Основні види бібліотек в країнах Європи у ХУІІ ст.

З'явилася мода на приватні бібліотеки. Одну з таких бібліотек, бібліотеку Дідро, придбала й розширила російська цариця Катерина II. Водночас розширювалася межа публічних бібліотек, в яких можна було позичити книгу. Книги часто також пропонувалися в кав'ярнях, які у 18 ст. виконували роль клубів.

Бібліотека Дідро - приватна бібліотека французького філософа, письменника, редактора «Енциклопедії» Дені Дідро. Придбана російською імператрицею Катериною ІІ та розпорошена з метою ліквідувати революційні впливи думок письменника на сучасників та послідовників. На відміну від бібліотеки Вольтера, Дідро не мав ані власного секретаря, ані особи, що могла б скласти опис його бібліотеки. Вже на 1804 рік було відомо, що бібліотеки Дідро як цілого зібрання, вже не існувало. Залишки книг передали в Імператорську Публічну бібліотеку.

Якщо відновити скад бібліотеки Вольтера було досить нескладно чере наявність опису, відновити склад бібліотеки Дідро не вдалося. Вона залишається у переліку неіснуючих бібліотек.

Монастирські бібліотеки стали з'являтися в Західній Європі у V - VI століттях.Перші монастирські бібліотеки не були схожі на античні, і найчастіше представляли собою дуже скромні за величиною зборів (часто всі книги вміщалися в одному скрині). Серед них самої знаменитої, що мала унікальну збірку документів, була бібліотека монастиря Віварій, що знаходився на півдні Італії недалеко від Неаполя і заснованого в 555 році сенатором, таємним радником остготского короля Теодеріха Магнов Кассіодором Сенатором (бл. 487 - 575 роки). Іншою великою бібліотекою була бібліотека бенедиктинського монастиря Боббіо в Ломбардії. Саме цей монастир чинив сильний вплив на духовне життя Італії. Але такі монастирські бібліотеки (за своєю величиною) були рідкісним явищем [1, 2, 3].

З середини XV століття у зв'язку з винаходом книгодрукування і загальним розвитком культури виникають нові й швидко ростуть університетські бібліотеки (Сорбонни, Празького, Гейдельберзького та ін.) Книга стає найважливішим елементом навчання в університеті: викладач читав книжку, а студент слухав.Коли книги стали приковувати ланцюгами до спеціально виготовленим пультів, ними змогли користуватися і студенти. Поступово склалася і структура бібліотеки, що складалася з двох частин - так званої «великої бібліотеки» і «малої бібліотеки». Перша був читальнею, книгами з якої можна було користуватися тільки на місці. Так, в Паризькій Сорбонні було 26 пультів з прикутими до них ланцюгами книгами. При цьому деякі книги видавалися тільки професорам. А в окремих випадках навіть і їм не рекомендувалося звертатися до того чи іншого праці. Друга частина бібліотеки призначалася для зберігання дублетів, які можна було брати під заставу на будинок. У 1338 р. в бібліотеці Сорбони згідно каталогу було 1720 книг, 300 з яких були прикуті ланцюгами у «великій бібліотеці» [2].

Своїми книжковими зборами славилися бібліотеки Ірландії, Англії, Франції, Німеччини. В кінці XVI століття тільки в Англії було 160 церковних і монастирських бібліотек. Тоді ж в Англії був складений загальний каталог книг, що враховує фонди всіх 160 монастирських і церковних бібліотек.

У цей період бібліотека перестає бути архівом і стає самостійною установою, яка виконує свої, тільки йому притаманні функції.

У XVII столітті з'являються бібліотеки, дійсно відкриті для всіх бажаючих (наприклад, бібліотека Мазаріні, відкрита в Парижі в 1643 році, два рази на тиждень була відкрита для всіх).

Date: 2016-07-22; view: 297; Нарушение авторских прав