Цінні папери як інструмент фондового ринку, їх види та особливості

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………3

Теоретичні засади формування ринку ЦП

1.1. Цінні папери як інструмент фондового ринку, їх види та особливості ……..……5

1.2. Біржовий та позабіржовий ринки ЦП ……………………………………………...13

1.3. Сутність та особливості функціонування фондових бірж ………………………..15

Дослідження ринку ЦП в Україні

2.1. Принципи функціонування фондового ринку …………………………………….18

2.2. Етапи формування фондового ринку в Україні …………………………………...23

2.3. Сучасний стан фондового ринку в Україні ………………………………………..26

Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку в Україні

3.1. Проблеми функціонування вітчизняного фондового ринку ……………………..29

3.2. Пріоритети та перспективи розвитку фондового ринку в Україні ………………31

Висновок ………………………………………………………………………………….34

Реферат

Курсова робота: 38 сторінок,30 джерел

Тема роботи: Проблеми та перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні

Актуальність теми дослідження: ринок цінних паперів як складова частина фінансового ринку забезпечує акумуляцію та ефективне розміщення заощаджень в економіці, інвестування її пріоритетних галузей та об`єктів. Оздоровлення економіки України значною мірою залежить від становлення та налагодженого функціонування ринку цінних паперів, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів являється, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу.

Тема: Проблеми та перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні

Мета дослідження полягає у дослідження та обробці матеріалу для вивчення проблеми особливостей становлення та тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Об`єктом дослідження є ринок цінних паперів.

Предмет дослідження є актуальні підходи до вирішення проблеми особливостей становлення та тенденцій розвитку ринку цінних паперів

Вступ

Актуальність вивчення даної теми безпосередньо пов'язана зі значимістю функціонування ринку цінних паперів для економічного розвитку будь-якої країни. Проблемною залишається роль держави на ринку цінних паперів, її діяльність на ринку потребує розширеному реструктурування (на рівні з ринком цінних паперів як системою). Ринок цінних паперів як складова частина фінансового ринку забезпечує акумуляцію та ефективне розміщення заощаджень в економіці, інвестування її пріоритетних галузей та об`єктів. Оздоровлення економіки України значною мірою залежить від становлення та налагодженого функціонування ринку цінних паперів, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки. Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів являється, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу.

Ринок цінних паперів в Україні почав своє становлення в 1991 році з прийняттям Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (актуалізований Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Тоді Україна на законодавчому рівні отримала інструменти та професійних учасників ринку цінних паперів, які брали активну участь у створенні вітчизняного фінансового сектора економіки.

Найбільш важливим при визначенні правових засад здійснення державного регулювання ринку цінних паперів став Указ Президента України, яким 12 червня 1995 була утворена Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» в Україні визначено її завдання, функції, повноваження, права, відповідальність і відносини з іншими державними органами з питань регулювання та контролю на ринку цінних паперів. Наступним кроком у регулюванні ринку цінних паперів України став Указ Президента України № 1063/2011 від 23.11.2011 року про створення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).

В Україні перші біржі стали з'являтися на початку 90-х років, вони носили хаотичний характер і служили швидше інструментом обміну товарами, ніж реальною фондовим майданчиком, вони не виконують властиві їм функції щодо залучення, перерозподілу капіталу та його спрямування в реальний сектор. Перші цінні папери: ваучери, векселі, купони і т. д. використовувалися в різних кримінальних схемах по захопленню підприємств, відходу від податків і відмивання грошей. Інвестиційні фонди були більше схожі на піраміди, чим вони по суті й були.

На даний момент в Україні функціонує 10 фондових бірж:

1. Українська біржа;

2. Східно-європейська фондова біржа;

3. Фондова біржа «Перспектива»;

4. Українська міжбанківська валютна біржа;

5. Українська міжнародна фондова біржа;

6. Київська міжнародна фондова біржа;

7. Фондова біржа ПФТС;

8. Придніпровська фондова біржа;

9. Фондова біржа «Іннекс»;

10. Українська фондова біржа

На ринку цінних паперів складаються відносини з приводу володіння і кредитування специфічними фінансовими інструментами - цінними паперами.

