Фатальний стимул: ділова хватка

“Ділова хватка” може визначатися як «проникливість та кмітливість у розумінні та вчинках у ситуаціях, які стосуються бізнесу, таким чином, щоб це напевно призвело до хороших результатів (861)». Іншими словами, це використання будь-якої ситуації таким чином, щоб максимізувати прибуток найбільш стратегічним чином. Це наводиться тут для того, щоб передати дві пов’язані з цим схильності, які мають велику актуальність для того як більшість людей, особливо багатих, будуть ймовірно управлятися з посиленням дефіциту та/або соціальною дестабілізацією.

Перша схильність полягає в простому спостереженні, що гонитва за бізнесом це насправді ніщо більше ніж гонитва за грошима. В той час як бізнесовий склад розуму часто романтизується відповідно до того, щоб нібито «допомагати світу» та «задовольняти споживачів», єдиним реальним мірилом є прибуток. Існує припущення, що нібито отримання прибутку означає допомогу світу, що очевидно таким не є, враховуючи величезний занепад цілісності середовища нашого проживання та той факт, що на сьогоднішній день у світі існує більше рабів ніж будь-коли до цього (862).

Друга схильність є більш витонченою і пов’язана із психологією страху та жадібності. Дослідження, які проводилися факультетом психології Каліфорнійського університету (Берклі) показали, що посилення багатства фактично створює зменшення емпатії та співчуття до інших, разом з тим, що піднімає у таких осіб відчуття своїх повноважень (863). Якщо коротко, то збільшення багатства має тенденцію робити людину

861 Джерело: Business acumen (http://en.wikipedia.org/wiki/Business_acumen)

862 Для довідок: There Are More Slaves Today Than at Any Time in Human History

(http://www.alternet.org/story/142171/there_are_more_slaves_today_than_at_any_time_in_human_history)

863 Для довідок: Does money make you mean? (TED lecture by Paul Piff)

(http://www.examined-life.info/2013/12/does-money-make-you-mean-tedlecture-by-paul-piff/)

«значимою» і у відповідних дослідженнях, які підтверджують цю саму схильність, немає не достатку. Дослідження, яке проводилося Мічиганським університетом і яке носило назву «Вищий соціальний клас передбачає посилену неетичну поведінку» (англ. «Higher social class predicts increased unethical behavior») показало:

«Сім досліджень, в яких використовувалися експериментальні та натуралістичні методи показали, що індивідууми, які належать до вищих класів ведуть себе більш неетично порівняно з індивідуумами, які належать до нижчих класів. У дослідженні №1 та №2, люди, які належали до вищих класів були більш схильні порушувати закон під час водіння транспортних засобів порівняно з людьми із нижчих класів. У подальших лабораторних дослідженнях вищі класи частіше демонструють неетичні тенденції в прийнятті рішень (дослідження №3), забирають цінні товари у інших (дослідження №4), брешуть на переговорах (дослідження №5), обманюють для того, щоб підвищити свої шанси виграшу призу (дослідження №6), і схвалюють неетичну поведінку при роботі (дослідження №7) порівняно з людьми із нижчих класів. Посередні та регулятивні дані демонструють, що неетичні схильності людей з вищих класів частково пояснюються їхнім прихильним ставленням до жадібності (864)».

Дослідження під назвою «Клас та співчуття: соціально-економічні фактори обумовлюють реакцію на страждання» (англ. “Class and compassion: socioeconomic factors predict responses to suffering”) показало, що люди, які належать до нижчих класів проявляють більше співчуття при вигляді людських страждань ніж люди, які належать до вищих класів (865). В аналогічному дослідженні під назвою «Соціальний клас, контекстуалізм та емпатична точність» (англ. "Social Class, Contextualism, and Empathic Accuracy") було виявлено, що люди, які належать до нижчих соціальних класів є більш емпатично точними у судженнях щодо емоцій інших людей. У цих трьох дослідженнях, люди з нижчих класів отримували вищі оцінки ніж люди з вищих класів на тестуванні емпатичної точності; вгадували емоції партнера з яким взаємодіяли; і робили більш точні висновки щодо емоцій зі статичних зображень руху м’язів на очах (866).

У доповіді під назвою «Маючи менше віддавати більше: вплив соціального класу на просоціальну поведінку» (англ. "Having Less, Giving More: The Influence of Social Class on Prosocial Behavior") стверджується, що чотири дослідження показали, що люди з нижчих класів проявили себе як такі, що є більш великодушними, щедрими, довірливими та чуйними в порівнянні з їхніми прототипами з вищих класів (867). В статті 2012 року із журналу «The Chronicle of Philanthropy» доповідається, що люди з низьким рівнем доходів віддають набагато більшу частку свого дискреційного доходу на благодійність. Люди, які заробляють від $50 000 до $75 000 на рік віддають в середньому 7.6% свого дискреційного доходу на благодійність. Для порівняння, люди, які заробляють від $100 000 і більше витрачають на це лише 4.2% (868).

