Елементи зовнішньої конструкції книги.

Під конструкцією книги розуміється її загальна композиція, тобто склад і послідовність складових частин, а підструктурою -власне побудова усіх 3-х різновидів текстів книги та взаємозв'я­зок між ними. Конструкція сучасної книги зручна і практична. Вона є ре­зультатом багатовікового розвитку книги, підсумком думок і праці безлічі відомих і невідомих фахівців книжкової справи. Головне питання полягало у винайденні найбільш оптимальної книжкової форми, тобто пошуку чіткої структури писемної організації та носіїв для письма, матеріально-конструктивні якості яких давали б змогу наносити, зберігати й передавати інформа­цію у просторі та часі. Цей пошук проліг через „глиняні книжки" (Шумер, III тис. до н. є.) папірусні сувої (Єгипет, ІІІ-ІІ тис. до н. є.) „книжки" з бамбу­кових планок і пальмового листя та шовку (Китай, Індія, II—І тис. до н.е.) аж до винайдення в країнах античного світу у 1-І І ст. нашої ери більш прийнятної форми рукописної книги - пергаментного зоши­та кодексного типу в якій в середні віки втілилися всі функціональ­но-структурні, матеріально-конструктивні, технологічні та естетич 11 і досягнення книжкового мистецтва тих часів. Особливо важливою була еволюція структурної побудови пер-шодруків — інкунабул та палеотипів, які, як відомо, на початку були відвертим копіюванням рукописної книги. Однак, вже на­прикінці XV — у першій половині XVI ст. почав формуватися но­вий художній стиль, притаманний добі Відродження, який базу­вався на використанні антикви (набірний шрифт латинської абет­кової системи) та книгографічної ілюстрації, а також строгому чорно-білому друці... (1). Як одночасний продукт поліграфічного виробництва і витвір мистецтва сучасна книга складається з низки зовнішніх і внутрішніх елементів. Щоб знайти визначену межу між ними і чітко розрізнити їх, потрібно однозначно відповісти на питання: стосовно чого існують зовнішні елементи книги, або, інакше ка­жучи, що є „внутрішнім" в структурі книги? Немає сумніву, що „зовнішні" елементи книги є такими саме стосовно книжкового блоку — основного системоутворюючого „внутрішнього" елемента матеріальної конструкції друкованої книги. Необхідність зробити книжковий блок (власне книгу у її „первісному" вигляді) міцним, захистити його від зовнішніх впливів та пошкоджень, надати йому привабливого вигляду як­раз і обумовили появу зовнішніх елементів книги. Тому, щоб кра­ще зрозуміти, у зв'язку з чим і для чого утворюються „зовнішні" елементи стосовно книжкового блоку, потрібно коротко нагада­ти, як формується сам книжковий блок. Книжковий блок, як відомо, складається з окремих, з'єдна­ них в корінці між собою зошитів. А що це за зошити? Щоб відпо­ вісти на це питання, слід згадати основні процеси друкування книг. 'Текст та ілюстрації майбутніх книг друкують на великих ар­кушах паперу. їх розміри, тобто формати (розмір аркуша за ши­риною і висотою в сантиметрах) визначаються державними стан­дартами. Існують, наприклад, такі формати: 60x84, 60x90, 70x90, 70x108, 84x108 та ін. (2, 3) У зарубіжних країнах застосовується папір, формати якого вста­новлені Міжнародною організацією стандартів (ІСО). їх розміри подаються в міліметрах і підрозділяються на три серії: 841x1189 (АО), 1000x1414 (ВО), 917x1297 (СО). Кожназ серій підрозділяється на 10 форматів. Наприклад, формати серії А: А0 841x1189; А1 594x841; А2 420x594; A3 297x420; А4 210x297; А5 148x210 і т. д. 92. На кожному з аркушів визначених форматів можна видруку-иати певну кількість сторінок майбутньої книги. їх конкретне число залежить від того, який визначено формат (тобто розмір нисоти і ширини) майбутньої книги. Після того, коли аркуш за-друкований, його фальцюють, тобто особливим чином згорта­ють (складають). В процесі фальцювання і створюється зошит. Він може мати 4, 8, 16, 32 і більше сторінок. Чим в більшу кількість сфальцьовано (згорнуто) аркуш, тим менше формат книги. І на­впаки. Якщо, наприклад, аркуш складено навпіл, виходить фор­мат „ін-фоліо" (в 1/2 аркуша). Від цього й походить термін „фо­ліант", тобто книга (видання) великого формату. Великий формат мають книги і в 1/4 