Занепад ринкового капіталізму

Середньовічний феодалізм (приблизно з 9го до 16го століття), який був панівною соціально-економічною системою, яка по суті передувала «капіталізму вільного ринку» в Західній Європі, разом з тим що пізніше назвали «меркантилізмом» служив тому, що можна розглядати як перехідний етап.

Феодалізм базувався на системі взаємних зобов’язань та послуг, які змінювалися відповідно до встановленої соціальної ієрархії, разом з соціальною системою, яка цілком базувалася по суті на сільськогосподарській основі. Середньовічне суспільство було в більшості аграрним, а соціальна ієрархія базувалася по суті на зв’язках людини із землею. Базовими економічними інститутами являлися «гільдії» і якщо хтось хотів виробляти чи продавати товари чи послуги, він повинен був як правило вступити до гільдії. Можна було б багато чого в деталях сказати про цей широкий період історії та як це зазвичай буває, історія є об’єктом різноманітних інтерпретацій та дебатів. Тим не менше, в цьому есе, ми представимо лише загальний огляд того, що стосується економічного переходу до ринкового капіталізму (184).

З удосконаленням аграрних та транспортних технологій, відбулося розширення торгівлі і до 13го століття, з появою, наприклад, чотирьохколесних вагонів діапазон ринкової взаємодії стрімко розширився. В той же час, посилення спеціалізації праці призвело до міської агломерації, а також росту населення (185). Ці зміни в поєднанні з результатом збільшення влади «торгових капіталістів», як їх можна назвати, повільно послабили традиційні, узвичаєні зв’язки, що тримали разом феодальну соціальну структуру.

З часом, почали з’являтися більш комплексні міста, які мали успіх в отриманні незалежності від феодальних панів та більш складні системи обміну, кредитування та законодавства, які, як виявляється, в багатьох базових аспектах відображали сучасний капіталізм. В узвичаєній феодальній системі, «ремісний» виробник зазвичай був також і продавцем, що продавав товари покупцю для їх використання. Тим не менше, в ході еволюції ринку, яка відбувалася навколо цих нових урбанізованих центрів, ремісники почали продавати товари зі знижкою великій кількості торговців, які займалися не виробництвом, а перепродажем товарів на віддалені ринки заради «прибутку» - це ще одна особливість, яка пізніше стала теж властивою ринковому капіталізму.

До 16го століття, «ремісна» промисловість звична для феодалізму перетворилася на грубе відображення того, що ми знаємо сьогодні, разом з передачею праці підрядчикам, єдиній власності на засоби виробництва, та більшістю людей, які все більше й більше знаходить себе скоріше у якості «найнятих робітників», а ніж самі займаються виробництвом. Поступово, логіка побудована навколо грошового прибутку, почала бути головним, вирішальним фактором усіх дій на систематичній основі і справжнє насіння капіталізму почало пускати коріння (186).

Меркантилізм, який з 16го по кінець 18го століття по суті домінував в західній європейській економічній політиці (187) характеризувався торговими монополіями, що керувалися державою задля забезпечення позитивного «торгівельного балансу» (188), в поєднанні з багатьма іншими широкими регулюваннями виробництва, заробітної плати та торгівлі, які з’явилися з часом і які в подальшому збільшували могутність держави.

184 Посилання: Mediaeval Feudalism, Carl Stephenson, Cornell University Press, 1956 р.

185 Посилання: The Economy of Early Renaissance Europe, 1300–1460, Harry A. Miskimin, Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall, 1969 р., ст.20

186 Посилання: Studies in the Development of Capitalism, Maurice H. Dobb, London, Routledge and Kegan Paul, 1946 р., Розділ 4

187 Посилання: The Concise Encyclopedia of Economics, David R. Henderson, Liberty Fund, Inc, 2002 рік, “Mercantilism”

188 Позитивний торгівельний баланс відомий також як «торгівельне сальдо» означає, що експорт перевищує імпорт в грошовому еквіваленті. Такі дії держави сьогодні часто називають «протекціонізмом».

Зговір між державою та такими новими підприємствами був загальнопоширеним, а відтак багато війн відбулося саме завдяки цій практиці, оскільки вона базувалася на обмеженнях торгівлі між націями, що часто мало ефект ведення економічної війни (189).

Адам Сміт, про якого буде йтися пізніше в цьому есе, виступив із широкою критикою меркантилізму в своїй класичній роботі 1776 року «Дослідження про природу і причини багатства народів» (190).

Саме з цього моменту можна стверджувати, що ідеологічне зародження «вільного ринку» капіталізму насправді пустило свої корені в теорії, із запереченням того, що часто називають «державним» капіталізмом в сучасній термінології, коли держава «перешкоджає» такій «свободі» ринку – визначальної особливості меркантилізму (191).

Сьогодні, «капіталізм», як особливий термін зазвичай культурно визначається в теоретичному контексті «вільного ринку», а не «державного» капіталізму, хоча багато хто все ще сперечається щодо деталей відносно того, який тип системи ми насправді маємо серед усіх варіантів визначення цього терміну. В дійсності ж, не існує системи основаної чисто на «вільному ринку» чи «державному втручанні», окрім, загалом кажучи, їх комплексної суміші. Знову ж таки, як зазначалося на початку цього есе, переважна більшість економічних дебатів та докорів щодо економічного розвитку часто обертаються навколо цих поляризованих ідей (192).

Date: 2016-07-22; view: 288; Нарушение авторских прав