Цінні папери як грошові документи характеризуються наступними ознаками:

1. документарним характером;

2. матеріальною формою;

3. наявністю певного набору взаємних прав і обов'язків, що витікають із власності на цінний папір.

Сучасний стан ринку цінних паперів в Україні характеризується такими особливостями його функціонування: швидкі темпи зростання обсягів торгівлі цінними паперами; суттєве збільшення залучених інвестицій через інструменти фондового ринку; відновлення тенденцій до зростання зареєстрованих НКЦПФР обсягів емісії цінних паперів; відродження інтересу до випуску і торгівлі державними облігаціями; значне збільшення обсягів біржової торгівлі; розширення інструментів фондового ринку; посилення державного регулювання організації здійснення операцій на фондовому ринку. Також виявлено такі негативні тенденції: переважання операцій з продажу над операціями з купівлі цінних паперів за участю нерезидентів; нестабільність показників ефективності біржової торгівлі та функціонування ринку цінних паперів в цілому, обмеженість фінансового забезпечення для розширення обсягів операцій з інструментами фондового ринку, викликане збитковістю підприємств, кризовими процесами в окремих галузях, тіньовим сектором, недостатніми доходами населення для інвестування, а також психоло- гічними факторами (відірваною довірою до цінних паперів, ризиком невизначеності, недостатнім рівнем захисту інтересів інвесторів).

Цінні папери як інструмент фондового ринку, їх види та особливості

Отже, що ж таке цінні папери? Цінні папери – це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або надані позики. Вони передбачають зобов’язання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або відсотків. В юридичному розумінні, цінні папери – це майнові права, які засвідчуються документом певної форми і реалізуються в порядку, що вказується у цьому документі.

Цінні папери є капіталом, тому що їх власники одержують доходи. Проте, капітал цей фіктивний, оскільки цінні папери не мають вартості, хоча продаються та купуються на ринку; їх ціни мають ірраціональний характер. В обіг випускається велика кількість різноманітних видів цінних паперів. Згідно з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери поділяються на такі види:

1. Акції

2. Облігації

3. Облігації підприємств

4. Цільові облігації підприємств

5. Облігації місцевих позик

6. Державні облігації

7. Казначейські зобов'язання

8. Інвестиційні сертифікати

9. Ощадні (депозитні) сертифікати

10. Вексель

Акція – цінний папір, без встановленого строку обігу, що засвідчує майнову участь її власника у капіталі акціонерного товариства. Власники акції стають пайовиками акціонерного товариства, його співвласниками, тому вони не можуть вимагати від товариства повернення вкладених коштів. Проте вони можуть продати акції, але у цьому випадку втрачають право співвласника. Доход, що одержує акціонер на акції, називається дивідендом. Розмір дивіденду залежить від обсягу прибутку, співвідношенням між його нагромаджуваною та споживчою частинами, інвестиційної політики акціонерного товариства, виду та кількості акцій та інших факторів. Товариства намагаються підтримувати дивідендні платежі на високому рівні, тому що значною мірою саме через ринкову ціну акцій визначають репутацію корпорації, яка в свою чергу, визначає здатність корпорації до залучення позикового капіталу або до додаткового випуску акцій. Крім дивідендів, власники акцій можуть одержати доход у вигляді курсової різниці, якщо вони продадуть акції дорожче, ніж їх купили. Акції, що випускаються в обіг, класифікуються за різними ознаками. За характером розпорядження розрізняють:

1) Акції іменні

2) на пред’явника.

Іменні акції реєструються в акціонерних книгах корпорацій на ім’я власника. Передача їх іншій особі вимагає дозволу правління корпорації.

