Методика удосконалення спритності.

Комплексно удосконалюючи спритність, використовують різні методичні прийоми:

- виконання вправ з різних незвичайних вихідних положень

- виконання вправ в обидва боки, обома руками і ногами в різних умовах

- зміна темпу, швидкості і амплітуди рухових дій

- варіювання просторових меж виконання вправи.

Основна умова удосконалення спритності – новизна вправ.

Застосовують такі параметри навантаження:

- складність рухових дій коливається в межах від 40 до 70% від максимального рівня

- інтенсивність роботи у початківців відносно невелика

- тривалість окремої вправи становить від 10 с до 120 с, або до появи втоми

- кількість повторень – від 6 до 10-12 разів

- тривалість відпочинку між вправами – 1-2 хв.

1. Значення та організація самостійних занять з ФВ студентів. Вимоги до організації та оцінки самостійних занять.

Самостійні форми занять для студентів ВНЗ в позанавчальний час є: групові (в секції, групі ЗФП, Здоров’я тощо) та індивідуальні (активний відпочинок, заняття під час сесії, канікул, виконання завдань викладача, домашні завдання).

Спортивні відділення (секції) створюються за видами спорту, які мають найбільше прикладне значення для успішного оволодіння професією, а також з тих видів, для яких є належні умови. Заняття проводиться 2-3 рази на тиждень (90-120хв).

До спортивних секцій (спортивних відділень) розподіляють студентів, які виявили бажання вдосконалювати спортивну майстерність в одному з виді спорту, що культивуються в навчальному закладі. Тут займаються студенти, які за даними тестування мають високі по казники фізичної підготовленості та. виконали вимоги спортивної класифікації (або мають певну перспективу).

Групи з ЗФП організовуються для студентів які ще не підготовлені до занять в спортивних секціях і є своєрідною перехідною формою від занять із загальнопідготовчим спрямуванням до спеціалізованих занять спортом. Вони створюються для студентів. які бажають покращити фізичну підготовленість з метою успішного оволодіння матеріалом навчальної програми, а також тих, які хотіли б удосконалюватись в якому-небудь виді спорту, але ще не обрали спеціалізацію. Такі групи комплектуються переважно за статевими або віковими ознаками. Заняття проводиться 2-3 рази на тиждень (80-90 хвилин у ВНЗ)

Основні завдання роботи секцій:

- залучити до систематичної роботи над підвищенням своєї загальної фізичної підготовленості та сприяти вибору спортивної спеціалізації;

- покращити фізичну підготовленість і на її основі сприяти загальному фізичному розвитку та успішному виконанню вимог навчальної програми. В умовах ВНЗ спортивні змагання і спортивно -масові заходи є засобом залучення студентів до занять, підвищення їх фізичної і функціональної підготовленості.

.

1. Характеристика змісту загальних принципів, що регламентують процес ФВ студентів.

До загальних (соціальних) принципів належать:

* принцип гармонійного розвитку особистості;

* принцип зв’язку фізичного виховання з трудовою діяльністю (ППФП);

* принцип оздоровчої спрямованості.

Розглянемо принцип гармонійного розвитку особистості.

Однією із основних умов реалізації цього принципу у процесі фізичного виховання потрібно використання таких засобів і методів, які б гарантували спрямований розвиток всіх основних рухливих якостей людини, сприяли би повному виявленню індивідуальних фізичних здібностей і створювали достатньо великий фонд життєво важливих рухових вмінь і навичок.

Принцип зв’язку фізичного виховання з трудовою діяльністю, професійно-прикладною фізичною підготовкою

Цей принцип підкреслює основну прикладну функцію фізичного виховання у суспільстві – готувати членів суспільства до високопродуктивної праці та оборони своєї Батьківщини.

Сучасні військові спеціальності ставлять високі вимоги до фізичної підготовки і психічної рівноваги воїна. У межах ППФП особлива увага звертається на:

v поглиблення вдосконалення умінь, навичок і здібностей, необхідних для досягнення високих результатів у професійній діяльності;

v оволодіння фізичними вправами як частиною професійної діяльності;

v засвоєння фізичних вправ, що можуть використовуватись фахівцями в майбутній життєдіяльності для підтримання опірності організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища, організації дозвілля й оздоровлення.

Принцип оздоровчої спрямованості

При використанні принципу оздоровчої спрямованості необхідно враховувати наступне:

◙ при виборі засобів фізичного виховання виходити із їх оздоровчої цінності як обов’язкового критерію;

◙ планувати і регулювати фізичні навантаження відповідно до закономірностей зміцнення здоров’я;

◙ забезпечувати систематичність лікарсько-педагогічного контролю.

