Циклічне споживання та економічний ріст

Ринковий капіталізм в своєму базовому функціонуванні може бути узагальнений як взаємодія між власниками, працівниками та споживачами. Споживчий попит створює потребу у виробництві через власника (капіталіста), який потім наймає працівників для виконання діяльності з виробництва. Цей цикл по суті бере початок у «попиті», а отже справжнім двигуном ринку є інтерес, можливості та діяльність всіх покупців на ринку. Всі рецесії та депресії (287) є на тому чи іншому рівні результатом зниження об’ємів продажу. Тому, найбільш критичною необхідністю для того щоб підтримувати рівень зайнятості, а отже підтримувати рівень економіки в стані «стабільності» або «росту» є постійне, циклічне споживання.

Економічний ріст, який в загальному визначається як «посилення здатності економіки виробляти товари та послуги в порівнянні одного періоду часу з іншим періодом» (288) є постійним інтересом будь якої національної економіки сьогодні і, відповідно, глобальної економіки в загальному. Впродовж періоду рецесії часто застосовуються багато макроекономічних тактик для того, щоб сприяти позикам, виробництву та споживанню задля підтримання функціонування економіки на певному рівні або в ідеалі вище поточного рівня (289). Економічний цикл, період коливального зростання та спадання, довгий час визнавався характерною рисою ринкової економіки в зв’язку з природою «ринкової дисципліни», або корекцією, яка за словами теоретиків частково є природним припливом та відпливом успіхів та невдач у бізнесі (290). Якщо коротко, то рівень (підвищення чи пониження) споживання це те, чим створюються періоди економічних циклів зростання чи спадання разом з макроекономічним грошовим регулюванням, яке в загальному збільшує чи зменшує легкість ліквідності (часто через процентну ставку) для того, щоб «керувати» цим зростанням та спаданням. В той час як сучасна, монетарна макроекономічна політика не є об’єктом вивчення в даному есе, тут варто зазначити у якості відступу, що історично не існувало обопільного схвалення економічних циклів зростання та спадання. Періоди зростання грошової маси в обороті (часто через здешевлення кредитів), які зазвичай відбуваються у співвідношенні з періодами економічного зростання (оскільки у використання подається більше грошей)

284 Дивіться есе «ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ»

285 Використання терміну «ринкова ефективність» тут не варто плутати з іншими історичними значеннями. В цьому есе це поняття набуває нового значення. Традиційне визначення цього терміну Ви можете знайти ось тут: http://www.investopedia.com/articles/02/101502.asp#axzz2H9lWlQwR

286 Термін «економіка» грецькою [Oikonomia] означає «управління домашнім господарством – заощадливість»: від цього з’явилося слово «е-кон-о-мити» тобто «збільшувати ефективність».

287 Рецесія зазвичай визначається як «значний занепад економічної активності поширений у всій економіці».

(http://www.investopedia.com/ask/answers/08/cause-of-recession.asp#axzz2HzEmQsvq)

288 Визначення «економічного зростання»: http://www.investopedia.com/terms/e/economicgrowth.asp#axzz2H9lWlQwR

289 Загальною реакцією центральних банків впродовж періоду рецесії є посилення «ліквідності» в економіці. Ліквідність це просто сума капіталу, яка є доступною для інвестування та витрат. Федеральний резерв, центральний банк Сполучених Штатів, типово керує ліквідністю через врегулювання відсоткової ставки.

290 «Економічний цикл» зазвичай розглядається у п’яти стадіях: зростання (розширення), пік, рецесія (спад), дно та відновлення.

(http://www.investopedia.com/terms/b/businesscycle.asp#axzz2IGANj1hr)

сприймаються громадськістю у якості національного успіху для суспільства, в той час як періоди спадання розглядаються у якості політичних помилок. Тому, політичні правлячі кола (які хочуть добре виглядати) та головні, впливові ринкові інститути (які захищають корпоративні прибутки) проявляють інтерес у підтримці періодів зростання настільки довго наскільки це можливо та борються з усіма формами спадання. Така точка зору є природною для системи цінностей, яка властива капіталізму, оскільки нападам «болю» завжди намагаються перешкоджати, часто в недалекоглядний спосіб. Жодна компанія за власним бажанням не хоче зменшуватися в своїй діяльності так само як жодна політична партія за власним бажанням не хоче «виглядати погано», навіть якщо традиційні економічні теорії кажуть нам, що ці періоди спадання є «природними» і що їх потрібно допускати.