частку аркуша — „ін-кварто". Якщо зробити ще один згин аркуша, то буде зошит в 1/8 частку аркуша - „ін-октаво". Сучасна книга має переважно 1/16, 1/32, рідше - 1/8 чи 1/64 частку аркуша. Мініатюрні видання мають формати 1/128, 1/256 і т. д. частки аркуша. Отже, формат книги є похідним від формату паперового арку­ша, його частка після фальцювання (складання) аркуша після дру­кування. Формат книги обов'язково вказується у випускних да­них. Наприклад, 84x108 1/32, де перші дві цифри вказують розмір паперового аркуша в сантиметрах, а дріб - частку, що припадає на одну сторінку. Щоб отримати книжковий блок, зошити (сфальцьовані ар­куші) потрібно скріпити між собою в одне ціле. Роблять це нит­ками або клеєм. Край блоку, в якому здійснюється скріплення, називається корінцем. Щоб книга була міцнішою, здійснюють окантовку книжкового блоку — наклеюють на корінець папір або інший матеріал з виходом на форзаци або першу і останню сто­рінки видання для того, щоб підвищити стійкість форми корінця і зміцнити блок. Міцність книги підвищує і каптал — кольорова стрічка з по­товщеним краєм, яку наклеюють на верхній і нижній краї корін­ця книжкового блоку, щоб їх скріпити та захистити і, в цілому, зміцнити книжковий блок. Підібраний під колір палітурки кап­тал одночасно прикрашає книгу, виступає зовнішнім елементом її художнього оформлення. Як вже відзначалося, головним компонентом книги є книж­ковий блок, в якому зосереджена основна інформація, закладена в книзі. Для того, щоб він (книжковий блок) надійно і довго служив людям, існує декілька зовнішніх елементів книги, головним призначенням яких є захист книжкового блоку від пошкоджень і передчасного зношення. До них відносяться: палітурка, обкла­динка, суперобкладинка, футляр. Палітурка, згідно з Державним стандартом 3018-95 „Видання Поліграфічне виконання: Терміни та визначення", є зовнішні покриття виробу, що з'єднується з блоком за допомогою двох форзаців і корінцевого матеріалу чи без нього. Окрім того, що палітурка зміцнює книгу і охороняє її від пошкоджень, вона та­кож сповіщає найголовніші дані про книгу (її автора, назву, ви­давництво, рік видання), а образотворчими засобами (шрифтом, кольором, малюнком) підказує споживачеві, до якого типу ви­дань і виду літератури вона належить. Палітурка з'явилася одночасно з появою книжкового блоку-кодексу, який замінив стародавній сувій. У стародавні часи палі­турки виготовлялися з дерев'яних дощечок, які обтягували шкірою або тканиною (звідси й вираз: читати від дошки до дош­ки, тобто від початку до кінця). Інколи ці дощечки заключали в металеву оправу, прикрашену коштовним камінням і слоновою кісткою. За оформленням та побудовою покриття видання розрізня­ють 3 основні різновиди палітурок: Суцільна - палітурка, що складається з однієї деталі, тобто зроблена з суцільного шматка картону, пластмаси чи іншого ма­теріалу; Суцільнокрита - палітурка, картонні боковини і відстава (смужка паперу чи картону, яку наклеюють на внутрішній бік палітурки між картонними боковинами) якої вкриті одним по­кривним матеріалом, тобто з картонними сторінками, які обкле­юють суцільним шматком паперу (суцільнопаперові) або ткани­ни (суцільнотканинні). Складена — палітурка, картонні боковини і відстава якої вкриті одним матеріалом і з'єднані між собою іншим матеріалом. Розрізняють також палітурки, сторони яких дещо виступають за межі книжкового блоку. Це палітурки з кантами. Канти - це частини палітурки або (рідше) обкладинки, які виступають за межі (краї) книжкового блоку. І палітурки, сторони яких рівні за пло­щею сторінці книги. Це — обрізні палітурки (бо їх обрізають ра­зом з книжковим блоком). Щоб з'єднати книжковий блок з палітуркою використовують Гик званий форзац — елемент видання з цупкого паперу, що з'єднує їдок з палітуркою. Інакше кажучи, форзац - це аркуш цупкого минеру розміром в розгорнуту книгу, який з'єднує, скріплює па­ні гурку з книжковим блоком. В кожному палітурному виданні є ими форзаци - передній і задній, які з'єднують з книжковим бло­ком передню і задню частини палітурки. Форзаци, як й інші зовнішні елементи книги, нерідко вико­ристовують як елемент її