Цитати з промов і записів 2 page

Так звана заспокійлива політика Радянського Союзу складається на практиці з революційних інтриг здійснюваних в інших країнах, в безсоромному розпалюванні конфліктів серед різних держав; при цьому СРСР стрімко озброюється, готуючись до загарбницької війни. Людям з країн Західної Європи розповідають про суспільний лад без поділу на класи, проте в самій Росії існує жорстке розділення між привілейованою і незаможною кастами.

Радянська пропаганда говорить про «рай для дітей з найщасливішою молоддю в світі». В дійсності ж стан справ такий, що в СРСР живуть мільйони незабезпечених дітей, що там існує дитяча праця і навіть смертна кара для дітей. Більшовицька пропаганда брехливо говорить про «звільнення жінок комунізмом». Реальність же така, що інститут шлюбу був повністю скасований, має місце жахлива дезінтеграція й ліквідація сімейного життя, що у жінок немає роботи і загрозливо зростає проституція.

Такого роду режим, при якому теорія та практика знаходяться у волаючому протиріччі, може встояти лише за допомогою брехні і нахабного лицемірства.

До 30 січня 1933 року всілякий раз, коли за наказом комуністів вбивали якогось робітника, вбивство ставилося в провину націонал-соціалістам. Постійно ходили брехливі чутки про заворушення серед штурмовиків, а чесних німецьких робітників таврували як штрейкбрехерів. Коли вбили Хорста Весселя, суспільство охопило таке обурення, що комуністам довелося з цим щось робити; щоб виправдати себе, вони вигадали історію про те, що за цим підлим політичним вбивством нібито стоїть сварка між суперниками, які не поділили коханку. Коли якісь комуністичні виродки закололи Норкуса, члена Гітлерюгенду, газета «Роте фане» безсоромно заявила, що Норкуса вбив нацистський шпигун; тобто нацисти ніби вбили сімнадцятирічного члена своєї партії, щоб тим самим з'явився привід для заборони німецької компартії в юридичному порядку. Коли вбили Майковського і Гачке, реакція була аналогічною.

Коли націонал-соціалісти викрили злочинну діяльність комуністичної партії в Німеччині, комуністичний Інтернаціонал почав вигадувати пропагандистські жахи про націонал-соціалізм. Інсценований судовий процес в Лондоні був покликаний зняти з комуністичної партії всі звинувачення в тому, що стосується підпалу Рейхстагу, і показати, що за цим підпалом стояли провідні націонал-соціалісти. Мертвий член Рейхстагу не міг заперечувати те, що йому брехливо приписувалося. Пізніше, однак, колишні комуністичні лідери зізналися, що в меморандумі не було жодного правдивого слова. Як заявили вони, все було повністю сфальсифіковано, щоб дискредитувати націонал-соціалістів в очах всього світу. Шановні юристи і журналісти, й навіть один англійський лорд опустилися так низько, що дозволили використовувати себе на цьому інсценованому процесі в Лондоні в якості маріонеток.

З тих пір комуністи планомірно ведуть у всьому світі анти-німецьку пропаганду, бо вони прекрасно усвідомлюють, що націонал-соціалісти — їх найбільш небезпечні вороги. У числі періодично повторюваних тем цієї комуністичної агітації — розповіді про військові приготування в інтересах німецького імперіалізму, підготовка реваншу проти Франції, територіальні придбання за рахунок Данії, Голландії, Швейцарії, країн Балтії, України і т.д., німецький хрестовий похід проти СРСР, розбіжності в партії та уряді, особливо між партією і армією, зростаюче невдоволення мас, вбивства провідних людей Німеччини або замаху на них, підготовка інфляції та неминучий повний крах економіки, вбивства і тортури над ув'язненими, релігійні гоніння і всілякий культурний вандалізм.

