Тема: аналіз ефективності використання нематеріальних активів

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може буди ідентифікований.

Основними завданнями аналізу використання нематеріальних активів є:

• аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів;
• аналіз структури і стану нематеріальних активів за видами, термінами використання і правової захищеності;
• аналіз дохідності (рентабельності) і фондовіддачі нематеріальних активів;
• аналіз ліквідності нематеріальних активів і рівня ризику вкладення капіталу в нематеріальні активи.

Для аналізу нематеріальних активів розробляють систему економічних показників, що характеризують статику (стан) і динаміку (рух) об’єкта, який вивчають.

Особливе значення для аналізу мають показники ефективності використання нематеріальних об'єктів, що відображають рівень їх впливу на фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства.

Найважливішим для аналізу нематеріальних активів є аналітичне обстеження за видами, джерелами придбання, термінами корисного використання та за рівнем правової захищеності, престижності, ліквідності ризику вкладень капіталу в нематеріальні об’єкти.

При аналізі структури нематеріальних активів за джерелами надходження виділяють наступні групи нематеріальних активів:

а) внесені засновниками;

б) придбані за плату або в обмін на інше майно;

в) одержані безпосередньо від фізичних і юридичних осіб;

г) субсидії державних органів.

При аналізі структури нематеріальних активів за рівнем правової захищеності виділяють наступні групи об’єктів: у тому числі захищені:

а) патентами на винаходи;

б) зареєстровані ліцензіями;

в) свідоцтвами на корисну модель;

г) патентами на промислові взірці;

д) свідоцтвами на торгову марку;

е) авторськими правами.

Нематеріальні активи отримують з метою одержання економічного ефекту від їх використання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

У більшості випадків нематеріальні активи – вкладення в об’єкти промислового призначення: купівля ліцензії на використання технології виготовлення продукції; витрати на надання технічної допомоги й інженерних послуг з проектування і розташування виробничих потужностей, організації управління технологічними процесами, збуту й обслуговування ліцензованих виробів. Тому ефективність цих вкладень потрібно розглядати з позиції підвищення прибутковості виробництва.