Свого свій зрозуміє, буквою лиш натякни. 10 page

- А як же тоді вірою можна вилікувати іншу людину?

- Так само. Тільки ця «матриця», або правильніше було б її назвати голограма, передається подумки як здоровий образ від однієї людини до іншої…

- І це може зробити будь-яка людина, котра сильно-сильно повірить?

- Звичайно… Я можу тобі повідати випадок, що трапився з нашим Володею. Але розповім тобі лише тому, що ти сама через це пройшла. Але дивись, нікому про це не розказуй. Хочеш, спитай потихеньку у Володі, але так, щоб ніхто не чув… Його батько побував на Чорнобильській АЕС. До того у нього поболював шлунок, думали гастрит. І от, коли він повернувся звідти, йому стало зовсім зле. Лікарі поставили однозначний діагноз – рак шлунку. Звичайно, потрібна була термінова операція. Володя прийшов до мене в той вечір і запитав, чи можна що-небудь зробити. Я йому розповів про цю техніку. Він, розслабившись, прибрав усі зайві думки, дякував Богу за те, що сталася помилка, що його батько абсолютно здоровий і у нього все добре. Володя просив прощення за свої гріхи, за гріхи свого батька, за усе заподіяне. Він розкаювався і в той же час дякував Богу…

- Пробачте, а що, людина дійсно грішна перед Богом?

- Ну як тобі сказати, по факту людина грішна лише перед самим собою, перед своєю душею… Сенс у чому: фактор гріха закладається нам з дитинства у підсвідомість. Нас переконують, до якої б релігії ми не належали, всі ми винні перед Богом! Ніхто з нас не винен перед Богом! Ми винні лише перед собою. Бог, Він робить тільки добро. Але ми самі себе штовхаємо у багно. Ось тому, коли ми визнаємо, що ми тварини, що зав’язнули у багні і молимо пробачення у Бога, ми визнаємо факт Його існування, ми визнаємо Його силу і, що найголовніше, ми настроюємося на Любов, на позитивне… Так от, Володя виконував цю техніку протягом кількох днів, лягаючи спати, прокидаючись, коли випадала вільна хвилинка. Він промовляв цю свою молитву у якнайглибшій вірі, у величезній Любові до своєї близької людини. За його визнанням, такого внутрішнього стану він ніколи в житті не відчував. Хоча медитаціями Володя займається давно за своїм духовним напрямком… Ну і що найбільш вражаюче. Через сім днів після того як ми поговорили, я підкреслюю, вже на сьомий день, коли його батька «розрізали» на операції, у нього нічого не знайшли. Зашили і відправили додому. Діагноз не підтвердився, вирішили, що це була лікарська помилка. І до цих пір його батько живий і чудово себе почуває, гарує на роботі нарівні з молодими… Хоча сам цей літній чоловік усе своє життя ні в кого не вірив і розраховував тільки на себе, на свої сили… От тобі реальний приклад з життя, що може сотворити глибока віра.

І, трохи помовчавши, Сенсей додав:

- Віра – це не просто слово, це величезна внутрішня сила, яка виробляється самою людиною. А в поєднанні з силою божественної Любові, про яку ми говорили у «Квітці лотоса», вона породжує таку могутність, яка дійсно творить «неможливе». Хоча всі ці слова: «чудеса», «неможливе» - це всього лише слова людей. Оскільки в науці Шамбали все пояснюється законами природи, які на даному етапі ще не пізнані людством. Сили Віри і Любові, породжені думкою, - це сили, притаманні споконвічно людській істоті. Це те, що відрізняє її від звичайної двоногої тварини.

Тому всі великі Вчителі людства протягом історії закликали людей до Віри і Любові, даючи їм ці знання на їхньому рівні сприйняття. Пригадай хоча б слова Ісуса: «Якщо ви будете мати віру, хоча б з гірчичне зерно і скажете горі цій: «перейди звідси туди», і вона перейде; і нічого не буде неможливого для вас». І це не пусті слова, це істинні знання для тих, хто вміє слухати: «Хто має вуха той почує».