Акції на пред’явника емітуються без зазначення власника. По мірі розвитку та поширення акціонерного підприємництва акції на пред’явника, що стали об’єктом купівлі-продажу на ринку цінних паперів, істотно потіснили іменні. Залежно від порядку виплати дивідендів і права участі в управлінні корпорацією акції поділяються на:

а) Привілейовані (преференційні)

б) Прості(звичайні).

Привілейованіакції надають їх власникам певні переваги порівняно з власниками простих акцій. Так, по привілейованих акціях встановлюється фіксований дивіденд, який виплачується раніше, ніж його визначають для власника простих акцій. Привілейовані акції поділяються на зворотні і незворотні. Коли корпорація випускає зворотні акції, вона залишає за собою право їх викупу на певних умовах. Ціна, за якою викуповуються акції, не повинна перевищувати їх номінальної вартості та премії, що є свого роду компенсацією за викуп. Незворотні акції не можуть бути оплачені доти, доки існує корпорація, що їх випустила.

Проста акція найчастіше дає власникові право одного голосу на загальних зборах акціонерів. З точки зору доходності прості акції є найбільш ризикованим видом цінних паперів, оскільки розмір дивідендів по них не фіксується, він залежить від фінансового стану корпорації й сплачується з прибутку в останню чергу, тобто після сплати відсотків, податків і фіксованих дивідендів. Проте в умовах сприятливої економічної кон’юнктури власники простих акцій мають шанс одержати дивіденди, що значно перевищують фіксовані, і швидко збільшити свій капітал.

Облігація – це свідоцтво про надання позики, яке дає право на одержання, як правило, щорічного доходу у вигляді відсотків. Привабливість облігації для власників полягає в одержанні фіксованого доходу. На відміну від акцій облігації після закінчення визначеного строку підлягають викупу, до того ж емітент повинен сплатити номінальну вартість облігацій і доход у вигляді відсотка. Облігації випускаються іменні та на пред’явника, причому останні переважають. Залежно від емітента облігації поділяються на державні та корпоративні.

Облігації підприємств - облігації, емісійні цінні папери, що розміщуються юридичними особам та засвідчують правовідносини позики або зобов'язання передати товари, або надані послуги Облігації підприємств не дають право на участь в управлінні емітента.

Види облігацій підприємств:

1) Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів

2) Цільові облігації — облігації, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку передбачених проспектом емісії облігацій.

3) Дисконтні облігації — облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації, яка виплачується власнику облігації під час її погашення становить дохід за облігацією.

4) Конвертовані облігації — облігації, емісія яких здійснюється акціонерним товариством та передбачає можливість їх конвертації в акції цього акціонерного товариства.

Сучасний стан облігацій підприємств:У зв'язку із введенням в Україні акцизу на купівлю-продаж цінних паперів, облігації підприємств практично втратили своє значення як інвестиційний інструмент для інвесторів. Для емітентів випуск облігацій ускладнений значною зарегульованістю емісії та обігу, складною системою розкриття інформації та фіскальним характером діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що значно збільшує затрати на обслуговування випуску та нівелює можливий позитивний ефект. Цільові облігації підприємств фактично витиснені облігаціями ФОН.

Цільові облігації — облігації, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій.

Облігації місцевих позик — облігації, емісійні цінні папери, що розміщуються на підставі рішення Верховної Ради Автономної республіки Крим або міської ради відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством.

Види облігацій місцевих позик:

До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик. Облігації місцевих позик можуть розміщуватись як: відсоткові та дисконтні облігації; звичайні (незабезпечені) та забезпечені.

