Закон України Про державну таємницю 2 page

3) скасовувати безпідставні рішення про надання носію
інформації грифа секретності, зміну або скасування цього грифа;

4) клопотати про притягнення до відповідальності посадових
осіб, які порушують законодавство України про державну таємницю;

5) одержувати в установленому порядку від державних органів,
органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та
організацій відомості, необхідні для виконання своїх функцій.

Державним експертам з питань таємниць, а також фахівцям, які
залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів
з питань таємниць, встановлюються додаткові виплати у порядку і
розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. { Частина сьома статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Державний експерт з питань таємниць несе персональну
відповідальність за законність і обгрунтованість свого рішення про
віднесення інформації до державної таємниці або про зниження
ступеня секретності такої інформації чи скасування рішення про
віднесення її до державної таємниці, а також за умисне неприйняття
рішення про віднесення до державної таємниці інформації,
розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної
безпеки України. { Частина восьма статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Стаття 10. Порядок віднесення інформації до державної
таємниці

Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється
мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його
власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних
державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ, організацій чи громадян.

Державний експерт з питань таємниць відносить інформацію до
державної таємниці з питань, прийняття рішень з яких належить до
його компетенції згідно з посадою. У разі, якщо прийняття рішення
про віднесення інформації до державної таємниці належить до
компетенції кількох державних експертів з питань таємниць, воно за
ініціативою державних експертів або за пропозицією Служби безпеки
України приймається колегіально та ухвалюється простою більшістю
голосів. При цьому кожен експерт має право викласти свою думку.

Інформація вважається державною таємницею з часу
опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю,
до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку,
встановленому цим Законом.

Стаття 11. Рішення державного експерта з питань таємниць

У рішенні державного експерта з питань таємниць про
віднесення інформації до державної таємниці зазначаються: { Абзац
перший частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

інформація, яка має становити державну таємницю, та її
відповідність категоріям і вимогам, передбаченим статтею 8 цього
Закону та статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної
інформації" (2939-17); { Абзац другий частини першої статті 11
із змінами, внесеними згідно із Законом N 1170-VII (1170-18) від
27.03.2014 }

підстави для віднесення інформації до державної таємниці та
обгрунтування шкоди національній безпеці України у разі її
розголошення;

ступінь секретності зазначеної інформації;

обсяг фінансування заходів, необхідних для охорони такої
інформації;

державний орган, орган місцевого самоврядування,
підприємство, установа, організація чи громадянин, який вніс
пропозицію про віднесення цієї інформації до державної таємниці,
та державний орган (органи), якому надається право визначати коло
суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації;

строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації
до державної таємниці.

Рішення про віднесення інформації до державної таємниці,
продовження строку дії раніше прийнятого рішення про віднесення
інформації до державної таємниці, зміну ступеня секретності
інформації, скасування раніше прийнятого рішення про віднесення
інформації до державної таємниці приймаються державним експертом з
питань таємниць протягом одного місяця з часу надходження
звернення державного органу, органу місцевого самоврядування,
підприємства, установи, організації чи громадянина. Такі рішення
підлягають реєстрації Службою безпеки України та є підставою для
формування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, і
внесення змін до зазначеного Зводу, до галузевих або відомчих
розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю.
Порядок реєстрації рішень державних експертів з питань таємниць
визначається Кабінетом Міністрів України. { Частина друга статті 11 в редакції Закону N 2432-VI (2432-17)
від 06.07.2010 }

Стаття 12. Звід відомостей, що становлять державну таємницю

Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує
Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з
питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають
чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України. { Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Зміни до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю,
вносяться не пізніше трьох місяців з дня одержання Службою безпеки
України відповідного рішення державного експерта з питань
таємниць. { Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Зразки форм рішень державних експертів з питань таємниць,
порядок та механізм формування Зводу відомостей, що становлять
державну таємницю, і його опублікування визначаються Кабінетом
Міністрів України. { Частина третій статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

На підставі та в межах Зводу відомостей, що становлять
державну таємницю, з метою конкретизації та систематизації даних
про секретну інформацію державні органи створюють галузеві або
відомчі розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну
таємницю, а також можуть створювати міжгалузеві або міжвідомчі
розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю.
Підприємства, установи та організації незалежно від форм
власності, що провадять діяльність, пов'язану із державною
таємницею, за ініціативою та погодженням із замовником робіт,
пов'язаних з державною таємницею, можуть створювати власні
розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю.
Такі переліки погоджуються із Службою безпеки України,
затверджуються державними експертами з питань таємниць та
реєструються у Службі безпеки України.

Розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну
таємницю, не можуть суперечити Зводу відомостей, що становлять
державну таємницю.