- Цікаво. Але якщо ця величезна сила пояснюється природніми законами, то значить, як я розумію, повинні бути якісь формули.

Сенсей посміхнувся:

- Безумовно, формули існують… Але люди не готові ще до того, щоб дати їм у формулах ці знання, тому що у більшості людей переважає в думках надто багато тваринного начала… А за фактом, довести реально існування цієї сили – це значить відкрити закони світобудови, відкрити реальність існування Бога… Навіть проста «сліпа» людська віра, що має обмежені можливості, здатна багато на що. А істинна віра відкриває безмежні можливості. Вона здатна не тільки пересувати планети, але й створювати, руйнувати і управляти багатьма світами однією лише думкою.

- Так… Такою силищою відновити здоров’я можна, напевно, тільки подумавши про це! – захоплено сказала я, відкривши для себе цілком новий світ думки.

- Абсолютно вірно.

Тут я згадала про чудесні зцілення, що творив Ісус, які свого часу мене дуже вразили. І мене раптом осінило:

- Так це ж виходить, Ісус однією лише своєю позитивною думкою лікував людей! А я ж раніше думала, що це все казки.

Сенсей засміявся:

- Так, так, так… Томі він і говорив: «По вірі вашій, та буде вам»… Ісус створював своєю силою лише голограму здоров’я, а людина утримувала її силою своєї «сліпої» віри. І чим сильніша була віра людини, тим міцніше вона втримувала голограму у підсвідомості.

Я трохи поміркувала, а потім спитала:

- А чому про це не можна нікому говорити?

- Бачиш, розповідаючи іншим людям, людина сіє в собі їхніми відповідями і відповідними думками зерно сумніву у своїй підсвідомості, навіть не помічаючи цього. І ця негативна сила, поступово розростаючись, породжує у свідомості логіку «думок-паразитів», яка, на основі своїх невеликих знань про навколишній світ, намагається сформулювати хоч якийсь здоровий глузд, шукаючи пояснення у своєму бідному багажі знань. У цьому відношенні так званий «здоровий глузд» - це перший ворог людині, її вірі, духовному розвитку, оскільки являє собою благодатне поле для розвитку сумнівів, негативних думок і негативних емоцій. У цьому значенні Бог і «здоровий глузд» - два цілком різних поняття… Так, кінець кінцем на полі битви розуму виграють сумніви, негативна сила логіки, яка знищує «сліпу» віру разом з підживлюваною нею матрицею здоров’я. І хвороба повертається знову. Тому, якщо ти не дужий у духовних знаннях, треба просто вірити, дякувати з Любов’ю Богу за те, що Він послав цей дар здоров’я, і нікому про зцілення не говорити. Тільки тоді у тебе є шанс зберегти цю голограму здоров’я, створену силою Любові, до найглибшої старості…

У цей момент із спортзалу вийшов Віктор і, побачивши Сенсея, спитав, чи можна починати тренування.

- Так, звичайно, - відповів Сенсей.

Ми поспішили приєднатися до колективу. Все заняття я тільки й думала про нашу розмову. Мене вразили ці прості істини. Начебто про них раніше і читала у висловлюваннях великих. Але саме читала, а не глибоко розуміла. Сенсей створив мені якесь нове бачення того, що існувало тисячоліттями.

Захоплена цією темою, я перерила всю домашню бібліотеку і нарешті знайшла той журнал, де друкувалися уривки з Біблії про зцілення Ісусом. Усе це тепер перечитувала зовсім іншими очима, з цілком іншими думками, з вершини тих неординарних подій, що відбулися зі мною за такий короткий час. Так поступово відкривався для мене новий світ, світ, породжений могутньою силою Думки.

Коли ми з хлопцями їхали на духовні заняття, я помітила, що їхнє мовлення почало змінюватися. У ньому з’явилося більше хороших слів, позитивних моментів, розумних думок. Вони навіть вирішили колективними зусиллями позбавитися слів-паразитів, які раніше частенько використовували у своїх висловлюваннях. Для цього придумали, що коли хтось «проговориться», той купляє всім по чебуреку або пиріжку. Я і сама, так пару разів «проштрафившись», вже почала уважніше слідкувати за своєю мовою і перш за все за своїми думками.

