Принципи нормування праці у видавництвах.

Принципи нормування праці — загально-вихідні, сталі правила і положення, на яких базується нормування як галузь наукових знань і конкретна функція управління виробництвом.

Виділяють такі принципи нормування праці:

- Принцип відповідності;

- Принцип прогресивності;

- Принцип наукової та організаційно-технічної обгрунтованості;

- Принцип єдності, рівнонапруженості норм;

- Принцип обов 'язковості комплексності норм;

- Принцип регламентації складу робіт та умов виконання норм;

- Принцип оптимального вибору об'єкта нормування;

- Принцип демократичного залучення трудящих.

Визначальним серед засад нормування праці є перший принцип – забезпечення максимальної відповідності норм суспільно необхідним витратам праці. Ця вимога обумовлена тим, що норми завжди виконують роль одного з найважливіших засобів підвищення продуктивності праці у конкретному виробництві. Якщо норми витрат праці на окремому підприємстві значно вищі суспільно необхідних, то це робить його діяльність збитковою, нерентабельною, призводить до банкрутства. Якщо ж підприємство впроваджує більш економні норми праці, воно знижує витрати підвищує конкурентоспроможність своєї продукції на ринку.

Економічна сутність першого принципу логічно продовжується другим принципом необхідності забезпечення прогресивності норм, тобто доведення їх до рівня витрат праці, який нижче суспільно необхідного. Виконання цієї вимоги робить норми стимулятором науково-технічного та організаційного прогресу, сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Дієвість та ефективність норм забезпечуються виконанням вимог третього принципу наукової та організаційно-технічної обґрунтованості норм, що характеризується рівнем використання досягнень науки за умови повної відповідності розроблених норм реально досяжної продуктивності праці та максимального використання виробничих резервів. Під організаційно-технічною обґрунтованістю норм розуміють повноту врахування при їх розробці всіх виробничих факторів, що впливають на продуктивність праці. Необґрунтовані норми гальмують підвищення ефективності праці. Досягнення дієвого аналізу резервів виробництва на засадах використання прогресивних та всœебічно обґрунтованих норм праці пов'язане з виконанням четвертого принципу єдності застосованих норм, рівної напруженості, тобто отримання за їх допомогою однакових результатів в ідентичних організаційно-технічних умовах. Це повинно забезпечити встановлення однакових норм витрат праці на однакові роботи, що виконуються в аналогічних організаційно-технічних умовах, незалежно від галузевого профілю підприємства. Таку ефективність нормування обумовлює дотримання п'ятого принципу обов'язкового комплексного охоплення всього обсягу робіт обґрунтованими нормами з урахуванням всіх наявних на підприємстві факторів. При наявності робіт, трудомісткість яких невідома, контроль за мірою праці стає складним, а іноді неможливим.

Нормування повинно охоплювати весь комплекс факторів продуктивності праці на робочих місцях: технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, природно-кліматичних, психофізіологічних. Неповний облік дієвих факторів чи витрат праці робить узагальнені розрахунки трудомісткості виробництва в цілому недостовірними. Причому неточність комплексного нормування (тобто можлива його похибка) залежить від рівня похибки найбільш недосконалої норми.

Не менш важливими є вимоги шостого принципу чіткої регламентації складу робіт та організаційно-технічних умов їх виконання, що враховуються при розробці норм. Значення регламентації складу робіт полягає в тому, що у виробничих умовах лише найдоцільніша організація дає найбільш ефективні результати. Всі надлишкові елœементи трудового процесу ведуть до надмірних витрат праці. Тому встановленню норм повинно передувати впровадження раціонального складу робіт, виконуваних найбільш доцільними методами.

Це повністю коригується дотриманням сьомого принципу оптимального вибору об'єкта дослідження як одиниці нормування праці. Кожний об'єкт нормування повинœен мати таке визначення за функцією та робочим місцем, яке дозволило б чітко відрізняти його від інших об'єктів і точно фіксувати час виконання конкретної роботи, операції. Оптимальними критеріями можуть бути: виявлення чіткого об'єктивного взаємозв'язку між зовнішніми ознаками нормованої праці та її змістом, можливостями формального обліку результатів та зіставленням особливостей виконання у різних організаційно-технічних умовах; стабільність внутрішнього змісту протягом досить тривалого часу.

Забезпечення умов економії праці пов'язане з виконанням вимог восьмого принципу демократичного широкого залучення трудящих до розробки норм праці. Він передбачає ініціативу трудящих, робітників в освоєнні, впровадженні прогресивних норм, їх перегляді, розширенні прав трудових колективів у встановленні міри праці з урахуванням умов праці та її напруженості на конкретних робочих місцях.

