Принципи соціальної педагогіки. Принципи природовідповідності, культуровідповідності і гуманізму: значення та механізми реалізації

принципи являють собою певну систему, до складу якої можна віднести: - соціально-політичні; - психолого-педагогічні; - організаційні; - специфічні принципи соціально-педагогічної діяльності.

У соціально-політичних принципах містяться основні вимоги, що обумовлюють залежність змісту соціально-педагогічної діяльності від соціальної політики держави стосовно дітей та молоді. До них, у першу чергу, належить

принцип законності та правдини, основне призначення якого полягає в забезпеченні держа­вою та відповідними соціальними інститутами реалізації положень документів стосовно прав людини, ратифікованих нашою державою.

Принцип державного підходу до завдань, що реалізуються в соціально-педагогічній діяльності, підкреслює активну роль дер­жави в постановці пріоритетних завдань та організації соціального виховання.

Принцип зв'язку змісту і форми соціально-педагогічної діяль­ності з конкретними умовами життєдіяльності особистості чи соціальної

Психолого-педагогічні принципи підкреслюють пріоритети осо­бистості в соціально-педагогічній діяльності. Одним із провідних у цій галузі є

принцип сприяння самореалізації дітей та молоді у всіх сферах Їх життєдіяльності. Принцип диференційованого та індивідуального підходу до об'єктів соціально-педагогічної діяльності базується на відповід­них принципах класичної педагогіки. Його сутність полягає в тому, що життєві проблеми, потреби клієнта потрібно диференціювати і віднести до певної групи подібних явищ.

Принцип цілеспрямованості полягає в тому, що соціальний пе­дагог повинен цілеспрямовано досягати професійної мети, вплива­ючи на свідомість, почуття, волю, вчинки людей. З попереднім тісно пов'язаний принцип системності.

Дотримання розглянутих принципів соціально-педагогічної діяльності є однією з базових умов професіоналізму в практичній роботі соціального педагога.

Принцип природовідповідності. Виховання має будуватися відповідно із природним ходом розвитку самої людської природи (Песталоцці), як слідування за процесом природного розвитку лю­дини на кожному віковому етапі, з урахуванням індивідуальних особ­ливостей (Дістервег). Цей принцип базується на науковому розумінні природничих і соціальних процесів, загальних законів розвитку природи, людини, ноосфери. Залежно від статі й віку необхідно формувати в людини установку на збереження життя, здоров'я, на здоровий спосіб життя, розвивати в ній відповідальність за себе і оточуючий світ.

Принцип культуровідповідності передбачає, що соціальне ви­ховання повинно базуватися на загальнолюдських цінностях культу­ри, будуватися відповідно до національних цінностей, норм; це та­кож прилучення людини до різних пластів культури етносу, суспільства, світу в цілому. Цей принцип має особливу роль у сучасному суспільстві, в якому постійно відбуваються зміни у всіх сферах життя, а зміни, як відомо, породжують психолого-педагогічні проблеми. Людство в цілому, групи людей, конкретна людина далеко не одразу ' не завжди безболісно сприймає всі інновації, які відбуваються. Адаптація людини до інновацій може породжувати порушення психічного здоров'я, соціальну дезінтеграцію, агресивну поведінку.

Принцип гуманізму є стрижневим у всій соціально-педагогічній діяльності. Його витоки можна простежити ще в благодійних діян­нях князів Київської Русі після введення християнства. Вчення цер­кви про людинолюбство, духовність, доброчинне ставлення до нужденних, благодійність через спеціальний податок і милостиню ста­ли наріжним каменем гуманістичної спрямованості соціальної до­помоги та підтримки людини. Сьогодні принцип гуманізму перед­бачає визнання людини найвищою цінністю. Він має на меті здійснення соціально-педагогічної діяльності на засадах альтруїз­му, емпатії, людяності, прийняття особистості клієнта з усіма його позитивними та негативними рисами.