Бібліотека Ватикану.

Датою заснування Бібліотеки Ватикану офіційно вважається 15 червня 1475, коли папа Сикст IV видав буллу, цей факт узаконив. Але до того часу папська бібліотека вже мала давню і багату подіями історію. У Ватикані зберігалися колекції стародавніх рукописів, зібрані попередниками Сикста IV. Вони слідували традиції, яка зародилася ще в IV столітті за папи Дамас I і продовжені папою Боніфацієм VIII - творцем першого повного на той момент каталогу, а також дійсним засновником бібліотеки папою Миколою V, який оголосив її публічної і залишив після своєї смерті більше 1,5 тисяч рукописів. Вже до 1481 у Бібліотеці Ватикану налічувалося 3,5 тисячі оригінальних рукописів, придбаних папськими нунціями в Європі. Зміст багатьох праць було увічнено для наступних поколінь незліченним числом переписувачів. Зібрана за той період колекція включала не тільки священні книги і теологічні праці, а й філософські трактати, класичні твори грецької, латинської, давньоєврейської, древнесірійской, коптською і арабської літератури, а також праці з юриспруденції, історії, мистецтва, архітектури та музики. Фонди Бібліотеки Ватикану продовжують поповнюватися і сьогодні.

Спадщина, зібране главами римсько-католицької церкви, значно розширювалося за рахунок отримання в дарунок, придбання або здачі на зберігання цілих бібліотек. Саме так у Ватикан потрапили фонди ряду найбільших бібліотек Європи. У тому числі "палатинської" гей-дельбергской (1622) і "Урбінський" (1657), всі книги королеви Крістіни (1690), букіністичні колекції багатьох аристократичних родин, а також зібрання книг, що зберігалися в соборі св. Петра, Сикстинській капелі та інших установах Ватикану.

Сьогодні фонди бібліотеки Ватикану, за підрахунками фахівців складаються з 70 тисяч рукописів; 8 000 перших друкованих книг; 1 мільйона пізніших видань; більше 100 тисяч гравюр; близько 200 тисяч карток і документів; безлічі творів мистецтва, що не піддаються поштучному обліку.