Якщо коротко, то результатом постійного посилення подачі грошей в оборот (тобто збільшення купівельної спроможності та капіталу) в період рецесії, в кінці кінців приводить до величезного глобального боргу, як державного так і приватного (291). Реальність же полягає в тому, що всі гроші входять в оборот через позики і кожна така позика відбувається із застосуванням боргового відсотка, який до неї прив’язується, відтак позика повинна бути повернена назад разом з виплатою боргового відсотку нарахованого на цю позику (банківський прибуток); це означає, що сама природа створення грошей за замовченням автоматично тягне за собою негативний баланс. Існуючий борг завжди буде більшим за кількість грошей в обороті (292).

Отже, повертаючись до головного питання, яке стосується потреби у попиті чи споживанні для того, щоб підтримувати функціонування економіки, можна сказати, що такий процес обміну та загальне фокусування на зростанні лежать в самому серці ринкового розуміння «ефективності». Неважливо що виробляється або який ефект це справляє на стан людини або земні справи. Все це, знову ж таки, залишається «зовнішніми обставинами». У якості сконцентрованого прикладу такої логіки виступає фондовий ринок, який сам по собі є нічим більше ніж торгівлею грошима, а його сьогоднішні численні «деривативи» створюють величезний ВВП та «зростання», що досягається в результаті продажів та прибутку (293).

Однак, такі дії безспірно не продукують ніякої реальної, життєпідтримуючої вартості. Система фондового ринку та сьогоднішні масові потужні фінансові інститути є повністю лише допоміжним механізмом реальної, виробничої економіки. В той час як багато хто сперечається, що ці інвестиційні інститути полегшують бізнес та роботу завдяки застосуванню капіталу, ці дії, знову ж таки, є лише системно доречними в поточній системі (ринковій ефективності) та буквально недоречними в умовах реального виробництва (технічній ефективності).

Якщо коротко, то коли мова заходить про ринкову логіку, то чим більший товарообіг або обсяг продажу тим краще – і вона є такою завжди – незалежно від того, що

291 Відповідно до звіту Всесвітнього економічного форуму 2010 року, всесвітній кредит (або, по суті, борг) подвоївся з $57 трильйонів до $109 трильйонів з 2000 по 2010 рік. Також прогнозується збільшення всесвітнього кредиту (боргу) до $210 трильйонів до 2020 року. (http://www.weforum.org/reports/sustainable-credit-report-2011)

292 Відповідно до даних Федерального резерву, в 2009 році загальний борг США (державний та приватний) складав близько $51 трильйона.

(https://www.federalreserve.gov/datadownload/Download.aspx?rel=Z1&series=654245a7abac051cc4a9060c911e1fa4&filetype=csv&label=include&layout=seriescolumn&from=01/01/1945&to=12/31/2010)

Якщо ми порівняємо ці дані з грошовою масою, яка існує в обороті, розрахованою за грошовим агрегатом M3, який є найширшим виміром, то побачимо, що на грудень 2012 року вона складала близько $15 трильйонів.*

(http://www.shadowstats.com/charts/monetary-base-money-supply)

*Примітка: звіти США по показнику M3 припинилися. Тим не менше, його величину може бути екстрапольовано на основі виміру його складових.

293 Наприклад, в США, індустрія «венчурного капіталу», яка по суті інвестує гроші в новий бізнес складала 21% ВВП на 2010 рік.

(http://www.nvca.org/index.php?option=com_content&view=article&id=255&Itemid=103)

Відповідно до статті 2012 року в журналі «The New Republic»: «на сьогодні сукупна кількість активів шести найбільших банків у нашій економіці на 63% перевищує ВВП»

(http://www.tnr.com/article/politics/shooting-banks#)

продається, чи є це кредит, каміння, «надія» або коржики. Всі забруднення, випадки марнування або інші шкідливі явища залишаються в такому випадку, знову ж таки, «зовнішніми обставинами».

До уваги не береться технічна роль фактично існуючих виробничих процесів, стратегія для ефективного розподілу, дизайнерські програми і тому подібне. Вважається, що такі фактори метафізично досягають апогею в найбільшій користі для людей та середовища їхнього проживання просто тому, що це те, що забезпечує «невидима рука» ринку (294).

Однак, зростання революції в плані створення «більшого з меншого» (295) в індустріальних науках створило нові реалії при яких розвиток індустріальних технологій змінив на протилежне модель «сукупних матеріальних зусиль» що стосується її ефективності. Логіка, що «більше праці, більше енергії та більше ресурсів» будуть пропорційно приводити до більш ефективних результатів була поставлена під сумнів. Результатом все більшого посилення застосування наукових та технічних досягнень стало зменшення витрат енергії, праці та матеріалів для виконання певних завдань (296).

