Домінантні риси української та американської комунікативної поведінки

&

6.2. Комунікативні стратегії

Спілкування людей зумовлюється взаємною необхідністю/потребою. Усвідомлено чи неусвідомлено комунікативні потреби мовців втілюються в комунікативні інтенції (від лат. intentio – прагнення). Комунікативна інтенція – це осмислений чи інтуїтивний намір адресанта, який визначає внутрішню програму мовлення та спосіб її втілення [Бацевич 2004:116]. Загальна інтенція мовця зумовлює стратегію мовленнєвого спілкування, або комунікативну стратегію/КС.

Термін стратегія (грецьк. військо + веду) виник у військовій сфері. У загальнонауковому розумінні позначає мистецтво керівництва чим-небудь, що ґрунтується на правильних і довготривалих прогнозах. У теорії мовної комунікації, під стратегією мовленнєвого спілкування розуміють оптимальну реалізацію інтенції мовця щодо досягнення конкретної мети спілкування, тобто контроль і вибір дієвих ходів спілкування і гнучкої їхньої видозміни в конкретній ситуації [Бацевич 2004:116]. Інколи під стратегією розуміють ланцюг рішень мовця, комунікативних виборів тих чи інших мовленнєвих дій і мовних засобів [Макаров 2003:193]. Стратегія постає як когнітивний процес, тобто глобальний рівень усвідомлення ситуації в цілому, в якому мовець співвідносить свою комунікативну мету з конкретним мовним вираженням.

На часі в теорії комунікації відсутня універсальна класифікація комунікативних стратегій. У діалогічній взаємодії виокремлюють стратегії залежно від способу поводження з комунікативним партнером: 1) кооперативні стратегії – сукупність мовленнєвих дій, які застосовує адресант для досягнення комунікативної мети через кооперацію з адресатом та 2) некооперативні стратегії – сукупність мовленнєвих дій, які застосовує адресант для досягнення своєї стратегічної мети через конфлікт з адресатом.

Російська дослідниця О.С.Іссерс, авторка монографії “ Коммуникативные стратегии и тактики русской речи» [2003], вважає, що стратегії як різновид людської діяльності мають глибинний зв’язок з мотивами, які керують мовленнєвою поведінкою особистості. До числа найбільш суттєвих мотивів людської поведінки авторка відносить: 1) бажання бути ефективним, тобто реалізувати інтенцію та 2) необхідність пристосуватись до ситуації. Це первинні мотиви, окрім яких можна виокремити вторинні мотиви: 3) потреба самовираження; 4) бажання А1 зберегти та примножити значимі для нього цінності; 5) бажання уникнути негативних емоцій тощо. О.С.Іссерс будує класифікацію КС, яка базується на ієрархії мотивів та цілей, найбільш значущих для мовця. Основна стратегія – семантична, або когнітивна, наприклад, підкорення А2, дискредитація третьої особи тощо. Допоміжна стратегія – прагматична, яка обслуговує усі цілі самопрезентації і самовираження та існує у таких різновидах: побудова іміджу, створення емоційного настрою тощо. Діалогові стратегії, зумовлені бажанням адресанта керувати комунікативною ситуацією.

Досягнення мети можливо, якщо А1 протягом комунікативного акту контролює інтелектуальні та емоційні ресурси А2. Конкретні дії А1, котрі окремо або в комплексі ведуть А1 до вирішення стратегічної задачі є конституентами мовленнєвих тактик. Стратегія й тактика співвідносяться як рід та вид. Мета опису КС – представити номенклатуру типових тактик, що реалізують конкретні КС.

&

6.3.Комунікативні тактики

Тактика мовленнєвого спілкування описує конкретні мовленнєві дії, що мають на меті досягнення впливу на певному етапі стратегічної взаємодії.

Тактика за походженням також військовий термін (від гр. taktike – (мистецтво) шикування військ). Серед значень цього слова знаходимо: 1) засоби, методи, що забезпечують стратегічний успіх 2) прийоми, засоби досягнення будь-якої мети; лінія поведінки кого-небудь [Словник іншомовних слів:875-876].