Розділ 3. Наслідки антропогенного перетворення в екосистемі Причорноморської западини

Людина безпосередньо пов’язана з природою, її можливостями і потребами. Обсяги та форми зв’язку зростали разом з розвитком промислового суспільства і ступенем його зацікавленості у ресурсах біосфери.

Саме вплив людини на елементи навколишнього середовища, а також ті фактори, які стають результатом господарської діяльності людей, мають велике значення та тягнуть за собою низку наслідків, які вкрай є негативними для природних екосистем. Справа в тому, що антропогенний вплив призводить до виснаження ресурсів, погіршення екологічної ситуації та формування штучного ландшафту. Справа в тому, що подібна ситуація призводить до гомогенізації біосфери. Результатом людської діяльності є утворення монотонних агросистем, які виникли з елементарних екологічних. Серйозним збоєм є те, що масове знищення флори і фауни викликає екологічний дисбаланс.

Антропогенний вплив на природу викликає збої в природному перебігу всіх еволюційних процесів, зокрема і на території Причорноморської низовини. Розглянемо далі наслідки, які тягне за собою антропогенний влив.

Так, техногенне забруднення атмосфери може вплинути на зміну клімату та виникнення так званого «парникового ефекту». Парниковий ефект створюється збільшенням концентрації деяких газів в основному таких, молекули яких складаються з трьох атомів і більше – С02, СО, СН4, NОх, ХФУ та ін., названих парниковими газами, які виділяються при роботі великих промислових об’єктів, АЕС, ТЕЦ тощо. Наприклад, забруднення від виділення отруйних речовин в повітря великих металургійних заводів в Донецькій, Запорізькій областях. В даний час значна частина емісії парникових газів має техногенне походження [10;ст.105].

Відомо, що тенденції глобального потепління надається дуже велике значення. Питання про те, чи відбудеться воно чи ні, вже не варто. За оцінками експертів Всесвітньої метеорологічної служби, при існуючому рівні викидів парникових газів середня глобальна температура в наступному столітті буде підвищуватися зі швидкістю 0,25°С за 10 років.

Іншим наслідком є порушення озонового шару атмосфери. Ще в 70-х роках XX ст. з'явилися повідомлення про регіональні зниження вмісту озону (O3) у стратосфері. Оскільки послаблення озонового екрану надзвичайно небезпечно для всієї наземної біоти і для здоров'я людей, ці дані привернули пильну увагу вчених, а потім і екологічно стурбованих кіл суспільства. Було висловлено ряд гіпотез про причини порушення озонового шару. Більшість фахівців схиляється до думки про техногенному походження озонових дір. Найбільш обґрунтоване подання, згідно з яким головною причиною є попадання в верхні шари атмосфери техногенного хлору і фтору, а також інших атомів і радикалів, здатних надзвичайно активно приєднувати атомарний кисень, тим самим конкуруючи з реакцією О + О2 * О3, що спостерігається при роботі АЕС,ТЕЦ, ГЕС, великих металургійних заводів, газове забруднення від транспорту тощо. Як, відомо на території Причорноморської низовини спостерігається значна кількість промислових об’єктів, що і роблять можливим забруднення атмосфери на даній місцевості [7;ст.70].

Цікаво, що занос активних галогенів у верхні шари атмосфери опосередкований летючими хлорфторуглеродами (ХФУ) типу фреонів (змішані фторохлориди метану і етану, наприклад, фреон-12 — ді-хлордифторметан, CF2Cl2), які, будучи в звичайних умовах інертними та нетоксичними, під дією короткохвильових ультрафіолетових променів в стратосфері розпадаються. Вирвавшись на «свободу», кожний атом хлору здатен зруйнувати або перешкодити утворенню безлічі молекул озону.

Іншим наслідком можна вважати випадання кислотних дощів. По ряду показників, у першу чергу по масі і поширеності шкідливих ефектів, атмосферних забруднювачем вважають діоксид сірки. Він утворюється при окисленні сірки, що міститься в паливі або у складі сульфідних руд. Надходження в атмосферу великих кількостей SO2 і окислів азоту призводить до помітного зниження рН атмосферних опадів. Це відбувається з-за вторинних реакцій в атмосфері, що призводять до утворення сильних кислот — сірчаної та азотної. Розчинення кислот у атмосферної вологи призводить до випадання кислотних дощів. рН опадів у ряді випадків знижується на 2-2,5 одиниці, тобто замість нормальних 5,6-5,7 до 3,2—3,7 (показник pH = - lg H+ - від'ємний десятковий логарифм концентрації іонів H+ у воді; якщо концентрація H+ у воді 10-6 – 10-5 м-іонів/л і нижче, то середовище кисле, якщо 10-7 – нейтральна (однаковий зміст іонів H+ і OH - у воді), 10-8 – лужна) [8;ст.65].

