Перенесення проекту в натуру методом промірів

Після складання розбивочних креслень продумують організацію польових робіт з перенесення проекту. Ще по попередньому проекту землевпорядник визначає необхідне число межових знаків (залізобетонних чи дерев'яних стовпів, залізних, гончарних чи азбестових труб, обрізків кутового заліза) і завчасно замовляє землекористувачу їхнє виготовлення, якщо воно не виробляється в централізованому порядку.

Знаки для закріплення межі ділянок на місцевості виготовляють довжиною не коротше 1 м і товщиною близько 0,1 м, що дозволяє написати номера полів, на межі яких буде поставлений такий знак (мал.3.14.). На деяких знаках напис роблять із трьох і чотирьох сторін для випадків, коли в одній точці сходяться межі декількох полів і ділянок. Для надійного закріплення знака в землі нижню частину знака роблять ширше або вставляють поперечну втулку, хрестовину.

На початку польових робіт виконавець знайомить робітників з їхніми обов'язками, з вимогами до виконання робіт. Перенесення проекту в натуру виконується відповідно до розбивочного креслення, на якому відзначена вихідна точка, напрямок руху мірного приладу, записані всі проміри між проектними й опорними точками, що визначає положення проектних точок.

Мал. 3.14. Граничний знак. На кінцях кожної опорної лінії, на якій одержують положення проектних точок, установлюють віхи, довгі лінії провішують. Лінії при перенесенні проекту відміряють від однієї опорної точки до іншої в напрямку, зазначеному на розбивочному кресленні, при цьому місце постановки знака, відповідно до проміру, тимчасово закріплюють колом.

Якщо лінія проходить по похилій місцевості, то кіл, а з ним і мірний прилад пересувають уперед на величину виправлення за нахил у довжину даного проміру. Якщо проектування виконувалося графічним або механічним способом і не виконувались обчислення для дотримання строгої паралельності сторін ділянок, то виправлення за нахил уводять при кутах нахилу більш 5°, а при аналітичному способі проектування — більше 1,5°.

Досягши кінця опорної лінії, записують на розбивочному кресленні результат її виміру, що, через погрішності, буде відрізнятися від контрольного проміру, записаного на розбивочному кресленні при його складанні. Якщо вимір опорної лінії до перенесення й у процесі перенесення проекту виконувалося з однаковою точністю, то отримана різниця результатів виміру не повинна перевищувати розбіжності, що допускається, між двома вимірами.

Розбіжності можуть бути великими, якщо результати виміру опорних ліній нерівноточні, наприклад, при складанні розбивочного креслення довжина опорної лінії отримана за проектним планом графічно. Якщо опорними є контурні крапки, то ця розбіжність допускається до 1 мм на плані.

Якщо проектування виконувалося аналітичним способом чи вироблялися обчислення, що забезпечують строгу паралельність сторін ділянок, то розбіжність, що не перевищує 1 /1000 ширини проектованих ділянок, не вказують, тобто положення проектних крапок, закріплених колами, не переміщують. Розбіжність, що перевищує зазначену межу, погоджують шляхом пересувки колів у створі опорної лінії пропорційно сумі промірів від початку опорної лінії.

Якщо проектування вироблялося графічним чи механічним способом без обчислення, що забезпечує паралельність сторін ділянки, то розбіжність, що не перевищує точності масштабу (0,1 мм на плані), не погоджують. Якщо розбіжність дорівнює подвоєної точності масштабу, то виправлення вводять у положення двох останніх проектних крапок. При розбіжності, що перевищує подвоєну точність масштабу, виправлення вводять пропорційно сумі промірів від початку опорної лінії.

Після перенесення проекту на розбивочному кресленні виправляють червоною тушшю всі лінії, в які вводилась похибка при перенесення проекту в натуру.