Ці пропагандистські вигадки поширюються за допомогою тисяч каналів і тисяч шляхів; на службу цій кампанії по дискредитації ставиться (іноді свідомо, іноді ні) буржуазна інтелігенція. У всіх європейських столицях існують великі установи по розповсюдженню отрути по всьому світу, а Комінтерн надає гігантські субсидії на підготовку і проведення цієї роботи. Ці організації є постійними центрами занепокоєння серед народів. Вони ніколи не втомлюються створювати труднощі усіма доступними їм засобами.

Такою є більшовицька пропаганда. Таким є вигляд, який вона приймає і в якому живе, використовуючи обман, наклеп і крутійство, щоб змусити народи підозрювати і ненавидіти один одного, поширюючи тим самим загальний стан неспокою, бо більшовики прекрасно знають, що комуністична ідея зможе перемогти тільки в знавіснілому та підозрілому світі.

У Німеччині існують релігійні розбіжності, викликані глибокими питаннями, пов'язаними з совістю, але вони не мають нічого спільного із запереченням релігії. Ці розбіжності використовуються різними критиками (іноді нешкідливими, іноді злісними), і проводиться паралель між ними та вкрай догматичним атеїзмом більшовицького Інтернаціоналу. Для того щоб зрозуміти абсурдність цієї паралелі, досить буде навести низку прикладів з теорії та практики комунізму.

У програмі комуністичного Інтернаціоналу відкрито і чітко говориться про те, що проти будь-якої форми релігії повинна вестися безжальна й планомірна боротьба. Ленін заявив, що «релігія — це опіум для народу та різновид сивушного масла». Ці заяви опубліковані в четвертому томі зібрання його творів.

На 2-му з'їзді атеїстів Бухарін заявив, що релігію потрібно «знищувати багнетами». Єврей Губєльман, який під прізвищем Ярославський є головою Союзу войовничих безбожників СРСР, зробив наступний вислів: «Наш обов'язок — знищити всі релігійні концепції світу... Якщо для торжества одного певного класу потрібно знищення десяти мільйонів людей, як у минулій війні, то це повинно бути зроблено і це буде зроблено».

У номері за 6 листопада 1930 року щомісячний журнал «Безбожник», центральний орган Союзу войовничих безбожників, надрукував наступне: «Ми спалимо всі церкви в світі та зрівняємо всі тюрми з землею». У всіх виховних закладах Радянського Союзу релігійне виховання заборонено, а замість нього було запроваджено систематичний курс навчання марксистському атеїзму. Дітям до 18 років заборонено брати участь у релігійних службах та в молитвах. Закон про церкви від 8 квітня 1929-го встановив такий стан справ, при якому духовні й релігійні установи позбавлені всіх прав. Все духовенство та їх сім'ї належать до незаможного класу радянських громадян, тим самим, вони автоматично втрачають право на працю і їжу, і можуть бути виселені зі своїх будинків у будь-який момент.

Така теорія та світова концепція юридичних принципів, що лежать в основі більшовицького атеїзму, і ці принципи невтомно впроваджуються в життя.

До 1930 року при радянському режимі був убитий 31 єпископ, 1600 священиків і 7000 ченців. Згідно з даними, наявними на 1930 рік, у в'язницях на голодному пайку в тому році перебувало 48 єпископів, 3700 священиків і 8000 ченців і черниць. Женевська Міжнародна ліга проти Третього Інтернаціоналу опублікувала дані на 6 серпня 1935 року, які говорять про те, що в Росії було заарештовано, заслано або вбито 40 тисяч священиків. Майже всі православні церкви й каплиці були або зруйновані, або закриті для богослужінь і перетворені на клуби, кінотеатри, комори і т. д. До нашого приходу до влади атеїстична пропаганда, здійснювана в Німеччині марксистами, яких ми зуміли перебороти, виступала за те жахливе становище, яке я тільки що описав. Одна лише соціал-демократична «Ліга німецьких вільнодумців» налічувала 600 тисяч осіб. Комуністична «Ліга пролетарських вільнодумців» на момент її закриття налічувала 160 тисяч членів. Майже всі інтелектуальні лідери марксистського атеїзму в Німеччині були євреями, серед них — Еріх Вайнерт, Фелікс Абраам, Леві-Ленц та інші. На регулярних зборах, що проводяться в присутності нотаріуса, членів змушували підписувати декларацію про свій відхід з церкви вартістю дві марки. Таким ось чином велася боротьба за атеїзм. З 1918-го по 1933-й рік число таких випадків тільки з німецьких євангелічних церков склало в Німеччині два з половиною мільйони. Програму цих атеїстичних товариств щодо статевих питань добре видно з наступних вимог, які публічно висловлюються на їх зборах та розповсюджуються у вигляді листівок:

1. Повна відміна статей закону, що стосуються покарання за аборт, і право безкоштовно робити аборт в державних лікарнях.

2. Невтручання у проституцію.

3. Скасування всіх буржуазно-капіталістичних приписів щодо шлюбу і розлучення.

4. Необов'язкові реєстрація в ЗАГС і виховання дітей співтовариством.

5. Скасування всіх покарань за статеві збочення і надання повної амністії всім особам, засудженим за «статеві злочини».

Воістину, тут ми маємо справу з методичним божевіллям, мета якого — умисне знищення народів та їх цивілізацій і встановлення варварства в якості першооснови суспільного життя.

Де ж шукати тих, хто стоїть за лаштунками цього смертоносного світового руху? Хто придумав все це божевілля? Хто впровадив це в Росії і тепер намагається поширити це й на інші країни? Відповідь на ці питання розкриває справжній секрет нашої антиєврейської політики і нашої безкомпромісної боротьби з єврейством, бо більшовицький Інтернаціонал в дійсності не що інше, як єврейський Інтернаціонал.

Саме єврей придумав марксизм. Саме єврей, в минулому, десятиліттями намагався розпалити світову революцію за допомогою марксизму. Саме єврей очолює сьогодні марксизм у всіх країнах світу. Цей сатанізм міг зародитися тільки в мозку кочівника без народу, без раси і без країни. І тільки одержимий сатанинською люттю він міг почати цю революційну атаку. Бо більшовизм — це не що інше, як грубий матеріалізм, який спекулює основними інстинктами людини. І в своїй боротьбі проти західноєвропейської цивілізації він використовує самі низькі людські спонукання в інтересах міжнародного єврейства.

Теорія, що лежить в основі цього політичного і економічного фанатизму, була розроблена євреєм на ім'я Карл Мордехай (він же Маркс), сином рабина з Тревеса. Різновид тієї ж самої теорії виник в мозку іншого єврея на ім'я Фердинанд Лассаль. Він був сином єврея Хаїма Вольфсона з Лослау, який змінив своє ім'я спочатку на Лосслауэр, потім на Лазель і нарешті на Лассалль. Міністром праці Паризької Комуни був єврей Лео Франкель. Єврейський терорист Карл Коган (Коен) був другом Маркса. 7 травня 1866 року на Унтер-дер-Лінден в Берліні цей Коган вчинив замах на Бісмарка, вистріливши в нього два рази.

У передвоєнні дні в редакційній колегії «Форвертса», друкованого видання німецьких соціалістів, працювало цілих 15 євреїв, більшість з яких згодом стало лідерами комунізму в Німеччині. Серед них були Курт Ейзнер, Рудольф Хільфердінг і Роза Люксембург. Під час Великої (Першої світової) війни польські євреї Лео Йоггішес і Роза Люксембург перебували на чолі сил, які намагалися викликати військовий крах Німеччини і подальшу світову революцію. 4 серпня 1914 року ще один єврей, Гуго Хаазе, згодом — голова УСПД (Незалежної соціалістичної партії Німеччини), зажадав відмовитися від військової позики.