У разі включення до Зводу відомостей, що становлять державну
таємницю, або до розгорнутих переліків цих відомостей інформації,
яка не відповідає категоріям і вимогам, передбаченим статтею 8
цього Закону, або порушення встановленого порядку віднесення
інформації до державної таємниці заінтересовані громадяни та
юридичні особи мають право оскаржити відповідні рішення до суду. З
метою недопущення розголошення державної таємниці судовий розгляд
скарг може проводитися в закритих засіданнях відповідно до закону.

Стаття 13. Строк дії рішення про віднесення інформації до
державної таємниці

Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації
до державної таємниці, встановлюється державним експертом з питань
таємниць з урахуванням ступеня секретності інформації, критерії
визначення якого встановлюються Службою безпеки України, та інших
обставин. Він не може перевищувати для інформації із ступенем
секретності "особливої важливості" - 30 років, для інформації
"цілком таємно" - 10 років, для інформації "таємно" - 5 років.

Після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті
строку дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці
державний експерт з питань таємниць приймає рішення про скасування
рішення про віднесення її до державної таємниці або приймає
рішення про продовження строку дії зазначеного рішення в межах
строків, встановлених частиною першою цієї статті. { Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Президент України з власної ініціативи або на підставі
пропозицій державних експертів з питань таємниць чи за зверненням
державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ, організацій чи громадян може встановлювати більш тривалі
строки дії рішень про віднесення інформації до державної таємниці,
ніж строки, передбачені частиною першою цієї статті.

Установлення строку дії рішення про віднесення інформації до
державної таємниці, прийняття рішення про його продовження
здійснюються з дотриманням вимог статті 6 Закону України "Про
доступ до публічної інформації" (2939-17). { Статтю 13 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 1170-VII (1170-18) від 27.03.2014 }

Стаття 14. Зміна ступеня секретності інформації та скасування
рішення про віднесення її до державної таємниці

Підвищення або зниження ступеня секретності інформації та
скасування рішення про віднесення її до державної таємниці
здійснюються на підставі рішення державного експерта з питань
таємниць або на підставі рішення суду у випадках, передбачених
статтею 12 цього Закону, та оформляються Службою безпеки України
шляхом внесення відповідних змін до Зводу відомостей, що
становлять державну таємницю. { Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Інформація вважається державною таємницею з більш високим чи
нижчим ступенем секретності або такою, що не становить державної
таємниці, з часу опублікування відповідних змін до Зводу
відомостей, що становлять державну таємницю.

Розділ III

ЗАСЕКРЕЧУВАННЯ ТА РОЗСЕКРЕЧУВАННЯ
МАТЕРІАЛЬНИХ НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 15. Засекречування та розсекречування матеріальних
носіїв інформації

Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється
шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять
державну таємницю (розгорнутих переліків відомостей, що становлять
державну таємницю), відповідному документу, виробу або іншому
матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою,
яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій
інформації. Засекречування документів здійснюється лише в частині
відомостей, що становлять державну таємницю. У разі подання запиту
на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа
забезпечується в частині, що не засекречена. { Частина перша статті 15 в редакції Закону N 2432-VI (2432-17)
від 06.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1170-VII
(1170-18) від 27.03.2014 }

Гриф секретності кожного матеріального носія секретної
інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка
у ньому міститься, згідно із Зводом відомостей, що становлять
державну таємницю, - "особливої важливості", "цілком таємно" або
"таємно". Реквізити кожного матеріального носія секретної
інформації складаються із:

грифа секретності;

номера примірника;

статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на
підставі якої здійснюється засекречення;

найменування посади та підпису особи, яка надала гриф
секретності. { Частина друга статті 15 в редакції Закону N 2432-VI (2432-17)
від 06.07.2010 }

Якщо реквізити, зазначені у частині другій цієї статті,
неможливо нанести безпосередньо на матеріальний носій секретної
інформації, вони мають бути зазначені у супровідних документах.

Забороняється надавати грифи секретності, передбачені цим
Законом, матеріальним носіям іншої таємної інформації, яка не
становить державної таємниці, або конфіденційної інформації.

Перелік посад, перебування на яких дає посадовим особам право
надавати матеріальним носіям секретної інформації грифи
секретності, затверджується керівником державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, що
провадить діяльність, пов'язану з державною таємницею. { Частина п'ята статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Ступені секретності науково-дослідних,
дослідно-конструкторських і проектних робіт, які виконуються в
інтересах забезпечення національної безпеки та оборони держави,
встановлюються шляхом винесення відповідного висновку державним
експертом з питань таємниць, який виконує свої функції у сфері
діяльності замовника, разом з підрядником. { Частина шоста статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Після закінчення встановлених строків засекречування
матеріальних носіїв інформації та у разі підвищення чи зниження
визначеного державним експертом з питань таємниць ступеня
секретності такої інформації або скасування рішення про віднесення
її до державної таємниці керівники державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у
яких здійснювалося засекречування матеріальних носіїв інформації,
або керівники державних органів, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій, які є їх правонаступниками, чи
керівники вищого рівня зобов'язані протягом шести місяців
забезпечити зміну грифа секретності або розсекречування цих
матеріальних носіїв секретної інформації та письмово повідомити
про це керівників державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій, яким були
передані такі матеріальні носії секретної інформації.