До нашої заповітної галявини була протоптана невелика, але досить таки утрамбована сніжна стежина. На самій галявині вже стояли Володя, Стас, Женя, Сенсей і Микола Андрійович. Приєднавшись до «могутньої кучки», ми почули продовження розмови, перерваної нашою появою.

- … але використовуючи у своїй практиці гіпноз, ми з’ясували, що він відключає свідомість і йде напряму робота з підсвідомістю, - захоплено розповідав психотерапевт. – І зробили висновки, що конкретних знань у підсвідомості немає. Вона сприймає все як є: якщо ми навіюємо людині, що вона співак, а він ніколи в житті не співав, він буде співати; якщо даємо йому цибулю і кажемо, що це солодке яблуко, він їсть з задоволенням, навіть не кривиться, і так далі. Ми навіть повторили серію експериментів наших столичних колег із досліджень гальмування у клітинах кори головного мозку реакції кровоносних судин людини у стані гіпнозу на подразники. До руки сомнамбули прикладали колбу з гарячою водою (+65°С), дзвонили сильно дзвоником. Але жодної реакції судин руки на це подразнення не відбулося. Рівень плетизмограми не мінявся. А досліджуваний, загіпнотизований на несприйнятливість до цих подразників, відповідав, що нічого не відчуває, про що свідчила і його міміка. Або ж ми навіювали йому такі соматичні явища, які неможливо викликати довільно. Наприклад, що клаптик звичайного паперу – це гірчичник. Тоді на його поверхні шкіри, куди прикладали папірець, виступали відповідні почервоніння… Тобто людина у стані гіпнозу виконувала в буквальному сенсі всі наші команди, починаючи з психологічного образу і закінчуючи реакціями тіла.

- Абсолютно вірно, - відповів Сенсей, - тому що гіпноз – це і є прояв тваринного начала в людині у повному своєму обсязі, це «звільнення» від розуму і відключення від душі. Гіпноз – це всього лише функція підсвідомості. У гіпнозі людина стає тим, хто вона є насправді, якщо її повністю захльостує тваринне начало, - зомбі, тобто, простіше кажучи, слухняний шматок м’яса або, як вірно помітив Омар Хайям, «мішок кісток, жил і кривавого слизу».

- А хто такі «зомбі»? – спитала Тетяна.

- «Зомбі» - так називали в африканських племенах людей, психіка котрих за допомогою наркотичних речовин і спеціальних психічних впливів певним чином програмувалася; вони беззаперечно виконували будь-яке доручення вождя і могли вбити не тільки себе, але й свою мати, своїх дітей… Коротше кажучи, «зомбі» - це тіло людини, з якого «вийняли» або «відключили» душу і позбавили його розуму, - відповів Сенсей і, вже звертаючись до Миколи Андрійовича, продовжував: - Гіпноз – це «зламування» особистості, це агресія, це рабство. І жодних знань ви, безсумнівно, там не знайдете, окрім тупого, тваринного підкорення.

- Я з вами не зовсім згоден щодо тупого тваринного підкорення, - заперечив Микола Андрійович. – Адже, наскільки мені відомо, «я» у гіпнотизованого весь час зберігає контроль реальності і може бути в будь-який момент відновлене. Гіпнотизер може вплинути тільки на те, з чим несвідомо погоджується пацієнт. Як пишуть у медичних дослідженнях, механізм спротиву і захисту повністю не виключений.

- Якби це все було так, як ви кажете, насправді, то гіпноз не використовували би так активно у розвідці всіх передових країн світу. А ви самі знаєте, що всі новітні відкриття, технології та найкращі способи виуджувати інформацію і методи контролю над психікою людини використовуються, в першу чергу, у військових інтересах держави і тільки мала, незначна її частина – у мирних цілях.

