Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Поняття і природа стилю керівництваСтиль керівництва – сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу. Прийнятий стиль може служити характеристикою якості діяльності керівника та керівного органу, їх здатності створювати і відтворювати в колективі атмосферу, сприяє високопродуктивній роботі. В своїй основі стиль об'єктивний, оскільки визначається сукупністю соціальних і економічних вимог до керівної діяльності. Але в той же час він перебуває під впливом індивідуальних якостей керівника і неминуче суб'єктивний, індивідуальний. Вплив на стиль керівництва здійснюють такі індивідуальні характеристики керівника: - фізіологічні (вік, здоров'я, стать); - психологічні (владність, емоційність, сміливість, завзятість, харизма); - інтелектуальні (освіченість, гнучкість мислення, інноваційність, проникливість); - ділові (підприємливість, комунікабельність, відповідальність, працездатність, такт, професіоналізм). Стиль керівництва в значній мірі визначає результати діяльності організації. Існує багато прикладів того, як керівник, очоливши відсталий колектив і правильно вибравши стиль керівництва, перетворює ситуацію, пробуджує творчі сили та енергію співробітників. І навпаки, при іншому стилі можна зруйнувати ефективно працюючий до того колектив. Таким чином, спираючись на особисті якості, кожен керівник виробляє індивідуальний стиль роботи. Але відмінності стилів не безмежні, оскільки зароджуються і змінюються в межах, визначених об'єктивними потребами організації. Прийнято виділяти три стилі керівництва: - директивний (авторитарний, автократичний); - ліберальний; - демократичний. Керівник директивного стилю переважно впливає на людей за допомогою наказів. Зазвичай він догматичний, неодмінно жадає підпорядкування людей своїй волі, не терпить заперечень, часто втручається в роботу підлеглих, жорстко контролює їх дії, вимагає пунктуального виконання його вказівок. Не виносить критики і не визнає своїх помилок, працює багато, але при цьому змушує працювати і інших. Ліберальний стиль керівництва характеризується відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням брати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки. Такий керівник недостатньо вимогливий, непослідовний у діях, схильний відступати від раніше прийнятих рішень. Він не проявляє організаторських здібностей, нерегулярно контролює підлеглих. У взаєминах з підлеглими він ввічливий і доброзичливий, ставиться до них шанобливо, намагається вирішити їхні проблеми. Рідко користується своїм правом казати "ні", легко роздає нездійсненні обіцянки, побоюється сварок і конфліктів. Разом з тим ліберал може виявитися творчою особистістю, цілком захопленим якоюсь проблемою. Демократичний стиль найбільш продуктивний. Керівник демократичного стилю налаштований до делегування повноважень, надає підлеглим можливість брати участь у реалізації ідей фірми. Заради справи такий керівник сміливо йде на ризик. Твердо переконаний, що в уміло організованому процесі обговорення завжди може бути знайдене оптимальне рішення. Добре розбирається в достоїнствах і недоліках підлеглих, спокійно вислуховує заперечення щодо власної позиції, при необхідності йде на поступки і визнає свої помилки. Керівник-демократ орієнтується на можливості підлеглого, в якому він бачить соратника, однодумця, на його природне прагнення до самовираження за допомогою реалізації свого інтелектуального та професійного потенціалу. Конфлікти такий керівник сприймає як закономірне явище і намагається витягти з них користь на майбутнє, вникаючи в їх першопричину і суть. Такий стиль пред’являє до лідера найбільше вимог, відповідати яким здатний далеко не кожен.
|