Види та організаційні форми підприємств.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти під­приємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різ­них форм власності). В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом. 2. У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підпри­ємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством. 3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. 4. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднан­ня громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. 5. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше заснов­никами за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або під­приємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпора

тивних прав, у тому числі через органи, що ними створю­ються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на при­ватній власності двох або більше осіб. 6. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встанов­люються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. 7. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від ре­алізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або ве­ликих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ят­десяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей пе­ріод не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чи­сельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг вало­вого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми. 8. У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених стат­тею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім. 9. Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встанов­люватися особливості господарювання.

1. Поняття видів підприємств та їх організаційно-правових форм даний кодекс ототож­нює, хоча, на наш погляд, такий підхід не є беззаперечним. Однак у практичному плані, за­лежно від форм власності, можна погодитися з легальним закріпленням поділу підприємств на види, запропоновані в цій статті:

1) приватне підприємство — те, яке засноване окремою фізичною особою на її власному майні. У первісній редакції статті 2 Закону України «Про підприємства в Україні» [382] роз­різнялися підприємства «індивідуальні» - без права наймання робочої сили (діяльність мо­гла здійснюватися винятково на застосуванні праці засновника) і «приватні» — з правом най­мання робочої сили. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про підприємства в Україні» [81] поняттям «приватного» підприємства було поглинене по­няття «індивідуального». Використовує найману робочу силу підприємство, засноване на власності фізичної особи, чи не використовує - воно є «приватним».

З прийняттям Господарського кодексу України приватним підприємством стає і таке, кот­ре діє на основі приватної власності не тільки «окремого громадянина», як було раніш, а й «приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи)». У разі бук­вального тлумачення пункту, що цитується, у чинній нині редакції не можна не задатися за­питанням: як у такому випадку провести розмежування між приватним підприємством і ко­лективним, виявити їхні відмінні риси? Зазначена новація не є вдалою. Більш логічним слід вважати колишній законодавчий підхід, при якому до приватних підприємств відносилися лише ті, котрі грунтуються на майні одного громадянина (фізичної особи).

Що стосується вказівки частини 1 статті, що коментується, про те, що «приватне підпри­ємство» може бути утворено і на приватній власності «суб'єкта господарювання (юридичної особи)», мабуть, слід розуміти передбачену законом можливість утворення дочірнього під­приємства, створюваного приватним підприємством, коли в статутному фонді дочірнього підприємства майно закріплююється на обмеженому речовому праві;

2) підприємство колективної власності — це цілісний майновий комплекс, який у проце­сі приватизації державної власності викуплений трудовим колективом державного підпри­ємства в установленому законом порядку і згодом не був перетворений у господарське това­риство.

Одним з різновидів колективних підприємств, не зв'язаних з приватизацією державного майна, є колективні сільськогосподарські підприємства, що у свій час були перетворені з радянських колгоспів і продовжують функціонувати як КСП дотепер (див. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» [304]). Власниками майна колектив­них підприємств є вони самі як юридичні особи. Члени колективних підприємств зберегли стосовно них зобов'язальні права вимоги — корпоративні права, передбачені Законом Укра­їни «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції від 22 травня 1997 р. [345]);

3) комунальне підприємство - те, яке не належить до державних підприємств. Воно ут­ворюється на основі комунальної власності територіальної громади відповідних адміністра­тивно-територіальних утворень: міста, району, селища, села тощо, тобто таких утворень, у яких створені органи місцевого самоврядування;

4) державне підприємство — те, яке засноване на майні загальнодержавної форми права власності, що не відноситься до права комунальної власності. У їх числі й казенні підприєм­ства, створення яких спочатку було передбачено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про підприємства в Україні» [382]. Відмінні риси створення, ліквідації, реорганізації казенного підприємства регламентуються розділом VIII названого Закону (ст. 37-39). Відповідно до нього в казенне підприємство за рішенням Кабінету Міністрів Ук­раїни може бути перетворене державне підприємство, що згідно з законодавством України не підлягає приватизації (див. коментар до ст. 76, 77 цього Кодексу);

5) на основі змішаної форми власності можуть створюватися такі підприємства, до статутного фонду яких вноситься майно, наприклад, приватних, колективних, комунальних, державних власників. Найбільш яскравим прикладом подібного підприємства є «орендне підприємство» (більш докладно див. коментар до ст. 115 даного Кодексу);

Щодо підприємств інших видів, передбачених Кодексом, які можуть діяти в Україні (оче­видно, маються на увазі ті, які не названі у статті, що коментується), то під ними можна розу­міти, зокрема, «спільні», «іноземні», «орендні», «малі» та інші.