10 листопада 1918 року була сформована «Рада шести народних представників», в яку входили євреї Хассе і Ландсберг. 16 грудня 1918 року було проведено перше засідання «Загального З'їзду робітничих і солдатських рад Німеччини». Головними виступаючими на цьому з'їзді були євреї Коган-Ройсс і Хільфердінг. Збройні сили Німеччини були представлені: 8-я армія — євреєм Ходенбергом, 4-й армія — євреєм Левінзоном, військовий округ A — євреєм Зігфрідом Марком, військовий округ B — Натаном Мозесом. Якоб Різенфельд представляв Київську групу армій, а Отто Розенберг — Кассельску групу армій.

31 грудня 1918 року в Берліні було проведено 1-й з'їзд комуністичної партії, на якому єврейка Роза Люксембург була обрана її керівником. Імперська конференція спартаківського руху, що пройшла 29 грудня 1918 року, була формально відкрита офіційним представником Радянської Росії, євреєм Карлом Радеком-Собельсоном, в той час як Роза Люксембург була одним з офіційних доповідачів.

У ніч з 6-го на 7-е квітня 1919 року, після усунення в Мюнхені єврея Ейзнера, там була проголошена Радянська Республіка. Її очолили євреї Ландауер, Толлер, Ліппі, Еріх Мюзам і Вадлер. 14 квітня 1919 року в Мюнхені було сформовано другий радянський уряд з євреями Левієн-Ніссеном, Левіном і Толлером на чолі. Берлінська преса німецької компартії контролювалася євреями Майєром, Тальхаймером, Шолемом, Фридлендером та ін. Адвокатами, які діяли від імені німецької компартії, були євреї Літтен, Розенфельд, Йоахім, Апфель, Ландсберг та інші. Відомий більшовик, єврей Раффлес, пише: «Ненависть царизму до євреїв була виправдана, оскільки починаючи з (18)60-х років уряду доводилося мати справу з євреями як з самими активними членами всіх революційних партій»

У 1903 році на 2-му з'їзді Соціал-демократичної робітничої партії Росії відбувся розкол, що розділив партії на більшовиків й меншовиків. І в одній, і в іншій партії керівні посади займали євреї. Ними були:

У меншовиків: Мартов (Цедербаум), Троцький (Бронштейн), Дан (Гурвич), Мартинов [Пікер], Лібер (Гольдман), Абрамович (Рейн), Горєв (Гольдман) та інші.

У більшовиків: Бородін (Грузенберг), згодом — керівник більшовицького революційного руху в Китаї, на даний момент — більшовицький комісар в Монголії, Фрумкін, Ганецький (Фюрстенберг), Ярославський (Губєльман) — керівник атеїстичного руху в СРСР і в усьому світі, Камєнєв (Розенфельд), Лашевич, Літвінов (Валлах), на даний момент — нарком закордонних справ СРСР, у минулому — голова Ліги націй, Лядов (Мандельштам), Радек (Собельсон), Зінов'єв [Апфельбаумів], у 1919-1926 роках — голова Виконкому Комінтерну, Сокольніков (Брілліант), Свєрдлов — близький друг і соратник Леніна.

На початку серпня 1917 року відкрився 6-й з'їзд більшовицької партії. Його головуючий комітет складався з трьох росіян, шести євреїв і одного грузина. 23 жовтня 1917 року відбулася історична сесія ЦК (Центрального Комітету). На ній було прийнято рішення про початок збройного повстання. Для керівництва повстанням було створено Політбюро і Революційний військовий центр. Ці політичні та військові центри більшовицької революції складалися з двох росіян, шести євреїв, одного грузина і одного поляка.

