Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Праця людини та її види
Праця – складає сутність людини, основна умова всього людського життя. Праця має суспільну природу і здійснюється у своїй основі колективом людей, тобто справедлива схема: людина - колектив – суспільства. Взаємодіючи з навколишнім середовищем, змінюється і людська природа, збагачуються знання, розширюються можливості їхнього використання. Чим краще організована колективна праця, тим раціональніше витрачається робоча сила і засоби виробництва, вище продуктивність праці. При цьому людина використовує досягнення інших галузей науки, що вивчають життєдіяльність людини: - гігієну й охорону праці; - технічну естетику і дизайн; - соціологію праці; - мотивацію праці і керування персоналом; - ринок праці. У самому загальному виді, працю можна визначити як об'єктивно властиву людині сферу діяльності з перетворення природних, матеріальних і інтелектуальних ресурсів у необхідний для споживання продукт. До предметів праці відносяться земля і її надра, флора і фауна, сировина, матеріали, напівфабрикати. До засобів праці відносяться машини, прилади й обладнання. Праця завжди є одночасно і розумовою, і фізичною діяльністю. Між ними не можна провести чіткої межі, тому що будь-яка професійна діяльність більшою чи меншою мірою пов’язана з інтелектуальною та фізичною напругою. Поділ на розумову і фізичну працю може відбуватися з урахуванням того, скільки людина докладає розумових чи фізичних зусиль для розвитку своєї особистості та одержання прибутку за виконану роботу. Не заперечуючи ролі суспільної форми праці, залежно від якої розрізняють працю найману та приватну, індивідуальну та колективну, слід визнати, що характер праці формується значною мірою під впливом особливостей змісту праці за такими ознаками, як частка фізичної та розумової праці, рівень кваліфікації, умови праці та ін. Різноманітність характеру і змісту праці виявляється в різноманітності видів праці. При цьому виокремлюють групи ознак, що відрізняють той чи інший вид трудової діяльності: характер і зміст праці; предмет і продукт праці; засоби і способи праці; умови праці (рис. 1.2). Класифікація видів праці за її характером та змістом розглядається у двох аспектах — соціальному і структурному. Соціальний характер праці зумовлений формою власності на засоби виробництва. Згідно з цією ознакою розрізняють приватну (праця власника або орендаря) і найману працю. У певному сенсі соціальний характер праці виявляється у виокремленні двох її організаційних форм — праці індивідуальної та колективної. Крім того, соціальний характер праці виявляється у формуванні способів мотивації праці (бажання, усвідомлена необхідність, примус).
Рис. 1.2. Класифікація видів праці залежно від діяльності
Структурний характер праці формується під впливом особливостей змісту праці з огляду на два головні параметри — ступінь інтелектуалізації та ступінь кваліфікаційної складності трудових функцій. Ступінь інтелектуалізації трудової функції розрізняється залежно від частки елементів розумової та фізичної праці, а також від частки творчої та репродуктивної (нетворчої) праці. Таким чином, характер і зміст праці як класифікаційні ознаки органічно взаємопов'язані. За змістом розрізняють такі види праці: проста й складна, творча й репродуктивна, фізична й розумова тощо. Проста праця — виконання нескладних трудових операцій, для яких достатньо виробничого досвіду і немає потреби в спеціальному навчанні, тобто це праця некваліфікованого працівника. Складна праця — це кваліфікована праця, пов'язана з додатковими витратами на навчання робітника. Кваліфікація — це ступінь і вид фахової підготовки працівника, наявність у нього знань, умінь та навичок, необхідних для виконання ним визначеної роботи. Творча праця передбачає постійний пошук нових рішень, нетрадиційного ставлення до наявних проблем, активного розвитку самостійності та ініціативи. У репродуктивній праці значна частина функцій повторюється, залишається стійкою, майже незмінною, тобто її особливістю є повторюваність (шаблонність) засобів досягнення результатів. Якщо творча праця характеризується