Ефективність поглинання кисню та енергетичні витрати на дихання

Оскільки дихальні насоси досить універсальні щодо активності риб і вмісту кисню у воді, важко зробити широкі узагальнення, що стосуються їхніх можливостей і обмежень. Загальним для всіх їх є те, що ефективність поглинання кисню (відсоток доступного кисню, що поглинається із води у зябрах) знижується під час зростання вентиляційного об'єму. Чим менша активність риби і вентиляційний об'єм, тим більший коефіцієнт поглинання кисню із води. Виявлено, що така донна малорухома риба, як морський язик, поглинає у стані спокою до 80 % доступного О₂. Необхідною умовою для цього є пристасованість більшості тканин до дуже низького вмісту кисню, що припускає низьке венозне Po₂. Якби Po₂ води був більш низьким, кисень дифундував би із крові у воду.

Ефективність поглинання кисню (або утилізація) коливається і залежить від активності риби. У лососевих ефективність поглинання кисню із води із посиленням вентиляції зябер дещо знижується. У золотої рибки і коропа ефективність поглинання кисню у стані спокою висока, а у активному стані – дуже низька. Відповідно до вентиляційних об'ємів і ефективності поглинання кисню енергія, що витрачається, також коливається у широкому діапазоні. У лососевих риб енергетичні витрати на дихання еквівалентні 0,5 % споживаного кисню у стані спокою і до 15 % в активному стані. Це означає, що за умов збільшення споживання кисню в 5 разів фактичні енергетичні витрати зростають приблизно в 150 разів. У лина енергетичні витрати на дихальну вентиляцію змінюються від 18 – 43 % споживаного кисню у стані спокою до 44 – 69 % при збільшенні вентиляційного об'єму у 3 рази. Якщо це порівняти із енергетичними витратами у стані спокою людини (біля 2 % споживаного кисню) стає ясно, що риби дійсно витрачають більше енергії на прокачування через зябра води замість повітря. Необхідно також відзначити, що у риб, що дихають повітрям, площа зябрової поверхні у 5 разів менша, ніж у близькородинних риб, що ведуть цілком водний спосіб життя, тобто водне дихання дійсно потребує розвинених дихальних поверхонь для зведення до мінімуму енергетичних витрат на вентиляцію зябер.