Про авторське право і суміжні права 2 page

3) комп'ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми,
хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх
постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового
мистецтва;

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані
способами, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори
декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з
художнього скла, ювелірні вироби тощо; (Пункт 11 частини першої
статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV
(850-15) від 22.05.2003)

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні
твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки,
архітектури та інших сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї
частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14) похідні твори;

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії
та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за
умови, що вони є результатом творчої праці за добором,
координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських
прав на твори, що входять до них як складові частини;

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення,
субтитрування українською та іншими мовами іноземних
аудіовізуальних творів;

17) інші твори.

2. Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у
частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені,
як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення,
жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда,
розваги тощо).

3. Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки
на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї,
теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи,
концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані,
пояснені, проілюстровані у творі.

Стаття 9. Охорона авторського права на частину твору

Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому
числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і
охороняється відповідно до цього Закону.

Стаття 10. Об'єкти, що не охороняються

Не є об'єктом авторського права:

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають
характер звичайної прес-інформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної влади у межах їх повноважень
офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного
характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні
стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи України, державні нагороди; символи і
знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших
військових формувань; символіка територіальних громад; символи та
знаки підприємств, установ та організацій;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади
телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази
даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які
поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого
роду).

Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах "г"
і "д" частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження
розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.

Стаття 11. Виникнення і здійснення авторського права.
Презумпція авторства

1. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є
автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа,
зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція
авторства).

Це положення застосовується також у разі опублікування твору
під псевдонімом, який ідентифікує автора.

2. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його
створення. Для виникнення і здійснення авторського права не
вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його
оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

3. Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка
інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове
право на цей твір), для сповіщення про свої права може
використовувати знак охорони авторського права. Цей знак
складається з таких елементів:

латинська літера "c", обведена колом, - (зображення знака не
наводиться);

ім'я особи, яка має авторське право;

рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і
кожному примірнику твору.

4. Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за
винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора),
видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі)
вважається представником автора і має право захищати права
останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не
розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство.

5. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства
(авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту
і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права
автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони
авторського права може зареєструвати своє авторське право у
відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які
стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно
до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку
(1756-2001-п). Установа складає і періодично видає каталоги всіх
державних реєстрацій.

За підготовку Установою до державної реєстрації авторського
права і договорів, які стосуються права автора на твір,
сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів
України (1756-2001-п).

Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається
свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти
від сплати якого перераховуються до Державного бюджету України.
Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтва
визначаються законодавством.

Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому втілено
(виражено) твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське
право, у його реєстрації.

Стаття 12. Авторське право і право власності на матеріальний
об'єкт, в якому втілено твір

1. Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт,
в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження
матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження
авторського права і навпаки.

2. Власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал
твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється
руйнувати цей об'єкт без попереднього пропонування його авторові
твору за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на
його створення. Якщо збереження об'єкта, в якому втілено оригінал
твору, є неможливим, власник матеріального об'єкта, в якому
виражено оригінал твору, повинен дозволити авторові зробити копію
твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної
споруди - фотографії твору.

Стаття 13. Співавторство

1. Співавторами є особи, спільною творчою працею яких
створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить
всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне
нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має
самостійне значення.

Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між
ними.

Право опублікування та іншого використання твору в цілому
належить всім співавторам.

Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне
ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав
відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або
зміну твору.

У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор
може доводити своє право в судовому порядку.

2. Якщо твір, створений у співавторстві, складається з
частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із
співавторів має право використовувати створену ним частину твору
на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між
співавторами.

3. Співавторством є також авторське право на інтерв'ю.
Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка
його взяла.

Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою
особи, яка дала інтерв'ю.

4. Винагорода за використання твору належить співавторам у
рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

5. Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення
чи надання інформації на підставі Закону України "Про доступ до
публічної інформації" (2939-17).

{ Статтю 15 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 2939-VI
(2939-17) від 13.01.2011 }

Стаття 14. Особисті немайнові права автора

1. Автору належать такі особисті немайнові права:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення
належним чином імені автора на творі і його примірниках і за
будь-якого публічного використання твору, якщо це практично
можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору
згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись
анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення
псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його
примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти
будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або
будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і
репутації автора.

2. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані
(відчужені) іншим особам.

Стаття 15. Майнові права автора

1. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору
іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з
положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає
суб'єктом авторського права.

2. Виключне право на використання твору автором (чи іншою
особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати
твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

3. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає
йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно
здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше
оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни
творів;

7) включення творів як складових частин до збірників,
антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження
іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та
шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким
чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з
будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після
першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або
примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз
даних, музичних творів у нотній формі, а також творів,
зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує
комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

4. Виключні права авторів на використання творів архітектури,
містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх
участі у реалізації проектів цих творів.

5. За винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього
Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право
вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального)
платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне
використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і
використання твору встановлюються в авторському договорі або у
договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського
права організаціями колективного управління з особами, які
використовують твори.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні
ставки авторської винагороди (72-2003-п) та порядок їх
застосування. (Абзац третій частини п'ятої статті 15 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)

6. Обмеження майнових прав, встановлені статтями 21-25
цього Закону, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть
шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні
інтереси автора.

7. Якщо примірники правомірно опублікованого твору законним
чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в
Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом
продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має
авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо
творів образотворчого мистецтва - з урахуванням положень статті 27
цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм
чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має
авторське право.