2. Розходження найменувань підприємств, виходячи з розміру вкладів до статутного фон­ду, зрозумілі. Якщо статутний фонд цілком складається з іноземних інвестицій, то це - іно­земне підприємство, якщо ж у статутному фонді підприємства іноземних інвестицій не мен­ше 10 відсотків - воно є підприємством з іноземними інвестиціями.

3. Розходження в характеристиці унітарних і корпоративних підприємств визначаються двома моментами: а) способом створення підприємства і б) способом формування статутно­го фонду підприємства (див. коментар до наступних пунктів).

Головна відмінність поняття «унітарне підприємство» від поняття «корпоративне підпри­ємство» криється в кількості їх засновників.

4. Унітарне підприємство створюється одним засновником будь-якої форми власності. При створенні унітарного підприємства засновник виділяє з власного майна якусь його час­тину і закріплює його в статутному фонді створюваного підприємства на праві господар­ського відання або на праві оперативного управління. Статутний фонд унітарного підприєм­ства являє собою щось ціле, яке не поділяється на якісь частини (паї), оскільки засновник у нього один. Залишаючись власником переданого унітарному підприємству майна, заснов­ник затверджує статут підприємства, визначаючи при цьому мету і задачі діяльності підпри­ємства, призначає керівника, формує трудовий колектив на засадах трудового договору, роз­поділяє доходи, вирішує питання реорганізації і ліквідації підприємства.

Унітарними є державні (див. коментар до ст. 73), комунальні (див. коментар до ст. 78) під­приємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації чи на приват­ній власності одного громадянина.

Унітарні підприємства створюються в розпорядчому порядку - за розпорядженням влас­ника майна.

5. Корпоративне підприємство, на відміну від унітарного, створюється не одним, а дво­ма чи декількома засновниками за їх спільним рішенням (договором). У зв'язку з цим діє во­но на базі об'єднаного ними майна, а також/чи на об'єднаній підприємницькій чи трудовій діяльності засновників, їхнього загального управлння справами. Легальною основою загаль­ної участі в управлінні справами корпоративного підприємства є так звані корпоративні пра­ва. Вони реалізуються через участь в органах управління корпоративного підприємства, ни­ми (засновниками) створеного, та через розподіл доходів і ризиків підприємства.

Корпоративними, виходячи з цього визначення, є кооперативні підприємства, господарські товариства, інші підприємства. До них відносяться також підприємства, засновані на приватній власності двох або більше громадян.

6. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств передбачені окремими статтями даного Кодексу (див. ст. 73, 76, 77, 78; 79-93; 113-117), іншими зако­нами, що ще мають бути прийняті.

7. Усі підприємства в Україні, незалежно від форми власності, поділяються на три катего­рії: малі, середні і великі. Для такої класифікації використовується сукупність двох критеріїв: кількість працюючих і обсяг валового доходу підприємства від реалізації продукції за рік.

7.1. Для малих підприємств середньооблікова чисельність працюючих за звітний фі­нансовий рік не повинна перевищувати п'ятдесяти чоловік, а обсяг валового доходу від ре­алізації продукції за цей період — суму, еквівалентну 500 тисячам ЄВРО, за середньорічним курсом НБУ відносно гривні.

7.2. Великими підприємствами вважаються ті, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік перевищила тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік - суму, еквівалентну 5 млн. ЄВРО за середньоріч­ним курсом НБУ до гривні.

7.3. За принципом виключення всі підприємства, що не потрапляють до категорій «малих» і «великих», є «середніми».

