Про авторське право і суміжні права 3 page

4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування
комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що
лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання
будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи
запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.

2. Застосування положень цієї статті не повинно завдавати
шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати
законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське
право на комп'ютерну програму.

Стаття 25. Вільне відтворення творів у особистих цілях

1. Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має
авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати
виключно в особистих цілях або для кола сім'ї попередньо
правомірно оприлюднені твори, крім:

а) творів архітектури у формі будівель і споруд;

б) комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених
статтею 24 цього Закону;

в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і
оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком
випадків, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону;

(Пункт "г" частини першої статті 25 виключено на підставі
Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)

2. Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах,
їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники
допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих
цілях або для кола сім'ї без дозволу автора (авторів), виконавців,
виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм
винагороди. Особливості виплати винагороди у цьому випадку
визначені статтею 42 цього Закону. (Частина друга статті 25 в
редакції Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)

Стаття 26. Право доступу до твору образотворчого мистецтва

При передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального
об'єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор
має право вимагати доступу до цього твору з метою його
використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів,
карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права
та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не
може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав.
При цьому від власника твору не можна вимагати доставки твору
авторові.

Стаття 27. Право слідування

Автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті -
спадкоємці впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку
користуються щодо проданих автором оригіналів творів
образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п'яти
відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон,
галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем,
здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у
цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями,
салонами, крамницями тощо.

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті
використання права слідування, здійснюються особисто автором,
через його повіреного або через організації колективного
управління.

Стаття 28. Строк дії авторського права

1. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його
створення і починає діяти від дня створення твору.

2. Авторське право діє протягом усього життя автора і
70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією
статтею.

3. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом,
строк дії авторського права закінчується через 70 років після
того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не
викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору,
оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не
пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору,
застосовується строк, передбачений частиною другою цієї статті.

4. Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє
протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього
співавтора.

5. У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не
водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками,
серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для
кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

6. Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів
діє протягом 70 років після їх реабілітації.

7. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом
30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його
правомірного опублікування.

8. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони
авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше
його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту
майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років
від часу, коли твір був вперше оприлюднений.

9. Строк дії авторського права після смерті автора і строки,
встановлені частинами третьою - сьомою цієї статті, починаються
від дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у
зазначених частинах, але відліковуються з 1 січня року, наступного
за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія. (Частина дев'ята статті 28 в редакції Закону N 850-IV (850-15)
від 22.05.2003)

10. Особисті немайнові права автора, передбачені статтею 14
цього Закону, охороняються безстроково.

Стаття 29. Перехід авторського права у спадщину

1. Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне
авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину
особисті немайнові права автора.

2. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і
протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також
будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі
та репутації автора.

Стаття 30. Перехід творів у суспільне надбання

1. Закінчення строку дії авторського права на твори означає
їх перехід у суспільне надбання.

2. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без
виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою,
за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених
статтею 14 цього Закону.

3. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися
спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за
використання на території України творів, які стали суспільним
надбанням.

Стаття 31. Передача (відчуження) майнових прав суб'єктів
авторського права

1. Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може
передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону,
будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав
автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється
авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають
бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському
договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

2. Майнове право суб'єкта авторського права, який є юридичною
особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому
законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи -
суб'єкта авторського права.

Стаття 32. Передача права на використання твору

1. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить
виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору
будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі
авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на
основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених
статтями 21-25 цього Закону.

2. Передача права на використання твору іншим особам може
здійснюватися на основі авторського договору про передачу
виключного права на використання твору або на основі авторського
договору про передачу невиключного права на використання твору.

3. За авторським договором про передачу виключного права на
використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне
авторське право) передає право використовувати твір певним
способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права
передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти
подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка
передає виключне право на використання твору, залишається право на
використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

4. За авторським договором про передачу невиключного права на
використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право)
передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у
встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне
право, зберігається право на використання твору і на передачу
невиключного права на використання твору іншим особам.

5. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на
використання творів мають організації колективного управління,
яким суб'єкти авторського права передали повноваження на
управління своїми майновими авторськими правами.

6. Права на використання твору, що передаються за авторським
договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено
передачі виключних прав на використання твору.