Стаття 16. Авторське право на службові твори

1. Авторське особисте немайнове право на службовий твір
належить його автору.

2. Виключне майнове право на службовий твір належить
роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором
(контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і
роботодавцем.

3. За створення і використання службового твору автору
належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої
встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або)
цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Стаття 17. Авторське право на аудіовізуальний твір

1. Авторами аудіовізуального твору є:

а) режисер-постановник;

б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів;

в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору
музичного твору з текстом або без нього;

г) художник-постановник;

д) оператор-постановник.

Одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із
наведених у цій частині авторських функцій.

2. Якщо інше не передбачено у договорі про створення
аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або
зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і
передали майнові права організації, що здійснює виробництво
аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не
мають права заперечувати проти виконання цього твору, його
відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної
демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і
дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання
музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За
оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи
сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і
(або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами
аудіовізуального твору зберігається право на справедливу
винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями
колективного управління або іншим способом.

3. Автори, твори яких увійшли як складова частина до
аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і
створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають
авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно
використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в
цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво
аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не
передбачено інше.

Стаття 18. Авторське право на комп'ютерні програми

Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така
охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу
чи форми їх вираження.

Стаття 19. Авторське право на збірники та інші
складені твори

1. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові)
належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування
творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці
(упорядкування).

Упорядник збірника користується авторським правом за умови
дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до
складеного твору.

Автори творів, включених до складеного твору, мають право
використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо
інше не передбачено авторським договором з упорядником збірника.

Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим
особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих
творів та (або) інших даних для створення своїх творів.

Передбачена цією частиною правова охорона баз даних не
поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке
авторське право, що відноситься до самих даних чи інформації, які
містяться у базі даних.

2. Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників,
періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів
та інших періодичних видань належать виключні права на
використання таких видань у цілому. Видавець має право за
будь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім'я або
вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні
права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому,
якщо інше не передбачено авторським договором.

Стаття 20. Авторське право перекладачів і авторів
інших похідних творів

1. Перекладачам і авторам інших похідних творів належить
авторське право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування
або іншу переробку.

Перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуються
авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними
прав автора, твір якого зазнав перекладу, адаптації, аранжування
або іншої переробки.

2. Авторське право перекладачів і (або) авторів інших
похідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої
переклади і переробки тих самих творів.

Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням
імені автора

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право),
але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення,
допускається:

2) використання літературних і художніх творів в обсязі,
виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях,
передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального
характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне
сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей
з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних
питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у
випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або
інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами
фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше
публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час
перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних
публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для
висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у
комерційних цілях; (Пункт 5 частини першої статті 21 в редакції
Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)

6) видання та відтворення випущених у світ творів
рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих та аудіотворів
(аудіодокументів, аудіокниг) з нанесенням спеціального цифрового
формату для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією,
розмітки для зручної навігації з метою розповсюдження між
інвалідами по зору та осіб з дислексією, а також поповнення
бібліотечних фондів спеціалізованих бібліотек, бібліотек
навчальних закладів та центрів реабілітації для інвалідів і дітей
- інвалідів по зору, громадських організацій сліпих, підприємств,
установ, організацій, де працюють інваліди по зору, крім випадків
прямого чи опосередкованого використання цих творів з комерційною
метою; { Пункт 6 частини першої статті 21 в редакції Закону N 927-VIII
(927-19) від 25.12.2015 }

7) відтворення творів для судового і адміністративного
провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і
релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому
характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших
періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення
публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних
творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених
статтями 22-25 цього Закону;

11) адаптація існуючих і створюваних аудіовізуальних творів
для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією шляхом
застосування аудіодискрипції (тифлокоментування). { Частину першу статті 21 доповнено пунктом 11 згідно із Законом
N 927-VIII (927-19) від 25.12.2015 }

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

Стаття 22. Вільне відтворення бібліотеками та архівами
примірників твору репрографічним способом

Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має
авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору
бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або
опосередковано на одержання прибутку, за таких умов:

1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована
стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових
творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з
ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за
запитами фізичних осіб за умови, що:

а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що
такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і
приватного дослідження;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має
систематичного характеру;

(Підпункт "в" пункту 1 статті 22 виключено на підставі
Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або
заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної
бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого
або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи
архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а
також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має
систематичного характеру.

Стаття 23. Вільне відтворення примірників твору для навчання

Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має
авторське право:

1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів,
аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що
обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

2) репрографічне відтворення навчальними закладами для
аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за
обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями
або без них за умови, коли:

а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має
систематичного характеру;

(Підпункт "в" пункту 2 статті 23 виключено на підставі
Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)

Стаття 24. Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція
комп'ютерних програм

1. Особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим
примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або
іншої особи, яка має авторське право на цю програму: (Абзац
перший частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)

1) внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з
метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи,
яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з
функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її
призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а
також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з
автором чи іншою особою, яка має авторське право;

2) виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що
ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни
правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал
комп'ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане
непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної
програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у
цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути знищена у разі,
якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає
бути правомірним;

3) декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з
об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації,
необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою
комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов:

а) інформація, необхідна для досягнення здатності до
взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин
комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до
взаємодії;

в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може
використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з
іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім
випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії
з іншими програмами, а також не може використовуватися для
розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану
комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що
порушує авторське право;

Date: 2016-07-22; view: 293; Нарушение авторских прав