Наприклад в той час як засоби комунікацій, які сьогодні базуються на супутниках є інтелектуально складними та втілюють в собі велику кількість еволюційних знань, вони, у фізичній реальності, є більш простими та ресурсоефективними у порівнянні з колишніми альтернативами засобами комунікацій, які при глобальному застосуванні потребували величезну кількість незграбних матеріалів, таких, наприклад, як важкі мідні проводи разом зі складним, часто ризикованими завданням їх прокладання що потребувало застосування робочої сили людей. Те, що сьогодні досягається набором як правило маленьких, глобальних супутників на орбіті є дійсно вражаючим у такому порівнянні. Така революція конструкції, яка по суті є тим, що означає справжня економічна (технічна) ефективність, стоїть у протилежності до циклічного споживання, економічної моделі, яка базується на зростанні.

Знову ж таки, намірами ринкової системи є підтримувати та збільшувати рівень товарообігу, оскільки це те, що тримає людей зайнятими та посилює зайнятість і так зване зростання. Отже, в своїй основі, всі ринкові передумови ефективності базуються навколо тактики забезпечення цього, а отже будь-який фактор, який зменшує потребу в роботі або товарообіг розглядається як «неефективний» з точки зору ринку, навіть якщо він може бути дуже ефективним в умовах справжнього визначення самої економіки, яка означає збереження, зменшення витрат та виготовлення більшого з меншого. Якщо ми гіпотетично зменшимо наше глобальне суспільство до одного маленького острова з відносно малою кількістю населення та з дуже обмеженим набором технологій в порівнянні з тим, що ми маємо сьогодні, приймаючи те, що природна регенерація землі здатна відновлювати лише певну кількість їжі та предметів виживання, чи було б це правильним застосовувати економічну систему, яка намагається посилити наскільки це можливо використання та обіг ресурсів острову заради «зростання»? Цілком природно, що при таких умовах в моральних уявленнях суспільства розвивалася б етика стратегічного використання та збереження ресурсів. Правильною ідеєю було б зменшувати витрати, а не збільшувати їх, що знову ж таки, є тим що означає справжнє значення «економіки» - тобто, економити.

294 Дивіться есе «Історія економіки» де обговорюється поняття «невидимої руки» Адама Сміта.

295 У якості історичної довідки варто зазначити, що Р. Бакмінстер Фуллер використовував цю фразу («більше з меншого») в своїх обмірковуваннях цього феномену в своїй роботі «Технічне керівництво для космічного корабля «Земля»» 1968 року.

296 Відомий у 1940х комп’ютер ENIAC містив 17,468 електровакуумних ламп, а також 70,000 резисторів, 10,000 конденсаторів, 1,500 реле, 6,000 ручних перемикачів та 5 мільйонів спаяних з’єднань. Він займав 1800 квадратних футів підлоги приміщення, важив 30 тонн та споживав 160 кіловат електроенергії. Він коштував близько 6 мільйонів доларів по сучасним міркам. Сьогодні дешевий мобільний телефон, який поміщається в кишені, робить підрахунки набагато швидше ніж ENIAC.

(http://inventors.about.com/od/estartinventions/a/Eniac.htm)

Непотрібне застарівання: конкурентне та заплановане

Під час роздумів про застарівнання, ми часто маємо можливість спостерігати за швидкими технологічними змінами, які відбуваються в сьогоднішньому світі. Здається, кожні декілька років наші пристрої зв’язку та обробки інформації, тобто комп’ютерні технології, зазнають стрімкого розвитку. Наприклад, «Закон Мура», який по суті вказує на те, як обчислювальна потужність подвоюється кожні 18-24 місяці, поширює своє застосування на інші подібні використання технологій, проливаючи світло на потужні тенденції наукового прогресу в загальному (297).

Тим не менше, коли мова заходить про товарне виробництво, сьогодні мають місце дві форми (можливого) застарівання, які базуються не на природній еволюції технологічних можливостей, а скоріше є результатом (а) вигаданої, конкурентної структури правил ринкової системи, а також (б) ринкової «ефективності», яка стимулює прискорення товарообороту та збільшення прибутку.

Першу (а) можна назвати «конкурентним (або внутрішнім) застаріванням». Це застарівання є результатом, який логічно випливає з природи конкурентної економіки, оскільки кожна виробнича організація працює над тим, щоб отримати характерні переваги над іншою шляхом зниження витрат на виробництво для того, щоб утримати низьку «конкурентоздатну» ціну для споживача. Цей механізм традиційно називають «ефективністю витрат» і його результатом є продукти, які мають відносно низьку якість на момент їх виробництва. Ця конкурентна необхідність просякає кожен крок виробництва, що, по суті, веде до зниження технічної ефективності через використання дешевших матеріалів, засобів виробництва та дизайну.