Стаття 33. Договори на право використання творів

1. Договори про передачу прав на використання творів
укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися
договір про використання (опублікування) твору в періодичних
виданнях (газетах, журналах тощо).

2. Договір про передачу прав на використання творів
вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх
істотних умов (строку дії договору, способу використання твору,
території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку
виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за
вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді
відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у
вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки
авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки,
встановлені Кабінетом Міністрів України.

3. Предметом договору про передачу прав на використання твору
не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

4. Відповідні відомства і творчі спілки можуть розробляти
примірні авторські договори (зразки авторських договорів).

5. Умови договору, що погіршують становище автора (його
правонаступника) порівняно із становищем, встановленим чинним
законодавством, є недійсними.

6. За авторським договором замовлення автор зобов'язується
створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і
передати його замовникові. Договором може передбачатися виплата
замовником авторові авансу як частини авторської винагороди.

7. Умови договору, що обмежують право автора на створення
майбутніх творів на зазначену у договорі тему чи у зазначеній
галузі, є недійсними.

8. Усі майнові права на використання твору, які передаються
за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові
права, не зазначені в авторському договорі як передані суб'єктом
авторського права, вважаються такими, що не передані, і
зберігаються за ним.

Стаття 34. Відповідальність за невиконання
авторського договору

1. Сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала
зобов'язання за авторським договором, зобов'язана відшкодувати
іншій стороні всі збитки, в тому числі упущену вигоду.

2. Якщо автор не передав твір замовникові відповідно до умов
авторського договору замовлення, він повинен відшкодувати
замовникові збитки, в тому числі упущену вигоду.

3. Спори щодо відповідальності за невиконання умов авторських
договорів вирішуються у суді.

Розділ III

СУМІЖНІ ПРАВА

Стаття 35. Об'єкти суміжних прав

Об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту,
оцінки, способу і форми вираження, є:

а) виконання літературних, драматичних, музичних,
музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

б) фонограми, відеограми;

в) передачі (програми) організацій мовлення.

Стаття 36. Суб'єкти суміжних прав

1. Суб'єктами суміжних прав є:

а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних
підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;

б) виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та
особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права
щодо фонограм;

в) виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та
особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права
щодо відеограм;

г) організації мовлення та їх правонаступники.

2. Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними
прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського
права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні
дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців.
Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів
авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).

Стаття 37. Виникнення і здійснення суміжних прав

1. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник
фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

2. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору,
виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення
передачі організації мовлення.

3. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається
виконання будь-яких формальностей.

Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для
сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і
всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних
підставах, або їх упаковках можуть використовувати знак охорони
суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів:

латинська літера "P", обведена колом, - (зображення знака не
наводиться);

імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм)
суміжні права;

рік першої публікації фонограми (відеограми).

За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником
фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких
зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх
упаковці.

4. Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися
мінімальні ставки винагороди за використання об'єктів суміжних
прав (72-2003-п) та порядок їх індексації.

Стаття 38. Особисті немайнові права виконавців та права на
ім'я (назву) виробників фонограм, відеограм
і організацій мовлення

1. Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права:

а) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

б) вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи
повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи
виконанням (у разі, якщо це можливо);

в) вимагати забезпечення належної якості запису його
виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи
іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і
репутації.

2. Виробник фонограми, виробник відеограми має право
зазначати своє ім'я (назву) на кожному носії запису або його
упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів,
вимагати його згадування у процесі використання фонограми
(відеограми).

3. Організація мовлення має право вимагати згадування своєї
назви у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї
передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією
мовлення.

Стаття 39. Майнові права виконавців

1. Майновим правом виконавців є їх виключне право дозволяти
чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий
ефір);

б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше
незафіксованих виконань;

в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань,
зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх
згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та,
на яку вони дали свою згоду;

г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи
відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права
власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали
дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше
відтворення;

д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань,
зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було
їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після
розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми
(відеограми) або за його дозволом;

е) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах
чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що
будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в
будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації
виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

2. Майнові права виконавців можуть передаватися
(відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому
визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок
виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань,
територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені
договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні
ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

3. У разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному
творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює
виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального
твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено
договором.