Кислотні опади особливо небезпечні в районах з кислими ґрунтами та низьку буферність природних вод. Вуглекислий газ закислює воду річок та озер. Це призводить до несприятливих ланцюговим змін у водних екосистемах. На великих просторах Причорноморської западини може спостерігатися деградація степів та хвойних лісів, зокрема в Криму. Але це більш стосується промислових районів, що мають небезпечні об’єкти впливу на екосистеми.

Нормальний стан і функціонування біосфери, а відтак і стабільність навколишнього природного середовища неможлива без забезпечення сприятливого середовища проживання для всіх біотичних співтовариств в усьому їх розмаїтті. Біорізноманіття – це основа стабільності біосфери. Втрата біорізноманіття ставить під загрозу благополуччя і навіть саме існування людини. До цього призводить антропогенний вплив людини.

Ті чи інші "події" у біосфері, викликані антропогенними факторами, розвиваються за принципом ланцюгової реакції. Вплив людини на природу може бути свідомим (спеціальним) та випадковим (необдуманим). Так, людина свідомо створює нові біогеоценози, виводить високопродуктивні та стійкі до захворювань форми організмів, розселює одні види та знищує інші тощо. Такі дії, як правило, позитивні, але нерідко вони стають негативними, коли набувають рис необдуманих. До випадкових дій відносять ті, які не були заздалегідь передбачені та заплановані, наприклад, випадкове завезення різних шкідників чи паразитів разом із вантажем, харчовими продуктами тощо, або небажані явища, викликані цілком свідомими діями, - осушенням боліт, цілини, надмірним випасом худоби, зрошенням, вирубуванням лісів та ін. [20;ст.45].

Так, ще розглянемо такий звичайний антропогенний вплив, як випас худоби. По-перше, це одразу призводить до пригнічення в біоценозі низки видів, яких поїдають свійські тварини. По-друге, внаслідок цього на території утворюється угруповання з відносно невеликою кількістю видів, котрих худоба не вживає, тому кожен з них має значну чисельність. По-третє, біогеоценоз, що виник таким чином, стає малостійким, легко піддається коливанням чисельності популяцій, і тому, якщо дія фактора (випасу худоби) посилюватиметься, це може призвести до глибоких змін і навіть повної деградації біогеоценозу.

Можна виділити основні види антропогенних впливів на ґрунти та їх наслідки:

1. Антропогенні впливи, які викликають ерозію: будівництво, розробка кар'єрів, інтенсивний випас худоби, знищення рослинності, застосування важкої ґрунтообробної техніки. Наслідками є: руйнування і знесення верхніх найбільш родючих шарів ґрунту вітром і потоками води.

2. Забруднення ґрунтів. Основними забруднювачами є:

а) Пестициди (хімічні або біологічні препарати, що застосовуються в сільському господарстві). Наслідками забруднення є онкологічні захворювання,що впливають на генетичний апарат людини; надають несприятливий вплив на флору і фауну.

б) Мінеральні добрива (нітрати, фосфати, хлориди та ін). Наслідки такі: викликають порушення біогеохімічних кругообігів, евтрофікацію; нітрати впливають на людину токсичну дію.

в) Тверді відходи виробництва і споживання. Наслідки: в місцях звалищ, золовідвалів тощо погіршують якість ґрунту.

г) Газо - і димові викиди забруднюють грунт різними речовинами.

д) Нафта і нафтопродукти (у результаті аварій, недосконалості технологій нафтовидобутку).

е) Радіоактивні забруднення від роботи АЕС, таких як Южноукраїнська АЕС в Миколаївській Області, Запорізька АЕС тощо.

3. Засолення і заболочування ґрунтів від надмірного зрошення земель, наслідками якого є зникнення багатьох видів рослин, зниження родючості ґрунтів, погіршення умов життя тварин і інше.

4. Опустелювання, де причиною є вирубка лісів, засолення ґрунтів, зрошенням, інтенсивне розорювання, випалювання торішньої трави. Наслідками є: погіршення якості ґрунтів, зникнення видів тварин і рослин, зокрема на території Криму [16;ст.224].

Значними екологічними наслідками антропогенних впливів на рослинний світ Причорноморської низовини є такі, як:

1. Погіршення газового складу атмосфери, порушення біогеохімічних кругообігів.

2. Зникнення багатьох видів рослин і тварин.

3. Виникнення ярів, зсувів, селей.

4. Зміна альбедо земної поверхні. Альбедо (від лат. «білизна») – це величина, що характеризує здатність поверхні відбивати падаючі на нього промені. Альбедо земної поверхні – один з важливих факторів, що визначають клімат. В даний час виявлено великомасштабне зміна альбедо. Вчені вважають, що це викликано, насамперед, знищенням лісів і опустелюванням на значній частині Причорноморської низовини.