Що ж, такі звіти тут наводяться не для того, щоб зробити припущення, що це є універсальним явищем. Тим не менше, очевидним є те, що щось відбувається у психології тих, хто стає багатим і здається, що за цим завжди слідує підвищене відчуття захищеності, байдужості та вищих прав. Беручи це до уваги, давайте повернемося до розгляду того, як різні класи реагують на загрозливі соціальні умови. Враховуючи той факт, що в світі сьогодні нараховується майже 2 200 мільярдерів, що в цілому володіють сумою в близько

864 Джерело: Higher social class predicts increased unethical behavior

(http://www.pnas.org/content/early/2012/02/21/1118373109)

865 Джерело: Class and compassion: socioeconomic factors predict responses to suffering.

(http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/22148992)

866 Джерело: Social Class, Contextualism, and Empathic Accuracy

(http://pss.sagepub.com/content/21/11/1716.abstract)

867 Джерело: Having less, giving more: the influence of social class on prosocial behavior.

(http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20649364)

868 Джерело: Wealthiest Don’t Rate High on Giving Measure

(http://philanthropy.com/article/America-s-Geographic-Giving/133591/)

6.5 трильйонів (869) (що в середньому складає близько 2.9 мільярди на кожного), де 100 з тих, які знаходяться на самому верху, здатні покінчити з глобальною бідністю чотири рази поспіль (870), велика доля уваги приділяється цим фігурам в надії на соціальну допомогу.

Враховуючи гнів, який піднімається через реалії величезної та зростаючої нерівності в світі, можна уявити загальне відчуття тривоги у тих, хто є надбагатим. Проте, незважаючи на те, що можна спірно назвати рухом по зв’язках з громадскістю, в поєднанні з чесними намірами та фантомом філантропії, яким наприклад являється так звана «Клятва дарування» мільярдерів (англ. «The Giving Pledge») (871), тут мало чим можна допомогти окрім як відчувати глибоку злобу до таких фігур та системи, яка зробила можливим їхнє надмірне та очевидно непотрібне багатство.

Тут, знову таки, ми намагаємося сказати не те, що хтось там «поганий», а скоріше те, що будь-яка система, яка має здатність навіть створювати такий надзвичайний дисбаланс багатств, сама по собі має розглядатися як корінь проблеми, яким вона і являється – а не очікувана доброчинність від тих, хто мав змогу грати в ринкові ігри до такої міри, щоб накопити собі такі нераціональні та марнотратні суми. В цьому світлі не є цинічним розглядати такі речі як «Клятва дарування» більше у якості знущання аніж рішення.

Тож, враховуючи згадані вище проведені психологічні дослідження та поточний стан надзвичайного та зростаючого дисбалансу багатств і дестабідізацію (осторонь благих намірів заможних людей), немає ніяких доказів того, що багатії будуть нас рятувати. Якщо поточні тенденції залишаться незмінними, а вони скоріше за все такими і залишаться, багатії будуть просто ізолювати себе все більше і більше у страху та самозахисті оскільки проблеми будуть продовжувати з’являтися. Ця схильність також застосовується до всього ланцюга соціальної стратифікації в загальному оскільки вузьке, короткотермінове самозбереження завжди буде автоматичною тенденцією коли хтось починає відчувати себе вразливим до фінансових втрат і, як показують дослідження, чим вище особа знаходиться у своєму класовому стані, тим більш байдужою вона схильна бути.

Це є ознакою «класової війни», і якщо ці тенденції будуть продовжуватися і далі, тоді ми можемо очікувати посилення повстань та гніву, що стануть звичайним станом справ, а також великий дисбаланс у суспільстві. В той час як це може здаватися певного роду складним для розуміння явищем, воно повинно розглядатися в тому самому контексті, що і інші негативні фактори, такі наприклад як вичерпування ресурсів, безробіття і тому подібне. Розгніване населення може стати розбратним та насильницьким населенням, а поява широкомасштабних соціальних повстань може мати дуже негативні соціальні наслідки якщо не будуть чітко розумітися першопричини.

Перехід

Ідея плавного переходу від поточної моделі до ПрРОЕ може бути складною та важкою для розуміння. Мабудь першим, що потрібно зробити при такому міркуванні це більш глибоко задуматися над тим куди саме ми збираємося переходити. В багатьох аспектах цей перехід від економіки, яка підтримує дефіцит до системи прямого управління ресурсами та застосування науки з метою досягнення пост-дефіциту або економіки достатку, щоб задовольнити потреби людського виду, в той же час зберігаючи цілісність середовища нашого перебування це насправді перехід цінностей.