1. Використання педагогічних (дидактичних) принципів ФВ у роботі зі студентами.

педагогічні (дидактичні) принципи фізичного виховання

Розрізняють такі принципи:

- свідомості і активності;

- наочності;

- доступності й індивідуалізації;

- систематичності і послідовності;

- повторності;

- науковості;

- міцності і прогресування.

У процесі реалізації принципу свідомості учні повинні:

◙ розуміти мету своєї навчальної діяльності. Але для цього в них повинна бути свідома потреба в цій діяльності;

◙ усвідомлювати навчальні завдання, які їм потрібно вирішувати для досягнення поставленої мети;

◙ розуміти цінність вправ, які вони вивчають.

При реалізації принципу свідомості в цілому необхідно дотримуватись деяких правил:

* вимоги до рівня усвідомлення своєї діяльності;

* необхідно планомірно розширювати межі свідомого відношення учнів до процесу навчання, постійно спрямовувати думки учнів на щось нове;

* при реалізації принципу слід враховувати зміст педагогічних завдань, які вирішуються.

Реалізуючи принцип активності, необхідно дотримуватись наступних правил:

◙ вимоги, які висуваються, повинні враховувати характер мотивів, якими керується учень;

◙ активність учня має пряму залежність від доступності вимог, які до нього висуваються;

◙ стимулювання активності може бути досягнуто через усвідомлення учнями зв’язку між руховими діями, які вивчаються;

◙ для підвищення підтримки активності необхідно іти від розвитку у дитини інтенсивної уваги;

◙ навчально-виховний процес необхідно організовувати таким чином, щоб активність кожного учня спрямовувалась на колективну діяльність.

Принцип наочності

Наочність може бути:

- зорова;

- слухова;

- рухова;

- словесна.

Зорова наочність – використання малюнків, схем, кінофільмів.

Слухова наочність - спроби сприйняття звуку: хлопок, темп, ритмічні вправи.

Рухова наочність - формування уяви про фізичну вправу за рахунок м’язових відчуттів.

Словесна наочність - формування образної уяви про рухову дію за рахунок правильного пояснення, як виконувати фізичну дію.

Ефект при реалізації цього принципу підвищується за рахунок дотримання певних правил:

§ на різних етапах навчання необхідно комплексно застосовувати різні прийоми наочності;

§ принцип наочності необхідно реалізувати у всіх вікових групах з врахуванням особливостей психічного розвитку.

Принцип індивідуалізації

Індивідуалізація навчання виражається в диференціації навчальних завдань і способів їх вирішення. Ці закономірності дозволяють сформувати певні правила:

§ в індивідуальних особливостях дитини необхідно бачити перспективу їх розвитку;

§ визначати сильні і слабкі сторони дитини;

§ будь-яка індивідуалізація повинна будуватись на загальних закономірностях навчання. Індивідуалізація передбачає також облік особливостей дитини і вдосконалення форм і функцій у процесі навчання.

Принцип індивідуалізації потребує обліку рівня розвитку дитини, а саме: неоднаковий рівень здоров’я дітей (поділ на медичні групи), рівень фізичної підготовленості, стать учнів, різний об’єм знань і вмінь.

Індивідуалізація може здійснюватись 2-ма шляхами: типовою індивідуалізацією і персональною.

Типоваіндивідуалізація – це можливість організації навчання дітей, які мають схожі характеристики: рівень здоров’я, фізичної підготовленості, стать і вік.

Персональна індивідуалізація – це облік тих характеристик, які притаманні конкретній особистості (психічні процеси, рівень працездатності).

Принцип доступності

Існують 2 види доступності:

§ програмно-нормативна доступність (доступність навчального матеріалу, зафіксована в державних програмах з фізичного виховання);

§ індивідуальна доступність (передбачає доступність навчального матеріалу для конкретної особи).

Реалізація принципу доступності вимагає знання наступних дидактичних правил.

§ Доступність навчальних завдань повинна передбачати витрати певних зусиль на їх виконання.

§ Чим більше інформації закладено в руховій дії, тим нижча її доступність.

§ Об’єм навчального матеріалу повинен бути невеликий.

§ Оцінюючи доступність фізичної вправи, необхідно враховувати її структурну складність і величину психофізіологічних зусиль, які витрачаються на виконання.

Принцип систематичності

Реалізація цього принципу передбачає розробку системи занять, системи навчального матеріалу і способів його реалізації, обумовлена метою і завданням навчання.

Принцип послідовності

В основі цього принципу лежить послідовність задач, засобів і методів навчання на уроках. Реалізація принципу починається з планування навчального матеріалу (послідовність вивчення фізичних вправ і зв’язок між ними).

