Еволюція поглядів щодо сутності поняття ринок.

Ринок як один з інститутів товарного виробництва існує майже 7 тис. років. Перші спроби дати його наукове визначення були зроблені менше двох століть тому. Навіть А. Сміт і Д. Рікардо розглядали ринок як одне з поверхових явищ економіки, тому це поняття використовувалось ними здебільшого для характеристики ринкового попиту.

Спочатку домінувало побутове розуміння поняття "ринок" як синоніма терміна "базар" — певної ринкової площі, на якій велась роздрібна торгівля. (Таке початкове спрощене побутове трактування збереглося в працях окремих сучасних економістів.) З ХП ст. у містах відбуваються численні регулярні ярмарки. Замість "ринок" усе частіше застосовують термін "район торгівлі". Саме тому французький економіст Антуан-Огюстен Курно (1801—1877) першим у науковій літературі визначення поняття "ринок" починає з терміна "район". Ринок, на його думку, це всякий район, на якому відносини покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись. Позитивним у цьому визначенні є характеристика ринку через відносини його суб'єктів.

Цей аспект визначення відтворювався у працях західних економістів і надалі. Так, А. Маршалл розглядав ринок як будь-яку групу людей, які вступають у тісні ділові відносини і укладають великі угоди щодо будь-якого товару. Проте у його визначенні, як і у дефініції Курно, відсутня чітка класифікація самих відносин: Курно називає їх просто відносинами, Маршалл — цільовими. Водночас визначення Курно є досконалішим, оскільки в ньому акцентуються саме відносини, а у Маршалла — групи людей. Такий самий недолік властивий трактуванню ринку як сукупності покупців.

К. Макконнелл і С. Брю у підручнику "Економікс" ринок розглядають як "інститут або механізм, який зводить разом покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг". Американський економіст П. Хейне стверджує, що ринок — "це просто набір взаємозв'язків, або конкурентних торгів". У обох дефініціях упущено таку важливу властивість ринку, як відносини між людьми і сутнісні ознаки цього інституту.

"Сучасний економічний словник" трактує ринок як "1) місце купівлі-продажу товарів і послуг, укладання торгових угод;) економічні відносини, пов'язані з обміном товарів і послуг, внаслідок яких формуються попит, пропозиція і ціна". Автори "Великого економічного словника" характеризують ринок як") сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, завдяки яким здійснюється реалізація товарної продукції і остаточно визначається суспільний характер втіленої в ній праці;) будь-який інститут або механізм, який зводить разом покупців і продавців конкретного товару або послуг". В "Економічній енциклопедії" за редакцією Л. Абалкіна стверджується, що, "на відміну від побутового значення цього слова (місце, де з більшою або меншою регулярністю зустрічаються продавці і покупці певних товарів), ринок в науці визначається як сукупність умов, завдяки яким покупці і продавці товару (послуги) вступають у контакт один з одним з метою купівлі або продажу цього товару (послуги)".

Дещо по-іншому ринок як економічну категорію трактують українські вчені. Так, у підручнику "Основи економічної теорії: політекономічний аспект" за редакцією Г. Климка визначення "самодостатній ринок, автоматично діючий механізм, що саморегулюється" охарактеризоване як абстракція, яка певною мірою відображає реалії XIX ст. На відміну від цього "сучасний ринок — це один з феноменів, що обслуговує складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють різні закономірності, численні регулюючі інститути (насамперед державні) і масова свідомість". А. Задоя та Ю. Петруня визначають ринок як "спосіб взаємодії економічних суб'єктів, що базується на ціновій системі і конкуренції". Інші українські вчені розглядають ринок як цілісну систему "економічних відносин і зв'язків між покупцями і продавцями, що будуються на основі ринкових цін".

Наведеним дефініціям поняття "ринок" властиві такі основні недоліки:

1) відсутність характеристики категорії через поняття "економічні відносини" у більшості з визначень. Навіть ті економісти, які ці відносини називають, трактують їх по-різному. Окремі автори замість економічних відносин невиправдано пропонують категорію "соціально-економічні відносини";

2) ігнорування суб'єктно-об'єктних відносин. Замість цього в окремих визначеннях називають лише суб'єкти або об'єкти таких відносин (тобто товарів та послуг);

3) відсутність системного концептуального визначення, в якому були б синтезовані основні ознаки ринку як економічної категорії;

4) здебільшого антиісторичний підхід до проблеми.

Автори підручника "Основи економічної теорії: політекономічний аспект" за редакцією Г. Климка намагаються розглянути цю проблему (коли називають ринок і сучасний ринок), але визначення сучасного ринку у підручнику відсутнє.

Історичний аспект категорії "ринок" може бути з'ясований шляхом виокремлення сучасних суб'єктів ринку, акцентування на типі ринку (вільний, регульований та ін.).

Сучасний ринок — регульована система економічних (техніко-економічних, організаційно-економічних та економічної власності) відносин між суб'єктами різних типів і форм власності і господарювання, в межах окремих країн I світового господарства з приводу купівлі товарів І послуг згідно з законами товарного виробництва.

Таке визначення може бути конструктивним з погляду економічної теорії, але воно недостатнє для характеристики політико-економічного аспекту ринку, тобто з боку відносин економічної власності.

В одному із сучасних російських підручників з політекономії робиться спроба в контексті суспільної форми визначити ринок: "це суспільна форма організації і функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробника і споживача без посередницьких інститутів"5. Проте таке тлумачення розширює зміст ринку до системи виробничих відносин (відносин економічної власності) у всіх сферах суспільного відтворення, що науково не аргументовано. Доцільніше говорити про ринок як форму організації товарно-грошових відносин. В одній із названих вище робіт українських вчених з акцентом на політекономічний аспект відсутнє ґрунтовне визначення не лише в такому аспекті, айв економічному контексті.

Щоб обґрунтувати політико-економічне визначення ринку, треба перейти від категорії "економічна власність" до "привласнення" як форми реалізації власності. Привласнення у сфері обміну, де відбувається купівля-продаж товарів, є вторинним порівняно з привласненням у сфері безпосереднього виробництва. Так, привласнення частини неоплаченої праці найманих робітників на підприємстві відбувається через подовження робочого дня, підвищення інтенсивності праці тощо. У процесі обміну на ринку таке привласнення здійснюється під час купівлі-продажу робочої сили, зокрема при встановленні заробітної плати нижче вартості товару робоча сила (а отже, нееквівалентності у сфері обміну) та інших випадках.

Органічний зв'язок ринку з відносинами економічної власності (привласнення) виявляється і в тому, що процес купівлі-продажу товарів і послуг означає водночас наявність відносин відчуження-привласнення.

Ринок (у політекономічному аспекті) — сукупність відносин економічної власності з приводу вторинного привласнення й відповідного відчуження у сфері обміну через механізм цін на товари і послуги (передусім на ціну робочої сили), механізм інфляції, а також державного та наддержавного регулювання цін, попиту і пропозиції.

Системно економічну сутність ринку та його політекономічний аспект розкривають виконувані ним функції.