Тактики, які побудовані на логічних і психологічних

Засобах впливу

6.3.1. Тактика «Перевтілення». Якщо стратегічна мета – отримання максимуму інформації, то А1 може штучно створити розрив у знаннях, перевтілюючись в «дилетанта», «незнайку», «провінціала» [Гойхман, Надеина 1997:210].

6.3.2. Тактика «Перенесення» (термін Ван Дейка) Якщо мовленнєвий хід А1 містить негативну інформацію про А2, яку він має підтвердити або спростувати, адресант може послатися на джерело негативної інформації про А2, що дозволяє йому перенести відповідальність за інформацію, що загрожує обличчю А2 й зберегти позитивну самопрезентацію в його очах: «Кажуть, що…»

6.3.3. Тактика/хід «Узагальнення» використовується для того, щоб показати, що наведена інформація є типовою. Мовленнєві формули цього ходу: «І так завжди», «З цим можна зіткнутися щодня», «Це повторюється безкінечно» тощо.

6.3.4. Тактика/хід «Наведення прикладу» свідчить, що загальна думка ґрунтується на конкретних фактах (досвіді). Типові вирази: «Ось приклад», «Наприклад, минулого тижня...», «Візьміть наших студентів….Вони...». Цей хід добре «працює», коли треба пояснити те або інше поняття, наприклад «консенсус».

6.3.5. Тактика «Несподіванка» – використання в мовленні несподіваної або невідомої А2 інформації.

6.3.6. Тактика «Провокація» – на короткий час викликається реакція незгоди А2 з інформацією, яка викладається А1, щоб використати цей час для підготовки А2 до конструктивних висновків, для уточнення та більш чіткого визначення власної позиції А1.

6.3.7. Тактика «Внесення елемента неформальності» складається з того, що А1 розповідає А2 про власні помилки, хибні кроки, упередження та їхні наслідки з тим, щоб показати, яким чином вдалось уникнути однобокого підходу до певної проблеми й знайти її нове рішення. Це дозволяє подолати стриманість, упередженість А2 й змінити його думку на користь А1.

6.3.8. Тактика «Пряме включення» дозволяє відмовитися від розтягнутого вступу, особливо, якщо партнери знайомі з предметом обговорення й мають спільну пресупозицію. Це підвищує інформативність мовлення, дозволяє зекономити час для обговорення проблеми.

6.3.9. Тактика «Так-так-так» – партнеру задаються 3-4питання, на які він зобов’язаний відповісти «так». Тоді, ймовірно, і на основне питання А2 також відповість позитивно. Ця тактику винайшов давньогрецький філософ Сократ для переконання співрозмовників. Ось як він доводив Другу, що таке справедливість.

Сократ С лухай-но, у меня, як у всіх людей, є праве й ліве око?

Друг Так.

Сократ І права й ліва ніздря?

Друг Безперечно.

Сократ Значить, коли, говорячи про одне й те ж, ти одне в мене називаеш правим, а інше – лівим, то на мої питання, що саме ти так називаєш, ти ж можеш відповісти: праве—те, що знаходиться справа, а ліве-зліва?

Друг Так, можу.

Сократ. Далі, значить, і коли ти одне й те ж іменуєш то справедливим, то несправедливим, ти можеш відповісти, що саме справедливе, а що ні?

Друг Отже, я гадаю,що справедливо все, що робиться вчасно і належним чином, а те, що не робиться належним чином, несправедливо.

Сократ Думка твоя чудова. Значить, той, хто робить всі ці речі належним чином і в належний час, чинить справедливо, а той, хто не робить це належно, чинить несправедливо?

Друг Так.

Сократ. Отже, справедливий той, хто чинить справедливо, а несправедливий той, хто чинить навпаки?

Друг Так, це так.

