Книжкові магазини видавництв.

Відносно нові торговельні підрозділи, які видавництва вимушено утворювали після руйнації централізованої системи книгорозповсюдження. Це змішані форми управління: або у складі видавництв, або як самостійні юридичні особи.

Такі магазини існують у кількох варіантах:

1. як підрозділи відділів маркетингу в самих видавництвах, де поряд із оптовою налагоджена й роздрібна торгівля випущеною власною продукцією;

2. як окремі торговельні точки поза власними стінами.

Останнє під силу лише тим видавництвам, які стабільно випускають протягом року певний асортимент друкованої продукції. Чи не першою на це пішла “Веселка”, отримавши право торгувати своїми книгами у власних кіосках. Численні покупці вже звикли й до власного магазину видавництва “Преса України”.

Прагнення вижити в нестабільних умовах ринку спонукало видавництва до взаємної підтримки один одного. В ситуації, коли оновлення власної продукції відбувається не так активно, як хотілося б, із метою розширення асортименту й залучення до таких магазинів додаткових покупців видавці почали брати у колег літературу під реалізацію. Як засвідчує практика, така форма взаємної підтримки себе виправдала.

Книжкові ярмарки.

Загальновідомою є теза про книжкові ярмарки як явище світового рівня, як чинник, який спонукає до кращого порозуміння, зближує народи й нації, сприяє подальшому піднесенню духовної культури.

За підрахунками учених, нині в світі проводиться щороку до півтисячі різноманітних книжкових ярмарків, 120 з яких мають ранг міжнародних і національних універсальних. Найпрестижнішими з них є щорічні Франкфуртський (жовтень), Лондонський (березень), Монреальський (листопад), Паризький (кінець березня), Єрусалимський (квітень), Женевський (травень) [23].

Зі здобуттям Україною незалежності саме до цих книжкових столиць світу почали прибувати зі своїми спільними стендами вітчизняні видавці. Натомість у себе вдома за останній час ми спостерігаємо справжній ярмарковий книжковий бум. Столиця кілька років поспіль оголошувала аж про два щорічні міжнародні книжкові ярмарки – “Книжковий сад” у травні та “Книжковий світ” у серпні (листопаді). Статус міжнародних щоразу відстоюють організатори книжкових ярмарків у Харкові (“Світ книги”, квітень), Сімферополі (“Книжкова весна”, травень), Одесі (“Зелена хвиля”, серпень) [21, 391].

Звичайно, можна посперечатися про “міжнародність” таких книговидавничих заходів. Але безперечним є факт, що кожен такий ярмарок живить інтерес до книги, до читання, сприяє налагодженню контактів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів, заповнює наявні ніші й прогалини у цій справі. Саме під час ярмарків укладаються контракти між видавцями та реалізаторами друкованого продукту, а між авторами і читачами встановлюються так давно очікувані теплі стосунки.

Окремим феноменом ярмаркового дива стає уже протягом кількох років поспіль Львівський форум видавців. Варто звернути увагу на кілька особливостей цього форуму.

По-перше, за роки існування (від 1994-го) Форум видавців у Львові не лише ствердив себе як найголовніша подія в річному календарі українських книжників, а й підняв авторитет старовинного галицького міста до рівня “українського Франкфурта”.

По-друге, форум створив не лише у Львові, а й у цілому в Західній Україні особливу атмосферу читацького духу довкола саме української книги. Це своєрідне свято її пошанування спонукає не лише професіоналів, а й кожного до збереження й примноження славних видавничих традицій цього краю.

По-третє, з кожним роком до Львова приїздить усе ширше коло учасників, які не мають прямого відношення до видавничого процесу, але які природно сприяють підвищенню його авторитету, пожвавленню й удосконаленню різноманітних заходів, що проходять у його рамках. Зазвичай це представники української інтелектуальної еліти – письменники, журналісти, вчені, молоді політологи.

По-четверте, одне з безперечних досягнень форуму – привернення уваги до нього з боку засобів масової інформації. І не лише регіональних, а й із центру [21, 391].