Енеїда Котляревського. Художні особливості та роль у розвитку української мови.

«Енеї́да» — українська бурлескно-травестійна поема, написана письменником Іваном Котляревським, на сюжет однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Складається з шести частин, на відміну від дванадцяти частин Віргілія. Написана чотиристопним ямбом. Розповідає про пригоди троянського отамана Енея, який після зруйнування батьківщини ворогами, за кілька років поневірянь, разом зі своїм козацьким військом засновує омріяну державу в Римі, майбутню імперію. Поема написана в добу становлення романтизму і націоналізму в Європі, на тлі ностальгії частини української еліти за козацькою державою, ліквідованою Росією в 1775–1786 роках. «Енеїда» — перша пам'ятка українського письменства, що була укладена розмовною українською мовою.

За основу свого твору І. П. Котляревський узяв поему Вергілія і переосмислив в «Енеїді» патетичний сюжет, в якому римський поет оспівував безмежну владу Цезаря та неземне походження імператорів. І. П. Котляревському вдалося за бурлескно-травестійним жанром приховати велику силу любові до своїх співвітчизників та віру в його незламність і могутність. Свій твір поет писав на зламі двох досить століть – с 1794 по 1822 роки. В цей час українська мова ще жила лише в побуті наших предків і тільки-но входила до літератури. І цілком вірогідно, що вона так би і не стала літературною, якби не такі видатні літератори, як І. П. Котляревський.

Своєрідним художнім осмисленням поет відтворив у «Енеїді» сердечне тепло та гумор простого українського народу, особливості його живої мови та характерні риси національного побуту. По волі автора ми опиняємося начеб то у VII столітті до н.е, в тому часі, коли син царя Трої Анхіза після зруйнування греками міста вирушає з волі богів шукати нову землю для заснування царства. В поемі І. П. Котляревського перед нами розгортаються яркі картини подорожі Енея та його товаришів. Вже з перших сторінок твору в образі моторного парубка Енея проступають риси завзятого українського козака. Напевно, це хтось із тих козаків, які шукали собі пристанища після зруйнування Запорізької Січі. Та не знали, куди прикласти свої молоді сили. У творі все переплелося – і земні мешканці, і боги з Олімпу, і навіть істоти з потойбічного світу. Але унікальна своєрідність поеми «Енеїда» полягає в тому, що майже в усіх епізодах цього видатного твору простежується зв’язок з життям та побутом українського народу.

Колоритним в поеми постає перед нами навіть Зевс:

«Зевес тоді кружляв сивуху

І оселедцем заїдав.»

Не менш, ніж українського колориту в творі і гумору. Наприклад, з уточненим гумором І. П. Котляревський змальовує побут карфагенців, і Дідону, царицю Карфагену представляє нам як типову українську жінку. Ось як вона зустрічає троянців:

«Відкіль такі се гультіпаки?

Чи рибу з Дону везете?…»

Для того, щоб якнайбільше приблизити події минулого до своїх часів та життю і побуту українського народу, автор широко використовує етнографію та фольклор. Від детально описує гостинність українців та їх вміння пригощати мандрівників, добре їх звеселяти. Є в поемі і згадка про чумацтво, коли у подарунок Латинові з Киму троянці привезли сіль. А одягнувши персонажів «Енеїди» у національні вбрання, І. П. Котляревський детально подає читачам особливості українських костюмів – чоловічого і жіночого, святкового і буденного.

Сатира і гумор у поемі І. П. Котляревського тісно переплітається з героїкою. Подвиг людей, які віддають своє життя служінню батьківщини, в усі часи заслуговує на повагу. Та й весь твір зачаровує не тільки героїзмом та гумором, але оптимістичним настроєм, молодецьким духом та мовним багатством, тому й стала «Енеїда» безсмертним надбанням української літератури, тому й досі вона актуальна та читається з великим задоволенням.

Дякуючи І. П. Котляревському, ми потрапляємо в далекі від нас часи і занурюємося в колоритне життя українського народу. Читаючи поему, ми розуміємо, що лише гумор і відвага, лише здоровий дух наших далеких предків спроможні забезпечити народові краще майбутнє, свободу та незалежність. І в ніякому разі народ з такою багатою культурою та мовою не може безслідно зникнути. Своїм твором письменник довів, що українська мова – це не наріччя, а українці – справжній народ, вільнолюбний та гордий.