6.2.10. Тактика «Чорний оппонент» – партнеру задають декілька питань з таким розрахунком, щоб не на одне з них він не зміг відповісти. Тоді А1 негайно продукує мовленнєву формулу «Ось, бачите, питання не підготовлене». При використанні такої тактики слід мати на увазі: 1) питань повинно бути не більше 3, інакше тактика перетвориться на демонстрацію упередженості до А2; 2) питання повинні бути достатньо складними, а інколи й не мати відповіді, оскільки, якщо А2 відповість на питання, тактика не «спрацює»; 3) висловлювання «Ось, бачите, питання не підготовлене» вимовляється при першій труднощі А2 з відповіддю з тим, щоб припинити мовленнєву взаємодію 4) не варто дозволяти А2 розвивати свою відповідь або перехоплювати комунікативну ініціативу.

6.3.11. Тактика «Підмазування аргумента» – слабкий доказ, що може бути легко опротестований, супроводжується компліментом А2. Наприклад:«Ви, як людина розумна, не станете заперечувати…»; «Усім добре відомі ваша чесність і принциповість, тому ви...»; «Людина недостатньо освічена, не зрозуміє, не оцінить наведений аргумент, але ви…». Іноді адресату дають тонко зрозуміти, що до нього особисто ставляться з повагою, цінують його розум та визнають його чесноти.

6.3.12. Тактика «Доказ від протилежного» –А1 спочатку не заперечує аргументи А2, коли той виявляє незгоду, навіть з деякими погоджується. Поступово наводяться інші аргументи, які посилюють позицію А1.

6.3.13. Тактика «За себе» – часто вчитель в школі говорить не дуже старанному учневі: «Ти завжди спізнюєшся/не виконуєш/не розумієш…» або в сім’ї дружина «пиляє» чоловіка за те, що він не виносить сміття, затримується на роботі тощо. Слова «постійно», «завжди» (рос. вечно) «програмують» А2 на виконання цих дій у майбутньому. Слід говорити не «за іншого («ти»), а за «себе» («я») й повідомляти А2 про свої почуття, переживання з приводу вчинку А2, наприклад: «Коли ти приходиш пізно, я хвилююсь», «Мені шкода, що ти спізнюєшся».

6.3.14. Тактика «Маскування»(сover identity) – А1 приховує свою проблематичну ідентифікацію (асиметрію знань, досвіду тощо з А2), коли є загроза його позитивній самопрезентації.

Тактика «Обачливість» (discreet talk) – А1 має експертні знання, але з метою уникнення неприємних новин для А2 вдається до неповного опису стану речей, застосування евфемізмів. Часткове формулювання пом’якшує ефект від екстремального формулювання.

6.3.16. Тактика «Навіювання неспокою» – психологічний вплив часто звертається до почуттів людини, перш за все примітивних, як-то страху, гніву, ненависті. Загрозу можуть нести певні слова, і як компонент висловлювання впливу слово може бути прагмемою – одиницею, в семантиці якої зафіксована орієнтація на адресата. Прагмема в межах висловлювання, що має на меті вплив на А2, виконує функцію маніпуляції свідомістю А2.

6.3.17. Тактика «Свої – чужі» – маніпулює соціальним самопочуттям людини. Поділ на «своїх» і «чужих», бажання бути як всі, усвідомлення свого місця в мовному колективі – все це визначає поведінку мовців. Вживаючи «ми» замість «я», А1 автоматично об’єднує свою позицію з позицією А2: «Ми всі любимо подорожувати/подарунки/смачне».

&

6.4. Індикація метакомунікативних стратегій

Метакомунікація у загальному розумінні складає ту частину вербальної комунікації, яка спрямована сама на себе: різні аспекти самоорганізації спілкування, мовленнєві акти з приводу спілкування [Макаров 2003:197-199]. Інколи під метакомунікацією розуміють рефлексію – моніторинг мовленнєвої ситуації в дискурсі – адаптивний функціональний самоконтроль дискурсу.

