Розкрийте сутність, суб’єкти, основні принципи міжнародної політики

Політична систем суспільства – це сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управляють суспільством, регулюють відносини між соціальними та етнічними групами, забезпечують стабільність сус-ва, відповідний порядок у ньому.

Елементами її структуриє:

-політичні інститути;

-політичні відносини;

-політичні норми;

-політична свідомість і культура.

Структура політичної системи суспільства складається з трьох взаємодіючих підсистем: інституціональної, нормативно-регулятивної і інформаційно-комунікативної.

Інституціональна підсистема – це стабільні політичні організації і установи даного сус-ва які безпосередньо здійснюють політичну владу (держава партії групи інтересів тощо). Провідним інститутом,ядром політичної системи є держава з усіма його складовими частинами: законодавчою, виконавчою і судовою владою, збройними силами, органами розвідки тощо. Значну роль у функціонуванні політичної системи відіграють політичні партії, в які об’єднуються найбільш активна частина суспільства. Політична партія бере участь у розробці політичного курсу країни і його здійсненні, здійснює вплив на висування лідерів держави і формування складу урядових установ. Дедалі зростаючу роль відіграють групи інтересів – обєднання людей які виходячи з певних інтересів або потреб, висувають вимоги до інших суспільних груп з метою підтримати або поліпшити свої позиції, досягти певних цілей.

Нормативно-регулятивну підсистему створюють різноманітні норми, які визначають поведінку людей в політичному житті, а саме їхню участь у процесах висування вимог, перетворення цих вимог на рішення, здійснення рішень. Норми поділяються на норми-закони та норми-звичаї. Норми-закони визначають процес законотворення, визнають або не визнають права голосу, свободи слова. Норми-звичаї значною мірою визначають форму політичної системи, всередині якої оперують норми-закони.

Інформаційно-комунікативна підсистема встановлює зв'язок між інститутами політичної системи. Це канали передачі інформації владі, а також засоби масової інформації.

Функції політичної системи:

-визначення мети і завдань розвитку су-ва,вироблення програм його життєдіяльності;

-організація дія-ті сус-ва на виконання поставлених цілей і завдань;

-мобілізація ресурсів сус-ва для досягнення поставлених завдань;

-формування політичної свідомості, залучення членів сус-ва до політичної участі та дія-ті.

-обвязковий для всіх громадян розподіл цінностей у сус-ві;

-забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки і стабільності політичного ладу;

-інтеграція елементів сус-ва, підтримування його цілісності та стабільності;

-контроль за додержанням законності та правил, що порушують політичні норми.

16. Розкрийте поняття, принципи та форми демократії.

Демократія – влада народу, «правління народу, обране народом і для народу». Форма державно-політичного устрою суспільства, яка грунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут усіх людей, що населяють певну державу.

Основні принципи демократії:

• 1) політична свобода -- свобода вибору суспільного ладу і форми правління, право народу визначати і змінювати конституційний лад, забезпечення захисту прав людини. Свобода має первинне призначення — на її основі може виникнути рівність і нерівність, але вона допускає рівноправність;

2) рівноправність громадян — означає рівність усіх перед законом, рівну відповідальність за скоєне правопорушення, право на рівний захист перед судом. Дотримання рівноправності гарантується: не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового становища, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

3) виборність органів держави і постійний контакт із ними населення — допускає формування органів влади і місцевого самоврядування шляхом народного волевиявлення, забезпечує їх змінюваність, підконтрольність і взаємоконтроль, рівну можливість кожного реалізувати свої виборчі права. У демократичній державі ті самі люди не повинні тривалий час безперервно обіймати посади в органах влади: це викликає недовіру громадян, призводить до втрати легітимності цих органів;

4) поділ влади — означає взаємозалежність і взаємне обмеження різних гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової, що служить перешкодою для перетворення влади на засіб придушення свободи і рівності;

5) прийняття рішень за волею більшості при обов'язковому дотриманні прав меншості — означає поєднання волі більшості з гарантіями прав особи, яка перебуває в меншості — етнічній, релігійній, політичній; відсутність дискримінації, придушення прав особи, яка не є у більшості при прийнятті рішень;

6) плюралізм — означає багатоманітність суспільних явищ, розширює коло політичного вибору, допускає не лише плюралізм думок, але й політичний плюралізм — множинність партій, суспільних об'єднань тощо с різними програмами та статутами, що діють у рамках конституції. Демократія можлива в тому разі, коли в її основі полягає принцип плюралізму, проте не всякий плюралізм є неодмінно демократичним. Лише у сукупності з іншими принципами плюралізм набуває універсального значення для сучасної демократії.

Залежно від того, як народ бере участь в управлінні, хто і як безпосередньо виконує владні ф-ї, виділяють три форми демократії:

Пяма форма демократії передбачає участь самих громадян у підготовці, обговоренні й прийнятті рішень. Практично вона є можливою у порівняно невеликих колективах і в тих випадках, коли приймаються досить прості рішення, а їх підготовка і обговорення не вимагають спеціальної кваліфікації. В сучасних умовах пряма демократія існує головним чином на рівні місцевого самоврядування.

Плебісцитна форма демократії виявляється у загальному голосуванні для схвалення або для неприйняття проектів законів, підготовлених президентом, урядом, партією. Якщо пряма демократія передбачає участь громадян у підготовці, обговоренні й прийнятті рішень, то плебісцитна – тільки у голосуванні.

Представницька демократія опосередкована участь громадян у прийнятті рішень способом передачі своїх політ. повноважень обраним депутатам, покликаним виражати інтереси своїх виборців і у відповідності з цими інтересами приймати закони і віддавати розпорядження. Вона необхідна тоді, коли через великі території або з інших причин ускладнюється безпосередня участь громадян у прийнятті політ. рішень.