Стаття 16. Строк засекречування матеріальних носіїв
інформації

Строк засекречування матеріальних носіїв інформації має
відповідати строку дії рішення про віднесення інформації до
державної таємниці, встановленого рішенням державного експерта з
питань таємниць. Перебіг строку засекречування матеріальних носіїв інформації
починається з часу надання їм грифа секретності.

Стаття 17. Оскарження рішення щодо засекречування
матеріальних носіїв інформації

Громадяни та юридичні особи мають право внести посадовим
особам, які надали гриф секретності матеріальному носію секретної
інформації, обов'язкову для розгляду мотивовану пропозицію про
розсекречування цього носія інформації. Зазначені посадові особи
повинні протягом одного місяця дати громадянину чи юридичній особі
письмову відповідь з цього приводу.

Рішення про засекречування матеріального носія інформації
може бути оскаржено громадянином чи юридичною особою в порядку
підлеглості вищому органу або посадовій особі чи до суду. У разі
незадоволення скарги, поданої в порядку підлеглості, громадянин
або юридична особа мають право оскаржити рішення вищого органу або
посадової особи до суду.

Розділ IV

ОХОРОНА ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ

Стаття 18. Основні організаційно-правові заходи щодо охорони
державної таємниці

З метою охорони державної таємниці впроваджуються:

єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження,
передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної
інформації;

дозвільний порядок провадження державними органами, органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами та
організаціями діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення
іншим шляхом секретної інформації;

обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців,
осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до
державної таємниці, а також розташування і переміщення об'єктів і
технічних засобів, що їм належать;

особливості здійснення державними органами їх функцій щодо
державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державною
таємницею;

режим секретності державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею;

спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної
таємниці;

технічний та криптографічний захисти секретної інформації.

Стаття 19. Єдині вимоги до матеріальних носіїв секретної
інформації

Єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування,
зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних
носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів
України.

Стаття 20. Дозвільний порядок провадження діяльності,
пов'язаної з державною таємницею, та режим
секретності

Державні органи, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи, організації мають право провадити
діяльність, пов'язану з державною таємницею, після надання їм
Службою безпеки України спеціального дозволу на провадження
діяльності, пов'язаної з державною таємницею.

Надання дозволу здійснюється на підставі заявок державних
органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і
організацій та результатів спеціальної експертизи щодо наявності
умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
З метою визначення наявності умов для провадження діяльності,
пов'язаної з державною таємницею, Служба безпеки України може
створювати спеціальні експертні комісії, до складу яких включати
фахівців державних органів, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій за погодженням з їх
керівниками. Результати спеціальної експертизи щодо наявності умов
для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею,
оформляються відповідним актом.

Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, надається державним органам, органам місцевого
самоврядування, підприємствам, установам, організаціям за
результатами спеціальної експертизи за умови, що вони:

відповідно до компетенції, державних завдань, програм,
замовлень, договорів (контрактів) беруть участь у діяльності,
пов'язаній з державною таємницею;

мають приміщення для проведення робіт, пов'язаних з державною
таємницею, сховища для зберігання засекречених документів та інших
матеріальних носіїв секретної інформації, що відповідають вимогам
щодо забезпечення секретності зазначених робіт, виключають
можливість доступу до них сторонніх осіб, гарантують збереження
носіїв секретної інформації;

додержуються передбачених законодавством вимог режиму
секретності робіт та інших заходів, пов'язаних з використанням
секретної інформації, порядку допуску осіб до державної таємниці,
прийому іноземних громадян, а також порядку здійснення технічного
та криптографічного захисту секретної інформації; { Абзац
четвертий частини третьої статті 20 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

мають режимно-секретний орган, якщо інше не передбачено цим
Законом.

Керівники державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею, мають бути обізнані з
чинним законодавством про державну таємницю.