869 Джерело: Number of world’s billionaires hits record; U.S. Leads

(http://ca.finance.yahoo.com/blogs/insight/number-world-billionaires-hitsrecord-u-leads-152954753.html)

870 Джерело: Annual income of richest 100 people enough to end global poverty four times over

(http://www.oxfam.org/en/pressroom/pressrelease/2013-01-19/annual-income-richest-100-people-enough-end-global-poverty-fourtimes)

871 Для довідок: Forty U.S. billionaires pledge to give half their money to charity

(http://news.xinhuanet.com/english2010/world/2010-08/05/c_13430367.htm)

В той же час, переходом має стати діюче посилення, яке означає просто нову структуру, яка фактично працює таким чином, щоб винагороджувати збереження, баланс, соціальний вклад та повагу до екології, замість того, що ми посилюємо сьогодні, що по суті є егоїзм, конкуренцію, споживання та експлуатацію. По суті, ринкова система може образно розглядатися не як «соціальна система» сама по собі, а як анти-соціальна система.

Що стосується самого фізичного переходу, то насправді наївно вважати, що ми можемо передбачити майбутнє стосовно таких широких соціальних змін, особливо враховуючи те, наскільки сильним та укоренілим є тиск, який утримує нинішню систему на місці. Ми всі вимушені щодня жити з цією ринковою психологією для того, щоб підтримувати своє виживання, а отже наші цінності тісно привязані до цих методів, практик та загального світогляду, подобається це нам чи ні.

Можна навіть сказати, що цей тиск породжує «синтаксис» думок, якщо Вам так буде завгодно. Здається, що мозок кожного з нас сполучений із середовищем, в якому ми перебуваємо, що постійно посилюється існуючим тиском та тими діями, які ми чинимо у відповідь. Так само як людина, яка набуває якесь вміння і це вміння стає її «другою природою» без особливого прямого усвідомленого мислення стосовно того як виконувати те, чого вона навчилася, ми люди постійно виконуємо дії таким самим завченим, підсвідомим чином. Наприклад, ми часто навіть не усвідомлюємо, що ми інколи ведемо себе так званим «вузько егоїстичним» чином, оскільки всі навколо нас здається роблять точно так само, що змушує нас сприймати це як нормальність.

Тому, рух «ZEITGEIST» зазвичай розглядає зміну людських цінностей як найбільш важливу необхідність для переходу. Те як це зробити, звісно, глибокою мірою пов’язано з освітою, в той же час потрібно намагатися активно створювати умови що, знову ж таки, очевидно будуть посилювати ці нові, стійкі цінності, що стане поштовхом до змін вищого порядку.

Відзначивши це, варто сказати, що є ймовірно два основних способи міркування про перехід, де перший дає певну логічну структуру для другого. У першому сценарії припускається, що вже існує базове схвалення зі сторони політичних та економічних структур влади та суспільства в загальному. Він припускає, що людський вид остаточно вирішив зробити цей перехід крок за кроком на глобальному рівні. Звісно, гірка правда полягає в тому, що це ймовірно ніколи не буде відбуватися таким чином.

Проте, така гіпотетична можливість тут виражена, тому що відповідне міркування є актуальним відповідно до того як ми роглядаємо перехід у якості загального процесу, а певні зазнчені атрибути будуть відігравати свою роль і у другому сценарії. Цей другий сценарій є більш реальним сценаріїм оскільки він припускає відсутність широкомаштабної підтримки громадскості, а також те, що перехід має здійснюватися шляхом активізму та впливу. Це по суті розгляд того де саме ми знаходимося сьогодні, де береться до уваги широкий спектр різних точок зору, політична поляризація, національна нетерпимість, комерційні війни і т.д.

Отже, на завершення такого введення в перехід, також варто зазначити у якості відступу, що багато хто піддає критиці рух «ZEITGEIST» не через те, що не погоджується з відповідним напрямом, а через те, що не розуміє як всього цього досягти. Актуальною аналогією, яку можна пред’явити всупереч цьому аргументу є уявний приклад коли дуже хвора людина шукає спосіб вилікуватися. Ця людина може навіть і не знати лікувальний засіб або медичний спосіб, яким вона може себе вилікувати, але враховуючи те, що її життя знаходиться під загрозою, задача вивчити та спробувати зрозуміти відповідний засіб, який приведе до вирішення цієї проблеми не закінчується просто на тому, що існує певна невизначеність.

Більше того, складність або збентеження, які стосуються переходу до ПрРОЕ не усувають необхідності цього переходу. Правда полягає в тому, що ми всі люди на цій планеті і ми можемо змінити світ дуже просто якщо ми зможемо знайти єдину спільну основу, з якою ми будемо пов’язані. Крім того, також важливо зазначити, що ми завжди перебуваємо в процесі переходу до тої чи іншої міри. Тут немає ніякої утопії і навіть якщо ми зможемо здійснити лише 50% такого переходу, яким ми бачимо його в теорії, це все рівно буде того вартим (872).

Date: 2016-07-22; view: 290; Нарушение авторских прав