Охарактеризуйте авторитарний політичний режим.

Авторитаризм (від лат. autoritas – цілковита влада, вплив) — тип політичного режиму, який характеризується субординацією суб?єктів політичних відносин, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, звуженням політичних прав і свобод громадян та їх об?єднань, суворою регламентацією їхньої активності, можливістю застосування насильства чи примусу. Авторитарний режим – це влада однієї людини, контроль лише за політичною сферою (і, відповідно, свобода в усіх інших сферах) та використання прямого примусу для відновлення правопорядку і виконавської дисципліни.

Авторитарній політичній системі властиві наступні риси:

ü влада, особливо виконавча, зосереджена в руках найбільш впливової політичної сили сус-ва. Повноваження законодавчої влади дуже обмежені

ü політичні права і свободи громадян в значній мірі обмежені. Діє принцип: все, що не дозволено – заборонено

- опозиція ставиться в такі умови, що її діяльність стає неможливою

- політичні партії або відсутні, або відіграють несуттєву роль

- існує цензура над всіма засобами масової інформації

- поліція, армія, спецслужби виконують функції не тільки забезпечення правопорядку, але й функції каральних органів держави

- в сус-ві домінує офіційна ідеологія, але допускається й інші ідейні течії, які лояльно відносяться до правлячого режиму

- поряд із державним сектором існує вільне приватне під-во, ринкова економіка

При авторитаризмі можливе існування обмеженого числа партій, профспілок і інших організацій, але лише за умови їх підконтрольності властям.

Недоліки авторитаризму: повна залежність політики від позиції глави держави або групи вищих керівників, відсутність у громадян можливостей запобігання політичних авантюр або свавілля, обмеженість політичного виразу суспільних інтересів.

Переваги авторитарного режиму: висока здатність забезпечувати політичну стабільність і громадський порядок, мобілізовувати суспільні ресурси на рішення певних задач, долати опір політичних супротивників.

Основні ознаки авторитаризму:

- перевага в діяльності державних органів методу адміністрування, диктату (за авторитаризму рідко застосовується компроміс із найважливіших політичних проблем);

- сильна виконавча влада;

- концентрація влади в руках одного чи декількох державних органів;

- здійснення органами виконавчої влади нормотворчих функцій;

- звуження сфери гласності та виборності державних органів;

- обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, юридичні гарантії їх забезпечення;

- відчуження народу від влади; - відсутність єдиної ідеології;

- опора на силу й готовність влади в будь-який час застосувати масові репресії;

- при боротьбі за владу використовуються як законні, так і незаконні методи;

- обмеження чи заборона діяльності опозиційних до існуючого режиму об?єднань громадян;

- органи влади діють на власний розсуд (часто порушуючи при цьому закон), керуючись власним баченням політичної доцільності.

Залежно від цілей виокремлюють різні види авторитаризму:

– стабілізаційний, метою якого є збереження існуючого ладу;

– альтернативний, властивий країнам, які відкинули демократичні засади розвитку сусп-ва.

Найчастіше авторитаризм встановлюється в країнах, які переходять від тоталітаризму до демократії. За цього політичного режиму в суспільстві можлива легальна опозиція, і якщо за тоталітаризму необхідно постійно доводити режимові свою особисту відданість і лояльність, то за авторитаризму відданість не обов?язкова, головне — відкрито не виступати проти режиму. В умовах авторитарного режиму провідне місце посідають примусові методи державного керівництва, завжди панує надмірно жорстка державна дисципліна, регулярно застосовуються надзвичайні методи державного керівництва, відкрите насильство.