В англійських «Зборах звітів про більшовизм в Росії», представленому парламенту в квітні 1919 року, під командуванням Його Величності, звіт № 6 містить наступне. Телеграма від сера М. Фіндлі пану Балфуру (отримано 18 вересня 1918 р.): «Нижче наводиться отриманий нами сьогодні звіт міністра Нідерландів в Петрограді за 6-е вересня про обстановку в Росії, зокрема про британських підданих і британських інтересах в піклуванні міністра... Я кілька разів зустрічався в Москві з Чичеріним і Караханом. Весь радянський уряд опустився до рівня злочинної організації. Більшовики усвідомлюють, що їх гра закінчена, і їх охопило злочинне божевілля... Небезпека на даний момент настільки велика, що я відчуваю себе зобов'язаним привернути увагу британського і всіх інших урядів на те, що якщо більшовизму в Росії не буде покладено край, цивілізація всього світу опиниться під загрозою... На мій погляд, негайне придушення більшовизму є найбільшим завданням, що стоїть сьогодні перед усім світом, навіть більшим, ніж сама війна, яка все ще триває, і якщо... більшовизм негайно ж не буде припинений в корені, він обов'язково пошириться в тій чи іншій формі на Європу і весь світ, так як він організований і управляється євреями, у яких немає національності і чия єдина мета — знищити існуючий порядок речей у своїх інтересах. Єдиний спосіб, за допомогою якого цієї небезпеки можна уникнути, — це колективні дії всіх держав».

13 листопада 1934 року газета «Момент», що видається у Варшаві і є одним з провідних єврейських видань у Східній Європі, опублікувала статтю (№ 260B) під назвою «Лазар Мойсейович Каганович» (заступник і права рука Сталіна). В цій статті говориться: «Це велика людина, Лазар Мойсейович. Прийде день, і він очолить країну царів... Його дочка, якій скоро виповниться 21 рік, — тепер дружина Сталіна... і він добрий до євреїв, цей Лазар Мойсейович. Так, добре мати свою людину на одній з ключових посад».

Серед найбільш впливових посадових осіб партії і держави у верховних радах СРСР ми виявляємо більше 20 євреїв і тільки 17 росіян, у той час як частка євреїв від усього населення СРСР становить лише 1,8%.

Народний комісаріат внутрішніх справ (колишній ЧК і ОГПУ) очолює єврей Ягода. Головну роль в комуністичному Інтернаціоналі («Генеральному штабі світової революції») грає єврей П'ятницький.

Керівництво більшовицького революційного руху в усіх країнах було і продовжує перебувати в руках євреїв. У деяких країнах, таких як Польща та Угорщина, євреї повністю контролюють цей рух.

На процесі єврейського комуніста Шмельца в березні 1935 року уповноважений польської поліції Ландебжський як свідок заявив, що 98% заарештованих у Польщі за звинуваченням у комуністичних інтригах — євреї.

Справжній лідер руху по більшовизації Китаю — єврей Бородін-Грузенберг.

На цьому можна закінчити наш звіт. Таким є комунізм без маски. Такою є його теорія, практика і пропаганда. Я представив неприкритий і врівноважений звіт з фактів, зібраних переважно з офіційних джерел. Цей звіт говорить про стан справ, настільки жахливий і обурливий у всіх відношеннях, що будь-яка цивілізована людина має бути їм просто приголомшена. Так зване «визволення пролетаріату від капіталістичного гніту» є в дійсності найгіршою та найжорстокішою формою капіталізму, яку тільки можна собі уявити. Воно було задумано, приведено в дію та здійснено під знаком поклоніння багатству і під впливом матеріалістичної думки, втіленої в міжнародному єврействі, яке розкидане по всіх країнах земної кулі. Це не соціальний експеримент. Це не що інше, як гігантська система з експропріації та викраденню арійських керівних класів у всіх народів і заміні їх єврейською організованою злочинністю. Люди, що виставляють себе апостолами нового вчення і визволителями людства, є насправді провісниками анархії і хаосу в цивілізованому світі.

