Безробіття як економічна категорія

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, коли частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вона здатна виконувати, що зумовле­но переважанням пропозиції над попитом. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості й активності населення, яке працює, однак соціально-економіч­ні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі до­кладається багато зусиль для його мінімізації, жодній країні не вдається ліквідувати його повністю.

Безробітні громадяни за визначенням МОП — особи віком 15—70 років (зареєстровані й незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

• не мають роботи (прибуткового заняття);

• шукають роботу або намагаються організувати власну справу протягом зазначеного тижня;

• готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

Згідно із законодавством України до безробітних зарахову­ють працездатних громадян працездатного віку, які:

• через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів;

• готові та здатні приступити до відповідної роботи;

• зареєструвалися в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Кількість (чисельність) безробітних — це абсолютний по­казник безробіття, що вказує на його розміри. Відношення кількості безробітних до кількості економічно активного насе­лення — це відносний показник його поширеності, який нази­вається ще рівнем безробіття.

В Україні рівень безробіття визначається за формулою

РБ = ЧБ:Чп.п.в,

де РБ — рівень безробіття, %; ЧБ — чисельність безробітних; Чп.п.в — чисельність працездатного населення працездатного віку відповідно до балансу трудових ресурсів, осіб.