Праця і соціально-трудові відносини як предмет наукового економічного дослідження

Праця – складне й багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільстві та окремої людини особливо важливу роль, оскільки саме це поняття є невіддільним від людського життя. Змінюючи у процесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, а й створюють умови для розвитку і прогресу суспільства. Праця є однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації й самовдосконалення людини.

Економіка праці- це наука, що вивчає суспільні відносини людей, що скла­даються в процесі організації суспільної праці. Вона вивчає конкретні форми і методи найбільш ефективного використання живої праці, підвищення ефектив­ності виробництва, його матеріального стимулювання.

У процесі праці люди вступають у певні соціальні відносини, взаємодіючи одне з одним. Соціальна взаємодія у сфері праці – це форма соціальних зв’язків, яка реалізується під час обміну діяльності та взаємодії людей. Об’єктивною основою взаємодії людей є спільність або розбіжність їхніх інтересів, близькість або віддаленість цілей та поглядів. Посередниками взаємодії людей у сфері праці, проміжними її ланками виступають знаряддя і предмети праці, матеріальні і духовні блага.

Соціальні відносини – це відносини між соціальними групами (спільнотами) та окремими індивідами щодо їх суспільного становища, способу й укладу життя, умов формування й розвитку особистості й соціальних спільностей. Вони проявляються в діяльності окремих груп працівників у трудовому процесі, комунікаційних зв’язках між ними, тобто у взаємному обміні інформацією для впливу на поведінку та результати діяльності інших, а також для оцінки власного становища, що зумовлює формування інтересів і поведінки цих груп. Ці відносини нерозривно пов’язані з трудовими відносинами.

Термін «соціально-трудові відносини» використовується порівняно недавно. Включення цього терміна в систему понять та категорій економіки праці зумовлено:

- по-перше, розвитком наукових і прикладних уявлень про роль людей у розвитку економіки;

- по-друге, тим фактором, що вирішення важливих завдань соціально-економічної реформи в Україні можливе насамперед на основі співробітництва всіх сил суспільства у проведенні узгодженої політики у сфері соціально-трудових відносин та формуванні ефективної системи захисту інтересів усіх учасників соціально-трудових відносин.

Предметом курсу є праця в її історично позначеній формі й організація сус­пільного виробництва. Економіка праці розробляє проблеми найбільш ефекти­вного використання живої праці, цим вона відрізняється від технічного норму­вання й інших конкретно економічних наук.

Об'єктом її вивчення є:

- продуктивність праці;

- умови праці;

- нормування праці;

- планування чисельності;

- мотивація праці;

- оплата праці;

- організація керування процесом.

Методи вивчення курсу:

- спостереження за роботою виконавців;

- аналітична обробка даних;

- встановлення визначених залежностей між продуктивністю праці і праце­здатністю виконавця з використанням показників у відносних одиницях;

- аналіз спостережень, моделювання, системний аналіз.