- Ну добре. Але ж гіпноз можна використовувати і в медичних цілях, вилікувати будь-яку хворобу. Адже цей факт ви не будете заперечувати?

- Буду. Що таке хвороба? Це, перш за все, сигнал організму про можливість серйозних порушень у функціях чи тканинах. Постгіпнотичне навіювання, залишене гіпнотизером, яке згодом розум людини виконує нібито в якості своєї власної ідеї, всього лише прибирає цей сигнал болю, але не усуває причину самої хвороби. І людина дійсно деякий час не відчуватиме болю, обманюючись примарними надіями. А фактично вона зробить собі ще гірше. Тому що хвороба все одно буде прогресувати і зрештою вона проявиться у ще гіршому, занедбаному стані. «Вилікуватися» гіпнозом – це не означає бути здоровим. Бо таким «лікуванням» навіть легка форма однієї хвороби може породити іншу хворобу, більш серйозну.

- А як же ті звички, що складаються у пацієнтів, коли настає лікувальний ефект. Адже це неодноразово доводилося, що погані звички усуваються, а хороші, навпаки, формуються, вводяться і розум починає працювати по-іншому. Чому? Чим ви це поясните?

- Все дуже просто. Розум під гіпнозом, як правило, знаходиться у стані «довірливого слухача». Тобто, він дивиться нібито збоку, абсолютно без усякого аналізу. Якщо йому наказати у стані гіпнозу не слухати чи забути, або поміняти звички, він це все з точністю виконає. І згодом він сприйматиме цей наказ як свою власну ідею… Наш розум недосконалий, дуже недосконалий. Душа – довершена і її можливості необмежені. Але душа відключається, коли людину вводять у стан гіпнозу, оскільки йде явне пробудження тваринного начала в людині. Душа, звичайно, програє і не може вже впливати на розум. Тому гіпноз взагалі – це страшно для людей.

- А якщо людині навіюють хороше?

- Не має значення.

- Але сприйнятливість до гіпнозу властива всім людям, просто різною мірою і в різних формах.

- Звичайно, так само, як і всім людям властива у різній мірі присутність в них духовного і тваринного начала.

- Але гіпноз має спільні риси з іншими зміненими станами свідомості, такими як сон або та ж медитація. Гіпноз же так само досягається зменшенням притоку сигналів до мозку, суб’єкт теж перед цим зосереджується на якомусь одному сенсорному стимулі…

- Так, але ви перерахували характеристики, що притаманні початку будь-якого методу зміни стану свідомості. Головна відмінність гіпнозу у перебігу самого цього стану, який відображається і на фізичному рівні. Я б назвав гіпноз станом «дублювання наказу». Ви подивіться, як на фізіологічному рівні він проявляється. Якщо порівняти зі сном і медитацією, то вміст кисню і двоокису вуглецю не змінюється, як це буває у тих станах. На відміну від інших змінених станів свідомості гіпноз не супроводжується фізичними відхиленнями від стану неспання: хвилі електроенцефалограми («мозкові хвилі») частіше за все залишаються такими ж, як і у притомної людини, і так далі. Тобто це лише ті факти, які ваша наука реально може зафіксувати на даному етапі.

А медитація – це зовсім інший змінений стан свідомості. Навіть сам термін «meditation» означає в перекладі з латинської «роздуми». Медитація представляє собою стан, у якому досягається вищий ступінь концентрації уваги на певному об’єкті або ж навпаки повне розосередження уваги. У цьому стані настає зупинка процесів сприйняття і мислення, відбувається особливого роду чуттєва ізоляція людини від зовнішнього світу і повне зосередження на внутрішньому, духовному світі, духовній сутності. Звичайно, що на фізіологічному рівні така психічна іммобілізація, пов’язана з тимчасовим виключенням основних інтегративних механізмів мозку, сприяє відновленню нервово-психічних функцій людини, залишаючи по собі відчуття свіжості, внутрішнього оновлення і радості життя… Гіпноз же залишає після себе пригніченість особистості на підсвідомому рівні, формуючи тим самим рабську психологію у свідомості людини.

