Главная Случайная страница Полезное: Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным? Категории: АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Висновки до третього розділу ⇐ ПредыдущаяСтр 18 из 21Следующая ⇒   Апробація авторської програми психокорекційної роботи “Реалії життя” дозволила зменшити вплив психологічних чинників на тривожність старшокласників, оптимізувала їх рівень особистісної тривожності, гармонізувала Я-концепцію, позитивно вплинула на самоприйняття, дала змогу краще зрозуміти себе, зменшила тривожність, пов’язану із планами на майбутнє, навчила налагоджувати стосунки з людьми, закріпила форми поведінки, що ґрунтуються на співпраці, завдяки засвоєнню засобів саморегуляції сформувались навички подолання тривожних станів, вміння вирішення проблемних ситуацій, що призвело до особистісного зростання. По закінченню формувального експерименту у старшокласників зафіксовано достатньо гармонійне сприйняття себе, виробились навички, які покращують психологічну адаптованість, оптимізувалися компоненти мотиваційної сфери. Динаміка рівнів тривожності, яка зафіксована в контрольному експерименті підтверджує ефективність обраної для корекції методики форум-театру.

ВИСНОВКИ

Аналіз численних визначень тривожності у психологічній літературі дозволяє зробити такі висновки - поняття тривожності визначається: по-перше, як емоційний стан у певній ситуації, по-друге, як стійка властивість, риса особистості або темпераменту, по-третє, тривожність виявляється у той чи інший час, з різноманітною періодичністю, властива будь-якій людині. Проблема тривожності займає особливе місце у сучасному житті. Існують значні питання пов’язані з співвідношенням понять тривога, страх, тривожність. Розмежування явищ тривоги як безпредметного, невизначеного страху-туги, на відміну від страху як конкретний, емпіричний страх-боязнь, відбулось лише на початку XIX ст. Раніше ж все об’єднювалось єдиним поняттям «страх». Тому, можна стверджувати, що тривога – це безпредметне ірраціональне передчуття віддаленої небезпеки, джерело якої є глибинним та неусвідомленим, страх – емоційний стан у конкретній, об’єктивній формі, джерело якого пов’язане з усвідомлюваною зовнішньою загрозою, а тривожність – це індивідуальна психологічна особливість, яка виявляється у схильності людини до частих та інтенсивних переживань стану тривоги, а також у низькому порозі його виникнення.

Тривожність вивчається як один з основних параметрів індивідуальних відмінностей, і являє собою і як індивідуальну, так і особистісну властивість людини. В свою чергу багато вчених вказують на зв'язок стану тривоги із силою нервової системи. Тривожність проявляється на фізіологічному та психологічному рівнях. Психологічний рівень має емоційний, поведінковий, когнітивний компоненти. Емоційний компонент характеризується індивідуальною комбінацією різноманітних переживань, інтенсивність яких залежить від процесів збудження та гальмування у корі головного мозку у відповідь на подразник та від рівня тривожності. Поведінковий компонент проявляється двома типами реакцій – пригніченням та збудженням. Когнітивний компонент охоплює мотиваційну, комунікативну сфери, стосується самооцінки та самоусвідомлення особистості. Існує два різновиди тривожності: стійка та загальна. До основних форм тривожності відносять: відкриту та приховану. Відкрита включає у себе гостру, нерегульовану або слабо регульовану тривожність; регульовану і компенсовану тривожність та культивовану тривожність. Прихована – «неадекватний спокій», «втечу від ситуації», «замасковану тривожність». Також виділяють реактивну та особистісну тривожність. Реактивна тривожність як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напруженням, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію, може бути різним за інтенсивністю й динамічним у часі. Тривожність може бути результатом недавно пережитих подій, емоційні враження від яких ще не втратило свого впливу на особистість. Але реактивна тривожність не є початково негативною рисою. Певний рівень тривожності - необхідна умова для успішної діяльності.

Підліткова тривожність пов’язана, насамперед, з диспропорціями в розвитку, з передчасним розвитком і його затримкою. Прояви тривожності в дітей, зокрема підлітків, можуть бути соматичними й поведінковими. Соматичні прояви стосуються змін у внутрішніх органах, системах організму дитини: прискорене серцебиття, нерівне дихання, тремтіння кінцівок, скутість рухів, може підвищуватися тиск, виникати розлади шлунка тощо. На поведінковому рівні прояви підвищеної тривожності ще більш різноманітні й непередбачувані. Вони можуть коливатись від повної апатії і безініціативності до демонстративної жорстокості. З підліткового віку тривожність все більше опосередковується самооцінкою, набуваючи риси особистісного утворення. Саме внутрішній конфлікт, суперечливість прагнень дитини, коли одне її сильне бажання суперечить іншому, одна потреба заважає іншій, є причиною виникнення тривоги. Тривожність підлітка часто порушує його нормальне життя, нерідко виступає причиною порушення соціальних зв'язків з навколишніми.

Базою експериментального дослідження був вибраний 10 клас Ніжинської гімназії №3 (м. Ніжин, Чернігівська обл.) – 20 учнів (14 хлопців та 6 дівчат). Дослідження проводилось в три етапи: теоретичний аналіз; емпіричне дослідження рівня тривожності підлітків; розробка корекційно-профілактичної програми зниження рівня тривожності; апробація корекційно-профілактичної програми зі зниження рівня тривожності.

На основі отриманних даних можна зробити висновок, що фрустрація потреби в досягненні визнання оточуючих в 53 % учнів, суспільна тривожність в школі в 47 %, страх самовираження – 43 %, страх невідповідності очікуванням оточуючих – 42 %, страх ситуації перевірки знань – 38 %, низька фізіологічна опірність стресу 36 %, переживання суспільного стресу 18 %, труднощі і страхи у відносинах з вчителями – 11 %.

Дослідження показало, що в загальному рівень тривожності в класі середній. Особистісна тривожність старшокласників значною мірою зумовлюється, за моїм припущенням, трьома групами психологічних чинників (особистісні, адаптаційні та мотиваційні).

Для зниження рівня особистісної тривожності старшокласників та дії чинників, що її зумовлюють, була впровадження психокорекцій на програма “Реалії життя”. Форум-театр, об’єднуючи техніку надання інформації і навичок через тренінги і вплив на підсвідомість через відчуття, впливає на емоційний інтелект людини, формуючи творчий підхід до позитивного вирішення проблеми, що позитивно впливає на корекцію тривожності старшокласника.

Загальний рівень інтернальності після експерименту став вищим, ніж до експерименту. Кількість старшокласників з інтернальним локусом контролю збільшилася з 21% до 35%. Показники інтернальності збільшилися в сферах досягнень (з 47,9% до 54,2%), невдач (з 29,2% до 41,7%), міжособистісних стосунків (з 58,3% до 62,5%). Це доводить що, апробація авторської програми психокорекційної роботи “Реалії життя” дозволила зменшити вплив психологічних чинників на тривожність старшокласників, оптимізувала їх рівень особистісної тривожності, гармонізувала Я-концепцію, позитивно вплинула на самоприйняття, дала змогу краще зрозуміти себе, зменшила тривожність, пов’язану із планами на майбутнє, навчила налагоджувати стосунки з людьми, закріпила форми поведінки, що ґрунтуються на співпраці, завдяки засвоєнню засобів саморегуляції сформувались навички подолання тривожних станів, вміння вирішення проблемних ситуацій, що призвело до особистісного зростання.