Значення неперервності освіти у професійній соціально-педагогічній діяльності

НЕПЕРЕРВНА ОСВIТА - це процес, що складається з базової i подальшої освiти, передбачає на другому етапi послiдовне чергування навчальної дiяльностi в системi спецiально створених освiтнiх закладiв з професiйною дiяльнiстю.

Таким чином, процес формування особистостi у системi неперервної освiти складається з 2 основних етапiв:

1 БАЗОВА ОСВIТА - пiдготовче навчання та виховання, що хронологiчно передує дiяльностi iндивiда у професiйнiй сферi.

2 ПIСЛЯБАЗОВА (пiслядипломна) освiта - подальше навчання та виховання, поєднанi з практичною дiяльнiстю у сферi суспiльного виробництва.

Неперервна освiта - це не тiльки неперервне засвоєння знань та неперервний педагогiчний вплив, особливе значення для цього феномена має зв'язок навчальної дiяльностi з суспiльно-практичною.

Освiта дорослої людини в сучасних умовах є таким же необхiдним компонентом життєтворчостi, як i навчання для дитини. Проблемами освiти дорослих займається спецiальна галузь педагогiки - андрагогiка.

АНДРАГОГIКА (вiд грец. aner andros - "зрiлий муж" та ago - "веду") - галузь педагогiки, що вивчає питання освiти дорослих.

Звичайно, проблема освiти дорослих iснувала i певним чином вирiшувалася завжди, оскiльки люди, навчаючись один в одного, протягом усього життя так чи iнакше засвоювали досвiд людства. Та освiта дорослих як цiлеспрямований, систематичний, органiзований процес, що є важливим фактором розвитку як особистостi, так i суспiльства, з'явилася досить недавно - у 50-х роках нашого столiття.

Вiдомо, що людина здатна успiшно навчатися практично до глибокої старостi. Андрагогiка виходить з двох головних положень. Перше стверджує, що провiдна роль в освiтнiй дiяльностi належить дорослому, що навчається. Досвiд людини та система оцiнок, що склалися, є головними критерiями важливостi тих знань, якi вона засвоює. Згiдно з другим - навчання вiдбувається у процесi спiльної дiяльностi того, хто навчається, й викладача. Той, хто навчає, стає спiвавтором iндивiдуальних програм навчання, консультантом, експертом у галузi, що вивчається.

С.I. Змєєв видiляє 5 специфiчних характеристик дорослої людини, що:

- усвiдомлює себе самостiйною, самокерованою особистiстю;

- має запас життєвого (побутового), професiйного, соцiального досвiду, який є важливим стимулом навчання його i колег;

- в основi її готовностi до навчання лежить прагнення вирiшити за допомогою навчання свої життєво важливi проблеми, досягти конкретної мети;

- прагне до скорiшої реалiзацiї здобутих знань, умiнь, навичок i якостей;

- навчальна дiяльнiсть дорослого значною мiрою зумовлена часовими, просторовими, побутовими, професiйними, соцiальними факторами.

На сьогоднi створенi iнститути пiслядипломної освiти та iнститути перепiдготовки спецiалiстiв, а в рамках iснуючих навчальних закладiв - вiдповiднi факультети. У цих закладах поряд з традицiйними методами навчання широко використовуються аналiз практичних ситуацiй, розв'язання виробничих задач, дiловi iгри. Саме цi методи виступають як промiжнi ланки мiж теорiєю i практичною дiяльнiстю дорослої людини.

Зважаючи на наведенi вище специфiчнi характеристики дорослої людини, яка навчається, провiдним елементом пiслябазової освiти є самоосвiта як процес самостiйного засвоєння цiнного для iндивiда досвiду людства.

Сучасна дидактика вважає самоосвiту вищим етапом навчання. Досягнення цього етапу є пiдтвердженням цiнностi базової освiти [ 27, с. 169].

Людина здатна успiшно навчатися практично до глибокої старостi. Вимогою сучасностi є органiзацiя неперервної освiти як певним чином органiзованого процесу, що тiсно переплiтається з суспiльною практикою людини. Проблеми, пов'язанi з освiтою дорослих, вивчає андрагогiка.