І ще один цікавий момент з приводу медитацій. Нормально функціонуючі під час неспання органи чуттів створюють у ЦНС високий рівень власних внутрішніх «шумів», що ускладнює перебіг процесів асоціації та інтеграції. При медитації рівень «власних шумів» мозку стає вкрай низьким, а відтак з’являється можливість найбільш повного використання асоціативних та інтегративних процесів для вирішення певних задач, які формує для себе медитуючий…

Так що гіпноз і медитація – це зовсім різні стани свідомості. Медитація – це один із способів пробудження духовного начала. А гіпноз, я підкреслюю, це всього лише функція тваринного начала.

- Але хоча б у психотерапевтичних цілях можна ж навіювати у гіпнозі людині впевненість у своїх силах, своїх можливостях, - ніяк не міг заспокоїтися Микола Андрійович.

- Гіпноз – малопридатна штука для того, щоб вселяти впевненість у своїх силах, бо одночасно він посилює навіюваність, поступливість волі іншої людини. А це в свою чергу протиприродно сутності самої людини, її істинному призначенню в житті. Адже внутрішньо, на підсвідомому рівні, вона прагне справжньої Свободи, Свободи своєї Душі. Через що у ній, в принципі, і присутня в житті постійна жага до незалежності, до самоствердження і будь-якої форми зовнішньої свободи.

І якщо ви дійсно хочете допомогти людині змінитися, повірити у свої сили і можливості, переконайте її своїм словом, своїми думками, своєю аргументацією. Тому що сила слова відроджує силу думки, а сила думки породжує дію… Але ні в якому випадку не гіпнозом, не відкритим наказом у підсвідомість людини. Бо ви не відаєте те, що творите, тому що вам далеко ще не відома справжня природа гіпнозу і тих негативних сил, які вона пробуджує в людині…

Микола Андрійович стояв у задумливості. У цей час на галявину підійшли останні хлопці. Привітавшись з ними, Сенсей промовив:

- Ну от, всі зібралися, напевно, почнемо… Сьогодні ми будемо робити ту ж медитацію, що і на минулих заняттях – на очищення думки від негативного. Для тих, хто був відсутній, я повторюся. Отже, станьте зручніше, ноги на ширині плечей. Руки повинні торкатися одна одної кінчиками розведених пальців на рівні живота. Кінчик до кінчика, тобто великий до великого, вказівний до вказівного і так далі. Ось так.

Сенсей показав мені це з’єднання.

- Необхідно розслабитися, прибравши всі думки, і зосередитися лише на нормальному диханні. Тоді, коли буде досягнутий стан повного розслаблення усіх кінцівок і відчуття внутрішнього спокою, людина починає уявляти себе глечиком. Тобто, верхня частина її голови нібито зрізана, як у глечика… Місцем джерела води є душа. Ця вода заповнює все тіло і, врешті решт переповнюючи його, виливається через край глечика, стікаючи по тілу, і йде в землю. В процесі того, як вода заповнює тіло і витікає в землю, разом з нею витікають і всі погані думки, всі проблеми, загалом увесь той бруд і неспокій, що присутні у розумі людини. Людина ніби внутрішньо очищується від всього цього. І коли вона так очищується, то починає відчувати чітке розмежування душі і думки. Причому душі, яка знаходиться всередині неї, і душі, яка знаходиться над глечиком і спостерігає за процесом. Врешті решт, при щоденних заняттях над цією медитацією, людина очищує свої думки від негативного і в подальшому вчиться їх контролювати, постійно тримати свій розум у «чистому» стані… Запитання є?

- А чому руки повинні торкатися саме таким чином? – запитала я.

- Тому що під час цієї медитації йде циркуляція певних енергій всередині організму, про які я вам розкажу як-небудь потім. А кінчики пальців замикають це коло. Окрім того, йде подразнення нервових шкірних рецепторів, розташованих на кінчиках пальців, що благотворно, заспокійливо впливає на мозок… Ще питання є?

