Принципи роботи сучасних видавництв. 5 page

Коректурний і сигнальний примірник – якщо процес складання рукопису здійснюється не у В., то розрізняють 2 методи коректурного обміну з виконавцем робіт: безгранковий, гранковий.

Безгранковий – де В. одержує для читання, коректури, а в потребі звіряння (звіряється з оригіналом).

Після отримання коректури автором, коректур і редактор, останній переносить авторську правку до підписаної коректури, яка підписується до коректорського друку.

Грантовий метод – для видань із складним макетом, з ілюстраціями різного розміру, частого зміною розміру полоси складання. У разі його методу застосування В. отримує гранки (ге хвеосьегі полоси), верстку, звірку.

Робота з гранками передбачає: перевірку складеного тексту гранок за змістовим наповненням редактором і автором, розмічання гранок техред актором для верстки або виготовлення ним макету верстки.

Підписана коректура аркушів з малюнками відсилається до друкарні з розклейкою контрольних відбитків за якими друкарня контролює якість відтворення.

В процесі друкування ПП. може відсилати на підприємство чисті аркуші (перші відбитки аркушу, взяті з машини), за ними виробничий відділ перевіряє якість друку, а редактор і коректор правильність друкованого тексту.

На друкуванні останнього аркуша, друкарня подає В. сигнальний примірник видання.

Сигнальні примірники читає коректор і фаховий редактор, перевірють художній і технічний редактор.

Безкоректурний метод набув зачного розвитку з допомогою комп’ютерів і створення настільних видавничих систем (відсутність коректурного обміну з поліграфією звільнює видав відділ від функції організації).

Проходження видань без коректурного обміну з друкарнями дає можливість тематичній редакції службам художнього і технічного оформлення відслідковувати підготовку оригінал макету і вносити корективи і правку з максимальною оперативністю. Це прискорює випуск видань.

Ефективність, тривалість, якість технологічних процесів на виробничій стадіх визначається, ан сучасному етапі на сам перед застосуванням електронно-цифрових обчислювальних систем.

12) Мета видавничої справи.

Видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в
собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність
юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і
розповсюдженням видавничої продукції.

виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний
процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу
поліграфічними чи іншими технічними засобами;

розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої
продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими
способами.

ЗУ «Про видавничу справу» (1997)

13) Класифікація видавництв.

Видавництво - юридична особа, основним видом діяльності
якої є видавнича діяльність;

Видавнича діяльність -організаційно-творча,
господарсько-виробнича діяльність видавців, спрямована на
підготовку і випуск у світ видавничої продукції;

Класифікація видавництв:

Залежно від виду цільового призначення, тематики видав продукції, ступеня спеціалізації, форми власності та інших ознак.

За видами видав продукції: книжкові, газетно-журнальні, нотні, картографічні та образотворчої продукції.

За цільовим призначенням літератури, яку випускають: наукової, навчальної, художньої, дитячої, енциклопедичної, рекламної, літератури дозвілля та із захоплень, релігійної літератури.

За тематикою друкованої продукції: юридичні, комп’ютерні, медичні, сільськогосподарські, музичні.

За ступенем спеціалізації В., які видають літературу різних видів відносяться до універсальних або широко профільних.

Вузькоспеціалізовані В. орієнтуються на випуск конкретного, фахового виду літератури.

Проміжне положення за ступенем спеціалізації за специфічною тематикою: видання із-за задоволень, заповнення дозвілля, мистецтва, релігії.