оформлення. їх виготовляють з кольо­рового паперу або задруковують декоративними чи сюжетними юбраженнями. Інколи на форзацах друкують довідкові або інші дані, карти, таблиці, схеми, тобто використовують форзаци для подання певної інформації. Розрізняють простий форзац, що складається з чистого чи зад-рукованого аркуша паперу, сфальцьованого в один згин, та скла­дений форзац, що складається з двох з'єднаних чистих чи задру-кованих аркушів паперу. Тут необхідно назвати ще один полігра­фічний термін „фальчик". який означає смужку матеріалу, що і'єднує аркуші складеного форзаца. В друкарстві застосовують й інші конструкції форзаців, го­ловне призначення яких — не тільки зробити книгу більш міцнішою, а й функціонально і художньо більш досконалою. Однак, не завжди є потреба і необхідність (як і можливість) видавати книги в палітурках, бо це, як відомо, справа непроста і недешева. Тому нерідко, особливо коли книга видається багато­тисячним накладом, перевагу віддають не палітурці, а обкладинці. В обкладинці також випускають книги, розраховані на незнач­ний термін служби при інтенсивному використанні або на середній термін при невеликій інтенсивності використання. Обкладинка - зовнішнє покриття видання, що з'єднується з блоком без форзаців. Інакше кажучи, це чотирьохсторінкове по­криття видання, яке скріплює аркуші, охороняє сторінки видан­ня від зовнішнього негативного впливу, сповіщає споживачеві основні відомості про книгу (чи брошуру, які, у більшості ви­падків, видаються саме в обкладинці) і є елементом її художнього оформлення. Розрізняють просту обкладинку, що складається з однієї де­талі, і складену обкладинку, яка складається з двох або більше деталей. Обкладинка виготовляється, як правило, з цупкого па-перу. Чим більший обсяг книги, тим міцнішим має бути папір. Щоб підвищити термін служби і покращити зовнішній вигляд книг, обкладинки зміцнюють, покриваючи їх лаком або припре -совуючи до них прозору полімерну плівку. При виготовленні книг, окрім обкладинки, застосовують су­перобкладинку, тобто додаткову обкладинку, що прикриває палі­турку чи обкладинку без з'єднання з нею. Суперобкладинка три­мається на палітурці чи обкладинці з допомогою клапанів - ши­роких закотів, загнутих в середину палітурки або обкладинки. Суперобкладинка охороняє покриття видання від забруднен­ня і одночасно служить важливим елементом зовнішнього офор­млення книги, виконує рекламні та естетичні функції. Рекомен­дується при випуску наукових, довідкових та літературно-ху­дожніх видань, особливо подарункових. Іноді для більш надійного збереження, особливо при транс­портуванні, застосовується футляр - картонна чи пластмасова коробка спеціальної форми для зберігання видання. Футляр зас­тосовується при виданні особливо цінних видань: академічних зібрань класичної літератури, енциклопедій, монографій і т. п.Говорячи про основні зовнішні елементи книги, не можна не згадати також манжет книги (манжетка) — обгортку подарунко­вого видання у вигляді смужки паперу зі склеєними кінцями, яка використовується для реклами, а також для об'єднання в комп­лект декількох видань.І останній, проте не менш важливий елемент матеріальної час­тини книги - закладка (стрічка-закладка, ляссе) - вузька кольо-рова тканинна стрічка, яку прикріплюють одним кінцем до ко­рінця книжкового блоку, а решту прокладають між сторінками блоку так, щоб другий її кінець виступав за межі книжкового блоку. Використовується для того, щоб фіксувати місце, на яко­му перервано читання, або швидко знайти сторінку, необхідну для виписки і т. п. В цілому, для підвищення культури спілку­вання з книгою. Одночасно закладка виступає одним з елементів художнього оформлення книги [9, С.129-156].Отже, ми коротко охарактеризували основні зовнішні елементи книги, своєрідні різновиди її „одягу". При цьому слід підкресли­ти, що, при всій важливості зовнішнього оформлення книги, її, як і людину, зустрічають, як кажуть, за вбранням, а проводжають - за розумом (4-6), [20, С.31-Тому цілком логічно перейти до розгляду основних внутрішміх елементів книги, тобто до характеристики основних структурних підрозділів книжкового блоку.