Усі мовчали.

- Тоді приступимо.

Під керівництвом Сенсея ми почали виконувати цю медитацію. Я спробувала уявити себе глечиком. Але моя уява формувала цей образ якось половинчасто, бо розум ніяк не міг погодитися з цим визначенням. Тоді я не стала нічого собі доказувати. А просто подумала, що «я є глечик», і зосередилась на «внутрішньому джерелі води». І тут виникло цікаве відчуття, ніби моя свідомість пішла вглиб мене, в душу і сконцентрувалася у вигляді точки в ділянці сонячного сплетіння. І ця точка почала поступово розширятися разом з кришталево чистою водою, що оберталася в ній по спіралі. Нарешті води стало так багато, що вона завирувала, наповнюючи своєю приємною текучою вологою все тіло. Заповнивши таким чином «глечика», це приємне відчуття «полилося через край». Хвиля якихось трепетних мурашок почала бігати моїм тілом зверху вниз, наче стікаючи в землю. Я уявила, що моє тіло очищується від усіх поганих думок. І в якийсь момент мені стало так внутрішньо добре, так затишно і так радісно, що я не витримала і трохи відхилилася від медитації, подякувавши внутрішньо від душі Бога за все те, що Він мені дав у житті і за всю його величезну Любов до чад своїх. У наступний момент несподівано виявила, що моя свідомість, тобто «я» - справжнє, знаходилася нібито над тілом. А саме тіло й зовсім не було схоже на тіло. З його «глечикової» голови виходили тисячі тонких різнокольорових ниток, які у своєму постійному русі йшли в землю. А в глибині самого глечика світилося щось яскраве, перетворюючи ці нитки у більш насичені кольори. Краса, звичайно, була прямо-таки чарівна. Але тут я почула мелодійний голос Сенсея, що долинав до мене звідкись здалеку:

- А тепер зробіть два глибоких, різких вдихи – видихи. Різко стисніть і розтисніть кулаки. Відкрийте очі.

Я швидко прийшла в себе. Але стан цієї внутрішньої ейфорії лишився десь у глибині мого «я». Як потім з’ясувалося, кожен із хлопців переживав цей стан по-різному. У старших хлопців все було краще, ніж у мене, а у моїх друзів все відбувалося на рівні «голої уяви». Але Сенсей сказав їм, що спочатку завжди так буває з багатьма людьми. Але шляхом наполегливих щоденних тренувань вдома, а також бажання покращити свої моральні якості, можна через деякий час досягти певних відчуттів, а потім і навчитися постійно контролювати свої думки. Головне – вірити в себе, у свої сили і не лінуватися.

Коли ми вже йшли з галявини, я вибрала момент і тихо спитала у Вчителя:

- Скажіть, мені хлопці розповідали, що коли я була відсутня, ви давали їм нові медитації. Я, напевно, багато пропустила. Як же мені бути тепер?

На що Сенсей, глянувши на мене якимось добрим поглядом, відповів:

- Повір мені, хто творить з благими думками благе діяння, не має потреби сумувати за упущеним, бо він набуває значно більшої сили для пізнання душі своєї, ніж перебуваючи в бездіяльності.

Тоді, звичайно, я мало що зрозуміла, які благі діяння Сенсей мав на увазі, оскільки все, що робила, вважала просто звичайними щоденними клопотами. І, тим не менш, ці слова настільки запали в душу, що в той же вечір у моєму щоденнику з’явився відповідний запис.

Дні пролетіли миттю. Ця нова медитація мені так сподобалася, що я з задоволенням виконувала її перед сном, втім, як і всі попередні по черзі. Якось я спитала у Сенсея, чи не шкідливо робити їх підряд за один вечір. На що він відповів, що навпаки, дуже навіть корисно, тому що людина більше працює над собою саме в духовному плані, а «Квітка лотоса» пробуджує ще й душу. «Краще виконувати їх ввечері перед сном і вранці, коли прокинувся. Це найпростіші медитації для роботи над концентрацією уваги, вироблення внутрішнього зору і контролю над думками. Вони абсолютно нешкідливі, тому навчитися їм може будь-яка людина, навіть якщо вона ніколи не стикалася з духовними практиками. І в той же час ці медитації, нарівні з простотою і доступністю, найбільш результативні».

