Поняття психологічного запиту в діяльності практичного психолога.

Соціальне замовлення на професію практичного психолога формується в публіцистичній та науково-популірній літературі.

Психологу в своїй роботі має справу з замовником, клієнтом та користувачем психологічної інформації. Практичному психологу необхідно чітко представити можливі варіанти прояву індивідуальності особистості, що пов’язуються з поняттям «норми психічного розвитку».

!!!Соціальне замовлення орієнтоване на психічно здорових людей.

Клієнт – особистість (дорослий чи дитина), яка повідомляє психологічну інформацію про себе чи інших людей. При повідомленні цього знання він передбачає чи реально вказує свою роль у походженні цього знання. Він вважає себе безпосередньо чи опосередковано відповідальним за зміст цієї психологічної інформації, тобто «клієнт» – це людина, яка включена у процес отримання психологічної інформації.

Замовник – повідомляє практичному психологу інформацію, але не бачить своєї ролі в її походженні та не вважає себе відповідальним за її походження. Замовник намагається перекласти відповідальність на психолога за можливе використання цієї інформації (контекст та підтекст).

Користувач психологічної інформації. Інформація про дітей повідомляється дорослому, який несе відповідальність за дитину. Інформація дорослому повідомляється з погляду замовника. Повідомлення психологічної інформації носить безоціночний характер, передбачає адекватну для клієнта мову та підтримується головний принцип «не нашкодь».

Психолог уточнює це замовлення та створює умови для усвідомлення соціального статусу своєї професії. Соціальне замовлення завжди пов’язане з «нормою» вікового та особистісного психічного розвитку. Практичний психолог відкриває для клієнта психічну реальність його власного життя.

Існує 4 типи задач взаємодії клієнта та психолога:

1) Соціальні задачі. Людина оцінює свої переживання та психологічну інформацію щодо інших, орієнтуючись на соціальні критерії та норми («правильно-неправильно», «Перевірте, чи я нормальний?»). Клієнт сприймає психологічну інформацію на основі нормованих соціальних оцінок, які можуть бути представлені правильно, не правильно чи по-іншому відповідати нормі, відступати та не відповідати нормі. Необхідно змінити систему оцінок клієнта, відійти від шаблонної поведінки.

2) Задачі етичні. Клієнт здійснює вибір між оцінкою інших та своїми переживаннями. Психолог повинен показати обмеженість такої шкали «добре-погано».

3) Моральні задачі. Орієнтація переживань на критерії добра та зла, здійснення морального вибору. Психолог показує умовність критеріїв, нетотожність їх для різних людей, самоцінність цих переживань.

4) Психологічні задачі. Клієнт відкритий для освоєння інших форм поведінки, оцінок, інших перспектив та цілей своєї діяльності. Клієнт піднімає питання щодо значення того чи іншого змісту психологічної інформації. Специфічність цих задач полягає в тому, що клієнт не тільки демонструє оцінку системи переживань, але й готовність її змінити.