Уявіть собі, гіпотетично, якщо ми взяли б до уваги всі вимоги до матеріалів для, скажемо, створення автомобіля, намагаючись максимілізувати його ефективність, міцність та якість стратегічно найбільш оптимізованим чином, базуючись на самих матеріалах, а не на їх вартості (298). Життєвий цикл автомобіля в такому випадку визначався б лише його природним зношуванням, а найбільша увага приділялася б продуманому дизайну атрибутів автомобіля, які будуть підлягати модернізації коли вийдуть з ладу або будуть пошкоджені в умовах природного використання.

Результатом стало б виробництво продуктів, які розроблені для тривалого використання, а отже, яке зменшить марнування та невідворотно підвищить рівень корисності. Можна з упевненістю припустити, що багато хто в сьогоднішньому світі вірить, що це саме те, що зараз відбувається при розробці та виробництві товарів, але це насправді не є дійсністю. Для будь-якої конкуруючої компанії є математично неможливим виробляти стратегічно найкращі товари на ринку з технічної точки зору, оскільки механізм «ефективності витрат» гарантує виробництво на рівні нижче оптимального.

Друга форма (b) застарівання відома як «заплановане застарівання», і така техніка виробництва забезпечує циклічність споживання до якого почали проявляти інтерес на початку 20го століття коли індустріальний розвиток набирав ефективності швидкими темпами, виробляючи кращі товари швидше. Насправді, в той момент виникла потреба не лише у тому, щоб підвищити об’єми купівель загальною громадськістю (299). Через те,

297 Посилання: The Law of Accelerating Returns, Ray Kurzweil

(http://www.kurzweilai.net/the-law-of-accelerating-returns)

298 До поняття «стратегічної оптимізації» ми повернемося в Частині ІІІ, але тут варто зазначити, що рівняння, яке буде використовуватися для прийняття рішень і яке стосується того, що саме буде використовуватися в конструкції будь-якого продукту, технічно включає в себе не лише властивості «ідеальних» матеріалів, але й також відносну корисність інших відповідних матеріалів (зі схожими властивостями), якими можна замінити необхідний матеріал компоненту через інші властиві «ефективності» фактори, як наприклад, через поставку ресурсів.

299 Чарльз Кеттерінг, директор компанії General Motors, у 1929 році писав про потребу «підтримувати споживачів незадоволеними» (1929 р.).

(http://www.wwnorton.com/college/history/archive/resources/documents/ch27_02.htm).

Банкір з Уолл-стрит Пол Мазур писав: «Ми повинні змінити Америку від культури потреб до культури бажань. Людей потрібно дресирувати до бажань… щоб вони хотіли купити нові речі ще до того, як старі повністю будуть спожитими. Нам потрібно сформувати в Америці нову ментальність» (Harvard Business Review, 1927 р.).

що посилився життєвий цикл та загальна ефективність товарів, виникла проблема, що також полягала у сповільненні темпів споживання. Знову ж таки, в результаті цього дуже швидко почало страждати явище «створення більше з меншого».

Замість того, щоб дозволити визначення життєвого циклу товару його природною здатністю, з логічним природним наміром збільшити його настільки наскільки це можливо враховуючи обмежену кількість ресурсів на обмеженій планеті та проявити природний інтерес до збереження енергії, як матеріальної так і людської, корпорації вирішили, що замість цього, було б краще створити свій власний «життєвий цикл» товарів, навмисне перешкоджаючи ефективності для того, щоб відбувалися повторні покупки (300).

В 1930х роках, дехто навіть хотів зробити це легально обов’язковим для всіх галузей виробництва, щоб життєвий цикл визначався не природним станом технологічної здатності, а лише постійною потребою в робочих місцях та посиленні споживання. Фактично найбільш визначним історичним прикладом цього періоду є електричні лампи картелю Phoebus в 1930х роках, коли в той час як електричні лампи могли працювати впродовж близько 25 000 годин, картель змушував кожну компанію обмежувати життя електричних ламп до менш ніж 1000 годин, для того, щоб відбувалися повторні покупки (301).

Сьогодні, кожен великий виробник будує стратегію обмеження життєвого циклу товару базуючись на ринковій моделі циклічного споживання. Результатом цього є не тільки варте догани марнотратство обмежених ресурсів, а й постійне марнування людської праці та енергії. Якщо не брати до уваги динаміку ринкової економіки, то надзвичайно важко виступати проти потреби в оптимальній розробці товарів. Нажаль, природа ринкової ефективності за замовченням не дозволяє досягнути такої технічної ефективності.

Date: 2016-07-22; view: 293; Нарушение авторских прав