Книготорговельні фірми.

В умовах українського ринку друкованої продукції сьогодні передчасно говорити про формування такої мережі західного типу, де в цьому сегменті відіграють неабияку роль різноманітні холдинги, групи, об’єднання, фірми. Неодноразові спроби на державному рівні створити відкрите акціонерне товариство “Книги України” на кшталт колишньої “Укркниги” так і не увінчалися успіхом. Очевидно, час для таких форм торгівлі настане тоді, коли в книговидавничу галузь спрямується крупний капітал, що спонукатиме до концентрації ринку.

Поки що не приживається в Україні й досвід росіян, де за принципом холдингів кілька потужних видавництв узгоджують між собою не лише видавничу політику, а й створюють спільну книготорговельну мережу (зокрема це стосується “Инфа-М”, “АСТ” та ін.) [24].

Натомість маємо окремі підрозділи колишньої великої структури, які ось уже кілька років самотужки прагнуть поєднати переваги колишньої централізованої системи доставки книг, єдиного управління і мережного принципу організації книжкової торгівлі.

Йдеться про окремі регіональні відділення пам’ятної “Укркниги”, які у видозміненому вигляді пристосувалися до нових умов, зокрема у Києві, Дніпропетровську, Одесі, Ріпному.

Перспективу мають видавничо-торговельні фірми, створені при видавництвах чи редакціях газет. Скажімо, “Перун” чи не повністю перебрав на себе розповсюдження й доставку по Україні навчальної літератури для шкіл. Потужнішою стає така мережа в “А.С.К.”, “Ельзі-Н”, “Кондорі”, “Фоліо”, “Київських відомостях” та ін [21, 387].

Інтернет-магазини.

У західному світі продаж друкованої продукції через Інтернет-сайти видавництв чи книгорозповсюджувальних фірм iз року в рік невпинно зростає. Так, за даними щорічного опитування, яке проводить американський видавничий тижневик “Рublisher Weekly”, більшість респондентів серед найзручніших форм купівлі книг виділяють саме такі послуги “всесвітньої павутини”.

У сусідніх iз нашою країною Польщі та Росії цей сегмент книжкового ринку стрімко розвивається. Скажімо, в Росії вже на початок нового тисячоліття понад 300 видавничо-книготорговельних фірм реалізовували свою продукцію через мережу Інтернет. Найпотужніший віртуальний книжковий магазин вдалося створити лідеру російського видавничого ринку торговому дому “Библио-Глобус”. Книжковий асортимент, розміщений на двох потужних web-сайтах (один – для внутрішнього ринку, другий – для міжнародного) складав близько 50 тисяч назв книг практично з усіх тематичних розділів. Відправка книг, замовлених через ці сайти, здійснюється не лише в Росію, а й до інших країн світу.

В Україні ця справа перебуває в зародковому стані. Лише незначна кількість видавництв має власні web-сайти (“Генеза”, “Основи”, “Смолоскип”, “Юрінком”, “Техніка”).

Важливість таких сайтів полягає у тому, що в них розміщуються не лише загальні відомості про видавництво та перелік наявних у продажу книг, а й рецензії на кращі видання, фрагменти електронних версій окремих розділів, інформація про наступні новинки [21, 389].

Ця форма торгівлі має немало суттєвих переваг. Виділимо найголовніші.

Для читача: цілодобовий доступ до інформації, економія часу завдяки оперативному пошуку потрібного видання, можливість замовлення без посередників.

Для видавця: економія коштів на маркетингові програми, можливість продажу товару за нижчими цінами, донесення інформації про наявність книг на необмежені території, популяризація програми свого видавництва.