На тренуваннях я намагалася наздогнати хлопців, підключившись зі свіжими силами до вивчення нового і старого матеріалу. У ці дні все найцікавіше і пізнавальне для мене відбувалося на духовних заняттях. На одному з таких занять Микола Андрійович засперечався з Сенсеєм про реінкарнацію. Хоча мені здалося, що він навіть не сперечався, а швидше за все провокував Учителя на розмову про це. Я помітила, що, не дивлячись на те, що Микола Андрійович був психотерапевтом, затятим атеїстом і «Здоровим глуздом нашої компанії», як ми жартома його прозвали, він не пропускав жодного заняття і з делікатною повагою ставився до Сенсея.

- Але ж реінкарнація, - це вигадка людей. Адже у переважної більшості спостерігається, я б сказав, патологічна танатофобія. Тому вони і вигадують собі всілякі казки про переродження, про загробне життя.

- Аж ніяк, - заперечив Сенсей. – Те, що стосується страху смерті, то він породжений виключно тваринним началом у людині – інстинктом самозбереження і силою уяви, що вирощується на егоїстичному негативізмі. Страх – це всього лише емоція, яка включається там, де відсутня інформація або її надто мало… А що стосується реінкарнації, то це явище дійсно існує в природі. І ти навіть не уявляєш, як давно воно існує.

Сенсей останнім часом спілкувався з Миколою Андрійовичем по-дружньому, на «ти».

- Ні, ну якби це було насправді, ми би щось пам’ятали, якісь уривки чи ще щось.

- А ти пам’ятаєш, що, припустимо, було у цей день рік тому.

Микола Андрійович задумався і невпевнено сказав:

- Мабуть, був на роботі, якщо це не неділя.

- Значить, ти не можеш точно згадати цей день.

- Ні.

- От. А що ж тоді кажеш про інший час, чи було в тебе минуле життя… Ми вже розбирали з приводу твого гіпнозу, що є розум, є тваринне начало і є душа. Ти знаходишся в душі, саме ти, істинний. Розум – це те, що сприймає. І там теж є частка твого «я». Виходить, що ти ніби розділений: в душі ти відчуваєш себе одним, а думаєш зовсім по-іншому. Ось ти гарненько замислись над собою, хто ти насправді, як ти думаєш, як ти розмовляєш, як ти дивишся. Не в сенсі там мозкової діяльності, вербального, невербального, збудження акустичних полів. Все це дрібниці. А саме ти! Зазирни всередину своєї свідомості. Вона ж безкінечна. Подумай про те, наскільки космос безмежний. І спробуй пояснити той факт, що у кожному твоєму атомі твого тіла відображається Всесвіт…

- Хіба в атомі відображається Всесвіт? – здивувався Микола Андрійович.

- Звичайно. Якщо сумніваєшся, підніми відповідну літературу з будови атома, порівняй її з будовою Всесвіту. Навіть тих знань, які є на сьогоднішній день, цілком достатньо для усвідомлення даного факту. Або взяти, наприклад, вакуум. Він пустий, нічого ж у ньому начебто немає, на перший погляд. Але в ньому народжується життя. З чого? З пустоти? Поміркуй над глобальними питаннями, серйозно поміркуй… Але найголовніше, з’ясуй: хто ти? І тоді ти зрозумієш, що тіло – це всього лише повозка, що везе тебе від народження до смерті, то в одній реінкарнації, то в іншій. І як ти будеш використовувати цю повозку, так від цього і залежатиме, до чого ти приїдеш. Або вона сама буде котитися, або ти будеш нею управляти.