Державні облігації – це свідоцтва про надання їх власниками позики державі в особі уряду та місцевих органів управління. Випуск облігацій здійснюється державою з метою мобілізації грошового капіталу для фінансування державних витрат, якщо бракує бюджетних коштів. Держава гарантує викуп державних облігацій, тому вони вважаються першокласними цінними паперами з високими ринковим та кредитним рейтингом. Державні цінні папери характеризуються значною різноманітністю і можуть бути класифіковані за рядом ознак. Так, залежно від порядку обігу на ринку облігації бувають ринкові та неринкові. Ринкові облігації більш поширені, їх відрізняє висока ліквідність, тобто їх можна швидко реалізувати на ринку, проте власник цих облігацій не може претендувати на погашення їх до визначеного строку. На відміну від них, неринкові облігації не підлягають відкритому продажу. Вони, звичайно, реалізуються через спеціальні фінансові інститути: пенсійний, ощадний фонди тощо. Неринкові облігації можна пред’явити до оплати в будь-який час за бажанням власників. Проте при достроковій оплаті розмір доходу різко знижується. Випуск в обіг неринкових облігацій, наприклад ощадних, має за мету залучити до фінансування державного боргу навіть невеликі заощадження населення..

Казначейські зобов'язання - це боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розповсюджується винятково на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу, або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску

Інвестиці́йний сертифікат - іменний цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Незважаючи на те, що у визначенні інвестиційних сертифікатів є слово "папери", проте у паперовому вигляді вони не існують. Обіг інвестиційних сертифікатів здійснюється виключно в електронному вигляді.

Види інвестиційного сертифікату:

Класифікація інвестиційних сертифікатів здійснюється:

1) За організаційною формою інституту спільного інвестування (ІСІ)

2) За способом оплати послуг ІСІ

За першою ознакою розрізняють інвестиційні сертифікати відкритих і закритих інститутів спільного інвестування. Інвестиційні сертифікати закритих інститутів спільного інвестування розповсюджуються серед обмеженого кола вкладників і не підлягають достроковому викупу. Інвестиційні сертифікати відкритих інститутів спільного інвестування, розміщуються серед необмеженого кола осіб і підлягають достроковому викупу, крім того в будь-який момент може бути здійснений додатковий випуск таких сертифікатів.

За другою ознакою є сертифікати з навантаженням, сертифікати без навантаження. По сертифікатам з навантаженням оплата послуг здійснюється при розповсюдженні таких сертифікатів, тобто вони продаються по ціні більшою за номінальну на величину комісійних, а викуп - по номінальній ціні. Сертифікати без навантаження розміщуються по номінальній вартості, а викупаються із знижкою до номінальної вартості, комісійні нараховуються із викупної ціни.

Ощадний (депозитний) сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після завершення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Відповідно до законодавства України депозитний сертифікат є цінним папером

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей власнику векселя після настання строку. Спочатку вексель використовувався для здійснення валютообмінних операцій та подолання незручностей і небезпеки транспортування повноцінних грошей: банкір виписував свідоцтво про отримання грошової суми, при пред'явленні якого кореспонденту банкіра за кордоном клієнт отримував кошти у місцевій валюті. Поширенню векселя сприяли обмеження на стягнення процентів за кредитами, що містились у канонічних статутах та цивільному законодавстві багатьох країн середньовічної Європи. Це викликало маскування кредитних операцій під торговельні угоди, заставні операції, котрі оформлялись векселем. Із вдосконаленням тексту векселя й розвитком вексельного права сфера використання векселя розширюється, він перетворюється в універсальний кредитний, платіжний та розрахунковий документ.

Види векселів:

В залежності від форми та способу використання розрізняють:

1) простий вексель — просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити власнику векселя у вказаний строк у вказаному місці вказану суму.

2) переказний вексель (тратта) — це письмовий наказ векселедавця платнику (трасату) про сплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному місці у визначений час. Причому отримувачем коштів може виступати як перший векселедержатель (ремітент), так і кожний з наступних векселедержателів (індосат).

3) Казначейський вексель — це вид державного цінного паперу, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання Державного казначейства України сплатити після настання строку визначену суму грошових коштів власнику векселя.

Date: 2016-05-23; view: 1384; Нарушение авторских прав