Метакомунікативні МА можуть моніторити такі компоненти комунікативного акту:

1) контакт, наприклад МА привертання або підтримки уваги: акти звертання/ direct address (пане Коваленко, містер Сміт, хазяїне тощо) вступні слова (ну, добре,, слухай, знаєш тощо); МА сприйняття та розуміння: сигнали підтвердження (так, добре, я слухаю, я розумію), контролюючі МА з боку А1 (Повтори, що я сказав; Ти слухаєш? Ти розумієш про що я? тощо), перепитування-“петлі” з боку А2 (Що? Перепрошую? Я не зрозумів, Не могли б Ви повторити? тощо), а також мовленнєві сигнали з боку обох комунікантів, які інформують про невдачі спілкування в цілому (Я не можу до тебе достукатися; Ми не на одній хвилі). Комунікативні невдачі зумовлюються або когнітивною, або фізіологічною неспроможністю комунікантів сприйняти й інтерпретувати повідомлення (неспівпадіння пресупозицій, нерозбірлива вимова, тощо)

2) КАНАЛ, наприклад,МА регулювання фізичних параметрів каналу (Говоріть голосніше! Нічого не чути; Don’t talk with your mouth full!)

3) міжособистісні та соціальні стосунки комунікантів (Як ти смієш так зі мною говорити? З ким/Як ти розмовляєш? Ти повинне знати своє місце; Ти начальник; Who do you think you are talking to? Don’t sir me! Now I’m talking not as your boss, but as your friend)

4) ФОРМА і ЗМІСТ повідомлення. Формальні метакомунікативні ходи охоплюють маркери початку, структурування та закінчення повідомлення (Перш за все; Перш, ніж я відповім на Ваше питання, З одного боку…; Насамкінець), маркери його редагування (іншими словами, інакше кажучи; Підсумовуючи сказане…). Зміст повідомлення реалізується в категоріях кількості (обсяг та достатності повідомлення), якості (істинність та достовірність), релевантності та доцільності (теми та предмета спілкування, відношення до контексту), які в цілому відповідають постулатам кооперативного спілкування Грайса. Приклади метакомунікативних МА, які відбивають 1) якість повідомлення: Я впевнений; Ви мені вірите? Щиро/Правду кажучи, …; Я маю на увазі саме це; 2) кількість повідомлення: Це все, що ти хотів сказати? Ви сказали достатньо; 3) релевантності та доцільності: Це не має ніякого відношення до ситуації; На городі бузина, а в Києві дядько; Сім мішків гречаної вовни; Я не збираюсь обговорювати це зараз; Поговоримо про це зараз і тут.

Деякі метакомунікативні одиниці – поліфункціональні, наприклад, фрази Знаєте, Ну, Між іншим не тільки структурують дискурс, а й представляють тему, привертають увагу адресата, полегшують сприйняття.

Комуніканти також здійснюють моніторинг норм спілкування, а саме стиль мовлення та тональність спілкування (Не говоріть таким тоном; Слідкуйте за мовою; Як ви смієте так говорити!), моніторинг обміну комунікативними ролями (Вибачте, що перебиваю Вас; Говоріть, я слухаю; Дай мені сказати). Деякі дослідники називають елементи, які повідомляють координати певного висловлювання у потоці мовлення відносно попередніх та наступних мовленнєвих дій, дейксисом дискурсу (аналогічно тому, як традиційний дейксис особи, місця та часу орієнтує висловлювання у фізичному просторі ). Дейксис дискурсу використовує для позначення точки відліку в системі координат повідомлення, індекси місця та часу: Як я вже говорив раніше, Пізніше я поясню…, Попередньо ми говорили … тощо.

Індикація метадискурсивних стратегій – це характерна особливість англо-американського наукового дискурсу, важлива макростратегія цього типу дискурсу. Як правило, виділяють текстуальний та інтерперсональний метадискурси.

До текстуального метадискурсу належать, зокрема, текстуальні конектори (first, next), кодові глоси (X means Y), ілокутивні маркери індикації мовленнєвих актів (to sum up, to give an example), наратори (according to …).

