Книга як продукт духовної і матеріальної діяльності.

У сучасному свiтi, незважаючи на переможну ходу електронних носiiв iнформацii, книга залишаэться найбiльш поширеним i найдоступнiшим iнформацiйним джерелом. Причина цього в ii демократичностi, у можливостi безмежного повторення iнформацiйного контакту з книгою без необхiдностi будь-яких спецiальних пристосувань або технiчних навичок, окрiм вмiння читати. При цьому iнформацiю несе не лише текст, а й уся книга як сукупнiсть полiграфiчного та художнього оформлення й власне тексту.

Але, крiм того, що книга э матерiальним носiэм iнформацii, вона одночасно э матерiальним втiленням духовних цiнностей конкретноi епохи. Можна навiть сказати, що книга э носiэм культури i засобом розвитку цивiлiзацii одночасно. Дiйсно, книга виконуэ ряд необхiдних для розвитку культури функцiй. По-перше, вона забезпечуэ комунiкацiю мiж культурою та iндивiдом. По-друге, книга э засобом консервування духовноi спадщини людства. По-третэ, вона розповсюджуэ цю духовну спадщину у часi i просторi. I найголовнiше, книга виступаэ основою для духовного розвитку i духовноi дiяльностi людини. Як носiй iнформацii, книга маэ специфiчнi властивостi, якi надають iй особливого значення в iнформацiйному процесi. Це тривалий (власне, не маючий меж) час зберiгання, можливiсть тиражування у будь-якiй кiлькостi, вiдсутнiсть спецiальних технiчних умов для використання, багатовiкова кумуляцiя, можливiсть нескiнченного повторення контакту. Саме завдяки цим специфiчним властивостям носiя iнформацii, книга виконуэ функцii носiя культури людства.

Книга э продуктом матерiалiзацii духовного змiсту, результатом розвитку культури людства в цiлому i вираженням духовного свiту особистостi, i одночасно наслiдком технiчного розвитку суспiльства й загальнодоступним джерелом iнформацii. Тому не викликаэ подиву той факт, що вивченням книги, як поэднання духовностi й iнформацii, займалися видатнi науковцi цiлого свiту. Найцiкавiшi науковi концепцii у цiй галузi наукового знання створили К. Мiгонь (Польща), А. Фомiн (Росiя), А. Харнак (Нiмеччина), Р. Ескарпi (Швейцарiя), М. Лiсовський (Росiя) та iн. В украiнськiй науцi це питання розробляли Ю. Меженко, С. Маслов, М. Куфаэв, С. Сiрополко, Ф. Максимович, Н. Вовченко. Особливо багато уваги це питання почало привертати в останнi роки, коли в умовах загальноi комп'ютеризацii суспiльства постало питання про роль книги у сучасному свiтi. З'явилося багато цiнних наукових дослiджень таких авторiв як Н.Н. Кушнаренко, М. Бургiна, О. Гриценко, Л. Котенко, А. Бабицький, Л. Лабушевська та iн. Особливоi уваги заслуговуэ багаторiчна дослiдницька дiяльнiсть з визначення науковоi дефiнiцii загальноiнформацiйного поняття книги як документа й носiя iнформацii Г.М. Швецовоi-Водки (Рiвненський державний iнститут культури). Останнiм часом вийшов ii посiбник "Типологiя документа" (К.,1998), у якому знайдено пiдхiд до узагальнення поняття документа, книги як документа, рiзницi мiж документом взагалi та книгою i ролi книги як матерiального носiя iнформацii в iнформацiйному середовищi.

Якщо узагальнювати сучаснi погляди вчених-книгознавцiв на книгу як поэднання духовноi та iнформацiйноi сутностей, то можна вiдокремити кiлька основних концепцiй: 1) матерiальну, тобто погляд на книгу як джерело iнформацii, що вiдрiзняэться вiд iнших носiiв iнформацii лише завдяки своiй матерiальнiй формi; 2) змiстову, тобто розглядання книги як матерiальне втiлення людського духу, не надаючи значення матерiальнiй формi цiэi книги - рукопис, полiграфiчне видання або книга в ii комп'ютеризованiй формi; 3) синтетичну, коли книга розглядаэться як носiй iнформацii, але специфiчний як за своэю формою, так i за змiстом носiй iнформацii, тобто книга як феномен поэднання iнформацii з духовнiстю. Безперечно, кожен з цих пiдходiв маэ право на iснування, але в сучасних умовах, коли людина намагаэться розвивати iнформацiйне середовище свого iснування i одночасно зберiгати духовнi цiнностi, найперспективнiшим уявляэться синтетичний погляд на книгу як эднiсть iнформацii й духовностi.