Усе викладене вище свідчить про невідкладність завдань управління виробництвом та характером дії різних антропогенних факторів. На сьогодні багато шляхів управління антропогенними факторами, але всі вони потребують удосконалення. Один із таких шляхів – це повне припинення виробництва певного фактора, інший – це зниження або, навпаки, збільшення виробництва тих чи інших факторів. Ще одним ефективним шляхом є нейтралізація одного фактора іншим (наприклад, вирубка лісів нейтралізується їх повторним насадженням, руйнування ландшафтів – їх рекультивацією та ін.). Здатність людини управляти дією антропогенних факторів на природу врешті-решт уможливить раціональне керування всім соціальним обміном речовин.

Отже, підсумовуючи, слід підкреслити, що антропогенні чинники мають великий вплив на розвиток та становлення екосистем Причорноморської низовини, наслідком чого може бути зміна біогеоценозу місцевості, порушення озонового шару в атмосфері, виникнення кислотних дощів та інше. Будь-який вплив природних абіотичних і біотичних факторів у живих організмів вироблені у процесі еволюції певні пристосувальні (адаптивні) властивості, тоді як на більшість антропогенних факторів, які діють переважно раптово (непередбачуваний вплив), подібних пристосувань у живих організмів немає. Саме про цю особливість дії антропогенних факторів на природу люди мають постійно пам'ятати та враховувати її у будь-якій діяльності, пов'язаній з природним середовищем.

ВИСНОВКИ

Таким чином було вивчено наукову літературу з теми дослідження, дано фізико-географічну характеристику Причорноморської низовини охарактеризовано геоморфологічну будову та кліматичні умови низовини, розглянуто особливості антропогенного впливу на поверхню місцевості південної України, розкрито сутність антропогенного впливу на атмосферу, біосферу та ландшафт місцевості западини та досліджено наслідки антропогенного перетворення в екосистемі Причорноморської западини.

Обґрунтовано, що вплив людини як екологічного фактора надзвичайно сильний та різнобічний. Жодна екосистема на планеті не уникнула цього впливу, а багато екосистем були повністю знищені. Навіть цілі біоми, наприклад степи, майже повністю зникли з лиця землі. Антропогенний означає "народжений людиною", і антропогенними називають ті фактори, які своїм походженням зобов'язані будь-якій діяльності людини. Цим вони принципово відрізняються від факторів природних, які виникли ще до появи людини, але існують і діють досі.

Встановлено, що антропогенний вплив на природу викликає збої в природному перебігу всіх еволюційних процесів. Такого впливу зазнає значна територія України. Так, зокрема на півдні нашої країни розміщений регіон Причорноморської низовини, який має як свої особливості розвитку екосистем, так і зазнає негативного впливу від людської діяльності.

Зазначимо, що Причорноморська низовина – це низовинна рівнина на Пд. України у межах Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької і Кримської областей. Вона розташована смугою до 120-150 км вздовж Чорного й Азовського морів від гирла Дунаю на заході до р. Кальміусу на сході. Материкова частина низовини має похил з півночі на південь, острівна (рівнинний Крим) – з півдня на північ. У районі Сиваша і та і інша непомітно для ока переходять у морське дно. Абсолютні позначки Причорноморської низовини на Чорної морсько-Азовському узбережжі в окремих місцях нижчі від рівня моря (поблизу Сиваша максимальна западина – 4,5 м).

Причорноморська низовина і рівнинний Крим у давні часи були морським дном. Тому вони складені переважно вапняками, вкритими на поверхні лесами, пісками, глинами та суглинками. Пухкі осадові породи піддаються водній ерозії, тому поверхня низовини розчленована неглибокими (від 20-30 до 50-75 м) долинами річок та численними розлогими балками і ярами. Для Причорноморської низовини характерні численні великі западини – поди.

З’ясовано, що цей район має свої кліматичні особливості, та різновиди біоспільноти місцевості, а ще є найнижчим геоморфологічним рівнем України з панівними висотами 20-100 м. Широкі межиріччя являють собою плоску рівнину без великих коливань відносних висот. Цей рівень охоплює Причорноморську западину, де особливо велику роль відіграють палеогенові та неогенові відклади. Період континентального розвитку розпочався після відступу пліоценових морів.

Тому визначимо, що вплив людини як екологічного фактора надзвичайно сильний та різнобічний. Жодна екосистема на території Причорноморської низовини не уникнула цього впливу. Антропогенні фактори позначилися на атмосфері території, біосфері в усіх її різновидностях, ландшафті місцевості. Важливо виявляти всі види антропогенної діяльності та їх масштаби у кожному регіоні. Розмір простору, у якому виявлений антропогенний фактор, виявляється на основі експедиційних досліджень та визначення ареалу дії цього фактора.