Тут більше не може бути ніяких політичних питань. Цю тему можна судити і оцінювати за політичними правилами або принципами. Це саме справжнє беззаконня під політичною маскою. Більшовизм не треба ставити перед судом світової історії, з ним потрібно мати справу за допомогою судової системи кожної країни. З ним потрібно боротися такими ж нещадними і навіть жорстокими методами, якими він намагається узурпувати владу чи утримати її в своїх руках. Тут не може бути жодних торгів та переговорів, оскільки загроза небезпеки для Європи занадто велика. Завтра більшовизм може спалахнути серед цивілізованих народів світу і викликати вселенську катастрофу. Ті держави, які укладають з ним договори, незабаром переконаються на власному досвіді, що вони зовсім не загнуздали більшовизм, але опинилися під його п'ятою. Не можна сказати, що Комінтерн поміняв свої методи. Він залишається тим, чим був завжди, — пропагандистською та революційною машиною, і відкрито заявляє про свій намір викликати загибель Заходу.

Більшовизм — це заклятий ворог усіх народів і релігій, і взагалі всієї людської цивілізації. Зараз, як і завжди, світова революція — його відкрито оголошена мета. У січні 1935 року друкований орган військового комісаріату «Червона зірка» з радістю навів такі слова Сталіна: «Під ленінським прапором пролетарської революції ми будемо переможцями над усім світом». А комуністичний емігрант Пієк на 7-му Всесвітньому конгресі Комінтерну, який пройшов 28 липня цього року, сказав: «Тріумф соціалізму в радянській Росії одночасно доводить і те, що тріумф соціалізму у всьому світі неминучий». За день до конгресу «Юманіте» (друкований орган французьких комуністів) вітав його вигуком: «Хай живе Комінтерн, генеральний штаб світової революції!»

Переговори з більшовизмом неможливі ні на політичній основі, ні на основі загальних життєвих принципів. Визнання СРСР Сполученими Штатами викликало в самій Америці зростання комуністичної пропаганди, численні страйки і загальне занепокоєння. Військовий пакт між Францією і СРСР незабаром привів до збільшення числа голосів, відданих за комуністів на муніципальних виборах, на яких вони отримали 43 мандати, подвоївши тим самим число мандатів, якими вони володіли до тих пір, у той час як всі інші партії залишилися в програші. Військовий союз між Чехословаччиною і СРСР привів до саботажу в армії і до несподіваного збільшення числа голосів, відданих за комуністів на наступних виборах.

Будь-хто, хто уклав угоду з більшовизмом, буде про це гірко шкодувати.

Ми жодним чином не збираємося давати вказівки або настанови іншим народам та їх урядам. Ми не втручаємося в їхні внутрішні справи. Ми лише бачимо небезпеку для Європи й гучним голосом попереджаємо про це, щоб всі змогли зрозуміти, наскільки велика ця небезпека.

Що ж стосується нас з вами, то ми остаточно перемогли цю загрозу. Воістину, крім його роботи в Німеччині, найкраща послуга, яку наш фюрер зробив Європі, так це те, що тут, у Німеччині, він спорудив бар'єр проти світового більшовизму, зруйнувати який, хвилі цього огидного азіатсько-єврейського потоку, марно намагаються. Він навчив нас не тільки бачити в більшовизмі найлютішого ворога всього людства, але й зустрічати його лицем до лиця і трощити його. Замість цієї доктрини він надав нам новий, прекрасний і благородний ідеал за визволення всього народу. Під знаком цієї великої ідеї ми вели наші битви і привели наші прапори до перемоги. Цей ідеал дозволив нам позбавити Німеччину від загрози більшовизму і викорінити її раз і назавжди з тіла німецького народу. Сьогодні ми знаємо, як боротися з цими підступними силами.

Наш народ виробив імунітет до отрути червоної анархії. Він відкинув брехливі і порожні обіцянки світової комуністичної пропаганди. З умінням і старанністю, терпляче і дисципліновано він прийшов до вирішення проблем, що випливають з його власної долі. В один прекрасний день історія віддасть фюреру належне за порятунок Німеччини від найстрашнішої, смертельної небезпеки, за те, що він завдав поразки більшовизму і тим самим врятував всю західну цивілізацію від безодні, що зяяла перед нею.

