування”. За цим методом книгу вивчають з позиції чита-ча (реального чи потенційного), у взаємозв’язках зі суспільством (останнє включає такі поняття, як актуальність, злободенність теми, рецензування, громадська оцінка тощо). Функціональний метод передбачає вирішення низки проблем, а саме:розділ 1 Бібліологія як наука про книгу та книжкову справу визначення цільового та читацького призначення книги (для якого кола читачів і з якою метою видана, а також як саме буде використовуватись). З’ясування теми, тематики твору, оцінку його наукової, пізна- вальної чи художньої цінності. аналіз відповідності змісту книги, її оформлення цільовому та читацькому призначенню. оцінку структури (побудови) твору, його жанрових особли- востей. визначення доцільності науково-довідкового апарату з ура- хуванням цільового та читацького призначення книги. Громадську оцінку твору та книги, рецензії фахівців, відгуки звичайних читачів. визначення можливих шляхів розповсюдження, реалізації книги (на книжковому ринку, у мережі бібліотек та ін.). Функціональний метод вимагає від книгознавця: володіти змістом твору; оцінювати літературне втілення твору (тобто, композицію, фактичний матеріал, мовностилістичні особливості); знати читача, його потреби в інформації та можливості її сприйняття. саме функціональний метод дозволяє книгознавцям вико- нати основн завдання – дослідити систему “Книга - читач”, проаналізувати “життя” та функціонування книги в суспільстві. Системний (системно-типологічний) метод сформувався на по- чатку 70-х рр. XX ст. і отримав теоретичне втілення у працях професора а. Бєловіцької, автора підручника “Загальне книго- знавство”. За цим методом книгу вивчають як цілісне явище, як систему з єдністю її змісту, матеріально-конструктивної форми (враховуючи всі елементи книги). Цей метод називають також системно-типологічним, оскільки при проведенні досліджень науковці широко використовують сучасну типологію книги. варто наголосити, що системний метод не заперечує функціональний, а доповнює його, логічно збагачує та поглиблює. У сучасному книгознавстві системний метод набув широкого визнання і використовується багатьма дослідниками книги. Для дослідження тих чи інших книгознавчих проблем можуть бути використані й інші методи, які базуються на перерахованих вище, зокрема, тематико-типологічний метод (він аналізу розділ 1 Бібліологія як наука про книгу та книжкову справу пріоритетні теми та їх втілення у виданнях різних типів та видів літератури). на кожному історичному етапі розвитку книгознавства провідн вважається певний метод. так, нині дослідники надають перевагу системному методу. Загалом розробка методичного арсеналу книгознавства остаточно не завершена, цей процес продовжується й у сучасних умовах.