7.4. Тут слід підкреслити, що малі, середні і великі підприємства не утворюють якихось особливих видів з погляду організаційно-правових форм господарювання. Тому безпідстав­ною є вимога посадових осіб реєструючих органів, що нерідко пред'являється в їх практиці, вказувати в статуті підприємства, яке реєструється (у його фірмовому найменуванні), що во­но «мале». У момент реєстрації воно ще ніяке, тим чи іншим підприємство стане в процесі функціонування, залежно від того, в які класифікаційні критерії буде вписуватися.

Практичне значення поділу підприємств на вищевказані категорії полягає, зокрема, в то­му, що законодавством можуть встановлюватися заходи державної підтримки, надання пільг малим підприємствам, інша нормативна диференціація, у тому числі з антимонопольних пи­тань, стосовно великих підприємств.

8. Не є, з погляду організаційно-правових форм, якимось особливим видом і дочірнє під­приємство, що перебуває у відносинах економічної чи організаційної залежності від «мате­ринського» підприємства (див. коментар до ст. 126 даного Кодексу).

9. Для підприємств визначених видів і організаційно-правових форм законами можуть встановлюватися певні особливості господарювання. Цим Кодексом, зокрема, встановлені особливості для таких підприємств, як державні комерційні підприємства (ст. 75), казенні підприємства (ст. 77), комунальні унітарні підприємства (ст. 78), підприємства колективної власності (гл. 10), приватні, іноземні (гл. 11) та інші підприємства.

Майно підприємств.

Майно підприємства - це те, чим вона володіє: основний капітал і оборотний капітал, виражене у грошовій формі і відбите в самостійному балансі підприємства [[1]].
Основна ознака підприємства - наявність у його власності, господарському віданні або оперативному управлінні відособленого майна. Саме воно забезпечує матеріально-технічну можливість функціонування підприємства, йогоекономічну самостійність і надійність. Без визначеного майна не можуть здійснювати свою діяльність ні великі, ні малі підприємства, ні індивідуальні підприємці.
Безумовно, щоб відбувалася нормальне функціонування підприємства, необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничі фонди, що складаються з будівель, споруд, машин, устаткування та інших засобів праці, які беруть участь упроцесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірм
Найбільш проста і доступна наступна класифікація майна (активів):
- Поточні оборотні мобільні:
1) оборотні кошти;
2) витрати;
3) запаси;
4) грошові кошти;
5) готова продукція;
6) дебіторська заборгованість;
7) витрати майбутніх періодів;
- Іммобілізовані необоротні активи:
1) основні фонди;
2) нематеріальні активи;
3) короткострокові вкладення.
У промислово розвинених країнах склалося кілька підходів до оцінки майна підприємств [[2]].
Перший підхід - майновий. У його основі лежить оцінка складових елементів майна.
Другий підхід включає в себе не тільки оцінку майнових елементів, але і підприємство в цілому як єдиного функціонуючого комплексу. Найбільш простим і доступним методом оцінки майна підприємства є майновий підхід. За допомогою, якого можна визначити вартість майна. Більш точно можна розрахувати вартість майна за величиною нетто-активів, але із застосуванням інфляційного балансу. Інфляційний баланс складається за даними переоцінки матеріальних активів підприємства. Техніка цього методу полягає у визначенні вартості майна підприємства як суми вартості основних засобів - нетто (Ан) і оборотних коштів, що фінансуються з власних джерел, скоригованих на рівень інфляції (Аі)
З = Ан + Аі
Найбільш точною, на думку практиків, вважається оцінка підприємств за методом внутрішньої вартості. У цьому випадку майно поділяється на групи - основний капітал, запаси, грошові активи і пасиви. У свою чергу групи поділяються на підгрупи - обладнання, векселі, акції і т.д. На підставі отриманих оцінок проводиться економічний аналіз ефективності використання майна, головним чином його рентабельності. Що дає ключ до визначення фінансових можливостей підприємства.
Іншими словами, прибуток підприємства, отримана з кожної гривні коштів, вкладених в активи, залежить від швидкості оборотності коштів і від того, яка частка чистого прибутку у виручці від реалізації. Оборотність активів від обсягу реалізації і середньої величини активів.