Я висловлюю надію, що це не нащадки визнають велич цього історичного місії, але наші сучасники, і що вони приймуть рішення діяти у відповідності з істинами його вчень. Як вірні і віддані солдати фюрера і партії, ми раді тому, що стоїмо під його прапорами у вирішальній битві, яку коли-небудь знала людська історія.

До промови Геббельса додається наступна примітка:

«Чи повторюватимуться майбутньою голодною весною події, аналогічні з тими, що мали місце в 1933 році, коли від голоду померла незліченна кількість невинних людей в Україні, на Поволжі, Північному Кавказі й в інших областях?

Нижчепідписані організації до сьогоднішнього дня вважали, що питання людства та гуманітарної допомоги повинні розглядатися незалежно від політичних і соціальних інтересів. Вони вважають своїм обов'язком, з найелементарнішої людської і чисто благодійної точок зору, не мовчати про ці події, але дати знову заговорити голосу совісті. Заради голодуючих і вмираючих людей і для недопущення повторення катастрофи 1933 року вони вимагають повністю прояснити обстановку і прийняти всі необхідні заходи для надання гуманітарної допомоги.»

Нижчепідписані організації:

Міжрелігійний та міжнаціональний комітет з надання гуманітарної допомоги голодуючим в областях Радянського Союзу. (Interdenominational and International Relief Committee for the Hunger Areas in the Soviet Union)

Міжрелігійне та міжнаціональне російське гуманітарне відділення європейської штаб-квартири з надання церковної гуманітарної допомоги. (Interdenominational and International Russian Relief Work of the European Headquarters for Church Relief Action)

На ці джерела посилається доктор Геббельс, коли говорить про голод, який існує при більшовицькому режимі.

Розділ 2

Більшовизм в теорії та на практиці

Промова в Нюрнберзі 10 вересня 1936 року на 8-му з'їзді націонал-соціалістичної партії.

«Ленін, батько більшовицької революції, відкрито говорив, що брехня не тільки виправдана, але і, як виявилося, є найефективнішим знаряддям у більшовицькій боротьбі».

Йозеф Геббельс, Нюрнберг, вересень 1936 року

Мій Фюрер!

Ваші високоповажності!

Мої шановні гості!

Соратники по націонал-соціалістичній партії!

Той факт, що феномен під назвою більшовизм, представлений теорією Маркса і втілений у життя радянсько-російською державою, все ще привертає увагу політичних кіл у Західній Європі — як теоретичний феномен і як політична дійсність, з якими цивілізовані люди повинні рахуватися і інтелектуально, і політично, — говорить про повну відсутність розуміння характеру і сутності міжнародного більшовизму. Те, що зветься більшовизмом, не має нічого спільного з тим, що ми маємо на увазі під «ідеями» і «світоглядом» в цілому. Це не що інше, як патологічний і злочинний різновид божевілля, розроблений євреями, що можна легко довести, і ведений тими ж євреями, які прагнуть знищити цивілізовані народи Європи і встановити міжнародний єврейський світовий режим, який підкорить усі народи їхній владі.

Більшовизм міг зародитися тільки в єврейському мозку, а стерильний асфальт великих міст, і тільки він один, зробив можливим те, що ця річ зросла та поширилась. Його могла прийняти лише та категорія людства, яка морально і економічно була розхитана війною та економічною кризою, яка послідкувала за нею. Ці люди дали більшовизму волю і взяли його, оскільки його злочинна і божевільна доктрина волала саме до них.

Можливо, буде зайвим, вже в який раз згадувати, що ми, націонал-соціалісти, безжально борючись з цією світовою загрозою з першої ж хвилини нашої політичної діяльності і аж до сьогоднішнього дня, не відстоювали ні антисоціалістичні, ні навіть прокапіталістичні інтереси. Наша боротьба проти більшовизму — це боротьба не проти соціалізму, а за соціалізм. Наше ставлення зросло з глибокої переконаності в тому, що справжній, справжній соціалізм можна реалізувати тільки в тому випадку, якщо вдасться покінчити з його молодшим і самим потворним дітищем — єврейським більшовизмом. Боротьбу проти більшовизму може довести до успішного кінця лише той народ, який відкрив нову структуру для свого народницького життя, яка відповідає динамічним цінностям і стандартам двадцятого століття, — соціалістичну структуру в її національній формі.