Принцип повторності

Реалізація цього принципу опирається на 3 основні положення:

◙ Фізичні вправи мають вплив при умові їх повторення.

◙ Фізичні вправи приводять до втоми, тому потрібна перерва для відпочинку.

◙ Необхідно передбачати характер і кількість повторень вправи, інтервали відпочинку.

Принцип науковості

Реалізовуючи цей принцип, необхідно дотримуватись наступних правил:

§ при відборі навчального матеріалу використовувати науку, як джерело сучасної системи понять і фактів;

§ дотримуватись правильних наукових положень;

§ застосовувати тільки ті методи навчання, які мають педагогічну і психофізіологічну обумовленість;

§ поступово вводити в навчальний процес методи досліджень;

§ використовувати в розмові тільки офіційно прийняту в науці термінологію.

Принцип міцності

Реалізація цього принципу повинна базуватись за 2 напрямками:

§ формування міцної системи спеціальних знань. В основі цього є загальні закономірності запам’ятовування теоретичних відомостей;

§ формування міцних рухових вмінь.

Принцип прогресування

У цьому принципі розкривається залежність ефекту навчання від прогресування педагогічних вимог. І тому його ще називають принципом динамічності або принципом поступовості. Принцип випливає із закономірності поступового, але нерівномірного розвитку розумових і фізичних здібностей дитини.

Реалізація цього принципу здійснюється за 2-а напрямками:

1) ускладнення дій, які вивчаються;

2) розширення їх складу.

1. Характеристика специфічних принципів ФВ, які використовуються у роботі зі студентами.

До специфічних принципів належать:

а) принцип спрямованості на формування базової фізичної підготовки, високої працездатності та здоров’я людини;

б) принцип адекватності (відповідності);

в) принцип систематичності;

г) принцип циклічності і хвилеподібності.

а) спрямованості на формування базової фізичної підготовки, високої працездатності та здоров’я людини. В основі цього принципу лежать такі закономірності:

- висока суспільна значимість здоров’я, працездатності та фізичної підготовленості людини;

- систематичне підвищення вимог до фізичної підготовленості і працездатності людини (сучасний потік інформації).

Методичні положення, які випливають з цього принципу:

- єдність соціального і біологічного в структурі особистості людини;

- необхідність індивідуалізації моделей рівня здоров’я людей.

б) адекватності (відповідності) (“не пошкодити”).

В основі цього принципу лежать такі закономірності:

- генетична природа;

- єдність організму людини в його будові, функціонуванні та розвитку;

- антифазність (неспівпадання) періодів інтенсивного росту елементів систем рухів з періодами росту структур організму.

Методичні положення, які випливають із закономірностей:

- ймовірність характерних адаптаційних реакцій (стандартизація і індивідуалізація);

- високий ступінь індивідуальних рухових проявів (стабільність і варіативність);

- залежність амплітуди та часу адаптації від віку, статі та стану тренованості.

в) систематичності - в основі цього принципу лежать такі закономірності:

- безперервність життєдіяльності людини;

- гетерохронність (неодночасність) активізації, втоми та відновлення організму.

Методичні положення, які випливають із закономірностей:

- взаємозв’язок навантаження і відпочинку;

- нелінійність процесу розвитку рухових якостей.

г) циклічності і хвилеподібності - в основі цього принципу лежать закономірності:

- наявність біоритмічних проявів (робота серця, температура, тиск, робота шлунку та інше). Розрізняють біоритми органів, систем, добові ритми, довготривалі ритми;

- фазовість систем та органів.

1. Характеристика завдань, які вирішуються у процесі ФВ студентів ВНЗ.

У процесі фізичного виховання вирішується багато завдань, але всі вони можуть бути умовно об’єднані у три групи: освітні, оздоровчі і виховні.

Фізична культура (згідно Закону України „Про ФКіС”) – це складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

Фізичне виховання – педагогічний процес спрямований на фізичне і духовне вдосконалення людини, оволодіння нею систематизованими знаннями, фізичними вправами та способами їх самостійного використання протягом усього життя (Б. М. Шиян).

Фізична рекреація – це процес використання фізичних вправ, ігор, розваг, а також природних чинників для активного відпочинку, зміни виду діяльності, відволікання від процесів, що спричиняють фізичну, психічну, інтелектуальну втому, отримання задоволення від занять фізичними вправами (В. М. Видрін).

Система фізичного виховання – історично обумовлений тип соціальної практики ФВ, який включає в себе світоглядні, програмно – нормативні, теоретично – методичні та організаційні основи, що забезпечують фізичне удосконалення людини.

Спорт (згідно Закону України „Про ФКіС”)– органічна частина фізичної культури, особлива сфера виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності.