Тому нині особливої ваги набуває неухильне дотримання норм професійної етики усіма психологами, педагогами, соціальними працівниками тощо.

Неважко помітити, що існують професії, для яких не є принципово важливим дотримання професійної етики. Точніше – професійна етика у даному випадку збігається із загальними етичними нормами, що прийняті у суспільстві. Це, наприклад, професії інженера, програміста, економіста. Інша ж група професій передбачає специфічні етичні правила поведінки у процесі виконання службових обов'язків. До цієї групи належать лікарі, педагоги, юристи, менеджери, соціальні працівники, практикуючі психологи.

У чому різниця між цими двома групами професій? Чому одні не потребують, а інші потребують специфічних моральних умов для свого здійснення? Відповідь на ці запитання може бути пов'язана з двома причинами. Перша: професії, до яких належать практична психологія та соціальна робота, своїм предметом мають не технічні або знакові системи, а людину, її життя та здоров'я, її долю й життєві перспективи, її внутрішній світ. Друга причина – особливості реалізації професійних функцій. Реалізація функцій у професіях типу «людина – людина» здійснюється через вико­нання певних професійних ролей («психотерапевт», «лікар», «соціальний працівник» та ін.). Іноді сама роль є інструмен­том впливу на людину.

Поки що єдиним документом, який регламентує діяльність психологічних служб, є Етичний кодекс психолога. Тому праця у практичній сфері нині пов'язана із напрацюванням досвіду застосування етичних принципів до конкретних випадків діагностично-корекційної роботи.

В своїй роботі психолог-практик зобов'язаний керуватися професійно-етичними нормами, що виражаються в етичних принципах:

1) Принцип конфеденційності (дотримання таємниці). Діяльності практичного психолога, як і багатьом іншим видам діяльності властива професійна таємниця – дотримання правила, згідно з яким певна інформація може бути відома тільки вузькому колу фахівців. Цього вимагають інтереси клієнта, а також самого психолога. Це завдання не просте. Позіція і статус психолога в системі професійної комунікації такі, що він зобов'язаний надавати певну психологічну інформацію. Під цим виглядом можуть пред'являтися вимоги і щодо персональної інформації. Професійній обов’язок психолога не дозволяє йому надавати інформацію про клієнта більшості посадових осіб.

Перш за все, психолог відстоює права свого клієнта і конфіденційність є їх істотною частиною. Дотримання професійної таємниці відображає принцип конфіденційності, який поділяють всі психологи світу. В тієї ж час професійна таємниця та конфіденційність мають свої межі. Якщо клієнт повідомив яку-небудь інформацію про можливу небезпеку для свого життя, здоров'я, благополуччя або життю інших людей, то психолог вживає заходів для її запобігання. А це може вимагати втручання інших людей і розголошення інформації. Наприклад, психолог не може залишити без уваги повідомлення про задумане самогубство, злочин або втечу дитини з дому. Про можливість обговорювати проблему клієнта з колегами, також повідомляється на початковій стадії роботи. В групі психолог прикладає зусиль до формування таких групових норм, які створюють атмосферу конфіденційності.

2) Принцип ненанесення шкоди. Принцип нанесення шкоди – один з основних принципів діяльності практичних психологів, який передбачає, що результати, отримані в ході взаємодії з клієнтом, ні в якому разі не повинні завдати йому шкоди. Цей принцип має медичне походження. Він закликає психолога до стриманості і навіть відомого консерватизму в усьому, що зачіпає здоров'я, соціальне становище і здатність людини вирішувати свої проблеми. Клієнт може бути травмований в процесі спілкування з психологом в результаті отримання приголомшливої його інформації про себе, свою поведінку, з якою він не знає, що робити. Він може зміцнитися в думці про неможливість знайти потрібну йому допомогу. Неправильні дії психолога можуть сформувати залежність і пасивність клієнта. Шкода може бути завдана необережним поводженням психолога з людьми, які мають владу над клієнтом і можуть вжити в зло все, що вони дізналися зі спілкування з психологом. Психолог повинний застосовувати тільки апробовані методики, що відповідають сучасним науковим стандартам. Всю свою роботу психолог будує на основі безумовної поваги, гідності та недоторканності особи клієнта. Він поважає основоположні людські права, визначені загальною Декларацією прав людини.