Середні буржуазні класи всіх без винятку народів виявилися не в силах протистояти більшовизму і не годяться для боротьби з ним. Вони навіть ще не до кінця усвідомили ті принципи, що надихають і направляють більшовизм. У них немає душевних якостей, твердих принципів, політичної віри й моральної сили характеру, без яких протистояти більшовизму просто не можна. І мало, що у них немає необхідного розуміння, так вони ще й намагаються знайти з більшовизмом компроміс кожен раз, коли надається така можливість, для того щоб «запобігти ще більшому злу». Однак будь-яка угода, яку буржуазний світ укладає з радикальним більшовизмом, в кінцевому рахунку призведе до перемоги більшовизму над буржуазним світом завдяки закону природи, згідно якому сильний завжди перемагає над слабким.

У більшовизму є, щонайменше, одна явна перевага перед усіма іншими групами, які володіють політичною владою, — за винятком тих, що протистоять йому рішуче і безкомпромісно. Він безсоромно мобілізує найнижчих представників роду людського, які зустрічаються серед покидьків будь-якого народу і які протистоять державі та ідеям, що його підтримують. Це організація, яка складається з найнижчих інстинктів народу і прагне знищити всі продуктивні та цінні елементи раси. Вона, як правило, захоплює групу, що володіє політичною владою, ґрунтованій на неосвіченій меншості і яка має намір досягти своєї кінцевої політичної мети з допомогою злочинних тактик, незважаючи ні на які кошти.

Але більшовицьку готовність до тактичних компромісів не варто приймати за бажання піти на компроміс у тому, що стосується його принципів. По суті, більшовизм не знає слова «компроміс». Якщо він і йде на компроміс, то тільки з однієї-єдиної причини — з тим, щоб використовувати його як засіб для захоплення необмеженої влади. Більшовизм, не вагаючись, перерізає горло тим, хто допоміг йому прийти до влади, після того як він її здобув. Що ж, не дуже приваблива перспектива для тих буржуазних політиків з деяких країн Західної Європи, які все ще думають, ніби більшовизм можна позбавити жала за допомогою приборкувача під назвою Народний фронт.

Більшовизм — це диктатура гірших. Владу він захоплює за допомогою брехні та підтримує її за допомогою сили. Щоб боротися з ним, треба досконало його знати і проникнути в його найпотаємніші секрети. Щоб його знищити, треба мобілізувати найдостойніші сили нації, бо більшовизм є організацією всього того, що можна назвати антирасовими силами народу.

В одній області більшовизм показав свою майстерність з особливим успіхом — в негативній пропаганді. За допомогою брехні і лицемірства він захоплює плацдарм серед народів. Він намагається відтворити спотворену картину характеру і внутрішньої форми цього політичного божевілля. Ленін, батько більшовицької революції, відкрито визнав, що брехня не тільки виправдана, але і, як виявилося, є найефективнішим знаряддям у більшовицькій боротьбі. Шопенгауер якось сказав, що євреї — майстри брехні, і тому не дивно, що більшовизм і єврейство в цьому відношенні знаходяться в близькій спорідненості. Єврейський більшовизм — неперевершений фахівець в тому, що стосується поводження з брехнею. Чесні і порядні люди бувають настільки вражені цим методом, що виявляються нездатними надати внутрішній опір. Саме цього й прагнули єврейські більшовики. Вони користуються тим, що середній, порядний громадянин неспроможний повірити в те, що можна брехати з такою нахабною і безсоромною безпечністю, з якою вони брешуть.