отриманням якісно нових результатів, яких раніше не було, то репродуктивна діяльність веде до отримання стандартних даних. Фізична праця характеризується безпосередньою взаємодією людини із засобами виробництва, її залученням до технологічного процесу, виконавськими функціями у трудовому процесі. Усі ці ознаки взаємопов'язані й лише в єдності дають повну характеристику фізичної праці як соціального процесу. Розумова праця включає інформаційні, логічні, узагальнюючі й творчі елементи, характеризується відсутністю прямої взаємодії працівника із засобами виробництва та забезпечує потреби виробництва в знаннях, організації й управлінні. Класифікація видів праці за її предметом та продуктом базується на професійному, функціональному і галузевому поділі праці. За професійною ознакою можна, зокрема, виділити працю наукову (дослідну), інженерну, управлінську, виробничу, педагогічну, лікарську та ін. За функціональною ознакою види праці розподіляються залежно від їх цільового призначення, фори застосування та функціональної ролі в економічному циклі господарської діяльності. Класифікація видів праці відповідно до застосованих засобів та способів праці дає змогу виділити працю ручну (технічно неозброєну), механізовану (технічно озброєну) та автоматизовану (комп'ютеризовану), низько-, середньо- та високотехнологічну. Класифікація видів праці залежно від ступеня і рівня сприятливості та несприятливості умов праці передбачає виділення таких видів, як праця стаціонарна та пересувна, наземна та підземна, легка, середньої важкості та важка, приваблива та неприваблива, нерегламентована (вільна), регламентована та жорстко регламентована з примусовим режимом.
1.4. Категорії «характеру», «змісту» і «змістовності праці» Характер праці - це сукупність елементів, що визначають місце, роль і розвиток особистісного фактора виробництва, склад і обсяг трудових функцій робітників, ступінь їхнього впливу на ефективність праці, кваліфікаційно-освітній рівень і професійну підготовку працівників. Він визначається всією системою правових відносин і ступенем розвитку матеріально-технічної бази виробництва. У процесі праці виявляються фізіологічні і психічні функції людського організму, відбувається реалізація фізичних і духовних властивостей особистості і її здібності перетворювати речовини природи в споживчу вартість. Зміст праці - це категорія, що відбиває розвиток продуктивних сил суспільства, зв'язок між особистими і матеріально-речовинними формами виробництва, яка залежить від пануючої системи виробничих відносин. Розходження в змісті праці працівників є однією з причин соціальної неоднорідності суспільства. Отже, зміни в змісті праці здійснюють істотний вплив на ставлення працівників до праці. Для характеристики змісту праці застосовується також термін «змістовність праці», під яким розуміють рівень складності і розмаїтості виконуваної роботи, її насиченість розумовою діяльністю, самостійністю і творчістю. У масштабі економіки держави керування людськими ресурсами направлене переважно на: - регулювання зайнятості; - умови праці і її оплату; - забезпечення ділових відносин між роботодавцями і найманими робітниками; - підвищення кваліфікації працездатного населення; - розробку законодавства в сфері праці. Найважливішими завданнями керування людськими ресурсами є: - визначення потреби в робітниках, фахівцях і службовцях різної кваліфікації, виходячи зі стратегії діяльності підприємства; - аналіз ринку праці і керування зайнятістю; - підбір і адаптація персоналу; - планування кар'єри співробітників, їх професійного й адміністративного росту; - забезпечення раціональних і сприятливих умов праці; - організація трудових процесів, аналіз витрат і результатів праці, встановлення оптимальних співвідношень між кількістю одиниць устаткування і чисельністю персоналу; - розробка систем мотивації ефективної діяльності виробництва; - забезпечення структури доходів; - керування конфліктами; Обсяг робіт з кожної з цих функцій залежить від розмірів підприємства, продукції, що виробляється, ситуації на ринку праці, кваліфікації персоналу.
Date: 2016-11-17; view: 401; Нарушение авторских прав |