До інтерперсонального метадискурсу – маркери валідності (might. perhaps), маркери емфази, (clearly, obviously), атрибутори (according to Y), маркери ставлення автора до змісту пропозиції (surprisingly, it is fortunate that), маркери залучення читача до діалогу через коментарі типу you may not agree that..., you may wish to read the last section first. маркери апроксимації (типу nearly, entirely); а також маркери поступки та протиставлення (типу though, although, on the other hand, however) та деперсоналізації (one can see, it is believed).

¨Література

Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2004. – 344 с.

Габідулліна А. Р., Андрієнко Т. П., Кузена Н. В. Основи теорії мовної комунікації: навчальний посібник. Донецьк: Регіон, 2000, -196 с.

Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Основы речевой коммуникации. - М.: ИНФА, 1997. – 272 с.

Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу: Монографія, 2-е вид., випр. і доп. – К.: Логос, 2004. – 284 с.

Дубенко О.Ю. Англо-американські прислів’я та приказки. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – 416 с.

Ільченко О.М. Етикет англомовного наукового дискурсу. – Київ: Політехніка, 2002.

Кашкин В.Б. Маркеры своего и чужого в межкультурном диалоге // Взаимопонимание в диалоге культур: условия успешности. – Воронеж: ВГУ, 2004. – С.49-62.

Ларина Т.В. Категория вежливости в английской и русской коммуникативных культурах: Монография. – М.: РУДН, 2003а. – 251 с.

Ларина Т.В. Неимпозитивность как одна из доминантных черт английской коммуникативной культуры // Межкультурная коммуникация и перевод. Материалы межвуз. конф. – М.: МОСУ, 2003б. – С.115-120.

Меликян С.В. Молчание в русском общении //Русское и финское коммуникативное поведение. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – С. 47-52.

Міщенко Н., Міщенко М. Слово батьків – з усіх віків. – К.: Богдана, 1998. – 1136 с.

Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. – М: Рефл-бук; К: Ваклер, 2001. – С. 36-292.

Привалова И.В. Интеркультура и вербальный знак (лингвокгнитивные основы межкультурной коммуникации). – М.: Гнозис, 2005. – 472с.

Рождественський Ю.В. Теория риторики. – М.:УРСС, 2006. – 512 с.

Русские пословицы и поговорки о языке, речи и культуре речевого поведения. – Online: http://navigator.gramota.ru/narod.html?_sf=250&_co=1

Сперанская А.Н. О молчании в русском фольклоре //Вестник КрасГУ. Гуманитарные науки. – № 1. – Красноярск: Изд-во КрасГУ, 1999. – С. 67-75.

Стернин И.А. Понятие коммуникативного поведения и проблемы его исследования // Русское и финское коммуникативное поведение. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – С. 4-20.

Стернин И. А. Коммуникативное и когнитивное сознание //С любовью к языку. – Москва-Воронеж, 2002а. – С. 44-51.

Стернин И.А. О национальном коммуникативном сознании // Лингвистический вестник. – Вып. 4. – Ижевск, 2002б. – С.87-94.

Стернина М.А. Коммуникативное поведение финнов в представлении русских // Русское и финское коммуникативное поведение. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – С.71-73.

Савенкова Л.Б. Русские паремии как функционирующая система: Автореф. дисс. …д-ра филол. наук. – Ростов н/Д., 2002. – 46 с.

Телия Русская фразеология. Семантический, прагматический и линвгокультурологический аспекты. – М.: Языки русcк. культ., 1996. – 228 с.

 Тест 6

Тема:КОМУНІКАТИВНІ РЕСУРСИ

Дайте відповіді одним словом або фразою на нижчеподані питання. Перевірте правильність відповідей за ключем у Розділі КЛЮЧІ ДО ТЕСТІВ. Порахуйте правильні відповіді та визначте свій результат за шкалою оцінювання, яка подана після тесту.

Шкала оцінювання

Примітка: За кожну правильну відповідь виставляється один бал. Найвища кількість балів –20