Термін дії дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, встановлюється Службою безпеки України і не
може перевищувати 5 років. Його тривалість залежить від обсягу
робіт (діяльності), що здійснюються державним органом, органом
місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією,
ступеня секретності та обсягу пов'язаних з цими роботами
(діяльністю) відомостей, що становлять державну таємницю, а також
категорії режиму секретності. { Частина п'ята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, не надається, якщо відсутні умови для провадження такої
діяльності, передбачені цією статтею, а також якщо керівник
підприємства, установи, організації не є громадянином України або
не має допуску до державної таємниці. { Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2432-VI
(2432-17) від 06.07.2010 }

Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, може бути скасований або його дія може бути зупинена
Службою безпеки України на підставі акта проведеної нею перевірки,
висновки якого містять дані про недодержання державним органом,
органом місцевого самоврядування, підприємством, установою,
організацією умов, передбачених цією статтею. { Частина сьома статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Державним органам, органам місцевого самоврядування,
підприємствам, установам, організаціям, що провадять діяльність,
пов'язану з державною таємницею, за результатами спеціальної
експертизи надаються відповідні категорії режиму секретності
(перша, друга або третя), що зазначаються Службою безпеки України
у дозволах на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею. { Частина восьма статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Державні органи, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи і організації, яким надано зазначений у цій
статті дозвіл, набувають права на доступ до конкретної секретної
інформації згідно з рішенням державних органів, уповноважених
державним експертом з питань таємниць приймати такі рішення. За
погодженням з цими органами здійснюється передача секретної
інформації або її матеріальних носіїв державним органам, органам
місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям,
які мають дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею.

Порядок надання, переоформлення, зупинення та поновлення дії
або скасування дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, форма акта спеціальної експертизи щодо
наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, форма дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, та категорії режиму секретності
встановлюються Кабінетом Міністрів України. { Частина десята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

У разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній
безпеці України, оголошення рішення про проведення мобілізації та
(або) введення правового режиму воєнного стану надання
спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з
державною таємницею, органам військового управління, військовим
частинам, установам і організаціям Збройних Сил України, інших
військових формувань, правоохоронних органів спеціального
призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної
служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, що
відмобілізовуються, доукомплектовуються, заново формуються,
здійснюється у десятиденний термін. { Статтю 20 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом
згідно із Законом N 1169-VII (1169-18) від 27.03.2014 }

Стаття 21. Режимно-секретні органи

В державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення
та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності,
постійного контролю за їх додержанням створюються на правах
окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі -
РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного
органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи,
організації. { Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюються за
погодженням із Службою безпеки України. У своїй роботі РСО
взаємодіють з органами Служби безпеки України.

До складу режимно-секретного органу входять підрозділи
режиму, секретного діловодства та інші підрозділи, що
безпосередньо забезпечують охорону державної таємниці, залежно від
специфіки діяльності державного органу, органу місцевого
самоврядування, підприємства, установи та організації. { Частина третя статті 21 в редакції Законів N 1169-VII
(1169-18) від 27.03.2014, N 374-VIII (374-19) від 12.05.2015 }

В державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях із значним обсягом
робіт, пов'язаних з державною таємницею, вводиться посада
заступника керівника з питань режиму, на якого покладаються
обов'язки та права керівника РСО.

В державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях з незначним обсягом
робіт, пов'язаних з державною таємницею, де штатним розписом не
передбачено створення РСО, облік і зберігання секретних
документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності
здійснюються особисто їх керівниками або спеціально призначеним
наказом керівника працівником після створення необхідних умов, що
забезпечують режим секретності. На них поширюються обов'язки та
права працівників РСО.

Призначення осіб на посади заступників керівників з питань
режиму, начальників РСО та їх заступників, а також видання наказу
про покладення на окремого працівника обов'язків щодо забезпечення
режиму секретності здійснюється за погодженням з органами Служби
безпеки України та РСО вищестоящих державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

РСО комплектуються спеціалістами, яким надано допуск до
державної таємниці із ступенем секретності "цілком таємно", якщо
характер виконуваних робіт не вимагає допуску до державної
таємниці із ступенем секретності "особливої важливості". Якщо
державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство,
установа або організація не провадить діяльність із секретною
інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та
"особливої важливості", РСО такого органу, підприємства, установи
або організації комплектується спеціалістами, яким надано допуск
до державної таємниці зі ступенем секретності "таємно". { Частина сьома статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

Основними завданнями РСО є:

а) недопущення необгрунтованого допуску та доступу осіб до
секретної інформації;

б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими
структурними підрозділами державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що
забезпечують охорону державної таємниці;

в) запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам
втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною
інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами,
іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким
не надано допуску та доступу до неї;

г) виявлення та закриття каналів просочення секретної
інформації в процесі діяльності державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації;

д) забезпечення запровадження заходів режиму секретності під
час виконання всіх видів робіт, пов'язаних з державною таємницею,
та під час здійснення зовнішніх відносин;

е) організація та ведення секретного діловодства; { Пункт "е"
частини восьмої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI (2432-17) від 06.07.2010 }

є) здійснення контролю за станом режиму секретності в
державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм
об'єктах.