Інша інформація:

В процесі нормування праці використовується ряд принципів:

(1) комплексність - сутність його полягає в тому, що при встановленні норм праці повинен враховуватися комплекс як виробничих (технічних, організаційних, планових) факторів, так і пов'язаних із задоволенням інтересів працівників у процесі праці (фізіологічних, соціальних і т. д.);

(2) системність - норми праці повинні встановлюватися з урахуванням кінцевих результатів виробництва і залежності витрат праці на даному робочому місці від витрат виробництва на пов'язаних з ним робочих місцях;

(3) ефективність - встановлення таких норм, при яких в нормальних умовах праці необхідний результат виробничої діяльності досягається з мінімальними сумарними витратами трудових і матеріальних ресурсів;

(4) прогресивність - при розрахунку норм праці виходити з передових науково-технічних і виробничих досягнень, застосовуваних на даній дільниці виробництва, з метою економії витрат живої та уречевленої праці і поліпшення його умов;

(5) конкретність - норми праці повинні встановлюватися у відповідності з параметрами виготовленої продукції, предметів і засобів праці, його умовами, складністю, масштабами виробництва і іншими характеристиками виробництва, визначальними при даній точності розрахунків величину необхідних затрат праці;

(6) динамічність - необхідність зміни норм при істотному для даної точності розрахунків зміні умов, на які вони були розраховані.

Всі методи нормування діляться на аналітичні і сумарні (Принципи і методи нормування праці).

Інша інформація:

Основними принципами нормування праці є:

Загальнодержавний підхід до нормування праці, дотримання єдності норм праці на однакові роботи в аналогічних організаційно-технічних умовах.

Встановлення норм на всі види праці, нормування праці всіх працівників, зайнятих у народному господарстві нашої країни.

Забезпечення прогресивних норм праці на основі раціонального використання робочого часу, устаткування, широкого використання передового виробничого досвіду.

Підвищення ефективності праці, тобто одержання максимуму продукції при мінімумі витрат праці працюючих за рахунок технічного прогресу в народному господарстві.

Широка участь самих трудящих у розробці, установленні й перегляді норм праці з метою використання їх досвіду.

Додаткова інформація:

Принципи й методи нормування праці визначаються конкретними способами вивчення й встановлення необхідних витрат робочого часу для виробництва продукції або виконання певної роботи.

Основними принципами нормування праці є:

Загальнодержавний підхід до нормування праці, дотримання єдності норм праці на однакові роботи в аналогічних організаційно-технічних умовах.

Встановлення норм на всі види праці, нормування праці всіх працівників, зайнятих у народному господарстві нашої країни.

Забезпечення прогресивних норм праці на основі раціонального використання робочого часу, устаткування, широкого використання передового виробничого досвіду.

Підвищення ефективності праці, тобто одержання максимуму продукції при мінімумі витрат праці працюючих за рахунок технічного прогресу в народному господарстві.

Широка участь самих трудящих у розробці, установленні й перегляді норм праці з метою використання їх досвіду.

Методи встановлення норм визначаються змістом виробничого процесу, формами організації виробництва й праці, наявністю нормативних матеріалів.

На промислових підприємствах використовуються два основні методи встановлення норм витрат праці: дослідно-статистичний і аналітичний.

При дослідно-статистичному методі норма встановлюється в цілому (сумарно) на всю нормовану роботу (операцію) без розчленовування її на складові частини. При цьому процес виробництва й фактори, що визначають його тривалість, не вивчаються, а підставою для встановлення норм праці служать звітні дані, аналогічні роботи або досвід працівників, що встановлюють норми. Дослідно-статистичне нормування праці не сприяє підвищенню продуктивності праці, оскільки при цьому не виявляються резерви виробництва. Норми праці, визначені цим методом, повинні замінятися науково обґрунтованими нормами.

Прогресивним методом встановлення норм витрат праці є аналітичний метод. Цей метод має два різновиди — наукове й технічне нормування праці.

Наукове нормування праці є метод встановлення необхідних витрат праці на виробництво одиниці продукції, що враховує природні, технічні, організаційні, економічні, фізіологічні й соціальні фактори праці, тобто усю сукупність факторів, що впливають на продуктивність праці в конкретних умовах.

Технічне нормування праці є метод встановлення необхідних витрат праці на виробництво одиниці продукції, що враховує, головним чином, природні, технічні і організаційні фактори продуктивності праці в конкретних умовах і частково фізіологічний фактор (стомлюваність робітника).

Таким чином, наукове й технічне нормування праці однакові по характеру й різняться тільки ступенем і обґрунтованості норм. Норми праці, установлені методом технічного нормування, називають технічно обґрунтованими нормами. Вони менш досконалі, чим науково обґрунтовані норми, установлені методом наукового нормування.

Науково обґрунтована норма витрат праці є функцією ряду факторів. Вона залежить від рівня застосовуваної техніки, якості матеріалів і палива, кваліфікації працюючих, умов праці і т.д. У міру зміни того або іншого фактора повинна змінюватися й норма витрат праці. Оскільки техніка й організація праці безупинно удосконалюються, то й норми мають тенденцію до безперервного підвищення.

Нормування праці при аналітичному методі складається з наступних чотирьох етапів.

1. Дослідження існуючого виробничого процесу, що включає вивчення технології, а також використання техніки, робочого часу, організації праці на робочих місцях.

2. Проектування виробничого процесу з урахуванням усунення негативного впливу окремих факторів. На цьому етапі повинен бути визначений склад основних і допоміжних операцій, послідовність їх виконання, оптимальне використання техніки, матеріалів, умов і режиму праці.

3. Розрахунок норм часу й виробітку на весь процес і на окремі його частини, норми обслуговування й технічної норми продуктивності машин.

4. Впровадження нових норм, що включають забезпечення робочого місця необхідними умовами для продуктивної роботи, контроль і аналіз виконання норм.

Date: 2016-07-22; view: 502; Нарушение авторских прав