4. У разі, коли виконавець під час першої фіксації виконання
безпосередньо дозволить виробнику фонограми чи виробнику
відеограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець
передав виробнику фонограми чи виробнику відеограми виключне право
на розповсюдження фонограм, відеограм і їх примірників способом
першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а
також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та
іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання
справедливої винагороди за зазначені види використання свого
виконання через організації колективного управління або іншим
способом.

Стаття 40. Майнові права виробників фонограм і виробників
відеограм

1. До майнових прав виробників фонограм і виробників
відеограм належить їх виключне право на використання своїх
фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим
особам:

а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм
і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх
примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права
власності;

в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників,
навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми
чи відеограми або за їх дозволом;

г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників
через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може
отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх
власним вибором;

д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

е) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та
їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

2. Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм
можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі
договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми
(відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії
договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на
яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором
ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки,
встановлені Кабінетом Міністрів України.

Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є
юридичною особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій
особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації
юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.

3. Якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені
виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний
обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх
наступне розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди
виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без
виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання
таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи
комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми
(відеограми).

Стаття 41. Майнові права організацій мовлення

1. До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне
право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне
право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і
ретрансляції;

б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх
відтворення;

в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у
місцях з платним входом.

Організація мовлення також має право забороняти поширення на
території України чи з території України сигналу із супутника, що
несе їх програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із
супутника не призначався.

2. Майнові права організації мовлення можуть передаватися
(відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому
визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір
і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються
передані права, тощо.

Майнові права організації мовлення можуть бути також передані
(відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок
ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.

Стаття 42. Обмеження майнових прав виконавців, виробників
фонограм, відеограм і організацій мовлення

1. Допускаються використання виконань, фонограм, відеограм,
програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до
загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм,
відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями
21-25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів
літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються
такі умови:

а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з
метою навчання чи наукових досліджень;

б) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї
частини, не поширюється на експорт відтворених примірників
фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території
України;

в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на
справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених
примірників.

Передбачене цією частиною використання об'єктів суміжних прав
без згоди суб'єктів суміжних прав є можливим лише за умови
дотримання особистих немайнових прав суб'єктів авторського права і
суміжних прав, передбачених статтями 14 і 38 цього Закону.

2. Допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в
особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах,
відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів),
виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм
винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

3. Передбачене частинами першою і другою цієї статті
використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних
прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань,
фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси
виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи
інших суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

4. Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та
іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за
передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється
у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або)
матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і
матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити
відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів,
зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не
призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за
митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною
особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без
комерційної мети.

5. Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї
статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками
та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв,
визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та
імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються
визначеним Установою організаціям колективного управління (далі -
уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між
організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі,
на основі договорів, які уповноважені організації укладають з
усіма організаціями колективного управління. Імпортери
перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення
товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного
місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

6. Установа і визначені нею для збору коштів уповноважені
організації мають право вимагати від виробників та імпортерів
інформацію про виробництво, імпорт і реалізацію (продаж)
зазначеного у частині четвертій цієї статті обладнання і
матеріальних носіїв.

7. Зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій
цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками
фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного
управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких
пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і
виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.

Стаття 43. Використання фонограм і відеограм, опублікованих
з комерційною метою

1. Допускається без згоди виробників фонограм (відеограм),
фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з
комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих
фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи
опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх
примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну
демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі
чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі
чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

2. Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм),
що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх
правомірним використанням здійснюються визначеними Установою
уповноваженими організаціями колективного управління (z1528-13).
Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного
управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які
уповноважені організації укладають з усіма організаціями
колективного управління. Одержана від уповноваженої організації
винагорода розподіляється відповідною організацією колективного
управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків,
виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.

3. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що
зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її
виплати визначаються Кабінетом Міністрів України (71-2003-п).

4. Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх
примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині
другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання,
необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Стаття 44. Строк дії суміжних прав

1. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років
від дати першого запису виконання.

Особисті немайнові права виконавців, передбачені частиною
першою статті 38 цього Закону, охороняються безстроково.

Date: 2016-07-22; view: 286; Нарушение авторских прав