Людина, тобто її душа – це всього лише кучер на цій повозці. І якщо душа спатиме, повозка буде торохтіти туди, куди і всі. Кучер буде кататися по колу. Але якщо душа прокинеться, він поїде у потрібному напрямку, напрямку духовного розвитку, у тому, в якому схоче, за його власним вибором. І головне, людина зрозуміє, що Вона – візник цієї повозки. І ось тут, усвідомивши це, вона може просто припинити їздити по колу і піти в Нірвану, тобто вона уподібниться Богам.

Всі хлопці уважно слухали Сенсея. А я, набравшись сміливості, поставила Вчителю своє хвилююче запитання.

- Скажіть, а в чому сенс існування самої душі, тобто мене?

- Сенс простий – прийти в кінцевому рахунку до Бога як зріле створіння… Людина – це синтез духовного і тваринного начала. І цей синтез необхідний, аби душа набула певної форми, вона повинна пройти через матерію, тобто дозріти. Людина, немов метелик, переживає стадію розвитку своєї душі. Образно кажучи, спочатку, вилупившись із «яйця», людина проходить матеріальну стадію «личинки» або «людина-тварина», де вона «повзає» по Землі і в ній переважає матеріальний інтерес, наче в гусені. Вона не бачить в собі душу і вважає себе одним цілим зі своєю матерією, тобто тілом.

Потім проходить певний час усвідомлення, або протягом реінкарнації з однієї в іншу, або протягом одного життя (в кого як), де її душа зріє у благому помислі духовної Любові. І поступово людина перетворюється на «кокон», у стадію «людина-людина», коли йде чітке усвідомлення її істинного «я» - душі й «кокона» - тіла. Причому тіла як всього лише матерії для дозрівання її душі. Зовні це може і ніяк не проявлятися, але всередині у ній відбуваються бурхливі, глобальні переміни.

І, нарешті, коли душа остаточно дозріває, «кокон» проривається і звідти вилітає сліпучо прекрасне божественне створіння – «метелик» - душа, вільна у своєму польоті. Приєднуючись до таких же прекрасних створінь, вона бере участь у зародженні нових душ, створенні нових «личинок», котрі проходитимуть той самий шлях. Це і стадія «людина - Бог».

Тому весь зміст полягає у розвитку від тваринного до божественного, щоб стати повноцінною часткою Бога. Це закладено в нас від початку, глибоко всередині. Тому ми шукаємо Бога, тому ми знаємо про Бога…

Микола Андрійович посміхнувшись сказав:

- А якщо я атеїст і заперечую Бога?

- Ніхто не заперечує Бога за великим рахунком, ким би він не був. Тому що в душі кожен це відчуває. Кожен в темноті боїться, який би він не був сміливий, кожний думає про вічність, про смерть, про зміст свого життя і свого існування. Просто багато хто, не володіючи достатньою інформацією, включає захисні функції своєї психіки і намагається приглушити ці думки.

- Ну, вже так я влаштований, що мені потрібні реальні докази. От якби я дійсно зіштовхнувся з випадком, хоча би пам’яті про минулу реінкарнацію, я би повірив у це, переконавшись особисто.

Сенсей трохи подумав і відповів:

- Добре, я надам тобі таку можливість. Після заняття я розповім тобі одну цікаву техніку зміни стану свідомості, яка дозволить пробудити душу людини і викликати її для розмови. Але попереджаю, ніхто більше не повинен знати про цю техніку. Оскільки суспільство ще знаходиться у стадії «людина-тварина». Вони отримають ці знання у свій час, коли в більшості своїй перейдуть у стадію «людина-людина»… Ти можеш із будь-ким з твоїх пацієнтів зробити все точнісінько, як я тобі розкажу. Але, забігаючи наперед, попереджаю одразу, що в реінкарнації поняття часу, як таке, відсутнє. Тобто, одна людина, наприклад, жила двісті років тому, а переродилася тільки зараз, інша померла рік тому, а народилася через хвилину, а третя, може, жила у далекому-далекому майбутньому, а народилася в наш час і тому подібне. Тобто там свої закони, тому сильно не дивуйся… Домовились?